Рішення

від 21.09.2018 по справі 200/20771/17

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/20771/17

Провадження № 2/200/4566/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.,

при секретарі: Сокол І.С.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля , третя особа Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області про стягнення недонарахованої заробітної плати та належних сум при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

28 листопада 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він працював у відповідача на посаді охорониика відділу безпеки та охорони з 04 серпня 2011 року. 05 серпня 2016 року його було звільнено з посади у зв'язку з скороченням штату працівників згідно п.1 ст. 40 КЗпП України. В день звільнення з ним не було проведено повного розрахунку, окрім цього протягом всього часу роботи позивача в університеті йому не проводили оплату за роботу в нічний час, святкові та вихідні дні, надурочну роботу, не проводили індексацію заробітної плати, як це передбачено нормами трудового законодавства. Управлінням з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області було проведено позапланову перевірку у відповідача, та повідомлено позивача, що йому не донараховувалась заробітна плата протягом майже всього періоду з 04.08.2011 по 05.08.2016 року, розрахунок при звільнені здійснено не в повному обсязі у зв'язку з невірним розрахунком середньої заробітної плати, розміру вихідної допомоги у зв'язку з скороченням штату працівників та компенсації за невикористану відпустку.

З огляду на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму недонарахованої та не сплаченої вчасно заробітної плати за надурочний час, святкові та неробочі дні, за роботу у нічний час, індексацію заробітної плати в період з 04 серпня 2011 року по 05 серпня 2016 року у розмірі 23729,44 грн., з яких: 22205,22 грн. - сума недонарахованої заробітної плати в період з 04 серпня 2011 року по 05 серпня 2016 року; 1542,22 грн. - сума недонарахованої індексації заробітної плати в період з 04 серпня 2011 року по 05 серпня 2016 року.

В подальшому, заявою від 19.12.2017 року, позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на його користь суму недонарахованої та не сплаченої вчасно заробітної плати за надурочний час, святкові та неробочі дні, за роботу у нічний час в період з 04 серпня 2011 року по 05 серпня 2016 року у розмірі 22205,22 грн. без урахування утримань; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 06.08.2016 року по 20.12.2017 року в розмірі 39525,84 грн.; суму недонарахованої індексації заробітної плати в період з 04 серпня 2011 року по 05 серпня 2016 року в розмірі 1542,22 грн. без урахування утримань, а всього 63273,28 грн., без урахування утримань.

Відповідач 19.12.2017 року надав відзив на позовну заяву, де зазначив, що твердження позивача не підтверджуються в повній мірі жодним доказом. Надані позивачем розрахунки про нібито не донарахованої заробітної плати є безпідставними. Відповідач підтвердив факт проведення за заявою позивача перевірки Головним управлінням Дежпраці у Дніпропетровській області в період з 23 січня 2017 року по 27 січня 2017 року в Університеті. 27.01.2017 року перевіряючим органом було винесено Припис № 29 /4.1-12-25 відповідно до якого було встановлено, що у відповідача було виявлено ряд порушень, а саме вимоги ст. 106,107,108, 72, ч.1 ст.50, ч.2 ст.65, ч.1 ст.44, ч.1 ст.116, ч.1 ст. 117, ч.1 ст.47 КЗпП України та надано строк на усунення порушень. Відповідач оскаржив даний припис до адміністративного суду. 07 квітня 2017 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено ухвалу по справі № 804/2313/17 в якій в задоволенні позову відмовлено. 01 червня 2017 року Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом винесено постанову, якою апеляційну скаргу відповідача задоволено. Прийнято нову постанову, якою скасовано припис № 29/4.1.-12-25 від 27.01.2017 року Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області та постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 15.02.2017 року № 29/4.1.-12/113 про накладення на Університет штрафу. Відповідач зазначив, що у зв'язку з тим, що нормативні документи перевірки Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області скасовано, то вони не можуть бути взяті до уваги судом як доказ розрахунку не виплаченої заробітної плати. Відповідач також вказав про суперечність наданих позивачем розрахунків, а саме позивачем неправильно вказано оклад відповідно штатного розкладу, не взято до уваги лікарняні, які були під час його трудової діяльності. Відповідач посилається на те, що у тих місяцях, які позивач вказує у своїх розрахунках, він був у відпустках, хоча за даними позивача він працював. Відповідач послався на Закон України Про національний архівний фонд та архівні установи від 24.12.1993 року № 3814-XII; Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5; Постанову Кабінету Міністрів України № 1004 від 08.08.20087 року Про проведення експертизи цінностей документів на підставі яких було проведено вилучення для знищення документів за період 2002-2015 роки, строк зберігання яких закінчився (документи з кадрових питань (особового складу). У відповідності до Акту від 20.07.2017 року, який погоджено з ЕПК документи були знищено. Під час знищення документів відповідачем було знищено графіки роботи та табелі обліку використання робочого часу, а у зв'язку з цим відповідач стверджує, що немає можливості визначити точний час та об'єм роботи відповідача.

