Постанова

від 20.09.2018 по справі 145/373/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 145/373/17

Провадження № 22-ц/772/1632/2018

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 рокуСправа № 145/373/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О.С. (суддя - доповідач), суддів: Ковальчука О.В.,

ОСОБА_3,

з участю секретаря судового засідання Куленко О.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_4,

представник позивача - адвокат ОСОБА_5,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_6 Україна",

представник відповідача ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_6 Україна" на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним , ухвалене 06 квітня 2018 року під головуванням судді Мазурчака А.Г. (дата складання повного тексту рішення у справі відсутня), -

встановив:

20 березня 2017 року ОСОБА_4 звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_6 України (далі ТОВ ОСОБА_6 України ) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, за яким просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0524581300:01:001:0134, площею 4,0670 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Великовулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, від 15 грудня 2008 року № 224, зареєстрований у Тиврівському секторі реєстрації Вінницької регіональної філії центру державного земельного кадастру (далі Тиврівський сектор реєстрації Вінницької регіональної філії центру ДЗК) 04 лютого 2010 року, запис № 041081300009.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що влітку 2008 року він досягнув усної домовленості з представниками ТОВ ОСОБА_6 Україна про те, що його ділянка буде використовуватись цим підприємством без укладення договору оренди, при цьому він матиме право витребувати її у будь-який час. В лютому 2017 року він звернувся до ТОВ ОСОБА_6 України з вимогою про повернення земельної ділянки, але відповідач відмовився повернути земельну ділянку, мотивуючи тим, що між ними наявний договір, укладений у письмовій формі, оренди цієї ділянки від 15 грудня 2008 року терміном на 15 років, зареєстрований у встановленому законом порядку.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0524581300:01:001:0138, площею 4,0670 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Великовулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 15 грудня 2008 року № 224, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ ОСОБА_6 Україна , зареєстрований у Тиврівському секторі реєстрації Вінницької регіональної філії центу ДЗК 04 лютого 2010 року, запис № 041081300009.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір, який був укладений між ОСОБА_4 та ТОВ ОСОБА_6 Україна , відповідно до висновку експертизи Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі Вінницького відділення КНДІСЕ) №6682/6683/17-21 від 07 грудня 2017 року підписаний не ОСОБА_4, а іншою особою, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення позивача його укладення.

В апеляційній скарзі ТОВ ОСОБА_6 Україна , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просило скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалите нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилося на те, що суд помилково прийшов до висновку про відсутність волевиявлення ОСОБА_4 на укладення договору оренди його земельної ділянки з ТОВ ОСОБА_6 Україна на підставі самого лише висновку почеркознавчої експертизи, не взявши до уваги факту належного виконання умов договору сторонами впродовж усього строку його дії.

Крім того, представник ТОВ ОСОБА_6 Україна просив суд апеляційної інстанції застосувати до вимог позивача наслідки спливу строку позовної давності, про що подав письмову заяву.

Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_4 не подавав.

Частиною першою статті 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пункту 8 частини першої розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, справа підлягає апеляційному розгляду Апеляційним судом Вінницької області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває Тиврівський районний суд Вінницької області.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частинами першою - третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

ОСОБА_4 змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ВН № 048398, виданого на підставі розпорядження Тиврівської районної державної адміністрації від 01 листопада 2003 року, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки № 143, кадастровий номер 0524581300:01:001:0134, площею 4,0670 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Великовулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області (а. с. 8).

15 грудня 2008 року між ОСОБА_4 та ТОВ ОСОБА_6 Україна , в особі директора філії Стояни ТОВ ОСОБА_6 України ОСОБА_8, укладено Договір оренди цієї земельної ділянки № 224 площею 4,0670 га, який 04 лютого 2010 року зареєстрований в Тиврівському районному відділі Вінницької регіональної філії центрі ДЗК 04 лютого 2010 року (а. с. 9 - 10).

Відповідно до висновку експертизи Вінницького відділення КНДІСЕ № 6682/6683/17-21 від 07 грудня 2017 року підпис на договорі оренди землі від 15 грудня 2008 року та в акті приймання-передачі земельної ділянки, вчиненому 15 грудня 2008 року, виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою (а. с. 84 - 88).

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі набирає чинності з моменту його державної реєстрації (стаття 14, 18, 20 цього Закону).

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки висновком експерта встановлено, щодо договір підписано не ОСОБА_4, а іншою особою, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що на час укладення цього правочину було відсутнє його вільне волевиявлення, спрямоване на настання відповідних правових наслідків, що є підставою для визнання договору недійсним.

Доводи відповідача про те, що прийнявши виконання договору шляхом отримання орендної плати він фактично схвалив цей договір, а отже й підтвердив своє волевиявлення на його укладення на увагу не заслуговують з таких міркувань.

Згідно зі статтею 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представник має право діяти від імені і за рахунок особи, яку він представляє. Однак повноваження надані представнику на підставі довіреності, повинні виконуватися відповідно до змісту цієї довіреності та у її межах.

Відповідно до статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 довіреності на вчинення від його імені відповідних правочинів, зокрема, укладення договору оренди землі будь-яким особам не видавав.

Частиною першою статті 241 ЦК України передбачено, що правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Однак схвалити можна дії представника, який діяв за дорученням і перевищив повноваження, а в даному випадку позивач доручення взагалі не видавав.

Щодо поданої із апеляційною скаргою заяви ТОВ ОСОБА_6 України про застосування позовної давності, то апеляційний суд виходить з такого.

Згідно з частиною третьою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

ОСОБА_4 змістом частини першої статті 259 ЦПК України судовий розгляд справи закінчується ухваленням судового рішення судом першої інстанції.

Оскільки заяви про застосування позовної давності сторонами в суді першої інстанції не заявляли, то й апеляційним судом від застосованим бути не може.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.

Оскільки стаття 267 ЦК України, яка встановлює наслідки спливу позовної давності, є нормою матеріального права, суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності, якщо про таке застосування сторони не заявляли в суді першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_6 Україна" залишити без задоволення, а рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

(Повний текст постанови складено 25 вересня 2018 року)

ОСОБА_9 Панасюк

Судді: О.В. Ковальчук

ОСОБА_3