Постанова

від 25.09.2018 по справі 805/1703/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року справа №805/1703/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представника відповідача Груєнка С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 р. у справі № 805/1703/18-а (головуючий І інстанції Логойда Т.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Соллі-Плюс (далі - позивач, ТОВ Соллі-Плюс ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області), в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 02.02.2018 року № 985 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість; зобов'язати Головне управління ДФС у Донецькій області поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс" як платника податку на додану вартість з дати анулювання такої реєстрації (а.с. 4-7).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року позовні вимоги задоволені, а саме судом: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 02.02.2018 року № 985; зобов'язано Головне управління ДФС у Донецькій області поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс" як платника податку на додану вартість з 02.02.2018 року; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс" здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 3524 грн. (а.с. 175-177).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В апеляційній скарзі зазначено, що за даними інформаційних систем ДФС України між ТОВ "Соллі-плюс" та Північним відділенням Маріупольської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області, де позивач перебував на обліку до 01.01.2018 року, укладено договір про визнання електронних документів від 06.09.2016 року про що платника повідомлено у другій квитанції №9160676934, і до договору надані сертифікати електронного цифрового підпису з терміном дії з 14.08.2016 року по 13.08.2017 року. В порушення п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України при наявності діючого договору позивачем на паперових носіях поштовими відправленнями подані декларації за березень-червень 2017 року до Західно-Донецького та Північного відділень Маріупольської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області. У зв'язку з наведеним порушенням позивачем п. 49.4 ст. 49 вказаного Кодексу та не вірним зазначенням найменування контролюючого органу, до якого подається звітність, податкові декларації були визнані як неподаткові. Контролюючим органом відповідно до вимог п. 49.11 ст. 49 вказаного Кодексу 10.05.2017 року та 08.06.2017 року складено листи-повідомлення про відмову у прийнятті декларацій за квітень - травень 2017 року із зазначенням причин такої відмови, які через знаходження позивача до 11.09.2017 року за податковою адресою у м. Донецьку, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та пошта не працює, не були йому направлені. 20.07.2017 року складено лист-повідомлення №20010/10/05-62 про відмову у прийнятті декларації за червень 2017 року із зазначенням причин такої відмови, який направлено на нову податкову адресу позивача за новим місцем реєстрації: 84201, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Енгельса, 108, кв.21. Апелянт вважає, що у зв'язку з наявністю вказаних порушень норм ПК України позивачу правомірно анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.180-182).

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача у судове засідання не з'явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ТОВ "Соллі-Плюс" як платник податків протягом спірного періоду перебував та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м.Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області; з 02.07.2001 року був зареєстрований платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номера 241675905666.

Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області від 02.02.2018 року № 985 (форма № 6-РПДВ) з 02.02.2018 року на підставі пп. "г" п. 184.1 ст.184 Податкового кодексу України реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано (а.с.8-9, 132-133)

Правовою підставою для прийняття рішення зазначено те, що позивач не подає та/або подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців (з 01.01.2017 року до 31.12.2017 року), які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкових зобов'язань чи податкового кредиту.

До рішення додано реєстр податкових декларацій за 12 послідовних податкових місяців 2017 року від 02.02.2018 року №194/05-99-12-01-21, в якому зазначено, що: за січень 2017 року декларація надійшла 09.02.2017 року; за лютий 2017 року декларація надійшла 01.03.2017 року; за березень 2017 року декларація не подана; за квітень 2017 року декларація не подана; за травень 2017 року декларація не подана; за червень 2017 року декларація не подана; за липень 2017 року декларація надійшла 10.08.2017 року; за серпень 2017 року декларація надійшла 01.09.2017 року; за вересень 2017 року декларація надійшла 03.10.2017 року; за жовтень 2017 року декларація надійшла 06.11.2017 року; за листопад 2017 року декларація надійшла 06.12.2017 року; за грудень 2017 року декларація надійшла 12.01.2017 року. Обсяги поставок/придбання, зазначені в поданих деклараціях, - 0 грн.( а.с.134)

Матеріали справи свідчать, що позивачем до контролюючого органу за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року подавалися податкові декларації з податку на додану вартість: за січень 2017 року - подана 09.02.2017 року, прийняття підтверджується квитанцією №2; за лютий 2017 року - 01.03.2017 року, прийняття підтверджується квитанцією №2; за березень 2017 року - 07.04.2017 року, подання підтверджується карткою поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (вручено 12.04.2017 року); за квітень 2017 року - 03.05.2017 року, подання підтверджується карткою поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (вручено 10.05.2017 року); за травень 2017 року - 02.06.2017 року, подання підтверджується роздруківкою з сайту ПАТ "Укрпошта"; за червень 2017 року (з додатком №5) - 14.07.2017 року, подання підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (вручено 19.07.2017 року); за липень 2017 року - 10.08.2017 року, прийняття підтверджується квитанцією №2; за серпень 2017 року - 01.09.2017 року, прийняття підтверджується квитанцією №2; за вересень 2017 року - 03.10.2017 року, прийняття підтверджується квитанцією №2; за жовтень 2017 року - 06.11.2017 року, прийняття підтверджується квитанцією № 2; за листопад 2017 року - 06.12.2017 року, прийняття підтверджується квитанцією №2; за грудень 2017 року - 12.01.2018 року, прийняття підтверджується квитанцією №2 (а.с.43-103).