11 січня 2018 року позивач надав суду відповідь на відзив відповідача, де зазначає, що скасування припису та постанови Держпраці апеляційним адміністративним судом Дніпропетровської області не скасовує неправильність нарахування заробітної плати позивачу, так як колегія суддів у даному спорі не розглядала питання належності позивачу невиплаченої йому сум за роботу в нічний час, у вихідний та святкові дні. Зазначає також, що при проведені розрахунку він виходив з того, що Колективним договором ЗАТ Дніпропетровський університет економіки та права на 2009-2011 року передбачено, що в Університеті встановлюються посадові оклади та ставки заробітної плати для певних професійно-кваліфікованих груп працівників не нижче мінімального рівня оплати праці визначеного діючим законодавством. Також позивач посилається на розрахунки які були наведені у постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року у справі № 804/2313/17. Посилаючись на норми Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, Наказу державного комітету статистики України Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці № 489 від 05 грудня 2008 року, вказує на те, що знищення табелів обліку використання робочого часу, графіків робочого часу (звітності) не означає знищення бухгалтерської документації яка містить інформацію для вирішення даного спору.

Заявою від 04.07.2018 року позивач уточнив позовні вимоги, та просив суд стягнути з відповідача на його користь суму недонарахованої та не сплаченої вчасно заробітної плати за надурочний час, святкові та неробочі дні, за роботу у нічний час в період з 04 серпня 2011 року по 05 серпня 2016 року у розмірі 22205,22 грн. без урахування утримань; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 06.08.2016 року по день винесення судом рішення у справі, з розрахунку розміру заробітної плати позивача за один день 113,58 грн. без урахування утримань; суму недонарахованої індексації заробітної плати в період з 04 серпня 2011 року по 05 серпня 2016 року в розмірі 1542,22 грн. без урахування утримань, а всього 63273,28 грн., без урахування утримань.

Третя особа відзиву на позовну заяву не надала.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили обставини зазначені позивачем, а саме те, що його було звільнено з посади у зв'язку зі скороченням штату. Він намагався добитися виплат, які повинні були нараховуватися за нічний час та роботу у святкові дні, але результату не було.Позивач звернувся до Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області та написав заяву у поліцію. Після проведення перевірки, було встановлено, що ОСОБА_1 недонараховувалися заробітна плата.

Ухвалою суду від 07 лютого 2018 року визначено здійснювати розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля , третя особа Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області про стягнення недонарахованої заробітної плати та належних сум при звільненні, за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши надані докази, прийшов до наступного висновку.

Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст.4).

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів,поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до положень статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Судом встановлено, що позивач відповідно Наказу № 316-К від 04 серпня 2011 року був прийнятий на посаду охоронника відділу безпеки та охорони Дніпропетровський університет економіки та права.

05 серпня 2016 року відповідно до Наказу № 106-К позивач був звільнений з посади у зв'язку зі скороченням штату працівників, згідно п.1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадяться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

Як встановлено, у судовому засіданні, при звільненні позивача був проведений розрахунок, який він вважає як таким, що проведений в неповному обсязі, отже між сторонами існує спір щодо належних працівникові сум при звільненні.

На підставі Направлення на проведення перевірки від 23.01.2017 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Кисельовою Л.Л. проведено перевірку додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування у Приватному вищому навчальному закладі Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля , про що складено Акт перевірки № 29/4.1.-12, яким встановлено порушення законодавства, а саме встановлено, що відповідач не в повному обсязі здійснював нарахування заробітної плати: за надурочний час, святкові і неробочі дні та за роботу у нічний час.

За результатами перевірки інспектором Кисельовою Л.Л. складено протокол № 28/4.1.-12 від 27.01.2017 року про адміністративне правопорушення, згідно якого відповідачем порушено вимоги ч.1 ст.44, ч.1 ст.116, ч.1 ст.117, ч.1 ст.47 КЗпП України, чим скоєно правопорушення, передбачене ч.1.ст41 КУпАП; а також внесено президенту Приватного вищого навчального закладу Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля Припис № 29/4.1.-12 від 27.01.2017 року.

Постановою першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Тимченко Л.В. № 29/4.1-12/113 від 15 лютого 2017 року накладено штраф на Приватний вищий навчальний заклад Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля у розмірі 32000 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року у справі № 804/2313/17 скасовано припис № 29/4.1.-12 від 27.01.2017 року Управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області та постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № 29/4.1-12/113 від 15 лютого 2017.

З урахуванням викладеного, суд не погоджується з посиланням позивача на положення статті 82 ЦПК України, згідно якої, обставини встановленні рішенням судом у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, оскільки рішення суду, яким встановлено неправомірні дії відповідача, та акти Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, скасовано.

Інших доказів позивачем та представником позивача щодо неправильного проведення нарахувань відповідачем у період з 04 серпня 2011 року по 31 грудня 2015 року не надано.

Суд також приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суми не донарахованої заробітної плати позивачу за період роботи з 04.08.2011 по 05.08.2016 року не може бути взято до уваги, адже відповідно до наданих виписок з штатного розпису позивача останньому в серпні 2011 року було встановлено оклад у розмірі 1050 гривень, хоча у розрахунках самого позивача зазначено іншу суму - 960,00 гривень. Саме таке не співпадіння з сумами окладу просліджується і в вересні, жовтні, листопаді, грудні 2011 року; січні, лютому, березні, квітні, травні, червні,липні,серпні,вересні, жовтні, листопаді, грудні 2012 року; січні, лютому, березні, квітні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2013 року; квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2015 року; січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні 2016 року.

Також судом встановлено що у розрахунках, які надані позивачем як доказ не правильного нарахування заробітної плати позивачу, не співпадають час знаходження позивача у відпустках, а також не зазначено лікарняні.

Відповідачем надано суду копії листів непрацездатності, з яких вбачається, що позивач перебував на лікарняному з 28 квітня 2012 року по 26 травня 2012 року, тому суд ставиться до наданого позивачем розрахунку критично.

Судом не може бути до уваги як доказ постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 29/4.1-12/113 від 15 лютого 2017 року, оскільки, як зазначалось вище, вона була скасована постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 року.

Також судом не може бути взято до уваги твердження позивача про незаконність знищення відповідачем документів, по яких сплив строк зберігання. Так, Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5, визначено строки зберігання документів, що створюються на підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності. Перелік № 578 є нормативно-правовим актом, призначеним для використання всіма організаціями при визначенні строків зберігання документів, їх відборі на постійне та тривале (понад 10 років) зберігання (далі за текстом - архівне зберігання) або для знищення.

З наданих представником відповідача документів, а саме Акту про знищення від 20.07.2017 року, вбачається, що відповідачем було проведено вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду до яких відносяться графіки робочого часу (змінність) (строк зберігання 3 роки) та табелі обліку використання робочого часу (строк зберігання 1 рік), які відповідно до наявного штаму погоджено протоколом ЕПК Державного архіву Дніпропетровської області № 7 від 25.07.2017 року.

