Рішення

від 27.09.2018 по справі 910/9381/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.09.2018Справа № 910/9381/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному провадженні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Інститут розвитку передових технологій до Адвокатського об'єднання Дата Лекс

про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних та штрафних санкцій в розмірі 96 838,08 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Інститут розвитку передових технологій звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Адвокатського об'єднання Дата Лекс про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних та штрафних санкцій в розмірі 96 838,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором оренди нежилих приміщень № 11-17 від 01.03.2017 в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

26.07.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 18.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.07.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81.

Вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом з поміткою судова повістка .

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку , рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку , у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З залученого до матеріалів справи листа, у якому відповідачу направлялася копія ухвали, вбачається, що даний лист суду було повернуто поштою у зв'язку з закінченням терміну його зберігання на відділенні.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з зазначенням причини за закінченням терміну зберігання можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду з поміткою повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Водночас, судом також було направлено ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 27.07.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на поштову адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві та яка була отримана відповідачем 14.09.2018 , що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103047702457 .

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2017 року між Приватним акціонерним товариством Інститут розвитку передових технологій (далі - орендодавець, позивач) та Адвокатським об'єднанням Дата Лекс (далі - орендар, відповідач) укладено Договір оренди нежилих приміщень № 11-17 (далі - Договір), відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування наступні об'єкти оренди в нежилому будинку - офісному центрі, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, № 81 (літера А). Нежилі приміщення на 2-му поверсі під офіс загальною площею 597,91 кв.м., згідно із план-схемою, що є додатком № 2 до цього Договору, до якої входить:

- основна площа - 442,5 м 2 ;

- допоміжна площа, в тому числі площа загального користування згідно пропорційного розподілу 155,41 м 2 (далі - об'єкт оренди).

Відповідно до п. 1.2 Договору об'єкти оренди належать орендодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нежилий будинок - офісний центр, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва 31.01.2006 за № 53-в.

Згідно з п. 1.3 Договору орендована площа використовується орендарем для розміщення офісу, але орендар зобов'язується, без письмової згоди орендодавця, не використовувати даний Договір для вчинення будь-яких реєстраційних дій, які передбачені Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

Відповідно до п. 2.1 Договору об'єкти оренди, зазначені в п. 1.1 цього Договору, повинні бути передані орендодавцем та прийняті у строкове платне користування орендарем не пізніше 01 березня 2017 року.

Згідно з п. 2.2 Договору передача об'єктів оренди здійснюється за Актом приймання-передачі нежилих приміщень (Додаток № 3), який засвідчується підписами та печатками сторін та є невід'ємною частиною цього Договору.

У відповідності до п. 2.4 Договору після закінчення строку дії (розірвання або припинення) даного Договору, орендар зобов'язаний повернути об'єкти оренди орендодавцю в день закінчення строку дії Договору.

Пунктом 2.5 Договору узгоджено, що об'єкти оренди повинні бути повернуті орендодавцеві у справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу. Факт повернення об'єктів оренди орендарем орендодавцю оформлюється сторонами відповідним Актом приймання-передачі, який засвідчується підписами та печатками сторін.

За умовами п. 3.1 Договору розмір орендної плати за місяць, щодо об'єктів оренди визначається сторонами і є величиною плаваючою, яка складається з фіксованої орендної плати визначеної протоколом узгодження договірної ціни (Додатком № 1) та фактичним обсягом компенсації експлуатаційних витрат, та відшкодування витрат за комунальні послуги згідно калькуляцій. Розмір орендної плати розраховується в кінці кожного місяця за формулою:

- Оп=Ф+К+В, де Оп - орендна плата за календарний місяць; Ф- фіксована орендна плата; К- Компенсація експлуатаційних витрат; В- відшкодування витрат за комунальні послуги.

