Рішення

від 25.09.2018 по справі 325/857/18

ПРИАЗОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/325/312/2018

Справа № 325/857/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

25 вересня 2018 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Діденка Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Краснової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Азовська універсальна товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

в с т а н о в и в:

12 червня 2018 року до суду надійшов позов ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4, в якому позивач просив визнати дійсним договір купівлі-продажу (біржовий контракт) житлового будинку № НР-063 укладений 29.03.2002 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на Азовській універсальній товарній біржі та зареєстрований Новоазовським районним бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером 502 від 29.03.2002 року.

Позов обґрунтований тим, що 29 березня 2002 року між позивачем і відповідачем укладено біржовий контракт (договір купівлі-продажу) НР-063, відповідно до умов якого позивач купив у відповідача житловий будинок АДРЕСА_1. Право власності позивача на будинок було зареєстровано у встановленому порядку в Новоазовському районному БТІ за № 502 від 29.03.2002 року. Відповідно до ст. 15 Закону України Про товарну біржу , угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Водночас, статтею 227 ЦК УРСР було передбачено, що договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. З урахуванням зазначених положень, та ст. 8 Закону України Про власність позивач вважає, що положення ст. 15 Закону України Про товарну біржу не змінювали положень діючого на момент укладення біржового контракту цивільного законодавства про обов'язковість нотаріального посвідчення угод купівлі-продажу житлового нерухомого майна, учасниками якого були громадяни. Таким чином, позивач правомірно набув право власності на будинок, але угода не була посвідчена нотаріально, що зараз унеможливлює для позивача вільно розпоряджатись своєю власністю. Нотаріально посвідчити договір на даний час немає можливості, оскільки м. Новоазовськ не підконтрольне українській владі, та місцезнаходження відповідача ОСОБА_2 невідоме. У зв'язку з тим, що нотаріальне посвідчення не відбулось, але договір фактично виконаний, позивач просить суд визнати договір дійсним.

Ухвалою судді Апалькової О.М. від 18 червня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, на підставі ст. 1 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції та розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року № 2710/38-14.

Ухвалою суду від 16 липня 2018 року розгляд справи відкладено у зв'язку з першою неявкою відповідача, і призначено судове засідання на 30 липня 2018 року.

Ухвалою судді Діденка Є.В. від 30.07.2018 року справа прийнята до провадження на підставі повторного автоматизованого перерозподілу справи у зв'язку з тимчасовим переведення судді Апалькової О.М. до іншого суду, і призначено судове засідання на 28 серпня 2018 року.

Ухвалою суду від 28.08.2018 року розгляд справи відкладено, у зв'язку з відсутністю відомостей про належне сповіщення третьої особи про дату, час і місце розгляду справи, і призначено засідання на 25.09.2018 року.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 і його представник ОСОБА_4 не прибули, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, в матеріалах справи міститься заява позивача і його представника про розгляд справи без їх участі, на позові наполягають, проти заочного вирішення справи не заперечують.

Відповідач в судове засідання не прибув, судові повістки неодноразово направлялись на адресу останнього відомого місця проживання, але були повернуті підприємством поштового зв'язку через зупинення приймання до пересилання поштових відправлень на непідконтрольну територію. Оголошення про виклик відповідача до суду було розміщено на офіційному веб-сайті суду.

Третя особа - Азовська універсальна товарна біржа в судове засідання уповноваженого представника не направила, письмових пояснень по справі не надала, судові повістки направлялись за юридичною адресою і були повернені підприємством поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання.

З метою дотримання права позивача на доступ до правосуддя та з урахуванням розумних строків розгляду справи, на підставі ст. 224 ЦПК України, за згодою позивача суд на місці ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача і за наявними у справі доказами.

Дослідивши доводи позовної заяви та зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Під час розгляду справи судом встановлено, що 29 березня 2002 року між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем ОСОБА_2 укладено біржовий контракт (договір купівлі-продажу) № НР-063, відповідно до умов якого позивач купив у відповідача житловий будинок АДРЕСА_1.

