ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2018Справа №910/8939/18
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/8939/18
за позовом Приватного акціонерного товариства Київстар
(03113, м.Київ, вул.Дегтярівська, 53, код ЄДРПОУ 21673832)
до Приватного підприємства Виробниче об'єднання Інтелект
(04214, м.Київ, вул.Північна, буд.6, оф.113, код ЄДРПОУ 40489123)
про стягнення 32 688,90 грн,-
Без виклику представників учасників справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач - Приватне акціонерне товариство Київстар , 9 липня 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Приватного підприємства Виробниче об'єднання Інтелект , про стягнення 32 688,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Угоди №7465870 про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку від 24.05.2016 року в частині здійснення своєчасної та повної плати за отримані послуги рухомого (мобільного) зв'язку, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 32 688,90 грн, з яких 23 754,00 грн - сума основного боргу, 1 811,30 грн - пеня, 5 851,70 грн - інфляційні втрати та 1 271,90 грн - 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
23.07.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства Київстар надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/8939/18 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Зазначена ухвала суду направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за №0103046985510 на адресу Приватного підприємства Виробниче об'єднання Інтелект , яка зазначена в позовній заяві та міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04214, м.Київ, вул.Північна, буд.6, оф.113.
03.08.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Приватним акціонерним товариством Київстар на виконання вимог Ухвали Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 надано оригінали документів, які були витребуванні Господарським судом міста Києва.
07.08.2018 на адресу суду повернулось поштове відправлення за №0103046985510 із зазначенням причини повернення: невдала спроба вручення (повернення): закінчення встановленого терміну зберігання, дата довідки 06.08.2018
В силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення від 06.08.2018 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення позивачу Ухвали Господарського суду міста Києва від 30.07.2018.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).
Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
ВСТАНОВИВ:
24.05.2016 між Приватним акціонерним товариством Київстар (оператор, позивач) та Приватним підприємством Виробниче об'єднання інтелект (абонент, відповідач) була укладена Угода №7465870 про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку (надалі - Угода) відповідно до умов якої, оператор надає абоненту послуги рухомого (мобільного) зв'язку (надалі послуги зв'язку), а абонент користується вищенаведеними послугами зв'язку та своєчасно оплачує їх вартість оператору на умовах, викладених в Угоді.
Відповідно до п. 3.2.1 Угоди абонент зобов'язується своєчасно оплачувати послуги зв'язку оператора згідно з чинними тарифами, підтримувати авансовий платіж не нижче мінімального рівня, встановленого діючими тарифами, та сплачувати щомісячну абонентну плату. Абонентна плата сплачується абонентом і в тому випадку, коли надання йому послуг зв'язку призупинено, за неоплату наданих оператором послуг зв'язку. У випадку виникнення заборгованості абонента щодо наданих оператором послуг зв'язку, абонент зобов'язаний погасити таку заборгованість протягом 5 днів з моменту, який настав раніше: (а) отримання від оператора відповідного повідомлення або (б) припинення надання послуг зв'язку внаслідок вичерпання авансового платежу нижче мінімального рівня.
Згідно п.3.4.1 Угоди після укладання замовлення оператор надає абоненту SIM-карту, вказаний у замовленні телефонний номер в мережі оператора і послуги зв'язку.
Пунктами 4.1-4.3 Угоди сторони погодили, що абонент здійснює оплату замовлених послуг зв'язку згідно з обраним ним тарифним планом. Оплата абонентом послуг зв'язку здійснюється згідно з чинними тарифами. Абонент має один особовий рахунок, за яким здійснюються розрахунки за надання послуг зв'язку щодо всіх наявних у абонента телефонних номерів у мережі оператора.
Відповідно до п.3.4.2 Угоди оператор щомісяця, способом інформування, погодженим сторонами, що фіксується в замовленні або в письмовій заяві абонента, може надавати абоненту інформацію щодо стану його особового рахунку та документи щодо наданих послуг зв'язку, здійснених платежів, а також за запитом абонента, інформує його про використання авансового платежу до суми мінімального рівня, встановленої у чинних тарифах.
Згідно із п.72 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 розрахунки за отримані послуги на умовах наступної оплати здійснюються шляхом надсилання на адресу абонента рахунків або в інший спосіб відповідно до законодавства та договору. У разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором відповідно до законодавства.
24.05.2016 сторонами угоди підписано і скріплено їх печатками замовлення №7465870, №7465884, №7465876, №7465861 відповідно до яких було визначено телефонні номери за якими надаються послуги мобільного стільникового зв'язку та особові рахунки за яким здійснюються розрахунки.
Для оплати наданих послуг позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки-фактури №1-1294075, №1-1029474, №1-1029476, №1-10294077 від 31.05.2016 на загальну суму 23 754,00 грн.
Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, згідно з рахунками-фактурами 1-1294075, №1-1029474, №1-1029476, №1-10294077 від 31.05.2016 які виставлялись відповідачу утворилась заборгованість в загальній сумі 23 754,00 грн, яка станом на час вирішення спору не погашена, доказів зворотного суду не надано.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів. Проте, відповідачем не було оплачено отримані послуги.
Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до суду, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату отриманих послуг не здійснив, у зв'язку з чим, за відповідачем, існує заборгованість по Договору у розмірі 23 754,00 грн.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу послуг та факт порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 23 754,00 грн.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 5 851,70 грн, 3 % річних в розмірі 1 271,90 грн та пеню в розмірі 1 811,30 грн.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як зазначено у п.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від травня 2013 року №14 (далі - постанова Пленуму ВГСУ від 17.05.2013 №14), з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань правовими наслідками порушення грошового зобов'язань; тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, які обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річні від простроченої суми основного боргу.
Оскільки факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних, пені та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних, пені та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення за неналежне виконання зобов'язань Угоди №7465870 про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку від 24.05.2016 року 1 811,30 грн - пені, 5 851,70 грн - інфляційних втрат та 1 271,90 грн - 3 % річних підлягають задоволенню в повному обсязі.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства Київстар ,
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю
2. Стягнути з Приватного підприємства Виробниче об'єднання Інтелект (04214, м.Київ, вул.Північна, буд.6, оф.113, код ЄДРПОУ 40489123) на користь Приватного акціонерного товариства Київстар (03113, м.Київ, вул.Дегтярівська, 53, код ЄДРПОУ 21673832) 23 754 (двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят чотири) грн 00 коп основного боргу, 1 811 (одна тисяча вісімсот одинадцять) грн 30 коп пені, 5 851 (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят один) грн 70 коп інфляційних втрат та 1 271 (одна тисяча двісті сімдесят один) грн 90 коп 3 % річних.
3. Стягнути з Приватного підприємства Виробниче об'єднання Інтелект (04214, м.Київ, вул.Північна, буд.6, оф.113, код ЄДРПОУ 40489123) на користь Приватного акціонерного товариства Київстар (03113, м.Київ, вул.Дегтярівська, 53, код ЄДРПОУ 21673832) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.Є. Блажівська
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 27.09.2018 |
Оприлюднено | 27.09.2018 |
Номер документу | 76722066 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Блажівська О.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні