Постанова

від 25.09.2018 по справі 808/542/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 вересня 2018 рокусправа № 808/542/18 Суддя І інстанції - Прасов О.О.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Чепурнов Д.В.

судді: Мельник В.В., Сафронова С.В.,

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємство ЕКОСТАНДАРТ-Т до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПП ЕКОСТАНДАРТ-Т звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати: 1) податкове повідомлення-рішення від 31.10.2017 за №0014431417, яким позивачу зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 61942 грн. 00 коп.; 2) податкове повідомлення-рішення від 31.10.2017 за №0014441417, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 167160 грн. 00 коп., у тому числі: 133728 грн. 00 коп. - за податковими зобов'язаннями; 33432 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; 3) податкове повідомлення-рішення від 31.10.2017 за №0014451417, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 220128 грн. 75 коп., у тому числі: 176103 грн. 00 коп. - за податковими зобов'язаннями; 44025 грн. 75 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності господарських операцій із зазначеним в акті перевірки контрагентами ТОВ ГОЛДІНДАСТРІ , ТОВ МАРТИКОРС , ТОВ САТИЛІТ , ТОВ ТОМПІ , враховуючи той факт що податковим органом не було взято до уваги наявність усіх первинних документів що підтверджують реальність вказаних операцій. Крім того позивач не може нести відповідальність за дотримання податкової дисципліни своїми контрагентами та третіми особами.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що до перевірки не надано сертифікатів якості товару, в зв'язку з чим неможливо встановити походження отриманого товару від постачальників, у товарно-транспортних накладних відсутня повна адреса пункту навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, також до перевірки не надано документи, які підтверджують реальність здійснення внесення готівкових коштів в касу вказаних підприємств - постачальників, що свідчить про нереальність здійснення господарських операцій та є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник контролюючого органу підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник ПП ЕКОСТАНДАРТ-Т не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом у період з 18.09.2017 по 22.09.2017 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП ЕКОСТАНДАРТ-Т з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період листопад, грудень 2014 року, грудень 2015 року, жовтень 2016 року, та податку на прибуток за 2014-2016 роки при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ ГОЛДІНДАСТРІ (код ЄДРПОУ 40763301), ТОВ МАРТИКОРС (код ЄДРПОУ 40075548), ТОВ САТИЛІТ (код ЄДРПОУ 38370834), ТОВ ТОМПІ (код ЄДРПОУ 39433884)

За результатами перевірки складено Акт №545/08-01-14-17/38813817 від 29.09.2017, яким встановлено порушення ПП ЕКОСТАНДАРТ-Т :

1) п.135.1 ст.135, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 2014 рік в сумі 60057,00 грн.

2) абзацу 8 ст.4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.5 П(С)БО №15 Дохід , п.5 П(С)БО №11 Зобов'язання , п.7 П(С)БО №3 Звіт про фінансові результати , п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в сумі 116046,00 грн. (в т.ч. за 2015 рік в сумі 55375,00 грн., за 2016 рік 60671,00 грн.).

3) пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 133728,00 грн. в т.ч.: за листопад 2014 року - 31048,00 грн., за грудень 2014 року - 35682,00 грн., за грудень 2015 року - 27139,00 грн., за жовтень 2016 року - 39859,00 грн.

4) пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість в сумі 61942,00 грн., в т.ч. за грудень 2015 року в сумі 34389,00 грн., за жовтень 2016 року в сумі 27553,00 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом 31.10.2017 відносно ПП ЕКОСТАНДАРТ-Т прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

1) №0014431417, яким позивачу зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 61942 грн. 00 коп. (по деклараціям №9271906907 від 14.01.2016, №9218106308 від 15.11.2016) (т.1, а.с.37-38);

2) №0014441417, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 167160 грн. 00 коп., у тому числі: 133728 грн. 00 коп. - за податковими зобов'язаннями; 33432 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.39-40);

3) №0014451417, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 220128 грн. 75 коп., у тому числі: 176103 грн. 00 коп. - за податковими зобов'язаннями; 44025 грн. 75 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.41-42).

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.

Висновків про допущені порушення норм податкового законодавства контролюючий орган виходив з неможливості здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами - ТОВ ГОЛДІНДАСТРІ , ТОВ МАРТИКОРС , ТОВ САТИЛІТ , ТОВ ТОМПІ , оскільки надані до перевірки документи не підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період, позивач мав господарські операції з ТОВ ГОЛДІНДАСТРІ , ТОВ МАРТИКОРС , ТОВ САТИЛІТ , ТОВ ТОМПІ .

У підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ САТИЛІТ надано: Договір купівлі-продажу №01/11-14 від 01.11.2014; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; квитанції до прибуткового касового ордеру (т.1, а.с.51-70).

