Рішення

від 24.09.2018 по справі 910/9477/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2018Справа № 910/9477/18

За позовом Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком

до Товариства з обмеженою відповідальністю Анаїс 16

про стягнення 148 848,80 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Репа Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонере товариство Укртелеком (позивач) в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Анаїс 16 (відповідач) про стягнення 148848,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди комерційної нерухомості № 91-КМФ/17 від 26.06.2017, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 112 912,69, пеню у розмірі 23 814,27 грн., 3% річних у розмірі 2341,69 грн. та інфляційні втрати у розмірі 9 780,15 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 прийнято позовну заяву Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9477/18 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 про відкриття провадження у справі № 910/9477/18.

09.08.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов лист про надання інформації на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 про відкриття провадження у справі № 910/9477/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

26.06.2017 між Публічним акціонерним товариством Укртелеком (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Анаїс 16 (орендар, відповідач) було укладено Договір оренди комерційної нерухомості № 91-КМФ/17 (далі - Договір або Договір оренди), відповідно до п. 1.1.1 якого, орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування: комерційну нерухомість (далі - майно), розташовану в м. Київ на першому поверсі (приміщення № 5 згідно з планом за поверхами), та на другому поверсі (приміщення № 1 згідно з планом за поверхами), 2-х - поверхового будинку № 10, літ. А1 по вул. Володимирська, загальною площею 73,92 кв. м, в тому числі коефіцієнт загальних площ 10% для ведення своєї господарської діяльності.

Умови укладеного Договору № 91-КМФ/17 від 26.06.2017 свідчать, що даний договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно приписів ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.1 Договору, передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін Акту приймання-передачі майна, форма якого затверджена в додатку № 1 до цього Договору.

Відповідно до Акту приймання-передачі майна від 26.06.2017, орендодавець передав, а орендар прийняв комерційну нерухомість (далі - майно), розташовану в м. Київ на першому поверсі (приміщення № 5 згідно з планом за поверхами), та на другому поверсі (приміщення № 1 згідно з планом за поверхами), 2-х - поверхового будинку № 10, літ. А1 по вул. Володимирська, загальною площею 73,92 кв. м, в тому числі коефіцієнт загальних площ 10% для ведення своєї господарської діяльності.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що за домовленістю сторін орендна плата складається з:

- плати за приміщення: 208,33 грн. без ПДВ за 1 кв. м орендованої площі, що становить 15 399,76 грн. за 73,92 кв. м без ПДВ за місяць (п. 3.1.1.1 Договору);

- плати за послуги з утримання комерційної нерухомості, яка складається з комунальних витрат (відшкодування спожитої електроенергії, водопостачання та водовідведення). Повний перелік та вартість даних послуг на дату укладання Договору вказується в додатку № 2 до цього Договору, що є невід'ємною частиною (п. 3.1.2 Договору).

Умовами п. 3.1.3 Договору встановлено, що оподаткування ПДВ здійснюється за ставкою, що діє на дату виникнення податкового зобов'язання.

Отже, розмір місячної орендної плати на момент укладення договору складав 18 479,71 грн. з ПДВ (ставка ПДВ становила 20%).

Згідно Додатку 2 Зведений розрахунок вартості послуг з утримання комерційної нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 10, літ. А1 до Договору оренди комерційної нерухомості № 91-КМФ/17 від 26.06.2017 щомісячна вартість послуг з утримання комерційної нерухомості складає 1394,13 грн. без ПДВ, а з ПДВ 1 672,96 грн.

В пункті 3.5 Договору сторонами погоджено, що орендар відшкодовує вартість електроенергії, спожитої за поточний місяць, згідно з показниками окремо встановленого лічильника у відповідності до державних тарифів, що затверджені відповідними постановами НКРЕ.

Пунктом 3.6 Договору сторонами погоджено, що орендна плата за перший місяць оренди здійснюється орендарем не пізніше 10 (десяти) робочих днів після підписання Акту приймання-передачі орендованого майна. Щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця орендодавець надає орендарю Акт про надані послуги, яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за попередній місяць та рахунок за наступний місяць. Орендар зобов'язаний підписати Акт про надані послуги та повернути його орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця (п. 3.7 Договору).

Відповідно до п. 3.8 Договору, сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем кожного поточного місяця за наступний шляхом перерахування у безготівковому порядку орендної плати на поточний банківський рахунок орендодавця, зазначений у цьому Договорі до 20 числа поточного місяця. Не виставлення рахунку Позивачем не звільняє Відповідача від сплати орендної плати за Договором.

Орендна плата за перший та останній місяць розраховується орендодавцем з урахуванням фактичного періоду використання, визначеного відповідно до Акта передачі-приймання орендованого майна. Орендна плата за останній місяць оренди сплачується орендарем не пізніше 10 календарних днів з дати підписання Акта передачі- приймання майна (п. 3.11 Договору).

Пунктом 6.1.4 Договору встановлено обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.

Згідно п. 8.2 Договору сторони погодили, що, у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим Договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.

