Рішення

від 25.09.2018 по справі 924/712/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2018 р. Справа № 924/712/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Алкор-Україна", м. Миколаїв

до приватного підприємства "Ліфт Експрес", м. Хмельницький

про стягнення 464 920, 06 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача - не з'явився

встановив:

Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла через неналежне виконання договору від 12.01.17 № АL /12-17 в розмірі 464 920, 06 грн., з яких: 281 652, 22 грн. основний борг, 32 834, 41 грн. інфляційні, 84 865, 99 грн. пеня, 56 330, 44 грн. - штраф, 9 237 грн. 3% річних.

Обгрунтовуючи позов, позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору відносно строків оплати. Пеня і штраф заявлені в зв'язку з наявністю відповідних умов договору про їх застосування. Стягнення інфляційних і річних заявлено з посиланням на ст. 625 ЦК.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмового відзиву не подав. Повідомляючи відповідача про час, дату і місце судового засідання, йому направлено ухвали про відкриття провадження у справі та про призначення справи до судового розгляду по суті. Дана кореспонденція повернута поштою, з відміткою - „організація вибула» . Однак, суд виходить з того, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, оскільки адреса, за якою направлялась кореспонденція відповідачу є реєстраційною згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ.

При цьому, суд керується ч. 7 ст. 120 ГПК де вказано, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Також, слід зазначити, що інформації про іншу адресу відповідача в суду немає.

Тому, суд, в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК розглядає справу за наявними матеріалами.

З матеріалів справи вбачається.

12 січня 2017 року між сторонами укладено договір № АL /12-17 в силу якого продавець (позивач) зобов'язується відвантажити, а покупець (відповідач) прийняти і оплатити товар, в кількості та по ціні відповідно доданих специфікацій, засвідчених та підписаних обома сторонами. Специфікації є невід'ємними частинами договору.

Продавець передає покупцю товар в кількості та по якості, згідно оформлених специфікацій (п. 2.1.). Після підписання специфікацій, продавець видає рахунок до оплати, що діє на протязі 3 банківських днів (п. 3.2.).

Розрахунок за поставлений товар на умовах даного договору покупець здійснює в Національній валюті, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в такому порядку:

- передоплата та оплата за товар здійснюється покупцем на протязі 3 календарних днів після виставлення рахунку покупцю, а також у відповідності з умовами, вказаними в специфікаціях (п. 4.1).

У випадку порушення строків платежів, вказаних у п.п. 4.1. договору, покупець оплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення, починаючи з 11 дня від дати поставки товарів (п. 6.2.).

У випадку прострочення платежу на строк 10 днів і більше покупець виплачує продавцю штраф у розмірі 20% від несплаченої суми (п. 6. 3).

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.18 включно. Припинення дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань по договору (п.п. 9.1. 9.2.).

Договір підписаний обома сторонами і скріплений печатками.

Додатками до договору сторони обумовили специфікації №, №: 1 - 11, де визначили: найменування товару, кількість, ціну за одиницю, загальну суму, місце поставки і передоплату. Специфікації підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Згідно листа відповідача від 10.03.17 № 10634, адресованого позивачу, повідомлено, що відповідач приносить свої вибачення за затримку оплати товару згідно договору № АL /12-17. відповідач здійснює всі зусилля для виконання своїх зобов'язань.

Згідно видаткових накладних: № РН - 00105 від 13.03.17 на суму 170 050, 08 грн., № РН - 00110 від 13.03.17 на суму 6 671, 16 грн., від 13.03.17 № РН - 00114 на суму 42 512, 50 грн., від 13.03.17 № РН - 00116 на суму 94 835, 57 грн., від 13.03.17 № РН-00117 на суму 44 147, 59 грн., № РН - 00119 від 13.03.17 на суму 40 026, 96 грн., від 25.04.17 № РН - 00156 на суму 127 537, 49 грн., від 25.04.17 № РН - 00157 на суму 176 590, 37 грн., від 25.04.17 № РН - 00158 на суму 94 835, 57 грн., № РН - 00160 від 25.04.17 на суму 144 822, 48 грн., від 25.04.17 № РН - 00161 на суму 32 721, 12 грн., № РН - 00 182 на суму 88 295, 18 грн., № РН - 00183 від 07.06.17 на суму 13342, 32 грн., від 27.06.17 № РН - 00193 на суму 33 355, 80 грн., , від 27.06.17 № РН - 00194 на суму 44 200 грн., які підписані обома сторонами і скріплені їх печатками, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 1 153 944, 19 грн.

Згідно накладних, представником відповідача, який підписав накладні (отримав товар на ім'я відповідача) є ОСОБА_2, представництво якого підтверджене довіреностями: № 129 від 10.03.17, від 24.04.17 № 179, від 07.06.17 № 201, від 26.06.17 № 205, від 27.06.17 № 206, які підписані керівником і головним бухгалтером відповідача (і скріплені печаткою).

За поставлений товар позивач виставив відповідачу рахунки - фактура: № СФ-0000002 від 13 січня 2017 року, № СФ-0000006 від 13 січня 2017 року, № СФ-0000007 від 13 січня 2017 року, № СФ - 0000008 від 13 січня 2017 року, № СФ - 0000009 від 13 січня 2017 року, № СФ - -0000010 від 13 січня 2017 року, № СФ - 0000012 від 23 січня 2017 року, № СФ - 0000013 від 24 січня 2017 року, № СФ - 0000057 від 6 квітня 2017 року, № СФ - 0000067 від 24 квітня 2017 року, № СФ - 0000081 від 7 червня 2017 року, № СФ - 0000105 від 27 червня 2017 року, № СФ - 0000106 від 27 червня 2017 року.

