Рішення

від 18.09.2018 по справі 914/2551/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2018 Справа №914/2551/17

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Концепт»» , м. Львів, Україна

до відповідача: Компанії «МіСх' R» , м. Жеменос, Республіка Франція

про стягнення 7616,08 євро, що за офіційним курсом НБУ гривні до євро станом на 01.12.2017р. складає 245 062,45 грн.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Куць М.Я.

За участі представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 - представник (Довіреність б/н від 20.08.2018р.)

Від відповідача: не з'явився.

Права і обов'язки роз'яснено. Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Продакшн» , до відповідача: Компанія «МіСх' R» , про стягнення 7616,08 євро, що за офіційним курсом НБУ гривні до євро станом на 01.12.2017р. складає 245 062,45 грн.

Ухвалою суду від 08.12.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 23.01.2017р.

Ухвалою суду від 23.08.2017р. зупинено провадження у справі №914/2551/17 до виконання судового доручення про вручення судових документів SAS MiCx' R чи повідомлення про неможливість такого виконання. Розгляд справи призначено на 04.09.2018р. о 10:20 год.

03.09.2018р. ухвалою суду поновлено провадження у справі №914/2551/17.

В судовому засіданні 04.09.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав, повідомив суд, що сума заборгованості станом на даний час не змінилася. Окрім того, представник позивача заявив клопотання про призначення справи до судового розгляду по суті, оскільки всі питання які належить вирішити у підготовчому засіданні вирішені.

Ухвалою від 04.09.2018р. підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 18.09.2018р.

12.09.2018р. представник позивача подав до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 18.09.2018р. підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

Відповідач в судове засідання 18.09.2018р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив.

Господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Частиною другою статті 15 Конвенції (Гаага, 15.11.1965) передбачено, що за заявою Договірної Держави суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документа (про виклик до суду нерезидента - сторони у справі) в разі, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній і який становить щонайменше шість місяців (Інформаційний лист ВГСУ від 29.09.2009 № 01-08/530 Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм ГПКУ).

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

27 вересня 2016 року між позивачем та відповідачем укладено Контракт-експорт №3/МДК, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язався поставити відповідачу за його замовленнями, а відповідач зобов'язався прийняти у власність від позивача товар згідно з інвойсами на кожну партію товару.

У п. 2.1 контракту сторони узгодили, що вартість товару за цим контрактом визначається в євро та вказується в рахунку - фактурі для кожного замовлення.

Пунктом 3.3. контракту визначено, що поставка здійснюється на умовах DАР за правилами Інкотермс 2010 на адресу вказану в ордері для кожного окремого замовлення. За домовленістю сторін поставка може здійснюватися на інших умовах, які зазначаються в інвойсі на кожну окрему партію товару.

Відповідно до п.3.4 контракту, датою поставки вважається день приїзду товару на адресу, яка вказана в Ордері для кожного окремого замовлення.

Згідно з п. 4.1 Контракту, оплата за товар проводиться згідно виставленого позивачем рахунку в розмірі 30% попередньої оплати, 70% оплачується через 45 днів наприкінці наступного місяця.

На виконання умов Контракту, позивач виставив рахунок № 17465 від 30.06.2017р., який 19.07.2017р. частково оплачений відповідачем в розмірі 2 175, 39 євро (еквівалентно 65 179, 68 грн. на день оплати), що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 19.07.2017р.

03.07.2017р. позивач поставив відповідачу товар, а саме демонстраційний пластиковий стенд Enseigne Non Lumineuse, в кількості 100 штук на загальну суму 7 492, 45 євро (, що за офіційним курсом НБУ гривні щодо Євро станом на 01.12.2017р . (100 євро - 3217,6965 грн ) складає 241 084,30 грн. В підтвердження поставки позивач долучив до матеріалів справи копію міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №111084.

Як зазначено в позовній заяві, оплату відповідач в повному обсязі не здійснив. В результаті утворилась заборгованість згідно рахунку/Іnvоісе № 17465 в розмірі 5317,06 євро, що за офіційним курсом НБУ гривні щодо євро станом на 01.12.2017 року (100 Євро - 3217,6965 грн) становить 171 086,85 грн.