Відповідно до п. 12.1 Договору, цей Договір набирає чинності з 26.06.2017 і діє до 25.06.2018 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Орендар (відповідач) з дня укладення Договору платежів на рахунок Позивача до 23.11.2017 р. не здійснював, а саме не оплатив наступні рахунки:

1) рахунок № 82Е100/17-1403 від 30.06.2017 ( послуги з утримання майна, оренда комерційної нерухомості) на загальну суму - 3 358,79 грн. з ПДВ;

2) рахунок № 82Е100/17-1405 від 01.07.2017 (оренда комерційної нерухомості, послуги з утримання майна) на загальну суму - 20 152,67 грн. з ПДВ;

3) рахунок № 82Е100/17-1686 від 31.07.2017 (послуги з утримання майна-вода, енергозабезпечення) на загальну суму - 278,06 грн. з ПДВ;

4) рахунок № 82Е100/17-1685 від 01.08.2017 (оренда комерційної нерухомості, послуги з утримання майна) на загальну суму - 20 152,67 грн. з ПДВ;

5) рахунок № 82Е100/17-1964 від 31.08.2017 (послуги з утримання майна-вода, енергозабезпечення) на загальну суму - 276,04 грн. з ПДВ;

6) рахунок № 82Е100/17-1965 від 01.09.2017 (оренда комерційної нерухомості, послуги з утримання майна) на загальну суму - 20 152,67 грн. з ПДВ;

7) рахунок № 82Е100/17-2273 від 30.09.2017 (послуги з утримання майна-вода, енергозабезпечення) на загальну суму - 277,20 грн. з ПДВ;

8) рахунок № 82Е100/17-2274 від 01.10.2017 (оренда комерційної нерухомості, послуги з утримання майна) на загальну суму - 20 152,67 грн. з ПДВ;

9) рахунок № 82Е100/17-2603 від 31.10.2017 (послуги з утримання майна-вода, енергозабезпечення) на загальну суму - 279,01 грн. з ПДВ;

10) рахунок № 82Е100/17-2602 від 01.11.2017 (оренда комерційної нерухомості, послуги з утримання майна) на загальну суму - 20152,67 грн. з ПДВ;

11) рахунок № 82Е100/17-3108 від 30.11.2017 (послуги з утримання майна-вода, енергозабезпечення) на загальну суму - 277,66 грн. з ПДВ.

Вказані рахунки виставлялися позивачем відповідачу за користування орендованим приміщенням за період з 26.06.2017 по 30.11.2017.

Підпунктом 3 пункту 12.4.4 Договору передбачено, що, Договір може бути достроково припинений орендодавцем в односторонньому порядку за умови направлення орендарю письмового повідомлення про дострокове припинення Договору не менше ніж за 15 календарних днів до дати припинення, в разі порушення строків сплати орендної плати та інших платежів за Договором більше ніж на 1 місяць або не сплати їх в повному обсязі.

Позивач листом № 196-вих-800910-800911-2017 від 24.11.2017 повідомив відповідача про необхідність звільнення орендованих приміщень до 11.12.2017 з одночасною вимогою оплатити заборгованість згідно з Договором.

11.12.2017 відповідач, підписавши з позивачем Акт приймання-передачі майна, звільнив орендовані приміщення.

На момент підписання Акта приймання-передачі майна від 11.12.2017 заборгованість за вищезазначеними рахунками за період з 26.06.2017 по 30.11.2017 відповідач не сплатив.

З огляду на зазначене, Договір оренди комерційної нерухомості № 91-КМФ/17 від 26.06.2017, укладений між позивачем та відповідачем, був розірваний достроково і припинив дію з 12.12.2017.

11.12.2017 позивачем були надані відповідачу рахунки на оплату за період з 01.12.2017 по 11.12.2017, а саме:

1) рахунок № 82Е100/17-2936 від 11.12.2017 (оренда комерційної нерухомості, послуги з утримання майна) на загальну суму - 7 150,94 грн. з ПДВ;

2) рахунок № 82Е100/17-3460 від 11.12.2017 (послуга з енергозабезпечення) на суму - 251,64 грн. з ПДВ.

Вказані рахунки у встановлений Договором строк відповідачем сплачені не були.

Відповідач не оплатив 13 рахунків на загальну суму - 112912,69 грн. з ПДВ.

В наслідок неналежного виконання відповідачем Договору оренди комерційної нерухомості № 91-КМФ/17 від 26.06.2017 за період з 26.06.2017 по 11.12.2017, у останнього виникла заборгованість перед позивачем в загальній сумі 112 912,69 грн., яка складається з:

- 102 035,83 грн. - плата за оренду комерційної нерухомості;

- 9 237,24 грн. - послуги за утримання майна;

- 1 497,54 грн. - плата за енергозабезпечення;

- 142,08 грн. - плата за утримання майна-вода.

Припинення дії Договору не звільняє відповідача від невиконання умов Договору в частині оплати за користування приміщеннями і не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання свого обов'язку сплати борг.

