Постанова

від 24.09.2018 по справі 804/6841/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2018 рокусправа № 804/6841/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: суддя-доповідач: Шальєва В.А.

судді: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

секретар судового засідання: Горшков В.В.

за участі представника позивача Шишкіна О.П.

представника відповідача Атрошенко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 р. (суддя Тулянцева І.В., повне судове рішення складено 18.12.2017 р.) в справі № 804/6841/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вендорс-Україна до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вендорс-Україна звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2017 р. № 0015891401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1589052,50 грн., в тому числі за основним платежем - 1271242 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 317810,5 грн., № 0015901401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2807285 грн., в тому числі за основним платежем - 2245828 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 561457 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 р. позов задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 02.10.2017 р. № 0015901401 та № 0015891401.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати судове рішення з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги податкову інформацію стосовно контрагентів позивача, яка підтверджує, що задекларовані позивачем господарські операції із придбання позивачем товарів та послуг мають нереальний характер, а первинні документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення господарських операцій, є недостовірними. Факт перерахування позивачем коштів на адресу контрагентів за відсутності реального постачання товарів та послуг не може зменшувати фінансовий результат до оподаткування.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Вендорс-Україна (код ЄДРПОУ 32794030) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, за результатами якої складено акт від 18.08.2017 року № 9385/04-36-14-02/32794030, відповідно до висновків якого ТОВ Вендорс-Україна порушено: п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1271242,00 грн., в т.ч. за 2016 рік на суму 1271242,00 грн.; пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2239134,00 грн.; п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством за період з 01.03.2017 року по 31.03.2017 року несвоєчасно зареєстровані податкові накладні.

На підставі акту перевірки від 18.08.2017 року № 9385/04-36-14-02/32794030, 02.10.2017 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0015901401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 807 285,00 грн., в т.ч. за основним платежем - 2 245 828,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 561 457,00 грн.; № 0015891401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1 589 052,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 1 271 242,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 317 810,50 грн.

Судом першої інстанції зазначено, що висновки контролюючого органу про не підтвердженні фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ НБФ Граніт Плюс (код ЄДРПОУ 39280679), ТОВ Будімперія Груп (код ЄДРПОУ 40048252); ТОВ Вільнюс Компані (код ЄДРПОУ 40456412); ТОВ Ріал-С Груп (код ЄДРПОУ 40488643); ТОВ Фортуна Альянс (код ЄДРПОУ 39771696); ПП Троя (код ЄДРПОУ 21534772); ТОВ Прогрес Бізнес Груп (код ЄДРПОУ 39873327); ПП Київантікор (код ЄДРПОУ 24088206); ТОВ Будівельна компанія Грандес-2020 (код ЄДРПОУ 39194742); ТОВ Астіон Буд (код ЄДРПОУ 39163316); ТОВ Олімпія Буд (код ЄДРПОУ 39924376); ТОВ Київдомбуд (код ЄДРПОУ 40109312); ТОВ Будівельна компанія Вест Лідер (код ЄДРПОУ 40147051); ТОВ БК АРС Девелопмент (код ЄДРПОУ 39081899); ТОВ Відекс Груп (код ЄДРПОУ 40042580).

Судом першої інстанції здійснено ретельний аналіз спірних господарських операцій, досліджені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, документи на оплату придбаних послуг, відображення цих операцій в бухгалтерському обліку, а також використання придбаних послуг в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Внаслідок такого дослідження суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність реальності здійснення спірних господарських операцій, відповідно, про протиправність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомлення-рішеннями.

Суд вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ГУ ДФС проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Вендорс-Україна з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2017 р., за результатами якої складено акт № 9385/04-36-14-02/32794030 від 18.08.2017 р. Перевіркою встановлено порушення ТОВ Вендорс-Україна п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1271242 грн. (за 2016 рік); пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2239134 грн., в тому числі за липень 2014 р. - 9318 грн., за серпень 2014 р. - 4215 грн., за вересень 2014 р. - 6487 грн., за жовтень 2014 р. - 15063 грн., за листопад 2014 р. - 16671 грн., за грудень 2014 р. - 46044 грн., за січень 2015 р. - 3306 грн., за липень 2015 р. - 55479 грн., за листопад 2015 р. - 117308 грн., за грудень 2015 р. - 164902 грн., за січень 2016 р. - 105908 грн., за лютий 2016 р. - 116938 грн., за березень 2016 р. - 192156 грн., за квітень 2016 р. - 146863 грн., за травень 2016 р. - 210625 грн., за червень 2016 р. - 299369 грн., за липень 2016 р. - 365333 грн., за серпень 2016 р. - 310714 грн., за вересень 2016 р. - 52435 грн.; п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в частині несвоєчасності реєстрації податкових накладних за період з 01.03.2017 р. по 31.03.2017 р.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС 02.10.2017 р. прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0015891401 про збільшення ТОВ Вендорс-Україна суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1589502,50 грн., в тому числі за основним платежем - 1271242 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 317810,5 грн.; № 0015901401 про збільшення ТОВ Вендорс-Україна суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2807285 грн., в тому числі за основним платежем - 2245828 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 561457 грн.