Податкові декларації позивача з податку на додану вартість за березень-червень 2017 року не були прийняті контролюючим органом через те, що при наявності дійсного договору про визнання електронних документів від 06.09.2016 року з сертифікатами електронного цифрового підпису до нього з терміном дії з 14.08.2016 року по 13.08.2017 року, вони були подані на паперових носіях та містили недоліки в частині правильності зазначенням найменування контролюючого органу, до якого подається звітність (а.с.137-140).

Матеріали справи свідчать, що протягом спірного періоду (з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року) позивач здійснював господарські операції з придбання послуг, що підтверджується податковими накладними: від 09.02.2017 року № 27430 на суму 6 грн. (ПДВ - 1 грн.); зміст господарської операції: обробка даних та видача сертифікату відкритого ключа ЕЦП для юридичної особи на 1 рік; від 09.02.2017 року № 27431 на суму 18 грн. (ПДВ - 0 грн.); зміст господарської операції: постачання КП "Програмний комплекс "FREEDOM" з правом використання до закінчення терміну дії відкритого ключа ЕЦП; від 15.06.2017 року № 29220 на суму 220 грн. (ПДВ - 0 грн.); зміст господарської операції: постачання КП "Програмний комплекс "FREEDOM" з правом використання до закінчення терміну дії відкритого ключа ЕЦП; від 15.06.2017 року № 29219 на суму 12 грн. (ПДВ - 2 грн.); зміст господарської операції: обробка даних та видача сертифікату відкритого ключа ЕЦП для юридичної особи на 1 рік. Всі податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.104-116).

Сума податкового кредиту за податковими накладними від 09.02.2017 року № 27430 та від 15.06.2017 року № 29219 включена до податкових декларацій з податку на додану вартість за червень 2017 року, зокрема відображена у додатку № 5, і в подальшому відображалася у додатках № 2 до податкових декларацій за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, які є невід'ємною частиною вказаних податкових декларацій (п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України).

Спірним питанням у даній справі є правомірність прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 02.02.2018 року № 985 на підставі пп. "г" п. 184.1 ст.184 Податкового кодексу України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300 (далі - Порядок № 1588), та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

За змістом підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

За змістом п. 5.2 "Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130, зареєстроване у Міністерстві юстиції України від 17.11.2014 № 1456/26233 (надалі Положення № 1130) передбачено, що при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт "г" пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що: не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця; включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

З викладеного вбачається, що якщо у платника податку протягом 12 послідовних податкових місяців наявні операції з постачання чи/або придбання, відображені у поданих платником податкових декларація з податку на додану вартість, підстави для анулювання реєстрації платника ПДВ відсутні.

Пунктами 48.1-48.2. ст. 48 ПК України регламентовано, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності) п. 48.3 ст. 48 ПК України).

Відповідно до п.48.7 ст. 48 ПК України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Згідно із приписами п. 49.1, п. 49.2 п. 49.3 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв'язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв'язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Підпунктом 49.4. статті 49 Податкового Кодексу України обумовлено, що платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Водночас, відповідно до підпункту 49.8. цієї статті прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За змістом п. 49.9 ст 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; (пп. 49.9.1 п. 49.9 ст. 49 ПК України у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк. (пп. 49.9.2 п. 49.9 ст. 49 ПК України).

Згідно з п.49.10, п.49.11 ст.49 ПК України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється. У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Відповідно до оскаржуваного рішення правовою підставою для його прийняття є те, що позивач протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджено, що позивач щомісячно, у встановленні чинним законодавством спосіб та строки, подавав та надсилав на адресу контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість із Додатками до податкової декларації та податковими накладними.

Стосовно посилання апелянта на неприйняття податкової звітності за період з березня по червень 2017 року, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що позивач в період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року здійснював господарські операції з придбання послуг, що підтверджується відповідними податковими накладними.

Матеріали справи свідчать, що позивач не мав можливості надсилати податкові декларації в електронній формі, у зв'язку з чим позивач надсилав податкову звітність за період з березня по червень 2017 року іншими способами, передбаченими нормами ПК України (п.49.3 ст.49 ПК), про що позивачем було повідомлено у супровідних листах.

