Рішення

від 24.09.2018 по справі 911/1526/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2018 р. Справа № 911/1526/18

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Горбасенка П.В. за участі секретаря судового засідання Куракси Ю.І., розглянув у місті Києві у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІ ВІ ЕЙ ГРУП

про стягнення 172 072,49 грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. № 13/406 від 23.05.2017);

від відповідача ОСОБА_2 (дов. б/н від 30.08.2018), ОСОБА_3 (директор).

Обставини справи:

Інститут садівництва Національної академії аграрних наук України (далі - позивач) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІ ВІ ЕЙ ГРУП (далі - відповідач) про стягнення 172 072,49 грн заборгованості, з яких: 95 381,67 грн боргу по сплаті орендної плати, 55 811,03 грн неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, 18 405,73 грн інфляційних втрат та 2 474,06 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 2/2015 від 01.09.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2018 відкрито провадження у справі № 911/1526/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.08.2018, розгляд справи призначено на 31.08.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.08.2018 розгляд справи відкладено на 14.09.2018.

13.09.2018 через канцелярію господарського суду Київської області надійшов відзив на позов (вх. № 18882/18), згідно якого останній просив суд частково відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення 55 811,03 грн неустойки, який прийнято судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.09.2018 закрито підготовче засідання у справі № 911/1526/18, призначено справу до розгляду по суті на 24.09.2018.

У судовому засіданні 24.09.2018 судом відхилено усне клопотання представника про виклик свідків, яке відхилено судом з огляду на порушення встановленого ст. 89 ГПК України порядку виклику свідка.

Представник позивача у судовому засіданні 24.09.2018 підтримав задоволення позовних вимог повністю, представники відповідача заперечили проти задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши промову (заключне слово) представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2015 між Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДІ ВІ ЕЙ ГРУП (Орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 2/2015 від 29.09.2017, згідно якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нерухоме майно вбудовані нежитлові приміщення Інституту садівництва НААН в будівлі майстерні з ІЦ площею 36,7 кв.м., розміщене за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Новосілки, вул. Садова, № 6, що знаходяться на балансі Інституту садівництва НААН, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку і становить за експертною оцінкою станом на 31.01.2015 104 740 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата на період з 01 липня 2015 року по 31 травня 2018 року визначається на підставі ОСОБА_1 розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (травень 2015 року) - 1 284,41 грн.

Орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітними місяцем. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість у повному обсязі (п. 3.11. договору).

Згідно п. 10.1. договір було укладено строком на 2 роки 11 місяців - з 01.07.2015 по 31.05.2018.

Прийом-передача орендованого майна була здійснена у відповідності до акту від 01.07.2015 (а.с. 22), підписаного та скріпленого печатками обох сторін договору.

20.07.2015 між Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДІ ВІ ЕЙ ГРУП (Орендар) було укладено додаткову угоду № 12 до договору оренди № 2/2015 від 01.07.2015, відповідно до умов якої площа орендованого приміщення була збільшена на 60,6 кв.м., вартістю 356 100 грн.

Підпунктами 3.1.-3.2. додаткової угоди визначено, що орендна плата за базовий місяць оренди (червень 2015 року) становить 4 417,88 грн, нарахування ПДВ здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

Прийом-передачу орендованого майна здійснено відповідно до акту від 20.07.2015 (а.с. 24).

01.11.2015 між Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДІ ВІ ЕЙ ГРУП (Орендар) було укладено додаткову угоду № 14 до договору оренди № 2/2015 від 01.07.2015, відповідно до умов якої площу орендованого приміщення збільшено на 115,7 кв.м.

Підпунктами 3.1.-3.2. додаткової угоди визначено, що орендна плата за базовий місяць оренди (вересень 2015 року) становить 5 159,13 грн, нарахування ПДВ здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

Прийом-передачу орендованого майна здійснено відповідно до акту від 01.11.2015 (а.с. 26).

01.02.2018 відповідач повернув позивачу орендоване майно, що підтверджується актом приймання-передачі (повернення нежитлових приміщень) від 01.02.2018 (а.с. 28), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору.