Підставою збільшення позивачу суми грошового зобов'язання спірними податковими повідомлення-рішеннями є висновок контролюючого органу про нереальний характер господарських операцій позивача з ТОВ НБФ Граніт Плюс (код ЄДРПОУ 39280679), ТОВ Будімперія Груп (код ЄДРПОУ 40048252); ТОВ Вільнюс Компані (код ЄДРПОУ 40456412); ТОВ Ріал-С Груп (код ЄДРПОУ 40488643); ТОВ Фортуна Альянс (код ЄДРПОУ 39771696); ПП Троя (код ЄДРПОУ 21534772); ТОВ Прогрес Бізнес Груп (код ЄДРПОУ 39873327); ПП Київантікор (код ЄДРПОУ 24088206); ТОВ Будівельна компанія Грандес-2020 (код ЄДРПОУ 39194742); ТОВ Астіон Буд (код ЄДРПОУ 39163316); ТОВ Олімпія Буд (код ЄДРПОУ 39924376); ТОВ Київдомбуд (код ЄДРПОУ 40109312); ТОВ Будівельна компанія Вест Лідер (код ЄДРПОУ 40147051); ТОВ БК АРС Девелопмент (код ЄДРПОУ 39081899); ТОВ Відекс Груп (код ЄДРПОУ 40042580).

Відтак, предметом доказування в цій справі є реальність господарських операцій, здійснених позивачем із вказаними контрагентами-постачальниками, та правомірність формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за результатами здійснення цих господарських операцій.

Судом встановлено, що 10.06.2016 р. між ТОВ Вендорс-Україна як замовником укладено з ТОВ НБФ Граніт Плюс як виконавцем договір № 426, за умовами якого виконавцем у липні 2016 р. надано замовнику послуги з прокладки кабелю, виконані роботи з перемонтажу діючих муфт, монтажного комплексу для кабелю тощо на суму 455871,66 грн., в тому числі податок на додану вартість - 75978,61 грн. Фактичне придбання позивачем робіт (послуг) підтверджено належним чином оформленими первинними документами: податковими накладними, актами виконаних робіт.

Позивачем здійснена оплата придбаних послуг, що підтверджено платіжними документами, наявними в матеріалах справи.

10.11.2015 р. між ТОВ Вендорс-Україна як замовником укладено з ТОВ Будімперія Груп як виконавцем договір № 419, на виконання якого у листопаді-грудні 2015 р., січні-лютому 2016 р. виконавцем надано позивачу послуги (аварійно-відновлювальні роботи, комплекс робіт по налаштуванню супутникових комплексів, робота з монтажу обладнання ВС та інше) на суму 2778915,54 грн., в тому числі податок на додану вартість - 463152,59 грн. Фактичне придбання позивачем робіт (послуг) підтверджено належним чином оформленими первинними документами: податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями про оплату придбаних послуг.

01.06.2016 р. між ТОВ Вендорс-Україна як замовником укладено з ТОВ Вільнюс Компані як виконавцем договір № 425, за умовами якого виконавцем у червні-серпні 2016 р. виконано роботи (будівельно-монтажні роботи, роботи з демонтажу кабелю зв'язку, роботи по відновленню мідних кабельних ліній зв'язку та інше) на суму 3050360,88 грн., в тому числі податок на додану вартість - 508393,48 грн. Фактичне придбання позивачем робіт (послуг) підтверджено належним чином оформленими первинними документами: податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями про оплату придбаних послуг.

20.06.2016 р. між ТОВ Вендорс-Україна як замовником укладено з ТОВ Ріал-С Груп як виконавцем договір № 427, за умовами якого виконавцем у липні-вересні 2016 р. виконано роботи (аварійно-відновлювальні роботи, робота по відновленню кабельних ліній зв'язку, підключення сервісів та інше) на суму 2539925,58 грн., в тому числі податок на додану вартість - 423320,93 грн. Фактичне придбання позивачем робіт (послуг) підтверджено належним чином оформленими первинними документами: податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями про оплату придбаних послуг.