З метою досудового врегулювання спору позивач 25.04.2018 направив на адресу відповідача претензію № 14-07/50 з вимогою сплати борг за неналежне виконання умов Договору оренди комерційної нерухомості № 91-КМФ/17 від 26.06.2017. Разом із зазначеною претензією відповідачу повторно було надано рахунки на оплату. Факт отримання відповідачем 02.05.2018 зазначеної претензії підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Докази розгляду претензії в матеріалах справи відсутні.

Позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача в примусовому порядку 112 912,69 грн. основного боргу, а також пені в сумі 23 814,27 грн., інфляційних втрат в сумі 9 780,15 грн. та 3% річних в сумі 2 341,69 грн., з огляду на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Судом по матеріалам справи встановлено, що спірний період, за який позивачем заявлені до стягнення суми боргу за користування орендованим комерційним приміщенням є період з 26.06.2017 по 11.12.2017.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 112 912,69 грн. основного боргу на підставі Договору оренди комерційної нерухомості № 91-КМФ/17 від 26.06.2017 за період з 26.06.2017 по 11.12.2017 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на порушення відповідачем зобов'язання за Договором оренди комерційної нерухомості № 91-КМФ/17 від 26.06.2017, позивач також заявив до стягнення з відповідача 23 814,27 грн. пені, 9 780,15 грн. інфляційних втрат та 2 341,69 грн. 3 % річних.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, а рівно не заперечується відповідачем, порушення останнім зобов'язань за Договором оренди комерційної нерухомості № 91-КМФ/17 від 26.06.2017 щодо своєчасної та повної сплати орендної плати та плати за послуги з утримання комерційної нерухомості, а отже, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язань за Договором № 91-КМФ/17 від 26.06.2017.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що, у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим Договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.

За таких обставин, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку розрахунку пені, наведеного позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку, що відповідно до умов п. 6.2 Договору позивач мав підстави для нарахування пені, однак при цьому розрахунок пені виконаний позивачем не вірно, оскільки останнім не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України та невірно визначено періоди нарахування пені за рахунками № 82Е100/17-1403 від 30.06.2017, № 82Е100/17-1405 від 01.07.2017, № 82Е100/17-1686 від 31.07.2017, № 82Е100/17-1685 від 01.08.2017, № 82Е100/17-1964 від 31.08.2017, № 82Е100/17-1965 від 01.09.2017, № 82Е100/17-2273 від 30.09.2017, № 82Е100/17-2274 від 01.10.2017, № 82Е100/17-2603 від 31.10.2017, № 82Е100/17-2602 від 01.11.2017.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним визначити вірні періоди нарахування пені за зазначеними рахунками. Вірними є наступні періоди:

- за рахунком № 82Е100/17-1403 від 30.06.2017 - період з 21.07.2017 по 20.01.2018;

- за рахунком № 82Е100/17-1405 від 01.07.2017 - період з 21.07.2017 по 20.01.2018;

- за рахунком № 82Е100/17-1686 від 31.07.2017 - період з 21.08.2017 по 20.02.2018 ;

- за рахунком № 82Е100/17-1685 від 01.08.2017 - період з 21.08.2017 по 20.02.2018;

- за рахунком № 82Е100/17-1964 від 31.08.2017 - період з 21.09.2017 по 20.03.2018 ;

- за рахунком № 82Е100/17-1965 від 01.09.2017 - період з 21.09.2017 по 20.03.2018;

- за рахунком № 82Е100/17-2273 від 30.09.2017 - період з 21.10.2017 по 20.04.2018 ;

- за рахунком № 82Е100/17-2274 від 01.10.2017 - період з 21.10.2017 по 20.04.2018;

- за рахунком № 82Е100/17-2603 від 31.10.2017 - період з 21.11.2017 по 20.05.2018 ;

- за рахунком № 82Е100/17-2602 від 01.11.2017 - період з 21.11.2017 по 20.05.2018.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 23 814,27 грн. пені підлягають частковому задоволенню в сумі 16 224,78 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, які додані позивачем до позовної, судом встановлено, що позивач розрахунок інфляційних втрат виконав арифметично невірно.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача 9 780,15 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в сумі 8 574,08 грн. , а вимога позивача про стягнення з відповідача 2 341,69 грн. 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем разом із позовною заявою не подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 2 100,81 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Анаїс 16 (02160, м. Київ, вул. Каунаська, буд. 13; ідентифікаційний код 40705520) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком (01601, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, буд. 18; ідентифікаційний код 21560766) в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком (01033, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 40; ідентифікаційний код 01189910) 112 912,69 грн. (сто дванадцять тисяч дев'ятсот дванадцять гривень 69 коп.) основного боргу, 16 224,78 грн. (шістнадцять тисяч двісті двадцять чотири гривні 78 коп.) пені, 8 574,08 грн. (вісім тисяч п'ятсот сімдесят чотири гривні 08 коп.) інфляційних втрат, 2 341,69 грн. (дві тисячі триста сорок одну гривню 69 коп.) 3% річних, 2 100,81 грн. (дві тисячі сто гривень 81 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 24.09.2018.

Суддя Гумега О.В.