Постанова

від 25.09.2018 по справі 816/138/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/138/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представників відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Домінік" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 по справі № 816/138/18, ухвалене в м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26, 36039, о 11:24, повний текст рішення складено 20.04.2018р.

за позовом Приватного акціонерного товариства "Домінік"

до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "ДОМІНІК" (надалі - позивач, ПрАТ "ДОМІНІК") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (надалі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.12.2017 №0000465009 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток підприємств, 11021000" загалом у розмірі 248205,50 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.12.2017 №0000475009 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість загалом у розмірі 228538,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 57134,50 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про безпідставність висновків контролюючого органу про порушення ПрАТ "ДОМІНІК" вимог статей 134, 138, 198, 200 Податкового кодексу України у зв'язку з визнанням безтоварними господарських операцій з ТОВ "КМЛ Логістик" та ПП "Орім". Зазначив, що право позивача на податковий кредит та витрати підтверджено належним чином складеними податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку, що надані відповідачу у ході проведення перевірки, а копії залучені до матеріалів справи.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2018р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС від 28.12.2017 №№ НОМЕР_1 в частині збільшення Приватному акціонерному товариству "ДОМІНІК" грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток підприємств, 11021000" у розмірі 47518,00 грн (сорок сім тисяч п'ятсот вісімнадцять гривень) за основним платежем.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС від 28.12.2017 №№ НОМЕР_2 в частині зменшення Приватному акціонерному товариству "ДОМІНІК" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2015 року у розмірі 50149,00 грн (п'ятдесят тисяч сто сорок дев'ять гривень) та застосованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 12537,25 грн (дванадцять тисяч п'ятсот тридцять сім гривень двадцять п'ять копійок).

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС від 28.12.2017 №№ НОМЕР_1 в частині збільшення Приватному акціонерному товариству "ДОМІНІК" грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток підприємств, 11021000" у загальному розмірі 200687,50 грн (двісті тисяч шістсот вісімдесят сім гривень п'ятдесят копійок) відмовлено.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС від 28.12.2017 №№ НОМЕР_2 в частині зменшення Приватному акціонерному товариству "ДОМІНІК" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад - грудень 2014 року загалом у розмірі 178389,00 грн (сто сімдесят вісім тисяч триста вісімдесят дев'ять гривень) та застосованої штрафної (фінансової) санкції у загальному розмірі 44597,25 грн (сорок чотири тисячі п'ятсот дев'яносто сім гривень двадцять п'ять копійок) відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

11.06.2018р. відповідачем до суду апеляційної інстанції надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Представники відповідача, в суді апеляційної інстанції, наполягали на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції та просиили відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як свідчать матеріали справи ПрАТ "ДОМІНІК" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 00382208 /т. 1, а.с. 112-119/.

Позивач є правонаступником ПрАТ "Полтавакондитер", з 05.04.1996 перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на прибуток на загальних підставах, податку на додану вартість (надалі також ПДВ) /т. 1, а.с. 120-175/.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів (10.82) /т. 1, а.с. 115/.

Фахівцями Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС у період з 20.11.2017 по 08.12.2017 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "ДОМІНІК" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2014 року по взаємовідносинам з ПП "Орім", за липень 2015 року по взаємовідносинам з ТОВ "КМЛ Логістик" та податку на прибуток за 2014-2015 роки.

За результатами перевірки складено акт від 12.12.2017 №100/28-10-50-09-08/00382208 (надалі - ОСОБА_3 перевірки), в висновках якого вказано на порушення платником податків таких вимог: пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, абзацу "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено завищення позивачем податкового кредиту та, як наслідок, суми бюджетного відшкодування ПДВ у загальному розмірі 228538,00 грн. (у т.ч., за листопад 2014 року - 167432,00 грн., за грудень 2014 року - 10957,00 грн., за липень 2015 року - 50149,00 грн.); підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток загалом на 208068,00 грн, у т.ч.: за 2014 рік - 160550,00 грн., за 2015 рік - 47518,00 грн. /т. 1, а.с. 32-77/.

Не погодившись з висновками ОСОБА_3 перевірки, позивач листом від 19.12.2017 вих. №2220 надав заперечення про їх перегляд /т. 1, а.с. 85-94/.

За результатами розгляду заперечень відповідач листом від 20.12.2017 вих. №65891/10/28-10-50-09-18 повідомив про уточнення висновків ОСОБА_3 перевірки без зміни суті порушення /т. 1, а.с. 95-104/.