01.07.2015 р. між ТОВ Вендорс-Україна як замовником укладено з ТОВ Фортуна Альянс як виконавцем договір № 355, за умовами якого виконавцем у липні 2015 р. виконано роботи (аварійно-відновлювальні роботи, комплекс робіт з обслуговування на об'єкті замовника та інше) на суму 342102,54 грн., в тому числі податок на додану вартість -57017,09 грн. Фактичне придбання позивачем робіт (послуг) підтверджено належним чином оформленими первинними документами: податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями про оплату придбаних послуг.

01.07.2015 р. між ТОВ Вендорс-Україна як замовником укладено з ПП Троя як виконавцем договір № 2511, за умовами якого виконавцем у грудні 2014 р. та січні 2015 р. виконано роботи (аварійно-відновлювальні роботи, роботи по монтажу зовнішніх споруд фіксованого зв'язку та інше) на суму 296102,10 грн., в тому числі податок на додану вартість - 49350,35 грн. Фактичне придбання позивачем робіт (послуг) підтверджено належним чином оформленими первинними документами: податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями про оплату придбаних послуг.

01.07.2015 р. між ТОВ Вендорс-Україна як замовником укладено з ТОВ Прогрес Бізнес Груп як виконавцем договір № 418, за умовами якого виконавцем у листопаді 2015 р. виконано роботи (комплекс робіт з укладання абонентських договорів, роботи по демонтажу кабелю зв'язку, будівельно-монтажні роботи та інше) на суму 167943 грн., в тому числі податок на додану вартість - 27990,50 грн. Фактичне придбання позивачем робіт (послуг) підтверджено належним чином оформленими первинними документами: податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями про оплату придбаних послуг.

01.07.2015 р. між ТОВ Вендорс-Україна як замовником укладено з ПП Київантікор як виконавцем договір № 3107, за умовами якого виконавцем у липні-серпні 2014 р. виконано роботи (будівельно-монтажні роботи, аварійно відновлювальні роботи та інше) на суму 81198,30 грн., в тому числі податок на додану вартість - 13533,05 грн. Фактичне придбання позивачем робіт (послуг) підтверджено належним чином оформленими первинними документами: податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями про оплату придбаних послуг.

30.07.2014 р. між ТОВ Вендорс-Україна як замовником укладено з ТОВ Будівельна компанія Грандес-2020 як виконавцем договір № 295, за умовами якого виконавцем у серпні 2014 р. та листопаді 2014 р. виконано будівельно-монтажні роботи на суму 139881,30 грн., в тому числі податок на додану вартість - 23313,55 грн. Фактичне придбання позивачем робіт (послуг) підтверджено належним чином оформленими первинними документами: податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями про оплату придбаних послуг.

04.05.2016 р. між ТОВ Вендорс-Україна як замовником укладено з ТОВ Астіон Буд як виконавцем договір № 424, за умовами якого виконавцем у травні-червні 2016 р. виконано роботи з підключення клієнтів В2В, роботи з реконструкції мереж зв'язку, будівельно-монтажні роботи та інше на суму 1093518,12 грн., в тому числі податок на додану вартість - 182253,02 грн. Фактичне придбання позивачем робіт (послуг) підтверджено належним чином оформленими первинними документами: податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями про оплату придбаних послуг.

10.11.2015 р. між ТОВ Вендорс-Україна як замовником укладено з ТОВ Олімпія Буд як виконавцем договір № 420, за умовами якого виконавцем у грудні 2015 р. та січні 2016 р. виконано роботи з підключення клієнтів В2В, будівельно-монтажні роботи та інше на суму 195606,78 грн., в тому числі податок на додану вартість - 32601,13 грн. Фактичне придбання позивачем робіт (послуг) підтверджено належним чином оформленими первинними документами: податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями про оплату придбаних послуг.

15.02.2016 р. між ТОВ Вендорс-Україна як замовником укладено з ТОВ Київдомбуд як виконавцем договір № 421, за умовами якого виконавцем у березні-квітні 2016 р. виконано будівельно-монтажні роботи, аварійно-відновлювальні роботи, роботи з проведення підключення клієнтів та інше на суму 2120632,92 грн., в тому числі податок на додану вартість - 353438,82 грн. Фактичне придбання позивачем робіт (послуг) підтверджено належним чином оформленими первинними документами: податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями про оплату придбаних послуг.

