Ухвала

від 24.09.2018 по справі 243/2408/15-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

24 вересня 2018 р.

м. Київ

Провадження № 51-8125 ск 18

Верховний суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 на вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від24квітня 2017року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 травня 2018року щодо ОСОБА_5 ,

встановив:

Потерпілий звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою про перегляд постановлених щодо ОСОБА_5 зазначених судових рішень.

Ухвалою Верховного Суду від16серпня 2018року касаційну скаргу потерпілого залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст.427КПК України, та надано скаржнику п`ятнадцятиденний строк для усунення недоліків скарги.

У межах цього строку потерпілий повторно звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою. Проте, як видно зі змісту скарги, вимог ст.427КПК України у ній не дотримано, вказані в ухвалі недоліки не усунуто.

Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Відповідно до приписів ст.433КПК України цей суд перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Згідно з ч.1 ст.438вказаного Кодексу підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст.412КПК України); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст.413КПК України); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст.414КПК України). Тому, посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна конкретизувати та чітко вказати передбачені цим Кодексом норми права, які, на її думку, порушено або неправильно застосовано, та які в силу ст.438КПК України є підставою для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.

Проте, усупереч цим положенням процесуального закону, потерпілий уповторній скарзі не наводить в аспекті статті 412КПК України обґрунтування незаконності вироку і ухвали та необхідності їх скасування і призначення нового розгляду в суді першої інстанції на підставах, передбачених ч.1 ст.438вказаного Кодексу.

При цьому ОСОБА_4 повторно посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, що в силу статей433, 438КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції згідност. 433КПКУкраїни переглядає судові рішенняу межах касаційної скарги, відсутність у поданій скарзі правового обґрунтування заявлених вимог перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Таким чином, у наданий строк потерпілий недоліки касаційної скарги не усунув, а тому відповідно до вимог п.1 ч. 3 ст.429КПК України її слід повернути.

Керуючись ст. 429 КПК України, Суд

постановив:

Повернути потерпілому ОСОБА_4 його касаційну скаргу на вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від24квітня 2017року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 травня 2018року щодо ОСОБА_5 .

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_6 ОСОБА_2 ОСОБА_3