На підставі висновків ОСОБА_3 перевірки відповідач 28.12.2017 прийняв податкові повідомлення-рішення: №0000465009 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток підприємств, 11021000" загалом у розмірі 248205,50 грн. (у т.ч., 208068,00 грн. - основний платіж, 40137,50 грн - штрафні (фінансові) санкції) /т. 1, а.с. 106-108/; №0000475009 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість загалом у розмірі 228538,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 57134,50 грн. /т. 1, а.с. 109, 110/.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутні правові підстави для формування витрат та податкового кредиту за господарськими операціями по наданню маркетингових послуг.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.п. 34.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2015) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2015) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2015) було визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з абз. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Абзацом "б" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2015) було визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут та надалі - в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 названого Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, у ст. 1 згаданого Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, об'єкт оподаткування податком на прибуток та ПДВ платником податків визначається за даними бухгалтерського обліку господарських операцій та за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

У відповідності до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Стосовно правомірності донарахування позивачу грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 160550,00 грн., застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 40137,50 грн., а також зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад-грудень 2014 року загалом у розмірі 178389,00 грн. та нарахування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 44597,25 грн., колегія суддів зазначає наступне.

ПАТ "Полтавакондитер" (замовник) 01.09.2014 укладено з ПП "Орім" (виконавець) договір №206 про надання маркетингових послуг, за умовами якого виконавець зобов'язувався надати замовнику послуги, а замовник - прийняти їх та оплатити на умовах, визначених даним договором /т. 5, а.с. 11-14/.

Відповідно до додатку №1 до договору від 01.09.20104 №206, предметом договору визначено надання послуг з вивчення динаміки продажів товарів шляхом проведення телефонного опитування, фокус-груп, on-line опитування тощо /т. 5, а.с. 15/.

Метою укладення вказаного договору було одержання рекомендацій з ефективного просування продукції ТМ Домінік у мережі ТОВ "АТБ-Маркет", а результатом отриманих послуг стало введення в асортимент магазинів окремих категорій товарів /т. 7, а.с. 71-72/.

З метою підтвердження виконання сторонами своїх зобов'язань за договором від 01.09.20104 №206 про надання маркетингових послуг позивачем надані копії звітів про визначення відносної динаміки продажів продукції, звітів про проведені опитування споживачів, звітів про проведені маркетингові дослідження, звітів про визначення залишків продукції у торговій мережі, актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), рахунків, податкових накладних, платіжних доручень /т. 5, а.с. 17-128/, наказу від 26.08.2014 №152/1 "Про проведення маркетингових досліджень", звіту про проведення маркетингових досліджень /т. 7, а.с. 162-167/.

Проаналізувавши вказані документи в своїй сукупності колегія суддів дійшла висновку, що документи не містять визначення змісту та обсягу господарської операції, а тому не дають можливості пов'язати такі документи з конкретною господарською операцією.

Колегія суддів звертає увагу, що у наданих позивачем документах не визначено собівартість виконаних маркетингових послуг, що виключає будь-яку можливість визначити яким чином формувалась вартість таких послуг виконавцем. Відсутність наведених відомостей, у свою чергу, унеможливлює визначення розміру витрат, понесених ПП "Орім" у зв'язку з ймовірним наданням маркетингових послуг та підтвердження економічної обґрунтованості вартості таких послуг, виставленої до сплати позивачу.

Такж, у позивача відсутні документи, що дали б змогу чітко відстежити результат замовлених послуг, а залучені до матеріалів справи копії актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та звітів про проведені маркетингові дослідження мають загальний характер та не містять відомостей про конкретні результати наданих послуг.

Твердження позивача про те, що у результаті отримання згаданих послуг підприємством досягнуто домовленість щодо збільшення обсягів поставки своєї продукції у торгівельну мережу ТОВ "АТБ-Маркет" та оптимізації її асортименту не підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, враховуючи недоведеність фактичного вчинення на користь позивача спірних операцій з надання маркетингових послуг ПП "Орім", відсутність видимих розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договору про надання таких послуг, а також відсутність чинників, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем витрат та податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, - відсутність зв'язку витрат позивача за вказаним договором з його господарською діяльністю, суд, керуючись внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на оцінці в сукупності всіх доказів по справі, на встановлених судом обставинах та вищенаведених положеннях законодавства, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування витрат та податкового кредиту за вищезазначеними господарськими операціями.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції від 16.04.2018р. відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Домінік" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 по справі № 816/138/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 27.09.2018.