Вирок

від 25.09.2018 по справі 480/1146/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/1146/18

Провадження № 1-кп/480/237/18

ВИРОК

Іменем України

25 вересня 2018 року Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ;

прокурора ОСОБА_3 ;

обвинуваченого ОСОБА_4 ;

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 лютого 2018 року за № 42018151030000027 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, приватного підприємця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, -

встановив:

ОСОБА_4 , маючи на меті власне збагачення, реалізуючи єдиний корисливий мотив, діючи умисно, підшукав, приблизно восени 2017 року (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) земельну ділянку за кадастровим номером 4824281500:06:000:0127, яка розташована на території Нечаянської об`єднаної територіальної громади, а саме на північ від с. Маловарварівка Миколаївського району Миколаївської області, яка належить до земель запасу сільськогосподарського призначення державної форми власності загальною площею 75,0000 га та ґрунти якої, згідно з Наказом Держкомзему України № 245 від 06.10.2003 «Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів», відносяться до особливо цінних.

В подальшому, у період часу з 05.09.2017 по 25.09.2017 ОСОБА_4 , діючи всупереч вимогам ст. ст. 116-126 Земельного кодексу України, не маючи відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) земельної ділянки, використовуючи належну йому на праві користування сільськогосподарську техніку, а також, із використанням найманої праці не менш ніж однієї особи, самовільно зайняв вищезазначену земельну ділянку площею 75,0000 га, за кадастровим номером 4824281500:06:000:0127, ґрунти якої відносяться до особливо цінних, шляхом насадження насіння ячменю (сорту Колонча) по всій площі вищезазначеної ділянки.

У подальшому, в період часу з 17.04.2018 по 25.04.2018, переслідуючи раніше виниклий умисел на самовільне зайняття вищезазначеної земельної ділянки, ґрунти якої відносяться до особливо цінних, ОСОБА_4 , використовуючи належну йому на праві користування сільськогосподарську техніку, а також, із використанням найманої праці не менш ніж однієї особи, продовжив свої злочинні дії з самовільного зайняття вищезазначеної земельної ділянки, шляхом удобрення вказаної земельної ділянки препаратом «Дисулан», та її оброблення інсектицидом «Беназол» по всій площі земельної ділянки. Вказаними злочинними діями ОСОБА_4 , внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за кадастровим номером 4824281500:06:000:0127, яка розташована на території Нечаянської об`єднаної територіальної громади, а саме: на північ від с. Маловарварівка Миколаївського району Миколаївської області, яка належить до земель запасу сільськогосподарського призначення державної форми власності загальною площею 75,0000 га та ґрунти якої, згідно з Наказом Держкомзему України № 245 від 06.10.2003 «Про затвердження переліку особливо цінних груп ґрунтів», відносяться до особливо цінних, державі заподіяно шкоду в сумі 92 778,00 грн., що більше ніж у 100 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст.197-1 КК України - самовільне зайняття земельної ділянки, щодо земельної ділянки особливо цінних земель.

18.05.2018 у кримінальному провадженні № 42018151030000027 між начальником Миколаївського районного відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_6 , укладено угоду про визнання винуватості.

Відповідно до угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 197-1 КК України.

ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою вину в обсязі пред`явленого обвинувачення та зобов`язався упродовж 2 місяців з моменту укладення даної угоди у строк до 18.08.2018 відшкодувати залишок завданої матеріальної шкоди на користь державі у суми 90000 гривень. При цьому, сторонами угоди визначене узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 має понести за вчинення злочину, а саме, з урахуванням щирого каяття обвинуваченого, добровільного відшкодування ОСОБА_4 завданої матеріальної шкоди, активного сприяння розкриттю даного кримінального правопорушення, а також з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 гривень.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, встановлені ст. ст. 473, 476 КПК України, які зрозумілі обвинуваченому та прокурору.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_5 та прокурор ОСОБА_3 просили затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене сторонами покарання.

Розглядаючи в порядку ст. 474 КПК України питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Відповідно дост.ст.468,469КПК Україниугода провизнання винуватостіміж прокуроромта підозрюванимчи обвинуваченимможе бутиукладена упровадженні щодо: 1)кримінальних проступків,злочинів невеликоїчи середньоїтяжкості,тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами.

Угода провизнання винуватостіміж прокуроромта підозрюванимчи обвинуваченимможе бутиукладена щодокримінальних проступків,злочинів,внаслідок якихшкода завданалише державнимчи суспільнимінтересам.Укладення угодипро визнаннявинуватості укримінальному провадженніщодо уповноваженоїособи юридичноїособи,яка вчинилакримінальне правопорушення,у зв`язкуз якимздійснюється провадженнящодо юридичноїособи,а такожу кримінальномупровадженні щодокримінальних правопорушень,внаслідок якихшкода завданадержавним чисуспільним інтересамабо правамта інтересамокремих осіб,у якихберуть участьпотерпілий абопотерпілі,не допускається,крім випадківнадання всімапотерпілими письмовоїзгоди прокуроруна укладенняними угоди.

Так, злочин, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнав свою вину, відповідно до ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений в присутності захисника, цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 4 ст. 474 КПК України, та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам кримінального процесуального закону, кримінального закону та інтересам суспільства. Міра покарання, узгоджена обвинуваченим, захисником та прокурором, з урахуванням наявності кількох обставини, які пом`якшують покарання, а тому істотно знижують ступінь тяжкості злочину, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування заподіяної шкоди, відсутності обставин, які обтяжують покарання, а також особи ОСОБА_4 .

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, не встановлено.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 та прокурор ОСОБА_3 повністю усвідомлюють зміст угоди про визнання винуватості, наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, при цьому обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє свої права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України.

Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги те, що умови угоди про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 відповідають вимогам КПК України та КК України, дії ОСОБА_4 кваліфіковані вірно, покарання узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості є достатнім для попередження вчинення нових злочинів, а також для виправлення ОСОБА_4 , суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.

За вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України обвинувачений ОСОБА_4 підлягає покаранню, яке узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості.

У кримінальному провадженні заявлений цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_4 у сумі 90000 грн. не підлягає задоволенню, оскільки сума позову повністю сплачена обвинуваченим ОСОБА_4 за квитанцією № 0.0.1142225234.1 від 24.09.2018.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374, 468, 469, 472, 474, 475 КПК України, -

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 18 травня 2018 року у кримінальному провадженні № 42018151030000027 від 19 лютого 2018 року, між начальником Миколаївського районного відділу Миколаївської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 гривень.

Запобіжний західдо набраннявироком законноїсили відносно ОСОБА_4 не обирати.

У задоволенні цивільного позову прокурора, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, до ОСОБА_4 про стягнення 90000 гривень шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відмовити.

Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених ст. 394 КПК України до Апеляційного суду Миколаївської області через Миколаївський районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку після його проголошення підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1

25.09.2018