Рішення

від 24.09.2018 по справі 607/7827/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2018 Справа №607/7827/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді - Сливка Л.М.

за участі секретаря судового засідання - Зарічної О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільська районна державна нотаріальна контора про визначення частки у спільній сумісній власності та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у травні 2018 року пред'явила до суду позов до відповідачів ОСОБА_7 ОСОБА_6 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, у якому просила визнати за нею право власності на 1/5 частину земельної ділянки площею 0,2502 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по вул. Нова, 10 в с. Ангелівка, Тернопільського району, Тернопільської області, в порядку спадкування за законом після померлого 02 жовтня 2017 року ОСОБА_8. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що є спадкоємцем за законом після померлого 02 жовтня 2017 року чоловіка - ОСОБА_8. До складу спадкового майна також входить 1/5 частина земельної ділянки площею 0,2502 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по вул. Нова, 10 в с. Ангелівка, Тернопільського району, Тернопільської області. Однак, звернувшись у нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, державним нотаріусом відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/5 частина земельної ділянки площею 0,2502 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по вул. Нова, 10 в с. Ангелівка, Тернопільського району, Тернопільської області, оскільки було виявлено, що вказана земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності без визначення часток кожного з співвласників. При цьому вказує, що вона є єдиним спадкоємцем за законом після смерті чоловіка ОСОБА_8, оскільки інші спадкоємці, а саме дочки померлого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали в нотаріальну контору заяви про відмову від спадщини, а також дочка померлого ОСОБА_7 спадщину не прийняла. З цих підстав просила позов задовольнити.

В процесі розгляду справи представник позивача ОСОБА_2 подала заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої визначити, що частка померлого ОСОБА_8 у земельній ділянці площею 0,2502 га, цільове призначення якої для будівництва просила доповнити попередньо заявлені нею позовні вимоги та та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по вул. Нова, 10 в с. Ангелівка, Тернопільського району, Тернопільської області, кадастровий номер 6125287100:03:001:1859 становить 1/5 частку.

Під час розгляду справи, за заявою представника позивача ОСОБА_2 судом було залучено до участі у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також судом залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільську районну державну нотаріальну контору.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, однак її представник ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги про визначення частки у спільній сумісній власності та визнання права власності на 1/5 частину земельної ділянки площею 0,2502 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по вул. Нова, 10 в с. Ангелівка, Тернопільського району, Тернопільської області підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_9 у судове засідання не з'явилася, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі. Також, зазначила, що у зв'язку із реєстрацією шлюбу змінила прізвище із Дерлиця на Кузьмак , долучивши до заяви копію свідоцтва про шлюб.

Відповідач ОСОБА_5 направила до суду засвідчену першим секретарем з консульських питань Посольства України в ОСОБА_10 заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує щодо задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_4, направила до суду засвідчену першим секретарем з консульських питань Посольства України у Французькій ОСОБА_10 заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує щодо задоволення позову.

Від відповідача ОСОБА_6 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника, щодо задоволення позову не заперечують.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільської районної державної нотаріальної контори надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника.

За вказаних обставин, відповідно до ст. 223 ЦПК України справу слід розглянути у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Судом установлено:

Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №074796 виданого 19 лютого 2009 року ОСОБА_6 сільською радою Тернопільського району Тернопільської області на підставі рішення сесії ОСОБА_6 сільської ради №129-97 від 20 березня 2007 року, та додатка до Акта, співвласниками земельної ділянки площею 0,25 га, що розташована на території с. Ангелівка, на території ОСОБА_6 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, цільове призначення якої - землі житлової та громадської забудови. Для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд є: ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_5. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010964400962.

Також, як убачається із Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6104404842018 від 15 лютого 2018 року, земельна ділянка площею 0,2502 га, що розташована по вул. Нова, 10 в с. Ангелівка, Тернопільського району, Тернопільської області, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, кадастровий номер 6125287100:03:001:1859 належить на праві власності: ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_5.

02 жовтня 2017 року ОСОБА_8 помер, що стверджується актовим записом №11 Виконавчого комітету ОСОБА_6 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, яким 03 жовтня 2017 року видане свідоцтво про смерть серії І-ИД №224767.

Судом установлено, що за життя ОСОБА_8 не склав заповітного розпорядження.

Позивач ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_8, з яким перебувала у зареєстрованому шлюбі із з 31 серпня 1979 року, що стверджується актовим записом №29 Великобірківської селищної Ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області, якою 31 серпня 1979 року видане свідоцтво про шлюб серії І-ИД №325025.

Довідкою №23 виданої 15 січня 2018 року Виконкомом ОСОБА_6 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області стверджується, що на день смерті ОСОБА_8 разом із ним за адресою: вул. Нова, 10/1 в с. Ангелівка, Тернопільського району, Тернопільської області були зареєстровані та проживали: ОСОБА_1 - дружина, ІНФОРМАЦІЯ_1; ОСОБА_5 - дочка, ІНФОРМАЦІЯ_2; ОСОБА_4 - дочка, ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4; ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5.

У встановлений законом строк позивач ОСОБА_1 звернулася у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за законом після померлого 02 жовтня 2017 року ОСОБА_8.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеною 20 квітня 2018 року державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_14 за №1020/02-14 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_8, а саме на земельну ділянку площею 0,2502 га, що розташована по вул. Нова, 10 в с. Ангелівка, Тернопільського району, Тернопільської області, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), кадастровий номер 6125287100:03:001:1859, оскільки вказана земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності без визначення часток кожного з співвласників.

