Рішення

від 25.09.2018 по справі 328/1930/18

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

328/1930/18

25.09.2018

2/328/864/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Новікової Н.В., за участю секретаря судового засідання Похвалітової М.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду цивільну справу №328/1930/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 сільської ради, в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок №103 по вулиці Червона в селі Кохане Токмацького району Запорізької області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого 16 листопада 2002 року.

Позов обґрунтовує тим, що 16.11.2002 року помер її батько ОСОБА_3. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, до складу якої увійшло право власності на житловий будинок №103 по вулиці Червона в селі Кохане Токмацького району Запорізької області. Вона прийняла спадщину та звернулась до нотаріуса за свідоцтвом про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок. У видачі свідоцтва нотаріус відмовила у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу. Відмова нотаріуса порушує її право на спадкування і є підставою для визнання за нею права власності на спірний житловий будинок.

Позивач у судове засідання не з'явилась, була повідомлена належним чином про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки не повідомила.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов визнав.

В зв'язку з тим, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, спадкову справу, відкриту після смерті ОСОБА_3, який помер 16 листопада 2002 року, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

16 листопада 2002 року помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 18.11.2002 серії І-ЖС №235623.

Позивач ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_3, що підтверджується її паспортом, свідоцтвом про народження від 07.12.1962 серії IV-УР №1400245, свідоцтвом про укладення шлюбу від 10.06.1995 серії І-ЖС №262965.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшли всі права і обов'язки, які належали спадкодавцю за життя.

Позивач ОСОБА_1 відповідно до ст.1261 ЦК України є спадкоємцем ОСОБА_3 за законом першої черги. Інших спадкоємців не має.

Позивач прийняла спадщину, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06.06.2018 року на земельну ділянку, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.06.2018 №126623586, витягом з Державного земельного кадастру від 12.09.2017 №НВ-2303483922017, державним актом на право власності на землю від 25.07.1996 серії ЗП №700001912, довідкою відповідача від 24.07.2018 №510.

Відповідно до особистого рахунку №172 (по земельній шнуровій книзі №1 (служ), витягу з книги погосподарського обліку №2 ОСОБА_2 сільської ради (1977-1979 роки) у 1977-1979 роках разом зі спадкодавцем та позивачем у спірному житловому будинку проживали дружина спадкодавця ОСОБА_5, син спадкодавця ОСОБА_6 та мати спадкодавця ОСОБА_7.

Мати спадкодавця ОСОБА_7 померла 12 березня 1991 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть (повторним) від 02.08.2018 серії І-ЖС №418380.

Дружина спадкодавця ОСОБА_5 померла 17 серпня 2000 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 21.08.2000 серії І-ЖС №157503.

Таким чином, на час відкриття спадщини - 16 листопада 2002 року спадкоємцями померлого ОСОБА_3 були позивач та син спадкодавця ОСОБА_6

Син спадкодавця ОСОБА_6 відмовився від спадщини, що підтверджується його заявою від 03.08.2018 року.

За таких обставин позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 за законом першої черги, яка прийняла спадщину.

Позивач звернулась до державного нотаріуса Токмацької районної державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого батька ОСОБА_3, а саме на спірний житловий будинок, розташований за адресою: вул. Червона, буд. 103, с. Кохане, Токмацький район, Запорізька область. Нотаріус відмовила у видачі зазначеного свідоцтва в зв'язку з тим, що спадкоємець не надала правовстановлюючий документ на спірний житловий будинок, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.06.2018 №580/02-31.

Відмова нотаріуса порушує право позивача ОСОБА_1 на спадкування після смерті ОСОБА_3 та є підставою для визнання за нею права власності на спірний житловий будинок відповідно до ст.392 ЦК України.

Таким чином, вирішальним у цій справі є вирішення питання про належність спірного будинку на праві власності спадкодавцю ОСОБА_3

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон №1952-IV), правовстановлюючими документами, які підтверджують право власності, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) видане нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат; 6) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дублікат; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку або державний акт на право постійного користування землею, видані до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіт, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Цивільно-правовий інститут набуття та виникнення права власності на нерухоме майно в різні періоди по-різному був урегульований на законодавчому рівні. У зв'язку із цим держава задекларувала визнання дійсними прав на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності Законом №1952-IV.

Відповідно до положень ч.3 ст.3 Закону №1952-IV права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до довідки відповідача ОСОБА_2 сільської ради від 24.07.2018 №510 спадкодавець ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав у спірному будинку з 1976 року по день смерті. Разом з ним була зареєстрована та проживала у житловому будинку позивач ОСОБА_1

Згідно з витягом з книги погосподарського обліку №2 ОСОБА_2 сільської ради (1977-1979 роки), довідки відповідача від 18.07.2018 №508, спірний житловий будинок був побудований у 1976 році, його власником є спадкоємець ОСОБА_3

Відповідно до довідки архівного відділу ПП Иалі-44 право власності на спірний житловий будинок не зареєстроване.

У 1976 році питання набуття права власності регулювались Цивільним кодексом Української РСР від 18.07.1963 №1540-VI (далі - ЦК УРСР), Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (далі - Інструкція), та іншими нормативними актами.

Згідно зі ст.100, 101 ЦК УРСР, громадяни мали право мати в особистій власності один жилий будинок.

У абз.2 п.6 Інструкції зазначено, що не підлягали реєстрації також будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.

За змістом зазначених норм права виникнення права власності на житлові будинки, розташовані в сільській місцевості, не підлягало реєстрації, а тому не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до досліджених доказів спадкодавець ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав у спірному будинку з 1976 року по день смерті, був його власником, спірний будинок обліковувався в ОСОБА_2 сільській раді, спадкодавець був внесений у списки власників житлових будинків, а тому суд дійшов висновку, що спадкодавцю ОСОБА_8 належало право власності на спірний будинок.

Згідно зі ст.392 ЦК України, особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду як з позовом про визнання права власності.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що звертаючись до суду позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі, в разі відсутності правовстановлюючого документа юридичний факт набуття нерухомості у власність за зверненням зацікавлених осіб може бути визнаний, а невизнані державою права спадкоємців - захищені в судовому порядку.

Суд встановив, що спір виник у зв'язку з відсутністю умов для оформлення спадщини нотаріально.

Відповідно до положень п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 Про судову практику у справах про спадкування , вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають тільки у тому випадку, якщо наявні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а при відмові нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, вимоги про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на спірний будинок є законними, ґрунтуються на вищезазначених нормах матеріального права, підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.2, 10, 19, 263-265 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок №103 по вулиці Червона в селі Кохане Токмацького району Запорізької області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого 16 листопада 2002 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Реквізити учасників справи:

- позивач ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1,

- відповідач ОСОБА_2 сільська рада, місце знаходження: вул. Червона, буд. 89-В, с. Кохане, Токмацький район, Запорізька область, код ЄДРПОУ 04353646.

Суддя: