Рішення

від 25.09.2018 по справі 0540/6074/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2018 р. Справа№0540/6074/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі Головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНИЯ АЛЕКС» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 27.06.2018 року, суд -

В С Т А Н О В И В:

24 липня 2018 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНИЯ АЛЕКС» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 27.06.2018 року.

Позивач вважає, що прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27.06.2018 року суперечить нормам чинного законодавства, посилаючись на норми Податкового кодексу України, Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VII), розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція» від 2 грудня 2015 року № 1275-р (надалі - Розпорядження № 1275-р). Просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0025754403 від 27.06.2018 року на суму 49911,33 грн.

Представник позивача у судове засідання прибув, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без його участі. Разом з цим, надав відзив на позов в якому просив відмовити у задоволені адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засіданні прибув, проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував, про що свідчить його підпис.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНИЯ АЛЕКС» зареєстроване як юридична особа 14.03.1995 року, ідентифікаційний код 13526413, є платником ПДВ індивідуальний податковий номер 135264105184. До 01.12.2014 підприємство перебувало на податковому обліку в Макіївській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області. З 01.12.2014 року у зв'язку зі зміною юридичної адреси підприємство перебуває на обліку в ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області.

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Судом встановлено, що відповідачем було проведено камеральну перевірку ТОВ "КОМПАНИЯ АЛЕКС» з питання повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість за період з 02.03.2015 по 14.12.2016. Згідно висновками, ТОВ Компанія Алекс в порушення пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 57.1 статті 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України в частині несвоєчасності сплати сум узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податковій звітності з ПДВ.

На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 27.06.2018 року, яким за затримку 510, 594, 625, 628, 643, 653 календарних днів сплати грошового зобов'язання на суму 249556,66 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 відсотків у розмірі 49911,33 грн.

Позивач вважає податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 27.06.2018 року прийняте податковим органом протиправним, а тому звернувся за захистом свого порушеного права до Донецького окружного адміністративного суду із цим позовом.

Так, згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (надалі по тексту - ПК України).

За ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Аналогічну норму для ПДВ передбачено ст. 203 Податкового кодексу, п. 203.1 якої визначено, що декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, який дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.100.1 ст.100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податковою боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Згідно з п. 100.2 ст.100 Податкового кодексу України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання. Розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення (п. 100.6 ст.100 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення (п.116.1 ПКУ) .

Як передбачено ст. 67 Конституції України та п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

При цьому, суд звертає увагу, на те, що позивачем на підтвердження погашення податкового боргу надано до матеріалів справи платіжні доручення № 308, № 304, № 238, № 468, № 373, № 356 на загальну суму 402891,00 грн.

Позивач не заперечує факт несвоєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, проте вказує на те, що сталось це через обставин непереборної сили, що унеможливило здійснення своєчасної сплати податкових зобов'язань за графіками встановленими договорами.

Спірним питанням даної справи, є звільнення позивача при здійсненні діяльності в зоні проведення антитерористичної операції від штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість під час проведення АТО.

Так, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім п. 4 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

За положеннями статті першої цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи період проведення АТО триває.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Пунктом 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 жовтня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

05 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1079-р, яким було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» .

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053 та від 05 листопада 2014 року №1079-р.

Так, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р м. Макіївка, м. Краматорськ включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.

Відповідно до ст. 10 Закону № 1669-VII, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Отже сертифікат ТПП є документом, що засвідчує настання обставин непереборної сили при вирішенні питання про звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені з 15 квітня 2014 року з боку податкових органів.

Позивачем надано Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати № 1999/05-4 від 25 липня 2014 року, яким товариству засвідчено настання обставин непереборної сили з 15.04.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.

Тобто, позивач з 15 квітня 2014 року є звільненим від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань щодо сплати узгоджених сум податкових зобов'язань тому нарахування штрафних санкцій в даних правовідносинах є неправомірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного вище, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд вважає недоведеною законність дій відповідача з прийняття податкового повідомлення - рішення від 27.06.2018 року № НОМЕР_1 про визначення суми штрафної санкції за порушення граничних термінів сплати податку на додану у розмірі 49911,33 грн.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Аналогічні висновки викладені в ухвалі Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2016 року по справі № 805/4851/15-а.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 1841,00 грн., наведена сума відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 122, 132, 139, 143, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНИЯ АЛЕКС» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 27.06.2018 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.06.2018 року № НОМЕР_1 про затосування штрафної фінансової санкції в розмірі 49911,33 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул.130-ї Таганрозької дивізії, 114) на користь позов Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНИЯ АЛЕКС» 1841 (одна тисяча вісімсот сорок одна) грн. 00 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 25 вересня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Галатіна О.О.