У відповідності до п. 3.2 Договору фіксовану орендну плату визначену у Протоколі узгодження договірної ціни (Додаток № 1) орендар перераховує авансовим платежем протягом п'яти банківських днів після підписання цього Договору, але в будь-якому випадку до підписання акту приймання-передачі приміщення, шляхом перерахування на поточний рахунок орендодавця встановленої грошової суми на підставі виставленого рахунку. В разі не отримання рахунків від орендодавця, орендар сплачує оренду плату на підставі Протоколу узгодження договірної ціни. Фіксована орендна плата перераховується, як авансовий платіж за перший - до кінця поточного місяця та останній місяць із розрахунку, як повний календарний місяць. Фіксована орендна плата за перший місяць оренди приміщення розраховується пропорційно фактичному часу оренди. При зміні розміру фіксованої орендної плати протягом дії цього Договору, наперед сплачена фіксована орендна плата за останній місяць оренди підлягає коригуванню.

Згідно з п. 3.3 Договору послідуюча орендна плата, яка визначена у протоколі узгодження договірної ціни (Додаток № 1) перераховується орендарем авансовим платежем щомісяця на поточний рахунок орендодавця в період з 16 по 20 число поточного місяця, але не пізніше 25 числа поточного місяця згідно цього Договору.

За умовами п. 3.4 Договору остаточний розрахунок по орендній платі проводиться орендарем на підставі Акту приймання-передачі наданих послуг розрахованого згідно п. 3.1 Договору і перераховується не пізніше 10 числа поточного місяця на поточний рахунок орендодавця. Сплата орендної плати здійснюється орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків.

Відповідно до п. 3.5 Договору факт використання об'єктів оренди у поточному місяці підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується в останній день поточного місяця. Орендар зобов'язаний підписати 2-й екземпляр Акту та передати його орендодавцеві до 10-го числа наступного за звітним місяцем. У разі не підписання орендарем зазначеного в цьому пункті Договору Акта, та не надання його орендодавцю до 15 числа поточного місяця, орендар зобов'язаний надати вмотивовану письмову відмову від його підписання. У разі ненадання вмотивованої письмової відмови від підписання Акту, визначений Акт вважається підписаним обома сторонами і сторони підтверджують по ньому свої зобов'язання.

Згідно з п. 3.6 Договору, оскільки розмір орендної плати за місяць є плаваючою величиною до складу якої входить окрім визначеної в Протоколі узгодження договірної ціни - фіксована орендна плата, а також компенсація експлуатаційних витрат та відшкодування фактичних витрат за комунальні послуги пов'язаних з утримання орендованих приміщень, розрахованих згідно калькуляцій, які орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю у складі орендної плати.

Відповідно до п. 3.11 Договору у випадку закінчення строку дії цього Договору (включаючи випадок розірвання та припинення даного Договору, на визначених у Договорі умовах), орендар сплачує орендну плату до дня підписання Акту приймання-передачі орендованого приміщення. Останнім днем оренди вважається день підписання Акту приймання-передачі орендованого приміщення від орендаря орендодавцю.

Згідно з п. 5.1.2 Договору орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату, комунальні платежі, експлуатаційні витрати та інші платежі, обумовлені цим Договором.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, а в частині оплати - з моменту підписання Акту приймання-передачі приміщень. Строк оренди становить 12 календарних місяців з дня передачі площі у фактичне користування за Актом приймання-передачі нежилих приміщень. Останнім днем оренди є 28 лютого 2018 року. Орендар після спливу строку дії даного Договору має переважне право перед іншими особами на укладення Договору оренди нежилих приміщень на новий строк (п. 8.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору викладено Протокол узгодження договірної ціни, відповідно до якого, розмір фіксованої орендної плати за один календарний місяць становить 107 623,80 грн. з ПДВ.

Надалі, за актом приймання-передачі нежилих приміщень від 01.03.2017 до Договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування об'єкти оренди.

31.10.2017 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої, сторони дійшли згоди розірвати Договір з 31.10.2017. Орендар зобов'язується сплатити відшкодування витрат передбачених п. 3.6 Договору, понесених орендодавцем за дні оренди в жовтні місяці поточного року, протягом 5 днів з дня надання орендодавцем рахунку орендарю.

Також, 31.10.2017, за актом приймання-передачі (повернення) нежилих приміщень орендар повернув, а орендодавець прийняв орендовані приміщення.

Як зазначає позивач, Адвокатське об'єднання Дата Лекс належним чином не виконало взяті на себе зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 39 067,72 грн.