Разом з тим, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що мало місце недонарахування відповідачем заробітної плати позивачу за надурочний час, святкові та неробочі дні, за роботу у нічний час з урахуванням індексації заробітної плати за період з 01 січня 2016 року по 05 серпня 2016 року.

Судом було вивчено перерахунок нарахування заробітної плати позивачу з період з 01.01.2016 року по 05.08.2016 року, який наданий представником відповідача. Дані, зазначені в даному розрахунку, підтверджуються табелями роботи позивача за січень - серпень 2016 року. А саме, підтверджено тривалість роботи позивача, нічні, святкові та надурочні години роботи.

Так, у відповідності до наданих розрахункових листів по заробітній платі, табелів обліку робочого часу наданих відповідачем та перерахунку нарахування заробітної плати позивачу за січень 2016 року: Оклад згідно штатного розкладу -1690,00 грн.,при нормі тривалості робочого часу -151 годин, відповідно табелю облікового робочого часу позивач відпрацював 168 год., ( з них : нічних -56 год., святкових - 0 год., надурочні - 17 год.). Необхідно було нарахувати за січень 2016 р. - 2246,87 грн., з них : оклад згідно відпрацьованого часу у розмірі -1690,00 грн. , оплату за роботу у нічний час у розмірі -125,35 грн., оплату за роботу у святковий час у розмірі 0,00 грн., оплата у надурочний час -380,53 грн., індексація заробітної плати - 50,99 грн. Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за січень 2016 року нараховано -1992,93 грн. Тобто позивачу не донараховано за січень 2016 р. (разом індексацією)- 253,94 грн. (з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових зборів).

За лютий 2016 року: оклад згідно штатного розкладу -1690,00 грн.,при нормі тривалості робочого часу -168 годин, відповідно табелю облікового робочого часу позивач відпрацював 192 год., ( з них : нічних -64 год., святкових - 0 год., надурочні - 24 год.) Необхідно було нарахувати за лютий 2016 р. - 2352,61 грн., з них : оклад згідно відпрацьованого часу у розмірі -1690,00 грн., оплату за роботу у нічний час у розмірі -128,76 грн., оплату за роботу у святковий час у розмірі - 0,00 грн., оплата у надурочний час -482,86 грн., індексація заробітної плати - 50,99 грн. Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за лютий 2016 року нараховано -2079,48 грн. Тобто позивачу не донараховано за лютий 2016 р. (разом індексацією)- 273,13 грн. (з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових зборів).

За березень 2016 року: оклад згідно штатного розкладу -1690,00 грн.,при нормі тривалості робочого часу -175 годин, відповідно табелю облікового робочого часу позивач відпрацював 168 год., ( з них : нічних -56 год., святкових - 17 год., надурочні - 0 год.) Необхідно було нарахувати за березень 2016р. - 2109,90 грн., з них : оклад згідно відпрацьованого часу у розмірі - 1622,41 грн., оплату за роботу у нічний час у розмірі -108,16 грн., оплату за роботу у святковий час у розмірі 328,34 грн., оплата у надурочний час -0,00 грн., індексація заробітної плати - 50,99 грн. Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за березень 2016 року нараховано -1918,53 грн. Тобто позивачу не донараховано за березень 2016 р. (разом індексацією)- 191,37 грн. (з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових зборів).

За квітень 2016 року: оклад згідно штатного розкладу -1690,00 грн.,при нормі тривалості робочого часу -168 годин, відповідно табелю облікового робочого часу позивач відпрацював 192 год., ( з них : нічних -64 год., святкових - 0 год., надурочні - 24 год.). Необхідно було нарахувати за квітень 2016 р. - 2352,61 грн., з них: оклад згідно відпрацьованого часу у розмірі -1690,00 грн., оплату за роботу у нічний час у розмірі -128,76 грн., оплату за роботу у святковий час у розмірі 0,00 грн., оплата у надурочний час -482,86 грн., індексація заробітної плати - 50,99 грн. Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за квітень 2016 року нараховано -2079,48 грн. Тобто позивачу не донараховано за квітень 2016 р. (разом індексацією)- 273,13 грн. (з утриманням з цієї суми податі вві інших обов'язкових зборів).

За травень 2016 року: оклад згідно штатного розкладу -1690,00 грн., при нормі тривалості робочого часу -152 годин, відповідно табелю облікового робочого часу позивач відпрацював 192 год., (з них : нічних -64 год., святкових - 0 год., надурочні - 40 год.) Необхідно було нарахувати за травень 2016 р. - 2772,78 грн., з них : оклад згідно відпрацьованого часу у розмірі -1690,00 грн., оплату за роботу у нічний час у розмірі -142,32 грн., оплату за роботу у святковий час у розмірі - 0,00 грн., оплата у надурочний час -889,47 грн., індексація заробітної плати - 50,99 грн. Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за травень 2016 року нараховано -2297,36 грн. Тобто позивачу не донараховано за травень 2016 р. (разом індексацією)- 475,43 грн. (з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових зборів).

За червень 2016 року: оклад згідно штатного розкладу -1690,00 грн.,при нормі тривалості робочого часу -159 годин, відповідно табелю облікового робочого часу позивач відпрацював 216 год., ( з них : нічних -72 год., святкових -0 год., надурочні - 57 год.) Необхідно було нарахувати за червень 2016 р. - 318,43 грн., з них: оклад згідно відпрацьованого часу у розмірі -1690,00 грн., оплату за роботу у нічний час у розмірі -153,06 грн., оплату за роботу у святковий час у розмірі 0,00 грн., оплата у надурочний час -1211,70 грн., індексація заробітної плати - 133,67 грн. Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за червень 2016 року нараховано -2469,23 грн. Тобто позивачу не донараховано за червень 2016 р. (разом індексацією)- 719,21 грн. (з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових зборів).

За липень 2016 року: оклад згідно штатного розкладу -1690,00 грн.,при нормі тривалості робочого часу -168 годин, відповідно табелю облікового робочого часу позивач відпрацював 24 год., ( з них : нічних -8 год., святкових - 0 год., надурочні - 0 год.) . Необхідно було нарахувати за липень 2016 р. - 270,27 грн., з них : оклад згідно відпрацьованого часу у розмірі -241,43 грн., оплату за роботу у нічний час у розмірі -16,10 грн., оплату за роботу у святковий час у розмірі 0,00 грн., оплата у надурочний час -0,0 грн., індексація заробітної плати - 12,74 грн. Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за липень 2016 року позивачу нараховано -262,09 грн. Тобто позивачу не донараховано за липень 2016 р. (разом індексацією)- 8,18 грн. (з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових зборів).

За серпень 2016 року: оклад згідно штатного розкладу -1690,00 грн.,при нормі тривалості робочого часу -175 годин, відповідно табелю облікового робочого часу відпрацював 41 год., ( з них : нічних -11 год., святкових - 0 год., надурочні - 0 год.). Згідно табелю облікового робочого часу слід нарахувати за серпень 2016 р. - 449,02грн., а разом з вихідною допомогу нарахувати - 3097,48 грн. ; оклад згідно відпрацьованого часу у розмірі -395,94 грн., оплату за роботу у нічний час у розмірі -21.25 грн., оплату за роботу у святковий час у розмірі 0,00 грн., оплата у надурочний час -0,00 грн., індексація заробітної плати - 31,83 грн., вихідну допомогу при звільненні - 2648,46 грн. Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за серпень 2016 року нараховано -2756,61 грн. Тобто позивачу не донараховано за серпень 2016 р. (разом індексацією)- 340,87 грн. (з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових зборів). Разом -2535,26 гривень (з утриманням з цієї суми податків та інших обов'язкових зборів)

На підставі розрахунку та розрахункових листків по заробітній платі, які надано представником відповідача, судом встановлено несплату позивачу частини індексації заробітної плати за період 01.01.2016 по 05.08.2016 року.

Відповідачем не заперечувався той факт, що індексація заробітної плати позивачу за час його роботи нараховувалась та була сплачена частково. Представником відповідача було визнано суму не нарахованої та не сплаченої індексації, яку було вказано у розрахунках позивача.

Надаючи правову оцінку досліджуваним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України Про оплату праці визначено, що заробітна плата - це винагорода обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 33 Закону України Про оплату праці встановлено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно чинним законодавством. Індексація заробітної плати здійснюється на підставі закону України Про індексацію грошових доходів населення , згідно з нормами статей 1 та 2 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативними актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Структура заробітної плати визначено ст. 2 Закону України Про оплату праці , якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Додаткова заробітна плата, зокрема, це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати передбаченні чинним законодавством. Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати платників, входить до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з п.п.п. 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5. Таким чином, суми індексації заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати є складовими частинами заробітної плати.

Згідно з частинами 1-4 статті 4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг, який встановлено було до 01.01.2016 року у розмірі - 101 %, а починаючи з 01 січня 2016 року - 103 %. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місця введення в дію цього закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів громадян за цей місяць, не проводиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Аналізуючи розрахунок нарахування індексації заробітної плати, що наданий відповідачем, розрахунковими листами по заробітній платі позивача та виписками з шатного розпису судом встановлено що базовим місяцем нарахування індексу заробітної плати становить серпень 2011 року коли позивача було прийнято на роботу.

В жовтні 2011 року та в грудні 2013 року позивачу було збільшено оклад, а тому базовим місяцем становиться останній місяць підняття окладу - грудень 2013 року. Починаючи з травня 2014 року у позивача виникає право, а відповідача зобов'язання нарахувати та сплатити індексацію заробітної плати в сумі 36,54 гривень. В червні 2014 року сума індексації становить - 77,95 гривень, в липні 2014 - 51,82 гривні, в серпні 2014 року - 114,00 гривень, вересень 2014 року - 146,16 гривень, в жовтні 2014 - 146,16 гривень, листопад 2014 року - 196,10 гривень, грудень 2014 року - 230,20 гривень, січень 2015 року - 258,22 гривень, в лютому 2015 - 302,06 гривень. В березні 2015 року індексація становила 349,57 гривень, і за цей період позивачу було нараховано та виплачено - 360,53 гривень з урахуванням заборгованості по індексації за наступні місяці. В квітні 2015 року позивачу збільшено оклад і тому цей місяць стає базовим. Нове право на нарахування та виплату індексації у позивача починається з липня 2015 року. В період з липня 2015 року по серпень 2015 року позивачем нарахована та сплачена сума індексації.

Порівнявши дані, що зазначені у виписках штатного розпису, розрахункових листках заробітної плати та наведеному відповідачем розрахунку, суд приходить до висновку, що відповідачем у період роботи позивача з 04 серпня 2011 року по 31 грудня 2015 року повинно було нараховано індексацію заробітної плати в сумі - 2083,66 гривень. На підставі наданих відповідачем розрахункових рахунків по заробітній встановлено, що позивачу за весь період було сплачено індексацію заробітної суми лише в сумі - 414,13 гривень. Таким чином, заборгованість по індексації заробітної плати становить - 1669,53 гривень.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України - власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строк, зазначенні в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 та 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначенні статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Порядок здійснення відповідних розрахунків передбачено Порядком обчислення середньої заробітної плати , затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Абз. 2 п. 8 Порядку № 100 передбачено, що після визначення середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньої заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Відповідно до Порядку №100, а саме абз.3 п.2 - середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно п. 4 Порядку № 100 - при обчисленні середньої плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховується випадки передбачені у підпунктах даного пункту. Абзацом другим даного пункту визначено - при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених виплат в абзаці першому п. 4, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат в усіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 розділу IV Порядку).

