Рішення

від 26.09.2018 по справі 826/2934/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 26 вересня 2018 року                      № 826/2934/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімічна компанія "Матрапак-Україна" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування Наказу № 1484 від 29.01.2018 року, В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтохімічна компанія "Матрапак-Україна" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в якому просило визнати протиправним та скасувати  наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29.01.2018 року № 1484. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що  оскаржуваний наказ суперечить Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки прийнятий в період дії мораторію на проведення перевірок. Також зазначає, що оскаржуваний наказ не направлявся позивачу. Відповідачем подано відзив на адміністративний позов  в якому зазначає, що наказ прийнято у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для його скасування та задоволення позовних вимог. Більше того, у податкового органу відсутній обов'язок направляти позивачу наказ на проведення перевірки.   Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. 29.01.2018р. відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 351 МК України Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято наказ "Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Нафтохімічна компанія "Метрапак-Україна" (код 32049885)". Підставою прийняття наказу зазначено доповідну записку Департаменту аудиту від 24.01.2018 № 467/26-15-14-06-06-17. (а.с.56-57) Листом відповідача від 30.01.2018р. № 4351/10/26-15-14-06-06-16 "Про проведення перевірки" позивача повідомлено про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання  ТОВ "Нафтохімічна компанія "Метрапак-Україна" вимог законодавства  України з питань державної митної справи під час декларування товарів за митною декларацією від 01.04.2016 № 500040408/2016/1540. До вищезазначеного листа додано повідомлення від 29.01.2018р. № 9/26-15-14-06-06 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Нафтохімічна компанія "Метрапак-Україна" (код 32049885)". (а.с. 18-19) 20.02.2018р. позивачем направлено відповідачу лист "Про відмову у допуску до перевірки" № 20/02-18, який отримано відповідачем 20.02.2018р. (а.с. 20) Позивач вважаючи оскаржуваний наказ протиправним, звернувся до суду. Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого. Відповідно до ч. 2 ст. 1 Митного кодексу України, відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Згідно з ч. 4 ст. 3 Митного кодексу України, у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян. Порядок проведення документальних невиїзних перевірок платників податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств визначений ст.351 Митного кодексу України. Відповідно до ст. 351 Митного кодексу України, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів. Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки. Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов'язкова. Тривалість проведення перевірки визначається у відповідному наказі органу доходів і зборів та не може перевищувати строки, встановлені частиною восьмою статті 346 цього Кодексу для проведення документальних виїзних перевірок. Продовження строку проведення перевірки можливе на строк та з підстав, визначених частиною дев'ятою статті 346 цього Кодексу. Про продовження строків проведення перевірки орган доходів і зборів інформує підприємство (громадянина) в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті. Посадові особи органу доходів і зборів під час проведення перевірки не мають права: 1) перевіряти дані, які не є предметом перевірки; 2) вимагати від підприємства, що перевіряється, надання документів або інформації, що не стосуються предмета перевірки; 3) розголошувати відомості про підприємство, що перевіряється, які становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання такими особами службових обов'язків. Оформлення результатів невиїзної документальної перевірки здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно ст. 61 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи. Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначається законодавством України. (п.41.3   ст.41 ПК України). Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів. (п.41.4 ст.41 ПК України). Законом України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 03.11.2016 року № 1728-VIII (далі Закон № 1728-VIII ) визначено, що до 31.12.2018 року встановлений мораторій на проведення перевірок органами державного нагляду (контролю). Статтею 2 зазначеного Закону до 31 грудня 2018 року встановлений мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду. Відповідно до ст. 3 Закону № 1728-VIII. позапланові заходи державного контролю можуть здійснюватися виключно на підставах, встановлених ст. 3 Закону № 1728-VIII, окрім тих органів державного нагляду (контролю), на відносини з якими відповідно до статті 6 не поширюється дія зазначеного закону, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 6 Закону № 1728-VIII дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 року "Про затвердження переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" затверджено перелік органів, на які не поширюється дія Закону № 1728-VIII. Зокрема п. 20 зазначеного переліку серед таких органів визначено Державну фіскальну службу та її територіальні органи. Відповідно до ст. 2 зазначеної Постанови, вона набирає чинності з дня її опублікування та діє до 31 грудня 2018 року включно. Суд зазначає, що вказану Постанову Кабінету Міністрів України було офіційно оприлюднене 23.02.2018р. (Урядовий кур'єр від 23.02.2018 року № 38), отже затверджений вказаною Постановою перелік органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" набрав чинності 23.02.2018р. Таким чином, станом на день видання оскаржуваного наказу Постанова КМУ від 18.12.2017 року не набрала законної сили. Іншого нормативно-правового акту, виданого Кабінетом Міністрів України, яким затверджено перелік органів на які не поширюється дія Закону № 1728-VIII станом на дату видання оскаржуваного наказу не існувало. З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що Закон України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" на час прийняття контролюючим органом рішення про проведення позапланової перевірки був чинним, та поширювався в тому числі на Державну фіскальну службу та її територіальні органи. Доказів про існування підстав, визначених ч.1 ст. 3 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в ході розгляду справи відповідачем не надано, а судом не встановлено. Доводи відповідача щодо того, що у зв'язку із проведенням перевірки оскаржуваний наказ вичерпав свою дію та, як вважає відповідач, а відтак наказ не може бути скасований є помилковими, оскільки згідно наведених норм податкового законодавства та Кодексу адміністративного судочинства України, право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення, і не ставиться в залежність від наслідків його реалізації, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14. Вищевикладене також  узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 21.03.2018р. у справі № №812/602/17 адміністративне провадження №К/9901/5128/17. Більше того, суд вважає за необхідне зазначити, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, при цьому, якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Позови платників податків, спрямовані на оскарження дій контролюючих органів при проведенні перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе, водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. Вказана правова позиція узгоджується із постановами Верховного Суду від 17.04.2018 року справа №826/12612/17 (№ К/9901/29186/18), від 13.03.2018 року справа №804/1113/16 (К/9901/19326/18). З матеріалів справи вбачається, що позивач направив до відповідача лист "Про відмову у допуску до перевірки" від 20.02.2018р.  № 20/02-18, який отримано відповідачем 20.02.2018р., з огляду на що суд приходить до висновку про наявність у позивача права на оскарження такого наказу в судовому порядку, а відтак доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими та не приймаються до уваги. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржуваний наказ є протиправним, а відтак підлягає скасуванню. Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78  цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З матеріалів справи вбачається, що при пред'явленні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1762,0 грн., що підтверджується оригіналом платіжного доручення від 09.02.2018р. № 178 на суму 1762,0 грн. Відтак, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, присудженню на користь позивача підлягає вся сума судового збору в розмірі 1762,0 грн. Керуючись ст. 77, 139, 242, 243, 251, 255 КАС України, В И Р І Ш И В: 1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімічна компанія "Матрапак-Україна" задовольнити. 2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29.01.2018 року № 1484. 3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімічна компанія "Матрапак-Україна" судові витрати зі сплату судового збору в розмірі 1762,0 (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. 293, 295, 296 КАС України. Суддя                                                                                                Я.І. Добрянська