Рішення

від 26.09.2018 по справі 921/326/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 вересня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/326/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція", м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001,

до відповідача приватного підприємства "Техторгінвестиція", вул. Верхня, буд. 2А, м. Бережани, Тернопільська область, 47500,

про стягнення штрафних санкцій (пені) в сумі 115,29 грн

Представники сторін не викликались

Суть справи:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до приватного підприємства "Техторгінвестиція" про стягнення штрафних санкцій (пені) в сумі 115,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання згідно умов договору №53-123-01-17-03540 від 04.08.2017 на постачання товару, внаслідок чого останньому нараховані штрафні санкції, а саме: пеня в сумі 115,29 грн.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.08.2018 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу (місцезнаходження) відповідача, зазначену як в позовній заяві, так і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 47500, Тернопільська область, м. Бережани, вул. Верхня, будинок 2А (витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформовані на запити судді Охотницької Н.В. від 20.08.2018 за №1004335191 та від 25.09.2018 № НОМЕР_1 долучені до матеріалів справи).

25.09.2018 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 20.08.2018 було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Поряд з цим, слід зазначити, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача - приватного підприємства "Техторгінвестиція" є Тернопільська область, м. Бережани, вул. Верхня, будинок 2А.

За приписами п.5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно ч. 3 ст. 252 ГПК України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, такими підставами є договори та інші правочини.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

04.08.2017 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", надалі покупець, в особі заступника генерального директора Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності №35 від 11.01.2017, та Приватним підприємством "Техномаркет", іменоване постачальник, в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту, укладено договір на постачання товару №53-123-01-703540, за яким постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар - код CPV3922000-0 по ДК 021:2015 - Кухонне приладдя, товари для дому та господарства і приладдя для закладів громадського харчування (кухонне приладдя, товари для дому та господарства і приладдя для закладів громадського харчування) (далі-товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації №1 (Додаток до договору №1), що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2016 року (п. 1.1. Договору).

Згідно п. п. 2.1., 2.2. Договору загальна вартість товару складає: разом: 264 481,15 грн без ПДВ; крім того ПДВ 20%: 52 896,23 грн; всього з ПДВ: 317 377,38 грн (триста сімнадцять тисяч триста сімдесят сім гривень 38 копійок). За даним договором оплата відбувається на протязі 45 днів після постачання товару згідно специфікації №1 (Додаток до договору №1), та виконання постачальником умов п. п. 3.2, 5.1 цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, постачання здійснюється з 11.09.2017 по 10.11.2017 транспортом постачальника, з обов'язковою присутністю представника, на умовах: DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП "Складське господарство" відповідно до Правил Інкотермс-2010.

Пунктом 3.2 Договору сторони передбачили, що з товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну (оригінал в 3-х екземплярах); податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на електронну адресу покупця pdv1@atom.gov.ua та Yuaes pdv2@sunpp.atom.gov.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН: документ, підтверджуючий якість товару або гарантійний лист.

Датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (п. 3.3. Договору).

Крім того, сторони у п. 4.1. Договору визначили, що у разі порушення зобов'язання за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожен день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.

Як вбачається з Розділу 13 "Банківські реквізити та адреси сторін" договору Приватне підприємство "Техномаркет" (код ЄДРПОУ 32560379) знаходилось за адресою вул. Запорізька, 49 м. Нікополь Дніпропетровської області, 53200.

Проте, відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованих на запити судді Охотницької Н.В. від 20.08.2018 за №1004335191 та від 25.09.2018 № НОМЕР_1, зокрема, даних про реєстраційні дії, відповідач (ПП "Техномаркет") 21.05.2018 змінив назву підприємства та місцезнаходження юридичної особи на Приватне підприємство "Техторгінвестиція", (код ЄДРПОУ 32560379) 47500, Тернопільська область, м. Бережани, вул. Верхня, буд. 2А, номер реєстраційної дії 12301050013001140;.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу - однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

На виконання умов договору на постачання товару №53-123-01-17-03540 від 04.08.2017 відповідачем був поставлений позивачу товар на загальну суму 6 289,32 грн, з простроченням, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- №101117/5 від 10.11.2017 на суму 117,00 грн (фактичне постачання здійснено 17.11.2017);

- №101117/1 від 10.11.2017 на суму 720,00 грн (фактичне постачання здійснено 17.11.2017);

- №091117/2 від 09.11.2017 на суму 1 132,32 грн (фактичне постачання здійснено 13.11.2017);

- №301117/1 від 30.11.2017 на суму 4 320,00 грн (фактичне постачання здійснено 06.12.2017), належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

08.12.2017 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №32/17983 від 05.12.2017 щодо нарахування пені в сумі 110,97 грн за прострочення постачання, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що у разі порушення термінів постачання за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленої в зазначені терміни продукції за кожен день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно представленого позивачем розрахунку позовних вимог розмір нарахованої відповідачу пені за період з 11.11.2017 по 16.11.2017 на суму 117,60 грн, становить 0,71 грн; з 11.11.2017 по 16.11.2017 на суму 720, 00 грн становить 4,32 грн, з 11.11.2017 по 12.11.2017 на суму 1132,32 грн становить 2,26 грн та з 11.11.2017 по 05.12.2017 на суму 4320,00 грн становить 108,00 грн, що в загальній сумі складає 115,29 грн.

Разом з тим, положенням п. 2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Розглянувши та перевіривши з допомогою комп'ютерної програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН розрахунок пені, з врахування ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та п. 2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", судом встановлено, що сума пені за період з 11.11.2017 по 16.11.2017 на суму 117,60 грн, становить 0,52 грн; з 11.11.2017 по 16.11.2017 на суму 720, 00 грн становить 3,20 грн, з 11.11.2017 по 12.11.2017 на суму 1132,32 грн становить 1,68 грн та з 11.11.2017 по 05.12.2017 на суму 4320,00 грн становить 79,89 грн, що в загальній сумі складає 85,29 грн.

Таким чином, до стягнення підлягає пеня в сумі 85,29 грн, тоді як в частині позовних вимог про стягнення 30,00 грн пені в позові слід відмовити.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, враховуючи порушення умов договору з боку відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Керуючись ст. ст. 73-75, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Техторгінвестиція" вул. Верхня, буд. 2А м. Бережани Тернопільської області код ЄДРПОУ 32560379 на користь державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" м. Южноукраїнськ Миколаївської області, промзона, код ЄДРПОУ 20915546 - 85 (вісімдесят п'ять) грн 29 коп. пені; 1 303 (одну тисячу триста три) грн 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. ст. 256-257 ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 26.09.2018.

Суддя Н.В. Охотницька