Рішення

від 24.09.2018 по справі 906/622/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/622/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

секретар судового засідання: Стретович Н.К.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №3 від 19.07.2018;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 27.08.2018;

ОСОБА_3 - керуючий ОСББ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Чарівниця" (м. Новоград

-Волинський Житомирська область)

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перспектива" (м. Новоград

-Волинський)

про стягнення безпідставно сплачених коштів у сумі 3781,56грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чарівниця" звернулося до суду з позовом про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перспектива" 3781,56грн. безпідставно сплачених коштів на відшкодування земельного податку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оформив право користування земельною ділянкою за адресою: м. Новоград-Волинський, вул. Шевченка, 7, а тому підстави для сплати земельного податку відсутні. Вважає, що помилково сплачений земельний податок підлягає поверненню позивачу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 03.09.2018 та доповненні до відзиву від 21.09.2018. Як на підтвердження права користування земельною ділянкою посилається на рішення двадцять другою сесії Новоград-Волинської міської ради від 18.12.2008 за №417 "Про передачу у власність, користування земельних ділянок та про інші питання земельних відносин", згідно якого зобов'язано провести інвентаризацію прибудинкових територій по фактичному користуванню та поставити на облік землекористувачів у зв'язку із прийняттям на баланс багатоповерхових житлових будинків, зокрема, ОСББ "Перспектива" із земельною ділянкою по вул. Шевченка, 7. Згідно цього рішення ОСББ "Перспектива" сплачує земельний податок. Вказує, що згідно ст.ст.14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України земельний податок є обов'язковим платежем для всіх суб'єктів господарювання. А тому не вважає відсутність документів на постійне користування земельною ділянкою підставою для несплати земельного податку.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чарівниця" (позивач) є власником приміщення площею 148,9 кв.м. за адресою: м. Новоград-Волинський, вул. Шевченка, 7, яке розташоване в багатоквартирному будинку, що перебуває на балансі відповідача.

ОСББ "Перспектива" (відповідач) до складу витрат на утримання будинку та прибудинкової території включає земельний податок, який розподіляє для сплати мешканцям будинку, у тому числі позивачу.

За даними позивача, в період з 01.04.2015 по 31.07.2017 ним було сплачено в рахунок відшкодування земельного податку 3781,56грн.

Обгрунтовуючи вимоги, позивач посилається на відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою за адресою: м.Новоград-Волинський, вул. Шевченка, 7, і як наслідок - безпідставність сплати земельного податку з послідуючим його відшкодуванням позивачем як власником приміщення за цією адресою.

За доводами позивача, вищезазначені обставини є підставою для повернення вже сплаченого ним земельного податку.

Дослідивши в сукупності всі обставини справи та надані докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та часткове задоволення позову з таких підстав.

Статтею 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (далі - Закон) визначено, що до спільного майна багатоквартирного будинку входять права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Закон не визначає які саме права - користування (в тому числі постійного) чи власності на земельну ділянку йде мова у визначенні поняття спільного майна.

Прикінцевими положеннями вказаного Закону внесені зміни до статті 42 Земельного кодексу України, згідно з якою земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Вказаний порядок на даний час Кабінетом Міністрів України не прийнято.

У відповідності до підпункту "д" частини 2 статті 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Отже, Земельний кодекс України містить альтернативу: співвласники багатоквартирного будинку можуть оформити речове право на земельну ділянку під житловим будинком у вигляді постійного землекористування на підставі статті 92 цього Кодексу або на праві власності на підставі статті 42 Земельного кодексу України.

Одночасно з цим Прикінцевими положеннями Закону внесені зміни і до Цивільного кодексу України, зокрема до статті 382 ЦК, згідно якої усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. У відповідності до статей 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно зі статтею 287 Податкового кодексу України (далі - ПК) власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. За визначенням пп. 14.1.73 ПК землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Отже, обов'язок сплати земельного податку як власників, так і землекористувачів земельних ділянок виникає з дня виникнення права власності або права користування. За змістом вищезгаданих статей 125 та 126 Земельного кодексу України таким днем є день державної реєстрації такого права у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, за відсутності зареєстрованих речових прав на право власності або постійного землекористування земельною ділянкою, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у співвласників багатоквартирного будинку не виникає обов'язку зі сплати земельного податку.

Судом встановлено, що рішенням двадцять другої сесії Новоград-Волинської міської ради від 18.12.2008 №417 "Про передачу у власність, користування земельних ділянок та про інші питання земельних відносин" вирішено провести інвентаризацію прибудинкових територій по фактичному користуванню та поставити на облік землекористувачів у зв'язку із передачею на баланс багатоповерхових житлових будинків наступних територій: ОСББ "Перспектива" земельні ділянки по вул.Шевченка,7, вул. Соборності, 2, 4, 7, вул. Юрія Ковальського, 2 , площа ОСОБА_4, 3, 5, площею 3,29 га.

Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження реєстрації права власності чи права користування на земельну ділянку, що розташована за адресою: м.Новоград-Волинський, вул. Шевченка, 7.

Доказами, наданими позивачем, а саме: платіжними дорученнями, рахунками та банківськими виписками (а.с.64,65,88-90,91,92,93) підтверджується, що ТОВ "Чарівниця" відшкодовано ОСББ "Перспектива" земельного податку в загальній сумі 605,51грн. Інші платежі позивачем сплачені за утримання будинку та прилеглої території.

За викладених обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та повернення відповідачем на користь позивача сплачений останнім земельний податок в загальній сумі 605,51грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог - у розмірі 282,16грн.

Щодо заявлених вимог позивача по стягненню 1000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

За приписами частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

Позивачем в обґрунтування та підтвердження понесених ним витрат на оплату послуг адвоката надані довіреність №3 від 19.07.2018, договір про правову допомогу та захист прав від 01.07.2018, акт приймання передачі виконаних робіт від 22.08.2018, платіжне доручення №394 про перерахування коштів у сумі 1000,00грн.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд вважає, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката є явно завищеними, оскільки підготовка позовної заяви за таким спором не є складною та не потребує значних витрат часу кваліфікованого спеціаліста. На підставі викладеного господарський суд вважає, що витрати позивача на оплату адвокатських послуг не є співмірними виконаній роботі, складності справи та ціні позову, у зв'язку з чим дійшов висновку, що вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає задоволенню частково у розмірі 500,00грн.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Перспектива" (11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Соборності, 4, код ЄДРПОУ 35088005)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю" Чарівниця" (11708, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 13556650):

- 605,51грн. - безпідставно сплаченого земельного податку;

- 282,16грн. - судового збору;

- 500,00грн. - витрат на правову допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.09.18

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2, 3 - сторонам (реук. з повід.)