Суд встановив, що позивачем на виконання п. 1.1. договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 2/2015 від 01.09.2015 надано орендні послуги на суму 95 381,67 грн, що підтверджується наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Відповідач борг з орендної плати позивачу не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 2/2015 від 01.09.2015 станом на момент прийняття судового рішення склав 95 381,67 грн, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків від 30.04.2018 (а.с. 33), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору та не спростовано відповідачем.

Предметом позову є вимоги про стягнення 95 381,67 грн боргу по сплаті орендної плати, 55 811,03 грн неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, 18 405,73 грн інфляційних втрат та 2 474,06 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли орендні правовідносини.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивачем на виконання п. 1.1. договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 2/2015 від 01.09.2015 надано орендні послуги на суму 95 381,67 грн, що підтверджується наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем; відповідач борг з орендної плати позивачу не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 2/2015 від 01.09.2015 станом на момент прийняття судового рішення склав 95 381,67 грн, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків від 30.04.2018 (а.с. 33), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору та не спростовано відповідачем.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 95 381,67 грн, який не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 95 381,67 грн боргу по сплаті орендної плати є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку із затримкою повернення відповідачем орендованого майна, позивачем нараховано 55 811,03 грн неустойки за період з 01.06.2017 по 01.02.2018 на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (ч. 2 ст. 782 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

В обґрунтування заявлених вимог про стягнення 55 811,03 грн неустойки позивач вказав на те, що позивач 16.05.2017 звернувся до відповідача з повідомленням про відмову від договору оренди № 2/2015 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно якого повідомив відповідача про відмову від договору оренди та вимагав не пізніше 19 травня 2017 повернути позивачу орендоване майно.

Враховуючи неповернення орендованого майна позивачем нараховано 55 811,03 грн неустойки.

Судом встановлено, що у відповідності до п. 10.1. договору строк дії договору встановлено до 31.05.2018, сторонами не досягнуто згоди щодо припинення договору в інший строк, як це передбачено п. 10.8. договору; наданий відповідачем рахунок на оплату № 000000000156 від 12.02.2018 оренди приміщення за січень 2018 року на виконання договору № 2/2015 від 01.07.2015 свідчить про користування відповідачем за згодою позивача приміщеннями згідно договору оренди № 2/2015 від 01.07.2015 після 19.05.2017.

Про те, що договір не було припинено 19.05.2017 свідчать також акти звіряння за договором станом на 31.12.2017 та станом на 30.04.2018 (а.с. 32-33).

Крім того, відповідач заперечує отримання від відповідача повідомлення (в порядку ст..782 ЦК України) про відмову від договору.

Наявний на повідомленні про відмову від договору № 05 від 16.05.2017 (а.с. 27) підпис не скріплений печаткою відповідача, що виключає можливість встановити отримання директором ТОВ ДІ ВІ ЕЙ ГРУП ОСОБА_3 повідомлення про відмову від договору 16.05.2017.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про незастосування до спірних правовідносин положень ст. 782 ЦК України та відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 55 811,03 грн неустойки.

Також позивачем нараховано 18 405,73 грн інфляційних втрат та 2 474,06 грн 3 % річних за період з 01.07.2017 по 01.07.2018.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданих розрахунках інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 34-35), арифметично вірний розмір інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 01.07.2017 по 01.07.2018 становить 7 774,71 грн інфляційних втрат та 2 474,06 грн 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 18 405,73 грн інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 7 774,71 грн інфляційних втрат, а вимога про стягнення 2 474,06 грн 3 % річних підлягає задоволенню повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 95 381,67 грн боргу по сплаті орендної плати, 7 774,71 грн інфляційних втрат та 2 474,06 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІ ВІ ЕЙ ГРУП про стягнення 172 072,49 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДІ ВІ ЕЙ ГРУП (03027, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 38976973) на користь Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (03027, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Новосілки, вул. Садова, буд. 23; ідентифікаційний код 00413297) 95 381 (дев'яносто п'ять тисяч триста вісімдесят одну гривню) 67 коп. боргу по сплаті орендної плати, 7 774 (сім тисяч сімсот сімдесят чотири гривні) 71 коп. інфляційних втрат, 2 474 (дві тисячі чотириста сімдесят чотири гривні) 06 коп. 3 % річних та 1 584 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят чотири гривні) 46 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд Київської області до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 27.09.2018.

Суддя П.В.Горбасенко