Ухвала

від 22.06.2016 по справі 761/34953/15-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/34953/15-ц

Провадження № 4-с/761/60/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Савенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк на дії Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича про визнання дій неправомірними, скасування постанови та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство ВТБ Банк (далі - Заявник), в особі свого представника, 23 листопада 2015 року звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на дії Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича (далі - Державний виконавець) про визнання дій неправомірними, скасування постанови та зобов'язання вчинити дії.

Заявник свою скаргу обґрунтовує тим, що 19 вересня 2013 року у справі № 2-3315/11 Шевченківським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ ВТБ Банк суми заборгованості за кредитним договором № 623/0081-0000003 від 03 червня 2008 року в розмірі 15 066 484 грн. 80 коп., 1 700 грн. судового збору та 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду цивільної справи. Зауважив, що 07 травня 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 43227377, а 01 жовтня 2015 року Державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 статті 47 Закону України Про виконавче провадження . В оскаржуваній постанові Державним виконавцем зазначено, що у боржника відсутнє майно та кошти, на які можливо було б звернути стягнення. З даною постановою Державного виконавця від 01 жовтня 2015 року, Заявник не погоджується, оскільки Державним виконавцем не надано відповідей з Державної податкової інспекції та Пенсійного фонду України. Крім того, відповідно до витягу з ЄДР боржник ОСОБА_2 є засновником ТОВ Девіжен Істейт та ТОВ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КОНСАЛТИНГ ТА МАРКЕТИНГ , а також при продажі квартири № 22 в будинку № 11/11, що на вулиці Гусовського у м. Києві згідно договору купівлі - продажу від 28 січня 2015 року, на відкритий боржником рахунок в ПАТ КБ Стандарт покупцем квартири були внесені кошти в розмірі 4 041 000 грн.

Просив суд ухвалити судове рішення, яким визнати дії Державного виконавця при винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувачу такими, що не відповідають вимогам Закону України Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень; скасувати постанову Державного виконавця у ВП № 43227377 про повернення виконавчого документа стягувачу; зобов'язати державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби України відділу примусового виконання рішень, вжити заходів, спрямованих на примусове виконання рішення у відповідності до Закону України Про виконавче провадження .

В ході судового розгляду справи, представник Заявника подав до суду уточнену скаргу, в якій просив суд з підстав, зазначених у скарзі, визнати неправомірними дії Державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 01 жовтня 2015 року; скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 01 жовтня 2015 року ВП № 43227377.

У судовому засіданні, представник Заявника скаргу, з підстав зазначених у ній, з урахуванням уточнень, підтримала. Просила суд вимоги зазначені у скарзі задовольнити у повному обсязі.

Від представника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшло клопотання про розгляд скарги за відсутності представника Відділу. Водночас надано матеріали виконавчого провадження ВП № 43227377.

Раніше, 21 березня 2016 року Державним виконавцем через загальну канцелярію суду подано заяву щодо залишення скарги без розгляду, яку Державний виконавець обґрунтовувала тим, що Заявник звернувся до суду із зазначеною скаргою з пропуском строку, передбаченого абзацом 2 частини 1 статті 385 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 383 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За змістом частини 1 статті 82 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 386 Цивільного процесуального кодексу України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа органу державної виконавчої служби, приватний виконавець не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників.

Суд знаходить можливим розгляд справи за відсутності Державного виконавця на підставі наявних у справі доказів, необхідних для прийняття рішення по суті, враховуючи що представник Заявника не заперечувала проти розгляду скарги за відсутності Державного виконавця.

Заслухавши пояснення представника Заявника, дослідивши матеріали справи, а також оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно частини 1 статті 6 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Судом встановлено, що на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2013 року у справі № 2-3315/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ ВТБ Банк суми заборгованості за кредитним договором № 623/0081-0000003 від 03 червня 2008 року в розмірі 15 066 484 грн. 80 коп., 1 700 грн. судового збору та 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду цивільної справи, Шевченківським районним судом м. Києва 19 вересня 2013 року, було видано виконавчий лист строком пред'явлення до виконання 10 травня 2014 року (далі - Виконавчий лист).

За змістом частини 1, абзацу 1 частини 2, частини 5 статті 25 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження, винесеної старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 07 травня 2014 року, відкрито виконавче провадження з виконання Виконавчого листа.

Згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, винесеної старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкером І.А. 01 жовтня 2015 року, у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснення державним виконавцем відповідно до Закону України Про виконавче провадження заходів щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України Про виконавче провадження , Виконавчий лист повернуто стягувачеві (а.с. 9).

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що в процесі здійснення виконавчих дій Державним виконавцем 08 травня 2014 року було здійснено запит в Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр іпотек, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та отримано інформаційну довідку з них.

Крім того, Державний виконавець 15 травня 2014 року здійснив запити до Державної податкової служби про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками - юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями та запит про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб, та 16 травня 2014 року - запит в Державну інспекцію сільського господарства в м. Києві, Територіальне управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Отримавши відповіді на вищезазначені запити, Державний виконавець на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України Про виконавче провадження , прийняв рішення повернути Виконавчий лист стягувачеві.

Суд критично оцінює та вважає такі рішення і дії Державного виконавця неправомірними з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, за змістом частини 1, абзацу 1 частини 2, пункту 3) частини 3 статті 11 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Крім того, відповідно до статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

За змістом статей 58, 59 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з абзацом першим частини 1, частин 2, 3 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до статей 1-3 статті 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що 28 січня 2015 року боржником ОСОБА_2 було здійснено продаж належної йому квартири АДРЕСА_1 за 4 041 000 грн. 00 коп., які покупець перерахував на розрахунковий рахунок ОСОБА_2, відкритий у відділенні № 1 ПАТ КБ Стандарт (а.с. 18-19).

Крім того, суд встановив, що боржник ОСОБА_2 є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційний консалтинг та маркетинг , код ЄДРПОУ 37701070, частка в статутному капіталі якого ОСОБА_2 належить у розмірі 325 350 грн. 00 коп. та засновником Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕВІЖЕН ІСТЕЙТ , код ЄДРПОУ 36184925, частка в статутному капіталі якого ОСОБА_2 належить у розмірі 325 350 грн. 54 500 грн. 00 коп. (а.с. 15-17).

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що Державним виконавцем не вчинено всіх дій щодо розшуку майна боржника та задоволення вимог стягувача, тому скарга, в цілому, є такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, на підставі статті 19 Конституції України, статей 1, 6, 11, 22, 23, 25, 47, 82 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року, керуючись статтями 10, 11, 13, 60, 383-389 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Скаргу Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк на дії Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича про визнання незаконною та скасування постанови та зобов'язання вчинити дії - з а д о в о л ь н и т и.

Визнати незаконною та скасувати постанову Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича від 01 жовтня 2015 року про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду виконавче провадження № ВП 43227377 на підставі виконавчого листа № 2-3313/11, виданого Шевченківським районним судом м. Києва від 19 вересня 2013 року про стягнення із ОСОБА_2 боргу у розмірі 15066484 грн. 80 коп. та судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.

Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду на підставі виконавчого листа № 2-3313/11, виданого Шевченківським районним судом м. Києва від 19 вересня 2013 року, у повному обсязі у відповідності до Закону України Про виконавче провадження .

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Ухвала набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо вона не буде скасована.

СУДДЯ :