Рішення

від 27.09.2018 по справі 910/10190/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 27.09.2018Справа №  910/10190/18 Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма “Фармаком”, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю “Смайл Фарма”, м. Київ про стягнення 20  642,29 грн., -   Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма “Фармаком” (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Смайл Фарма” (відповідач) суми заборгованості за Договором №16 від 23.04.2015р. розмірі 20 642,29 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором. Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи. Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами. При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п'ятнадцяти днів з дня її вручення подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Так, з метою повідомлення відповідача  про розгляд даної справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 08.08.2018р. ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.08.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03127, м. Київ, Голосіївський проспект, буд.100/2. 13.08.2018р. до суду повернулось поштове повідомлення про вручення 09.08.2018р. поштового відправлення відповідачеві (ухвали суду від 06.08.2018р.). Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення є днем вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі. Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву не подав до суду, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, – ВСТАНОВИВ: 23.04.2015р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір №16 (надалі – Договір), згідно з п. 1.1. якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця товар, асортимент, кількість та ціна на який встановлюється у видаткових накладних, які підписуються уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною договору. Відповідно до п. 1.2. Договору покупець зобов'язувався прийняти поставлений товар та сплатити його вартість в термін та в порядку, що встановлені цим договором. В п. 2.1. Договору сторони домовились, що поставка товару здійснюється зі складу продавця в строки, що додатково погоджуються сторонами на підставі замовлень покупця. За умовами п. 2.6. Договору право власності на товар переходить до покупця в момент отримання товару від продавця (перевізника) за видатковою накладною (транспортним документом). Як зазначає позивач у своїй позовній заяві та підтверджується наданими до матеріалів справи документами, на виконання умов договору ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 20  582,06 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, а саме: - № РН-0005139 від 08.02.2017р. на суму 166,40 грн.; - № РН-0010736 від 29.03.2017р. на суму 1  538,46 грн.; - № РН-0012163 від 12.04.2017р. на суму 1  467,18 грн.; - № РН-0012987від 26.04.2017р. на суму 1  710,24 грн.; - № РН-0014087від 03.05.2017р. на суму 1  230,72 грн.; - № РН-0015106 від 17.05.2017р. на суму 1  010,34 грн.; - № РН-0015997 від 24.05.2017р. на суму 1  432,08 грн.; - № РН-0017295 від 07.06.2017р. на суму 2  296,14 грн.; - № РН-0019381 від 21.06.2017р. на суму 541,02 грн.; - № РН-0019369 від 21.06.2017р. на суму 2  271,16 грн.; - № РН-0021275 від 12.07.2017р. на суму 2  138,16 грн.; - № РН-0021692 від 19.07.2017р. на суму 870,00 грн.; - № РН-0021691 від 19.07.2017р. на суму 1  255,14 грн.; - № РН-0023810 від 09.08.2017р. на суму 953,52 грн.; - № РН-0028023 від 03.10.2017р. на суму 1  201,50 грн. Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписами його представника та відтисками штампу відповідача у зазначених вище видаткових накладних. За змістом п. 4.1. Договору оплата за поставлений товар здійснюється в національній валюті України, шляхом сплати грошових коштів на банківський рахунок продавця. У відповідності до п. 4.2. Договору інформація про обсяги реалізації покупцем придбаного за цим договором товару та його залишках надається продавцю до 5 робочого дня кожного місяця, наступного за звітним, у вигляді письмового звіту. Як передбачено в п. 4.3. Договору розрахунок за товар, що постачається за даним договором, здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) календарних днів з дати надання покупцем продавцю звіту про реалізований товар, придбаний за цим договором. За умовами п. 4.4. Договору в разі ненадання письмового звіту в строки, що передбачені п. 4.2. Договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість всього поставленого, але неоплаченого товару, до кінця місяця, в якому не був наданий письмовий звіт. В підп. г, є п. 5.3. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити товар в сумі, зазначеній в супровідних документах та в порядку, передбаченому договором та надавати продавцю інформацію щодо місячної реалізації товару та його залишки відповідно до п. 4.2. Договору. Договір набуває чинності з 23.04.2015 року і діє до 31.12.2015р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору за один місяць до закінчення строку дії Договору, він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які передбачені договором (п. п. 9.1., 9.2. Договору). Як зазначає позивач, у відповідності до узгодженого з відповідачем акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2017 по 31.12.2017 у останнього існувала заборгованість з оплати поставленого товару на суму 25  619,06 грн., з яких відповідачем було повернуто товар на суму 4  976,77 грн. Позивач вказує на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання, зокрема, в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за отриманий товар не виконав, повну вартість товару за вказаними вище видатковими накладними не оплатив та допустив виникнення заборгованості перед позивачем на суму 20  642,29 грн. Матеріалами справи підтверджується звернення позивача (докази направлення вимог у справі) з вимогою вих. 81/1 від 08.02.2018р. до відповідача на суму 25  619,06 грн. та вимогою № 221 від 12.04.2018р. на суму 20  642,29 грн., яка залишена останнім без відповіді та задоволення. Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 20  642,29 грн. суми основного боргу (вартості поставленого товару). Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Судом встановлено і матеріали справи не містять доказів протилежного відсутність посилань (заяв) однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору, у передбачений договором строк, відтак укладений між сторонами договір в силу положень п. 9.2. вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які ним передбачені. Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Матеріалами справи (вказані вище видаткові накладні) підтверджується факт поставки відповідачу товару на суму 20  582,06 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін. У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З урахуванням викладеного, беручи до уваги положення п. п. 4.2. Договору обов'язок відповідача щодо оплати поставленого позивачем товару мав виконуватись протягом 10 (десяти) календарних днів з дати надання покупцем продавцю звіту про реалізований товар, придбаний за цим договором. Суд констатує відсутність у матеріалах справи доказів виконання відповідачем передбаченого умовами Договору обв'язку щодо інформування позивача про обсяги реалізації придбаного за цим договором товару та його залишках у встановлений договором строк (до 5 робочого дня кожного місяця, наступного за звітним) та у визначеному договором порядку (у вигляді письмового звіту). Таким чином, виходячи з умов укладеного між сторонами договору застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення п. 4.4. Договору, за змістом якого відповідач в разі ненадання письмового звіту в строки, що передбачені п. 4.2. Договору, зобов'язувався сплатити позивачеві вартість всього поставленого, але неоплаченого товару, до кінця місяця, в якому не був наданий письмовий звіт. Таким чином, оплата поставленого за договором товару, враховуючи відсутність в матеріалах справи письмових звітів щодо його реалізації, з урахуванням положень ч. 3 ст. 254 ЦК України мала бути здійснена відповідачем за кожною видатковою накладною в останнє число кожного місяця, наступного за звітним. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Доказів на підтвердження оплати вартості поставленого товару на суму 20  582,06 грн., в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано. Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 20  582,06 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Щодо решти вимог позивача понад названу суму (20  582,06 грн.), суд відзначає наступне. Відповідно до статті 1 Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. За змістом статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. При цьому, суд відзначає, що наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків з відповідачем за період з 01.10.2017 по 31.12.2017 попри те, що він підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками, не є доказом виникнення прав і обов'язків, проте підтверджує існування правовідносин між сторонами та виконання ними своїх зобов'язання. Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України у справі №920/1782/13 від 15.04.2014 р. Інший акт звірки взаєморозрахунків з відповідачем за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 з боку відповідача є непідписаним та не є належним доказом існування правовідносин між сторонами. Таким чином, за відсутності у матеріалах справи документального підтвердження поставки відповідачу товару на суму понад 20  582,06 грн., суд відмовляє в задоволенні решти вимог позивача (60,23 грн.). За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Статтею  86  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення основного боргу на суму 20  582,06 грн. За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/10190/18 підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 20  582,06 грн. суми основного боргу (вартості поставленого товару). Судовий збір у розмірі 1  756,86 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача. Керуючись ст.  ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Смайл Фарма” (ідентифікаційний код 39475259, місцезнаходження: 03127, м. Київ, Голосіївський проспект, буд.100/2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма “Фармаком” (ідентифікаційний код 30590731, місцезнаходження: 61050, м. Харків, вул. Юр'ївська, буд. 17) 20  582,06 грн. (двадцять тисяч п'ятсот вісімдесят дві гривні 06 коп. суми основного боргу та 1  756,86 грн. (одну тисячу сімсот п'ятдесят шість гривень 86 коп.) судового збору. 3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити. 4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ. 5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після  повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повне рішення складено 27.09.2018р. Суддя                                                                                                                             С.М. Морозов