У квітні 2018 року позивач звернувся до відповідача із Претензією про погашення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних та штрафних санкцій вих. № 18-04/1 від 18.04.2018, яку відповідач отримав 23.04.2018, однак, залишив без задоволення та відповіді, в зв'язку з чим, позивач вимушений був звернутись з позовом до суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли орендні правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України і згідно зі ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст. 525,526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).

За умовами п. 3.1 Договору розмір орендної плати за місяць, щодо об'єктів оренди визначається сторонами і є величиною плаваючою, яка складається з фіксованої орендної плати визначеної протоколом узгодження договірної ціни (Додатком № 1) та фактичним обсягом компенсації експлуатаційних витрат, та відшкодування витрат за комунальні послуги згідно калькуляцій. Розмір орендної плати розраховується в кінці кожного місяця за формулою:

- Оп=Ф+К+В, де Оп - орендна плата за календарний місяць; Ф- фіксована орендна плата; К- Компенсація експлуатаційних витрат; В- відшкодування витрат за комунальні послуги.

У відповідності до п. 3.2 Договору фіксовану орендну плату визначену у Протоколі узгодження договірної ціни (Додаток № 1) орендар перераховує авансовим платежем протягом п'яти банківських днів після підписання цього Договору, але в будь-якому випадку до підписання акту приймання-передачі приміщення, шляхом перерахування на поточний рахунок орендодавця встановленої грошової суми на підставі виставленого рахунку. В разі не отримання рахунків від орендодавця, орендар сплачує оренду плату на підставі Протоколу узгодження договірної ціни. Фіксована орендна плата перераховується, як авансовий платіж за перший - до кінця поточного місяця та останній місяць із розрахунку, як повний календарний місяць. Фіксована орендна плата за перший місяць оренди приміщення розраховується пропорційно фактичному часу оренди. При зміні розміру фіксованої орендної плати протягом дії цього Договору, наперед сплачена фіксована орендна плата за останній місяць оренди підлягає коригуванню.

Додатком № 1 до Договору викладено Протокол узгодження договірної ціни, відповідно до якого, розмір фіксованої орендної плати за один календарний місяць становить 107 623,80 грн. з ПДВ.

Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 285 ГК України та п. 5.1.2 Договору орендар зобов'язаний вносити орендну плату та інші передбачені Договором платежі у встановлених розмірах та у відповідні строки.

При цьому, у п. 3.6 Договору сторонами погоджено, що оскільки розмір орендної плати за місяць є плаваючою величиною до складу якої входить окрім визначеної в Протоколі узгодження договірної ціни - фіксована орендна плата, а також компенсація експлуатаційних витрат та відшкодування фактичних витрат за комунальні послуги пов'язаних з утримання орендованих приміщень, розрахованих згідно калькуляцій, які орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю у складі орендної плати.

З доданих позивачем до позовної заяви рахунків-фактур та актів наданих послуг вбачається, що відповідач у період з березня 2017 року по жовтень 2017 року включно зобов'язаний був оплатити на користь позивача орендну плату за березень 2017 року у розмірі 131 379,34 грн., за квітень 2017 року у розмірі 123 021,94 грн., за травень 2017 року у розмірі 123 937,56 грн., за червень 2017 року у розмірі 127 625,05 грн., за липень 2017 року у розмірі 127 463,62 грн., за серпень 2017 року 135 685,16 грн., за вересень 2017 року в розмірі 127 879,38 грн., за жовтень 2017 року в розмірі 130 503,18 грн.

Таким чином, судом встановлено, що загальна сума орендних платежів за користування майном складає 1 027 495,23 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем було сплачено позивачу орендну плату у загальному розмірі 988 427,51 грн. на підтвердження чого, позивачем надано банківські виписки.