Крім того, відповідно до п. 2.4 Контракту-експорту № 3/МДК від 27.09.2016р., з врахуванням Додатку № 1 до Контракту-експорту № 3/МДК від 03.10.2016р., позивач перед початком серійного виробництва виготовляє для відповідача прототип для проекту. Якщо відповідач зробить замовлення для цього проекту - вартість прототипу є безкоштовною. Якщо відповідач не зробить замовлення для цього проекту - він повинен оплатити вартість виготовлення та доставки прототипу.

На виконання умов Контракту, позивач поставив відповідачу прототип для проекту № 17336 (Кіt Меrch Кеrastasе - 2017), що підтверджується ОСОБА_2 прийому-передачі № 1 до контракту-експорту № 3/МДК від 18.05.2017р. Оскільки замовлення для цього проекту не відбулося, позивач нарахував за виготовлення та доставку 155 євро, відповідно до рахунку/Іnvоісе № 17443 від 20.05.2017р.

Також позивач поставив, а відповідач прийняв прототип для проекту № 17337 (Васk Ваr Fusiodose), що підтверджується ОСОБА_2 прийому- передачі № 2 до Контракту-експорту № 3/МДК від 18.07.2017р. Оскільки замовлення для цього проекту не відбулося, позивач нарахував за виготовлення та доставку 1825 євро, відповідно до рахунку/Іnvоісе № 17469 від 18.07.2017р.

Позивач виконав взяті зобов'язання щодо поставки товару відповідачу. Натомість, відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію, в результаті утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 7297,06 євро.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати вартості поставленого товару. Відтак, ТзОВ «ОСОБА_1 Продакшн» звернулося до господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 7297,06 євро, що за офіційним курсом НБУ гривні до євро станом на 01.12.2017р. становить 234797,24 грн.

Крім того, керуючись п. 6.1контракту, позивач нарахував 319,02євро штрафу, що за офіційним курсом НБУ гривні до євро станом на 01.12.2017р. становить 10625,10грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» , суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону. Окрім цього, у ч.1 ст.5 вказаного Закону встановлено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Так, у п. 8.2 контракту встановлено, що у випадку неможливості врегулювання суперечностей мирним шляхом, всі спори підлягають розгляду в Господарському суді Львівської області у м. Львові.

Відтак, вказаний спір підсудний господарському суду Львівської області.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали Контракт-експорт №3/МДК від 27.09.2016р., у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копіями накладних, долучених до матеріалів справи (оригінал оглянуто в судом). Відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково, в результаті утворилась заборгованість на загальну суму розмірі 7297,06 євро, що за офіційним курсом НБУ гривні до євро станом на 01.12.2017р. становить 234797,24 грн.

Підписання відповідачем накладної та акту прийом-передачі, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідач про дійсність поставки та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар, відтак, підставною є вимога про стягнення з Компанії «МіСх' R» заборгованості у розмірі 7297,06 євро, що за офіційним курсом НБУ гривні до євро станом на 01.12.2017р. становить 234797,24 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 319,02євро штрафу суд зазначає наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Відповідно до умов п. 6.1 Контракту-експорту № 3/МДК, у разі порушення строків оплати згідно п. 4.1 за цим Контрактом, відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі 2% від належної до оплати суми за кожен місяць.

У випадку порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі стягнення штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, штраф є формою неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видом штрафної санкції.

Оскільки, п. п. 6.1 контракту сторонами узгоджено умову про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу), суд прийшов до висновку задоволити вимогу позивача про стягнення з відповідача 319,02євро штрафу, що за офіційним курсом НБУ гривні до євро станом на 01.12.2017р. становить 10625,10грн.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір покладається на останнього, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7 ,13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Компанія «МіСх' R» (465 Avenue du Col-de L' Ange, 13420 Gеmenos, France) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Продакшн» (79037, Україна, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 212, ідентифікаційний код 37775781) 7616,08 євро, що за офіційним курсом НБУ гривні до євро станом на 01.12.2017р. складає 245062,34 грн., з яких 7297,06євро основного боргу, 319,02євро штрафних санкцій та 3675,95грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст складено 26.09.2018р.

Суддя Ділай У.І.