Також вказаною постановою стверджується, що у справах Тернопільської районної державної нотаріальної контори заведена спадкова справа за №28/2018, після смерті ОСОБА_8, за заявою дружини померлого ОСОБА_1 про прийняття спадщини за законом, за заявою дочки померлого ОСОБА_4 про відмову від прийняття спадщини за законом та за заявою дочки померлого ОСОБА_5 про відмову від прийняття спадщини за законом. Інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися.

Разом із тим, як убачається із матеріалів спадкової справи №28/2018 р., заведеної після померлого ОСОБА_8, інші спадкоємці померлого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 подали до Тернопільської районної державної нотаріальної контори заяви про відмову від спадщини після померлого батька ОСОБА_8 в користь матері ОСОБА_1.

При цьому ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини або відмову від прийняття спадщини після померлого ОСОБА_8 не зверталася , відтак вважається такою, що спадщини не прийняла.

Отже, позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після померлого 02 жовтня 2017 року ОСОБА_8.

Також у матеріалах справи наявне свідоцтво про право власності на житло видане 25 березня 1997 року Тернопільським районним бюро технічної інвентаризації, згідно якого квартира №1, що знаходиться по вул. нова, 10 в с. Ангелівка Тернопільського району, Тернопільської області належить на праві спільної власності: ОСОБА_8 - 1/5 частини; ОСОБА_1 - 1/5 частини; ОСОБА_11 - 1/5 частини; ОСОБА_5 - 1/5 частини; ОСОБА_15 - 1/5 частини.

Позивач ОСОБА_1 успадкувала належну ОСОБА_8 1/5 частку вказаної квартири, що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 13 квітня 2018 року державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_14 та зареєстрованим в реєстрі за №234.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною ст. 86 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до положень ст. 89 Земельного кодексу України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: подружжя; членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; співвласників жилого будинку; співвласників багатоквартирного будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Згідно ч. 4-5 ст. 89 Земельного кодексу України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

У частині 1 статті 355 ЦК України наведено загальне визначення поняття права спільної власності, яке стосується тих випадків, коли майно належить на праві власності не одній, а кільком особам (суб'єктам права власності) одночасно. У такому разі між вказаними суб'єктами виникає спільна власність. Право спільної власності - це право двох чи більше осіб на один об'єкт (на одну річ або сукупність речей).

При цьому, відповідно до положень ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Головною ознакою сумісної власності як різновиду права спільної власності є факт відсутності існування в об'єкті власності ідеальних часток кожного із співвласників, які б давали можливість виявити обсяг їх прав за наявності бажання одержати конкретну частину у спільному майні та розпорядитися нею.

Разом з тим, відповідно до ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

При цьому, відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року визначено, що за загальними правилами частини другої статті 372 ЦК при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.

У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємцеві учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року №20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Судом не встановлено підстав для відхилення від рівності часток сторін у праві спільної сумісної власності.

Крім того, статтею 372 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Оскільки, між померлим та іншими співвласниками зазначеної вище земельної ділянки, що належить їм на праві спільної сумісної власності, не здійснювався поділ у будь-якій формі, передбаченій чинним законодавством, то при визначені ідеальних часток кожного із співвласників необхідно виходити із засад рівності. Тобто, всім співвласникам земельної ділянки, площею 0,2502 га, що розташована по вул. Нова, 10 в с. Ангелівка, Тернопільського району, Тернопільської області, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), кадастровий номер 6125287100:03:001:1859 належить по 1/5 частці даної земельної ділянки.

Отже, до складу спадщини за законом після померлого 02 жовтня 2017 року ОСОБА_8 входить 1/5 частка земельної ділянки, площею 0,2502 га, що розташована по вул. Нова, 10 в с. Ангелівка, Тернопільського району, Тернопільської області, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), кадастровий номер 6125287100:03:001:1859.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

В силу ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Частиною 1 статті 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» , спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі - продажу, оренди, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008р. Про судову практику у справах про спадкування , відповідно достатті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно із ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна, як це передбачає ст. 392 ЦК України, може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.

Аналізуючи в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, які до них застосовуються, беручи до уваги визнання позову відповідачами, яке не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки зазначені позивачем обставини унеможливлюють іншим способом захистити її права та інтереси.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7), ОСОБА_6 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (адреса місцезнаходження: вул. Шевченка, 4, с. Романівка, Тернопільського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 14030186), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільська районна державна нотаріальна контора (адреса місцезнаходження: вул. Котляревського, 27, м. Тернопіль) про визначення частки у спільній сумісній власності та визнання права власності - задовольнити.

Визначити, що розмір частки померлого 02 жовтня 2017 року ОСОБА_8 у земельній ділянці площею 0,2502 га, що розташована по вул. Нова, 10 в с. Ангелівка, Тернопільського району, Тернопільської області, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), кадастровий номер 6125287100:03:001:1859 становить 1/5 частину.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку земельної ділянки площею 0,2502 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по вул. Нова, 10 в с. Ангелівка, Тернопільського району, Тернопільської області, в порядку спадкування за законом після померлого 02 жовтня 2017 року ОСОБА_8.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області.

Дата складання повного тексту рішення суду - 24 вересня 2018 року.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідачі:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7.

ОСОБА_6 сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, адреса місцезнаходження: вул. Шевченка, 4, с. Романівка, Тернопільського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 14030186.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Тернопільська районна державна нотаріальна контора: адреса місцезнаходження: вул. Котляревського, 27, м. Тернопіль.

Головуючий суддяОСОБА_16