Матеріали справи підтверджують надіслання та отримання контролюючим органом податкової звітності, про що свідчать штемпелі про отримання, поштові чеки, описи вкладення та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім того, матеріали справи свідчать, що позивачем супровідним листом від 07.04.2017 року було надіслано декларацію за березень 2017 року, яка отримана контролюючим органом 12.04.2017 року (а.с.55-57). Разом з цим, матеріали справи не містять листа-повідомлення про відмову у прийнятті звітності за березень 2017 року. Отже, у податкового органу відсутні підстави вважати декларацію за березень 2017 року неподаною.

З повідомлення контролюючого органу від 10.05.2017 року вбачається, що декларація за квітень 2017 року вважається неприйнятою через порушення позивачем п. 49.4 ст.49 ПК, оскільки декларація подана засобами поштового зв'язку (а.с.137). Контролюючим органом складено акт про неможливість вручення повідомлення про неприйняття податкової звітності, оскільки підприємство зареєстровано на непідконтрольній території.(а.с.136).

З повідомлення контролюючого органу від 08.06.2017 року вбачається, що декларація за травень 2017 року вважається неприйнятою оскільки підприємством не дотримано порядок подання декларації та вона містить недоліки в частині правильності зазначенням найменування контролюючого органу, до якого подається звітність (а.с.138) Контролюючим органом складено акт № 661 від 08.06.2017 року про неможливість вручення повідомлення про неприйняття податкової звітності, оскільки підприємство зареєстровано на непідконтрольній території.(а.с.139).

З повідомлення контролюючого органу від 20.07.2017 року вбачається, що декларація за червень 2017 року вважається неприйнятою оскільки підприємством не дотримано порядок подання декларації та вона містить недоліки в частині правильності зазначенням найменування контролюючого органу, до якого подається звітність (а.с.140) Контролюючим органом складено акт № 845 від 20.07.2017 про неможливість вручення повідомлення про неприйняття податкової звітності, оскільки підприємство зареєстровано на непідконтрольній території.(а.с.141).

Суд зазначає, що твердження відповідача про неможливість направлення позивачу повідомлень про неприйняття звітності, з мотивів припинення поштового сполучення є недостатніми аргументом для обґрунтування правомірності дій податкового органу.

Виходячи із положень п. 42.4 ст. 42 ПК, платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Про електронний цифровий підпис".

Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, здійснюється засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).

При цьому строк доставки документа в електронний кабінет, визначений абзацом четвертим цього пункту, не зараховується до строку надіслання документів, визначеного цим Кодексом.

Відповідач у перелічених вище документах щодо неприйняття податкової звітності, зазначив про неприйняття податкової звітності, з підстав визначених п. 48.7 ст. 48 та запропоновано надати звітність у відповідності до вимог ст. 49 ПК України.

Однак доказів скерування зазначених повідомлень, в порядку п. 42.4 ст. 42 ПК України, на електронну адресу позивача або в поперовій формі за міцем знаходження платника податку податковим органом до суду не надано.

Доказів формування та направлення позивачу квитанцій № 2 про відмову у прийнятті податкової звітності із зазначенням причин такої відмови відповідачем до суду не надано.

Крім того, матеріали справи свідчать, що позивачем в рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення та листах зазначалась адреса з якої направлено податкову звітність за вказаний період як: вул. В.Стуса, 35-56, м. Краматорськ, тобто, підконтрольна українській владі територія. Разом з цим матеріали справи не містять доказів надіслання контролюючим органом листів-повідомлень на зазначену адресу.

Суд також зазначає, що недодержання платником податків приписів пункту 49.4. статті 49 ПК щодо подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі та надання такої звітності у паперовій формі, само по собі, не є підставою для відмови у прийнятті податкової декларації, при умові наявності у поданих документах реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 31 липня 2018 року по справі №810/1570/16.

Як вбачається з податкової звітності, позивачем дотримано обов'язкові вимоги реквізитів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про не доведення відповідачем факту своєчасного повідомлення позивача про відмову у прийнятті податкових декларацій, а відповідно доведеності факту не подання позивачем протягом 12 послідовних податкових місяців контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

З огляду на викладене, у відповідача були відсутні підстави для застосування п. п. "г" п.184.1 ст.184 ПК України, для анулювання реєстрації платника ПДВ.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 р. у справі № 805/1703/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 р. у справі № 805/1703/18-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 25 вересня 2018 року.

Суддя-доповідач : Е.Г. Казначеєв

Судді: Т.Г. Гаврищук

І.Д. Компанієць