Право власності позивача на будинок було зареєстровано у встановленому законом порядку в Новоазовському районному БТІ за № 502 від 29.03.2002 року, про що свідчить реєстраційне посвідчення від 29.03.2002 року.

Згідно з копією домової книги позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Там же зазначено місце реєстрації відповідача.

Як на підставу позову, позивач посилається на недійсність укладеного договору через відсутність його нотаріального посвідчення, та просить визнати його дійсним у зв'язку з ухиленням від нотаріального посвідчення та фактичним виконання такого договору, із застосуванням положень статті 47 ЦК УРСР та статті 220 ЦК України.

Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України від 19.06.2003 року, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи . Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Враховуючи, що спірні відносини, як і права та обов'язки виникли у сторін з моменту укладення договору, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу УРСР 1963 року, чинного на момент укладення договору і реєстрації права власності.

Так, згідно зі статтею 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Статтею 47 ЦК УРСР передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Аналогічна підстава для визнання договору дійсним міститься також у ч. 2 ст. 220 ЦК України 2003 року, якою передбачено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Водночас, статтею 15 Закону України Про товарну біржу передбачено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Як роз'яснено в пункті 13 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , при розгляді справ, про визнання правочинів дійсними на підставах ч. 2 ст. 220 ЦК України, суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Таким чином, обов'язковою умовою для визнання дійсним договору на підставі, зазначеної у ст. 47 ЦК УРСР та ст. 220 ЦК України, є встановлення факту дійсного ухилення іншої сторони від нотаріального посвідчення договору.

Натомість, позивачем не було надано суду жодних доказів того, що саме відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Доводи позову та матеріали справи взагалі не містять доказів того, чому договір не був нотаріально посвідчений, чи мало місце ухилення від нотаріального посвідчення договору, та хто зі сторін ухилився, і з яких причин та за яких обставин.

Крім того, суд наголошує, що в силу статті 15 ЦК України, статті 4 ЦПК України, захист цивільних прав може мати місце лише у випадку їх порушення, невизнання або оспорювання.

На виконання зазначеного положення, позивачем не було доведено, хто саме не визнає, порушує або оспорює укладений ним договір купівлі-продажу. У позові лише формально зазначено, що позивач позбавлений можливості реалізувати своє право на розпорядження будинком, при цьому будь-яких доказів такого твердження, зокрема, рішень про відмову з боку уповноважених публічних органів або їх посадових осіб щодо реалізації прав позивача, суду надано не було.

При цьому, суд звертає увагу, що як свідчать надані докази, право власності позивача на житловий будинок, набуте ним на підставі договору купівлі-продажу, було зареєстровано у встановленому законом порядку, а отже визнано з боку уповноважених реєстраційних органів.

Частина 4 ст. 265 ЦПК України, зобов'язує суд зазначати в мотивувальній частині рішення, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Суд враховує доводи позивача про розташування нерухомого майна на тимчасово непідконтрольній території України, та неможливість у зв'язку з цим встановити місцезнаходження відповідача, проте це не є підставою для звільнення позивача від доказування обставин, які мають значення для справи.

Таким чином, на переконання суду, позивачем не було доведено факт і обставини ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, а також факт порушення, невизнання або оспорювання його права власності з боку відповідача чи будь-яких інших осіб, а тому в позові слід відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою в позові судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 247, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, (адреса реєстрації: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2, (адреса реєстрації: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Жовтневим РВ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області 24.12.1996 року), третя особа: Азовська універсальна товарна біржа (м. Маріуполь, вул. 50 років СРСР, б. 51, код ЄДРПОУ 23427190) про визнання договору купівлі-продажу дійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Приазовський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення складено і підписано 25 вересня 2018 року.

Суддя Є.В. Діденко