Однак, з наданих позивачем банківських виписок вбачається, що відповідачем було сплачено позивачу орендну плату за період з березня 2017 року по жовтень 2017 року у загальному розмірі 997 079,13 грн., а саме 20.03.2017 - 105 000 грн., 11.04.2017 - 131 379,34 грн., 22.05.2017 - 123 021,94 грн. та 8 651,62 грн., 26.06.2017 - 18 937,56 грн., 28.07.2017 - 127 625,05 грн., 12.09.2017 - 30 000 грн., 13.09.2017 - 20 000 грн., 18.09.2017 - 60 000 грн., 19.09.2017 - 17 463,62 грн., 29.09.2017 - 20 000 грн., 20.10.2017 - 50 000 грн., 31.10.2017 - 80 000 грн.,17.11.2017 - 40 000 грн., 21.11.2017 - 25 000 грн., 21.11.2017 - 20 000 грн., 28.11.2017 - 60 000 грн., 29.11.2017 - 10 000 грн., 30.11.2017 - 50 000 грн.

Таким чином, як встановлено судом, відповідачем було частково сплачено орендну плату за спірний період у розмірі 997 079,13 грн.

Враховуючи наведене, а також здійснену відповідачем часткову оплату за спірний період, неоплаченими залишаються орендні платежі на суму 30 416,10 грн.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 3.4 Договору остаточний розрахунок по орендній платі проводиться орендарем на підставі Акту приймання-передачі наданих послуг розрахованого згідно п. 3.1 Договору і перераховується не пізніше 10 числа поточного місяця на поточний рахунок орендодавця. Сплата орендної плати здійснюється орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків.

Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення позивачем рахунків на адресу відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було беззаперечно підписано Акти наданих послуг № 501 від 30.04.2017 на суму 123 021,94 грн.,№ 567 від 31.05.2017 на суму 123 937,56 грн., 630 від 30.06.2017 на суму 127 625,05 грн., № 709 від 31.07.2017 на суму 127 463,62 грн., № 792 від 31.08.2017 на суму 135 65,16 грн., № 876 від 30.09.2017 на суму 127 879,38 грн.

Також, з матеріалів справи вбачаться, що відповідачем було виставлено на оплату рахунки за період з березня по жовтень 2017 року включно.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, в частині своєчасної та повної сплати орендної плати підтверджений матеріалами справи частково і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 30 416,10 грн.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4 264,10 грн., інфляційні втрати у сумі 22 819,04 грн. та пеню в розмірі 30 687,22 грн.

За приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексу України, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.3 Договору за прострочення платежів по орендній платі, а також платежів по оплаті комунальних послуг, експлуатаційних витрат, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка нараховується до моменту фактичного погашення заборгованості, окрім випадків не надання орендодавцем орендарю своєчасно рахунків на відповідну оплату Нарахування господарських санкцій продовжується і після шести місяців від дня настання обставин, за які нараховується господарські санкції.

Таким чином, сторонами погоджено строк нарахування пені інший, ніж той, який встановлено у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що він не відповідає фактичним обставинами справи, оскільки позивачем не враховано оплату в розмірі 8651,62 грн., здійснену відповідачем 22.05.2017 та не враховано, що перший платіж мав бути здійснений у строк, визначений сторонами банківськими днями, в зв'язку з чим, судом здійснено власний розрахунок у межах визначених позивачем періодів, та встановлено, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 28 113,55 грн.

При цьому згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат вбачається, що позивачем нараховуються інфляційні втрати на суми прострочених платежів, термін прострочення яких, становив менше місця, в свою чергу, здійснивши перевірку заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням встановлених обставин справи та здійснених відповідачем оплат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних в розмірі 3 965,50 грн. та інфляційні втрати в розмірі 17 195,19 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Адвокатського об'єднання Дата Лекс (04050, м. Київ, вул. Мельникова, будинок 81; ідентифікаційний код: 40038731) на користь Приватного акціонерного товариства Інститут розвитку передових технологій (04050, м. Київ, вул. Мельникова, будинок 81-А; ідентифікаційний код: 31059007) заборгованість в розмірі 30 416 (тридцять тисяч чотириста шістнадцять) грн. 10 коп., пеню в розмірі 28 113 (двадцять вісім тисяч сто тринадцять) грн. 55 коп., 3 % річних в розмірі 3 965 (три тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 50 коп., інфляційні втрати в розмірі 17 195 (сімнадцять тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 19 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 462 (одна тисяча чотириста шістдесят дві) грн. 46 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 27.09.2018.

Суддя О.А. Грєхова