15.04.2016 р. між ТОВ Вендорс-Україна як замовником укладено з ТОВ Будівельна компанія Вест Лідер як виконавцем договір № 422, за умовами якого виконавцем у травні 2016 р. виконано аварійно-відновлювальні роботи, роботи з підключення клієнтів В2В та інше на суму 309546,53 грн., в тому числі податок на додану вартість - 51591,11 грн. Фактичне придбання позивачем робіт (послуг) підтверджено належним чином оформленими первинними документами: податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями про оплату придбаних послуг.

01.09.2014 р. між ТОВ Вендорс-Україна як замовником укладено з ТОВ БК АРС Девелопмент як виконавцем договір № 0901, за умовами якого виконавцем у вересні-жовтні 2014 р. виконано будівельно-монтажні роботи на суму 129300,28 грн., в тому числі податок на додану вартість - 21550,06 грн. Фактичне придбання позивачем робіт (послуг) підтверджено належним чином оформленими первинними документами: податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями про оплату придбаних послуг.

15.04.2016 р. між ТОВ Вендорс-Україна як замовником укладено з ТОВ Відекс Груп як виконавцем договір № 423, за умовами якого виконавцем у травні 2016 р. виконано будівельно-монтажні та аварійно-відновлювальні роботи на суму 144546,60 грн., в тому числі податок на додану вартість - 24091,10 грн. Фактичне придбання позивачем робіт (послуг) підтверджено належним чином оформленими первинними документами: податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями про оплату придбаних послуг.

Оприбуткування отриманих від зазначених вище контрагентів послуг (робіт) підтверджено наявними в матеріалах справи доказами та змістом акту перевірку.

Витрати щодо придбання робіт (послуг) за спірними господарськими операціями позивачем віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а податок на додану вартість, сплачений у складі вартості робіт (послуг), - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Основним видом діяльності ТОВ Вендорс-Україна є електромонтажні роботи; інша діяльність у сфері електрозв'язку.

Використання позивачем придбаних у вказаних контрагентів робіт (послуг) у власній господарській діяльності доводиться тим, що отримані від вказаних контрагентів роботи (послуги) використані позивачем при виконанні умов договорів підряду, укладених з ПрАТ Укртелеком , ТОВ Глобальні телекомунікаційні системи , ТОВ Астраком , іншими суб'єктами господарювання, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями договорів підряду та первинними документами, складеними на виконання цих договорів.

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Як зазначено вище, спірні господарські операції мали місце у 2014-2016 роках, тому аналізу підлягають редакції податкового законодавства, які діяли протягом вказаних періодів.

Статтею 134 Податкового кодексу України в редакції, чинній в 2014 р., визначено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України в редакції, що діяла до 01.01.2015 р., відповідно до якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

За приписами пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла до 01.01.2015 р., інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України у цієї ж редакції витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з пп. 138.1.1 включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього кодексу у зазначеній редакції витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Оскільки формування позивачем витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податковим на прибуток, за спірними господарськими операціями, здійсненими позивачем протягом 2014 р., підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , суд доходить до висновку про відсутність порушень з боку позивача при формуванні витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, відтак, є неправомірним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток щодо господарських операцій, які мали місце у 2014 р.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 р. № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 р., розділ ІІІ Податок на прибуток підприємств викладений у новій редакції, якою запроваджено новий підхід до визначенню об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Так, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2015 р., об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України в редакції, яка діє з 01.01.2015 р., визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затверджене наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 р. № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248 (далі - Положення).

Відповідно до пунктів 5-7 цього Положення витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з п. 9 Положення не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Оскільки формування позивачем витрат звітного періоду за спірними господарськими операціями, які здійснені позивачем у 2015-2016 роках, підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність порушень з боку позивача при формуванні витрат.

Правомірність визначення складу витрат у звітних періодах вказує на правомірність визначення позивачем показників звіту про фінансові результати в контексті спірних господарських операцій, відповідно, висновок контролюючого органу про заниження платником податку фінансового результату до оподаткування у 2015-2016 роках є неправильним, що свідчить про неправомірність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Правомірність формування витрат обумовлює правомірність формування податкового кредиту позивачем по господарським операціям з тими самими контрагентами.

Як встановлено п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, що діяла протягом 2014 р. по 28.07.2015 р., право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України в зазначеній редакції датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу у вказаній вище редакції податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.4 ст. 198 цього кодексу у зазначеній редакції якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у вказаній вище редакції не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній у 2015-2016 р.р., до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу у зазначеній редакції датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього кодексу у вказаній редакції податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

За положеннями п. 198.6 ст. 198 у вказаній редакції не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначається порядок складання та реєстрації податкової накладної.

