Рішення

від 27.09.2018 по справі 647/2313/18

БЕРИСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 647/2313/18

№ провадження 2/647/738/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2018 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого - судді: Корсаненкової О.О.

за участю секретаря: Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні суду в м.Бериславі Херсонської області цивільну справу №647/2313/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Бериславського району Херсонської області про визнання права власності в порядку спадкування ,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_3,

встановив:

У серпні 2018 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 28.04.2015 року помер його батько ОСОБА_4, після смерті якого залишилося спадкове майно, а саме житловий будинок, що знаходиться за адресою Херсонська область, Бериславський район, с.Вірівка, вул.Центральна, 1. Вказане майно належало померлому на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 11.02.1988 року. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса, але отримав відмову через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок. В зв'язку з чим, позивач просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою Херсонська область, Бериславський район, с.Вірівка, вул.Центральна, 1, в порядку спадкування за заповітом після померлого 28.04.2015 року ОСОБА_4

Ухвалою суду від 31.08.2018 року було відкрито провадження у вказаній справі із призначенням підготовчого судового засідання та викликом сторін.

Позивач в підготовче засідання не з'явився, заявою від 27.09.2018 року просив розглянути справу за його відсутності, на задоволені позову наполягав.

Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився, заявою від 13.09.2018 року просив розглянути справу за його відсутності, позов визнав, проти його задоволення не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про народження серії ІІ-УР №599516 батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_4 (а.с.8).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 11.02.1988 року №197, посвідченого секретарем виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради народних депутатів Бериславського району Херсонської області від 29.06.1993 року, зареєстрованого за №118, власником житлового будинку за адресою Херсонська область, Бериславський район, с.Вірівка, вул.Центральна, 1, загальною площею 67,8 кв.м., житловою площею 43,7 кв.м. є ОСОБА_4 (а.с.14-15).

За відомостями домової книги власником будинку №1 по вул.Центральній в с.Вірівка є ОСОБА_4, який помер 28.04.2015 року (а.с.16-17).

Відповідно до дублікату заповіту, посвідченого та зареєстрованого секретарем виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради Бериславського району Херсонської області ОСОБА_5 №153 від 24.04.2008 року, ОСОБА_4 заповів все належне йому майно, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що за законом він буде мати право - ОСОБА_1 (а.с.11).

Згідно копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок №1 по вул.Центральній в с.Вірівка, виданого КП Херсонське бюро технічної інвентаризації ХОР 25.08.2015 року, власником житлового будинку із господарськими спорудами по вул.Центральній, 1 в с.Вірівка загальною площею 73,7 кв.м., житловою площею 43,7 кв.м. є ОСОБА_4, проте документи не оформлені (а.с.18-21).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-КГ №196156, ОСОБА_4 помер 28.04.2015 року, про що складено відповідний актовий запис №10 (а.с.9).

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 25.01.2018 року встановлено факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним сином ОСОБА_4, померлого 28.04.2015 року (а.с.13).

З відповіді нотаріуса від 04.11.2015 року вбачається, що за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом була заведена спадкова справа №44/2015 до майна померлого 28.04.2015 року 28.04.2015 року, що на час смерті проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2. Інші заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не надходили. У зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу, що посвідчує право власності на житловий будинок, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендовано звернутися до суду для визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування(а.с.12).

Відповідно до положення статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За нормами ст. 1216 ЦК України, ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено статтею 1217 ЦК України.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони, та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з частиною першою та частиною другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 1 вересня 2011 року № 40-12-2409 Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року ).

До 19 січня 1996 року згідно Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої 31.01.1966 року Міністерством комунального господарства УРСР і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56 , Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами), не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але не приєднані до них.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекція України від 30 липня 2012, № 40-19-5376 Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів ).

Обов'язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об'єкти нерухомості введена лише з 29.06.1998 року, тобто з набранням чинності Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.1998 року № 121.

Відповідно до ст.ст.25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19-32/319, від 21.02.2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника ( спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Як роз'яснено у п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.

При цьому, наприклад, спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Зважаючи на відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права у позивача немає та він правильно у розумінні ст.16 ЦК України обрав спосіб захисту порушеного права.

Згідно із ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_4 у передбачений законом спосіб набув право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою Херсонська область, Бериславський район, с.Вірівка, вул.Центральна, 1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 29.06.1993 року та технічним паспортом на вказаний будинок, проте за життя не зареєстрував своє право власності, враховуючи, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після померлого 28.04.2015 року ОСОБА_4, у передбачений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але отримати свідоцтво про право на спадщину не зміг за відсутності державної реєстрації нерухомого майна, яка є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, відсутність якої не може бути підставою позбавлення спадкоємця права на спадщину, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги повне визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 206, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою Херсонська область, Бериславський район, с.Вірівка, вул.Центральна, 1, в порядку спадкування за заповітом після померлого 28.04.2015 року ОСОБА_4.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга із врахуванням п. 15.5 розділу ХII Перехідні положення ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1, 74900, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач ОСОБА_2 сільська рада Бериславського району Херсонської області, 74332, Херсонська область, Бериславський район, с.Ольгівка, вул.Миру, 10а, код ЄДРПОУ 26348446.

Суддя О.О.Корсаненкова