Рішення

від 26.09.2018 по справі 910/9445/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 26.09.2018Справа № 910/9445/18 Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон Інк" (01010, місто Київ, вулиця Омеляновича-Павленка Михайла, будинок 4; ідентифікаційний код 40646319) до Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей" (01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 10; ідентифікаційний код 30668980) про стягнення 21 866,00 грн, Без виклику (повідомлення) представників учасників процесу, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаетон Інк" (далі – позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей" (далі – відповідач, Підприємство) про стягнення 21 866,00 грн, з яких  20 000,00 грн – основна заборгованість, 338,00 грн – 3 проценти річних, 1 528, 00 грн.  – інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №161226 від 26.12.2016 (далі – договір) в частині здійснення оплати за отриманий товар. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2018 відкрито провадження у справі за вищезазначеною позовною заявою та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив. Сторони належним чином були повідомлені про відкриття провадження у справі, про що свідчить, наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103046608619 та № 0103046608600 з відміткою про вручення 27.07.2018 ухвали про відкриття провадження у справі № 910/9445/18. Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2018, не подав до суду відзиву на позов, тому останній не скористався наданими йому процесуальними правами, у зв'язку із чим за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України. Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило. Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 26.12.2016 між товариством, як постачальником, та Підприємством в особі Філії «Менський сир», як покупцем, був укладений договір поставки №161226 (далі – договір). За умовами пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити у власність покупцеві ядра волоських горіхів (далі - продукція), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її вартість на умовах, передбачених договором. Поставка продукції здійснюється на умовах FCA Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс в редакції 2010 року, перевізник – ТОВ «Нова пошта». Постачальник бере на себе обов'язки щодо оформлення договору перевезення, завантаження товару, оформлення товарно-супровідних документів, як це передбачено пунктом 3.1. договору. Відповідно до пункту 3.10 договору дата поставки це дата видаткової накладної, виписаної постачальником на покупця на відвантажувальну партію продукції. Право власності на продукцію, а також всі ризики випадкової загибелі продукції переходять до покупця з моменту передачі продукції від постачальника перевізнику. Загальна вартість договору є розрахунковою і визначається, як сума вартості всієї фактично поставленої на підставі цього договору продукції, згідно підписаних сторонами накладних на відвантажену продукцію (пункт 2.4. договору). Згідно пункту 2.5. строки оплати: розрахунки за продукцію, що постачається за цим договором, здійснюється у національній валюті в безготівковій формі не пізніше 21 (двадцять одного) календарного дня з дати поставки продукції, якщо інші умови оплати не визначені в заявці. Обов'язки покупця по оплаті за цим договором вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів до банківського рахунку постачальника. Також сторонами було складено та підписано Специфікація № 1 від 26.12.2016 та Специфікація № 2 від 03.04.2017, в яких сторони визначили вартість продукції за 1 кг, а саме 214,80 грн та 235,20 грн відповідно. На виконання укладеного договору Товариство поставило, а Підприємство прийняло продукції на загальну суму 248904,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, а саме: № 20 від 26.12.2016, № 25 від 27.01.2017, № 68 від 05.04.2017, № 74 від 13.04.2017, № 77 від 21.04.2017, № 119 від 02.06.2017, № 162 від 06.07.2017, № 186 від 04.08.2017, № 212 від 23.08.2017, № 235 від 01.09.2017, № 246 від 06.09.2017, № 274 від 15.09.2017 та № 296 від 06.10.2017. Суд відзначає, що з наявних копій вбачається, що останні складені та підписані представниками обох сторін. У подальшому, 24.11.2017 відповідачем було повернуто частину продукції на загальну суму 15 336,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи накладною повернення № 14 від 24.11.2017. Вказані обставини сторонами не спростовані. Оплату вартості отриманої продукції Підприємство здійснило частково, а саме в розмірі 213 568,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок про рух грошових коштів на рахунку Товариства, заборгувавши позивачу 20 000,00 грн як оплату продукції, поставленої згідно видаткової накладеної № 296 від 06.10.2017. При цьому, суд відзначає, що оплата продукції здійснювалась філією «Менський сир», як сторони в особі якої був укладений договір. З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідача претензією №01/17-04/2018 від 17.04.2018 про сплату суми заборгованості за поставлений товар із зазначенням, що у разі не виконання вимог Товариство буде змушене звернутися до судового врегулювання. Зазначена претензія була скерована відповідачу 17.04.20148, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення та фіскального чеку про оплату вартості послуг поштового зв'язку. Оскільки вказана претензія Товариства не виконана, грошові кошти в рахунок погашення суми наявної заборгованості на користь позивача не надходили, останній звернувся із даним позовом до суду. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне. Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільний кодекс України (далі – ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Так, сторонами умовами пункту 2.5. договору погоджено строк виконання Підприємством обов'язку оплати поставленої продукції, а саме: не пізніше 21 (двадцять одного) календарного дня. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не здійснено повну оплату продукції, поставленої згідно видаткової накладної № 296 від 06.10.2017. Оскільки датою поставки, за умовами договору, слід вважати дату видаткової накладеної, виписаної постачальником, суд дійшов висновку, що продукції за видатковою накладною № 296 від 06.10.2017 мала бути оплачена Підприємством не пізніше 27.10.2017. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Враховуючи те, що строк виконання обов'язку з оплати поставленої продукції настав, сума боргу відповідача, яка складає 20 000,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і Підприємство на момент прийняття рішення не надало документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. Крім того, позивач на підставі частини 2 статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 450,00 грн трьох процентів річних та 1 527,00 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за період з 06.10.2017-06.07.2018. За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судом здійснено арифметичний перерахунок вказаних компенсаційних втрат та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягають 1 272,15 грн інфляційних втрат та 414,25 грн трьох процентів річних. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що початок періоду прострочення виконання зобов'язання слід визначати після закінчення строку, протягом якого мала бути здійснена оплата вартості поставленої продукції. Як встановлено судом вище, оплата продукції поставленої на підставі спірної видаткової накладної мала бути здійснена не пізніше 27.10.2017, а тому початок періоду прострочення припадає на 28.10.2017. При визначенні початку періоду прострочення суд керувався приписами статті 253 ЦК України, якою визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Товариства до Підприємства та стягнення з останнього на користь позивача 20 000,00 грн основного боргу, інфляційних втрат у розмірі 1 272,15 грн та 414,25 грн трьох процентів річних. Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва ВИРІШИВ: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон Інк" до Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей" про стягнення 21866,00 грн – задовольнити частково. 2. Стягнути з Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей" (01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 10; ідентифікаційний код 30668980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон Інк" (01010, місто Київ, вулиця Омеляновича-Павленка Михайла, будинок 4; ідентифікаційний код 40646319) 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок) основного боргу, 414,25 грн (чотириста чотирнадцять гривень 25 копійок) – три проценти річних, 1 272,15 грн (одну тисячу двісті сімдесят дві гривні 15 копійок) – інфляційних втрат та 1 747,53 грн (одну тисячу сімсот сорок сім гривень 53 копійки) судового збору. 3. У іншій частині в позові відмовити. 4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. СУДДЯ                                                                                            В. В. ДЖАРТИ