Видача позивачу належним чином оформлених податкових накладних контрагентами не є спірним питанням. Також не є спірним питанням факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В цьому випадку суми податку на додану вартість, які підлягали сплаті у зв'язку з придбанням робіт (послуг), підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Первинні документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій, повністю відтворюють зміст господарських операцій, містять інформацію щодо фактично здійснених господарських операцій. Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують фактичне отримання позивачем робіт (послуг) за спірними угодами, оприбуткування таких товарів, подальший рух та використання у власній господарській діяльності.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, суд вважає необґрунтованими та зазначає, що ці доводи є аналогічними доводам, які викладались контролюючим органом у запереченнях проти позову.

Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції встановлених в ході перевірки обставини, зокрема, щодо взаємовідносин позивача з контрагентами з ознаками сумнівності суд вказує на таке.

Контрагенти позивача в перевіряємий період мали статус платника податку на додану вартість, відомості про відсутність за місцезнаходженням, про ліквідацію підприємств до ЄДР не вносились, а відтак, вказані підприємства мали право видавати позивачу податкові накладні та інші первинні документи на підтвердження факту отримання останнім послуг.

Фактично ж відповідач вказує на не підтвердження господарських операцій за ланцюгом, при цьому сумнівними є операції саме контрагентів позивача з його постачальниками.

З цього приводу суд вказує, що невиконання контрагентом та його постачальниками своїх податкових зобов'язань тягне відповідальність та негативні наслідки саме для таких осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених за придбані товари та послуги сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуг), - до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування вказаних показників та має всі документальні підтвердження розміру таких витрат та податкового кредиту.

Доводи апелянта про відсутність у контрагентів позивача основних засобів, виробничих приміщень, трудових ресурсів суд вважає безпідставними.

Відповідачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів у розумінні статей 73, 75-76 КАС України таких тверджень. При цьому, як зазначено вище, до ЄДР не внесено відомостей про відсутність контрагентів за місцезнаходженням.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постановах від 16.01.2018 р. в справі № 820/4648/13-а, в справі № 826/1398/17, яка полягає у тому, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції пояснень засновників контрагентів про непричетність до господарської діяльності підприємств, що на думку відповідача, свідчить про фіктивність таких контрагентів суд зазначає наступне.

За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з 1 ст. 91 КАС України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Письмовими доказами згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Послідовний аналіз зазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що пояснення свідків є належним доказом в адміністративній справі, якщо такий свідок допитаний судом саме в процесі розгляду такої адміністративної справи.

Протоколи допиту свідків в рамках кримінального провадження, якщо в такому кримінальному провадженні відсутній вирок, який набрав законної сили, тим біль, пояснення таких осіб, не можуть вважатися належними доказами в адміністративній справі ні як показаннями свідків, ні як письмовими доказами.

При цьому суд зауважує, що оцінку таким показанням свідків має компетенцію надавати лише суд в процесі розгляду саме кримінального провадження.

В розглядуваному випадку відсутні вироки, що набрали законної сили, а сам по собі факт відкриття кримінального провадження не має правового значення та жодним чином не стосується предмету доказування в цій справі, тому факт відкриття кримінальних проваджень за умови відсутності відповідного процесуального рішення (вироку), яким встановлена вина певних осіб у вчиненні кримінального правопорушення, не може бути підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Стосовно доводів апелянта про дефектність первинних документів в частині відсутності в актах виконаних робіт інформації про зміст господарських операцій суд зазначає про не встановлення таких недоліків, оскільки первинні документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій, містять повну інформацію про зміст спірних господарських операцій.

Суд вказує, що результати спірних господарських операцій призвели до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинили зміни майнового стану платника податків в частині отримання позивачем прибутку, що підтверджено фінансовими звітами підприємства.

Посилання контролюючого органу на наявність податкової інформації щодо відсутності у ланцюгу поставки придбання товарів (робіт та послуг), що були в подальшому реалізовані позивачу його контрагентами, не вказують на відсутність реального здійснення господарських операцій, оскільки контролюючим органом не здійснювалось дослідження усіх господарських операцій контрагентів, зокрема, щодо попередніх періодів.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 р. в справі № 804/6841/17 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 р. в справі № 804/6841/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вендорс-Україна до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 24.09.2018 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.09.2018 р.

Суддя-доповідач: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко