Ухвала

від 27.09.2018 по справі 904/4272/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

27.09.2018м. ДніпроСправа № 904/4272/14

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Загинайко Т.В., розглянувши заяву: Приватного підприємства "ЯВІР-2000" про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, у справі

за позовом Приватного підприємства "Явір-2000" (36007, м. Полтава, вул. Степана Кондратенка, 6; ідентифікаційний код 31175036)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика "СЛАВУТИЧ" (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 3; ідентифікаційний код 37899102)

про стягнення 79 056 грн. 00 коп.

Суддя Загинайко Т.В.

Представники:

від стягувача: представник не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином;

від боржника: представник не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2014р. (суддя Мілєва І.В.) у справі №904/4272/14 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика "Славутич" на користь Приватного підприємства "Явір-2000", у тому числі 1 827 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2014р. було видано відповідний наказ від 11.08.2014р. у справі №904/4272/14.

До Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява (вх.№40052/18 від 14.09.2018р.) від Приватного підприємства "ЯВІР-2000" про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, в якій останнє просить суд визнати поважними причини пропуску строку, який надається для пред'явлення виконавчого документа до виконання, поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу у справі № 904/4272/14, виданого Господарським судом Дніпропетровської області 11.08.2014р.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2018р. № 684 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу матеріалів справи" призначено повторний автоматичний розподіл справи № 904/4272/14, у зв'язку із закінченням у судді Мілєвої І.В. терміну повноважень.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2018р. справу № 904/4272/14 передано на розгляд судді Загинайко Т.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2018р. прийнято заяву Приватного підприємства "ЯВІР-2000" про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання та призначено її розгляд у судовому засіданні на 27.09.2018р. об 11:45 год.

Розглянувши заяву Приватного підприємства "ЯВІР-2000" про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, дослідивши наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку про її задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2014р. пред'являвся стягувачем до виконання неодноразово та повертався стягувачу без виконання, у зв'язку з тим, що майно боржника на яке можливо звернути стягнення не розшукано і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, кошти на арештованих рахунках боржника відсутні.

Наведене підтверджується відповідними постановами Відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області у відповідних виконавчих провадженнях з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення 1 827 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору, а саме:

- постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 15.12.2014р.;

- постанова про відкриття виконавчого провадження від 09.02.2015р. (ВП №46417524);

- постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 24.04.2015р. (ВП №46417524);

- постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.08.2015р. (ВП №48360878);

- постанова про закінчення виконавчого провадження від 21.12.2015р. (ВП №48360878);

- постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 24.06.2016р. (ВП №50533996);

- постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.02.2017р. №52042953).

Відповідно до частин 1, 2 статті 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положення статей 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012р. від 13.12.2012р. вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, у вирішенні питання про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) від 25.07.2002р. зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011р. існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в ній).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "ОСОБА_1 проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009р.).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002р.; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997р.).

У пункті 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004р. у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Враховуючи вищевикладене вбачається, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

В даному випадку матеріали справи №904/4272/14 не містять доказів виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2014р. на виконання якого Господарським судом Дніпропетровської області було видано наказ від 11.08.2014р.

З огляду на вищенаведене, заява Приватного підприємства "ЯВІР-2000" про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання підлягає задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу заявника на те, що у відповідності до пункту 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що набрала чинності з 05.10.2016р.) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом, а тому згідно приписів частини 1, 2 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" строк пред'явлення до виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2014р. у справі №904/4272/14 становить три роки з моменту його поновлення.

Керуючись статтями 232, 233, 234, 235, 329 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву Приватного підприємства "ЯВІР-2000" про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.

2. Поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2014р. у справі № 904/4272/14 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика "Славутич" на користь Приватного підприємства "Явір-2000" 1 827 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору, встановивши строк пред'явлення його до виконання з 27.09.2018р. по 28.09.2021р.

Ухвала набирає законної сили - 27.09.2018р.

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя ОСОБА_2