Також, матеріали справи також містять документи стосовно правовідносин, які виникли між ПП ЕКОСТАНДАРТ-Т (як покупцем) та ТОВ ТОМПІ (як постачальником) за Договором поставки №28/11-14 від 28.11.2014, а саме: Договір поставки №28/11-14 від 28.11.2014; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; квитанції до прибуткового касового ордеру (т.1, а.с.71-91).

У підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ МАРТИКОРС надано: Договір поставки №221 від 14.12.2015; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; квитанції до прибуткового касового ордеру (т.1, а.с.92-121).

На підтвердження здійснення господарських операцій між ПП ЕКОСТАНДАРТ-Т (як покупцем) та ТОВ ГОЛДІНДАСТРІ (як постачальником) за Договором поставки №23 від 01.10.2016, надано: Договір поставки №23 від 01.10.2016; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; квитанції до прибуткового касового ордеру (т.1, а.с.122-147).

Згідно з Ліцензією Серії АЕ №287670, виданої 21.01.2014 позивачу ОСОБА_1 екології та природних ресурсів України, він має право на операції у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізація) за переліком, який додається (т.1, а.с.184-185).

Оприбуткування придбаних у ТОВ ГОЛДІНДАСТРІ , ТОВ МАРТИКОРС , ТОВ САТИЛІТ , ТОВ ТОМПІ товарів здійснювалось позивачем за журналами обліку (т.2, а.с.63-96).

Придбаний у ТОВ ГОЛДІНДАСТРІ , ТОВ МАРТИКОРС , ТОВ САТИЛІТ , ТОВ ТОМПІ товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, зокрема, у операціях з нафтобрикетами , реалізованими до Державного підприємства Підприємство Оріхівської виправної колонії (№88) (т.1, а.с.148-178).

Усі первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Задовольняючи позов суд першої інстанцій дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність порушень позивачем податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій позивача з ТОВ ГОЛДІНДАСТРІ , ТОВ МАРТИКОРС , ТОВ САТИЛІТ , ТОВ ТОМПІ підтверджується первинними документами, відбувся реальний рух активів в процесі здійснення цих операцій, а тому відсутні законні підстави для визначення йому податкових зобов'язань. Допущені контрагентами порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо них та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією суду першої інстанцій, виходячи з наступного.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача, податкових та видаткових накладних по господарськими операціями, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача повністю підтверджують законність нарахування ПП ЕКОСТАНДАРТ-Т відповідних сум прибутку, валових витрат, нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у контрагента послуг та товарів на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту.

Вказані первинні документи відповідають ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству, товари придбавались з метою їх подальшого використання у господарській діяльності позивача.

З огляду на викладене в акті перевірки, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що відповідачем не заперечується наявність у позивача необхідних первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, та відповідність вказаних у них обсягів господарських операцій і задекларованих у податковій звітності сум від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток та сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від'ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.

Реальність господарських операцій по вказаним у акті перевірці контрагентам підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, розрахунковими документами, товарно-транспортними накладними.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно з частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судом першої інстанції були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами, укладених правочинів.

Поруч з цим, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів та актів щодо неможливості проведення їх зустрічних звірок, а також на інформації з єдиного державного реєстру судових рішень щодо наявності факту кримінального провадження конвертаційний центр № 32016080000000121 від 18.11.2016 р. за . 3 ст. 212 та ч. ч. 1 ст. 205 КК України, в якому ПП ЕКОСТАНДАРТ-Т та ТОВ Мартікос є суб'єктами господарювання- користувачами послуг Конвертаційного центру , а не з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Щодо посилання відповідача, на фіктивність укладених договорів між позивачем та вказаним вище контрагентом, то суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом ОСОБА_1 транспорту України N 363 від 14.10.97 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Відсутність же в товарно-транспортних накладних конкретної адреси пункту навантаження, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також слід зазначити, що вказані правила регулюють інші правовідносини, ніж ті що склалися між позивачем та його контрагентом.

Судом першої інстанції вірно відхилено доводи податкового органу з приводу відсутності сертифікатів якості на товар, як обставину яка виключає реальність господарської операції, оскільки наявність або відсутність зазначених документів не може підтверджувати або спростовувати самого факту здійснення господарської операції.

Зазначені факти свідчать на користь висновку суду першої інстанції щодо підтвердження реальності спірної господарської операції, крім того відсутність деяких документів, а так само помилки в їх заповненні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, в той час як з інших даних вбачається фактичний рух активів та зміна у капіталі позивача у зв'язку з його господарською діяльністю.

З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок суду першої інстанції, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов'язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

Судом першої інстанції з'ясовано характер та зміст спірних операцій позивача з його контрагентами при виконанні договорів укладених з останніми, зроблено вмотивований висновок про відповідність первинних документів вимогам чинного податкового законодавства, а також про те, що відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановлено наявність зв'язку між фактом придбання товарів з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання придбаного товару у господарській діяльності.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 28 вересня 2018 року.

Головуючий суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: С.В. Сафронова