Таким чином на підставі наданих представником відповідача табелів обліку робочого часу, розрахункових листів по заробітній платі за червень та липень 2016 року, копії Наказу № 40-В від 24 червня 2016 року про надання позивачу щорічної відпустки у період з 01 липня 2016 року по 24 липня 2016 року, та додаткової відпустки за пожежну охорону з 25 липня 2016 року по 27 липня 2016 року судом встановлено, що позивачем у липні 2016 року було відпрацьовано 2 дні та нараховано 262,09 гривень а в червні 2016 року було відпрацьовано 20 днів та нараховано 2469,23 гривень. Загальна сума нарахованої заробітної плати за два місяці становить 2731,32 гривень при загальній кількості відпрацьованих днів - 22.

На підставі положень Порядку № 100 про нарахування заробітної плати суд приходить до висновку, що середньоденна заробітна плата становить - 124,15 гривень (2731,32 : 22).

Повний розрахунок з позивачем відповідач не здійснив. Так як відповідач не провів розрахунок із звільненим працівником, це є порушенням ст.ст. 47, 116 КЗпП України, а тому суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку до дати винесення судом рішення у справі, тобто з 06.08.2016 року по 19 вересня 2018 року.

Отже за весь час затримки середній заробіток позивача склав: 124,15 грн. Х 533 р.д. = 66171,95 гривень без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів.

Установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або якщо він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день прийняття рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, беручи до уваги спірну суму, на яку працівник мав право, частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком та інші конкретні обставини справи.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт не проведення з ним остаточного розрахунку.

Підставами для застосування принципу співмірності та зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні є часткове задоволення вимог працівника.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці при вирішенні спору та визначенні розміру відшкодування за час затримки розрахунку суду необхідно ураховувати розмір спірної суми, частку, яку вона становила в заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком та іншими конкретними обставинами.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в справі № 6-837цс15, право суду зменшити розмір відшкодування, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сумм у строки, визначені статею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому сум при звільненні у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

З огляду на викладене, та враховуючи, що позовні вимоги знайшли своє часткове підтвердження, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, який має сплатити відповідач, та стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачем було заявлено позовній заяві сума не донарахованої та не сплаченої вчасно заробітної плати за надурочний час, святкові та неробочі дні, за роботу у нічний час в розмірі 22 205,22 гривень, а судом встановлено що відповідачем було не донараховано та не виплачено суму у розмірі 2535,26 гривень, та індексацію за період з 04.08.2011 року по 31.12.2015 року у сумі 1669,53 грн., що становить значно меншу суму відповідно до заявлених вимог.

При розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, заявлених вимог, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати. Беручи до уваги що доказана матеріалами справа сума заборгованості вчасно не нарахованої та не сплаченої заробітної плати при звільненні становить 17.7 %, а тому суд приходить до висновку зменшити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на 50 %, та встановити в сумі - 33085,97 гривень без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів.

У зв'язку з тим, що справа доведена до суду з вини відповідача, суд вважає необхідним стягнути з нього на користь держави судові витрати у вигляді судового збору.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268, 430 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля , третя особа Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області про стягнення недонарахованої заробітної плати та належних сум при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля (код ЄДРПОУ 20201672) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) суму не донарахованої та не сплаченої вчасно заробітної плати за надурочний час, святкові та неробочі дні, за роботу у нічний час з урахуванням індексації заробітної плати за період з 01 січня 2016 року по 05 серпня 2016 року у розмірі 2 535,26 гривень (дві тисячі п'ятсот тридцять п'ять гривень 26 коп.) без утримання податків та інших о бов'язкових платежів.

Стягнути з Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля (код ЄДРПОУ 20201672) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) індексацію заробітної плати за період з 04 серпня 2011 року по 31 грудня 2015 року у сумі 1669,53 гривень (одна тисяча шістсот шістдесят дев'ять гривень 53 коп.) без утримання податків та інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля (код ЄДРПОУ 20201672) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 33085,97 гривень (тридцять три тисячі вісімдесят п'ять грн. 97 коп.) без утримання податків та інших обов'язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля (код ЄДРПОУ 20201672) на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий-суддя Е.В.Женеску