Згідно виписок по рахунку позивача: на суму 44 200 грн. виписка від 27.06.17, на суму 5 690, 11 грн., 17 005 грн., 17 005, 01 грн., 25 507, 50 грн., 26 488, 56 грн., 56 901, 34 грн., - виписка від 17.01.17, на суму 4 002. 70 грн., 43 446, 74 грн. виписка від 24.01.17, 153 044, 98 грн., виписка від 07.02.17, на суму 150 000 грн. виписка від 07.03.17, 124 000 грн. виписка від 07.04.17, на суму 10 000 грн. виписка від 12.04.17, сума 90 000 грн. виписка від 13.04.17, сума 25 000 грн. виписка від 24.05.17, сума 50 000 грн. виписка від 06.06.17, сума 30 000 грн. виписка від 26.06.17 відповідач здійснив розрахунки за поставлені товари на суму 872 291, 94 грн.

Згідно акту звірки розрахунків, підписаного обома сторонами, заборгованість складає 281 652, 22 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши додані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші , надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір поставки товару, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.

Згідно ст. 712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

З позовних матеріалів вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на суму 1 153 944, 19 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН - 00105 від 13.03.17 на суму 170 050, 08 грн., № РН - 00110 від 13.03.17 на суму 6 671, 16 грн., від 13.03.17 № РН - 00114 на суму 42 512, 50 грн., від 13.03.17 № РН - 00116 на суму 94 835, 57 грн., від 13.03.17 № РН-00117 на суму 44 147, 59 грн., № РН - 00119 від 13.03.17 на суму 40 026, 96 грн., від 25.04.17 № РН - 00156 на суму 127 537, 49 грн., від 25.04.17 № РН - 00157 на суму 176 590, 37 грн., від 25.04.17 № РН - 00158 на суму 94 835, 57 грн., № РН - 00160 від 25.04.17 на суму 144 822, 48 грн., від 25.04.17 № РН - 00161 на суму 32 721, 12 грн., № РН - 00 182 на суму 88 295, 18 грн., № РН - 00183 від 07.06.17 на суму 13342, 32 грн., від 27.06.17 № РН - 00193 на суму 33 355, 80 грн., , від 27.06.17 № РН - 00194 на суму 44 200 грн. Прийняття товару відповідачем підтверджується підписом та печаткою останнього на накладних.

Обов'язок оплати, відповідно до договору, виникає у відповідача протягом 3 календарних днів після виставлення рахунку. Як вбачається з матеріалів справи, останній рахунок виставлявся позивачем 27.06.17 року. Тобто, вся сума поставленого товару має бути оплачена 01.07.17. Проте, як вбачається з матеріалів справи оплата проведена частково на суму 872 291, 94 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача: на суму 44 200 грн. виписка від 27.06.17, на суму 5 690, 11 грн., 17 005 грн., 17 005, 01 грн., 25 507, 50 грн., 26 488, 56 грн., 56 901, 34 грн., - виписка від 17.01.17, на суму 4 002. 70 грн., 43 446, 74 грн. виписка від 24.01.17, 153 044, 98 грн., виписка від 07.02.17, на суму 150 000 грн. виписка від 07.03.17, 124 000 грн. виписка від 07.04.17, на суму 10 000 грн. виписка від 12.04.17, сума 90 000 грн. виписка від 13.04.17, сума 25 000 грн. виписка від 24.05.17, сума 50 000 грн. виписка від 06.06.17, сума 30 000 грн. виписка від 26.06.17. Докази оплати в повному обсязі, в зазначені у договорі строки у справі відсутні.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що строк оплати пропущено (докази оплати відсутні), у відповідача виникла заборгованість, розмір якої підтверджується документально (накладні, виписки з рахунків та акт звірки) та становить (1 153 944, 16 грн. - загальна вартість товару мінус 872 291, 94 грн. часткової оплати) 281 652, 22 грн. За таких обставин, позов, в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги в частині стягнення інфляційних і річних відповідають чинному законодавству, та підлягають задоволенню. Проте, поданий розрахунок даних нарахувань проведено неправильно, оскільки позивач:

- при нарахуванні річних обрав період з 28.06.17, в той час як зобов'язання по оплаті всієї суми боргу (позивач обраховує річні на всю суму заборгованості) виникає з 01.07.17.

- при нарахуванні інфляційних позивач врахував індекс за червень 2017 року, в той час коли нарахування при правильній даті виникнення боргу (з 1 липня) має починатись з липня 2017.

Здійснивши перерахунок з врахуванням правильного періоду, суд установив, що правильною сумою інфляційних буде 27 881, 86 грн., річних - 9 167, 19 грн. Решта сум безпідставна.

Тому, вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи вказані законодавчі положення, неустойка (штраф та пеня) є договірними способами забезпечення зобов'язання, а тому наявність у договорі п.п. 6.2, 6.3, що передбачають застосування пені та штрафу є підставою для задоволення позову, в частині стягнення останніх. Розмір цих нарахувань підтверджується поданим розрахунком.

При цьому, суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що згідно накладних загальна сума товару складає 1 153 944, 19 грн. У позові, позивач вказує щодо 1 153 944, 16 грн. (три копійки різниці). Суд, при розрахунку керувався сумою 1 153 944, 16 грн., оскільки не може виходити за межах заявленого розміру

Судові витрати, в частині судового збору покладаються на сторони, пропорційно задоволеним вимогам. Інші судові витрати (витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, у тому числі витрати на відрядження представника) відшкодуванню на користь позивача не підлягають, оскільки доказів понесення ним цих витрат (їх розміру) суду не надано.

Зокрема, на підтвердження понесених витрат (крім судового збору) позивач подав:

- договір про надання послуг з правничої допомоги від 07.05.18, укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_3, за яким адвокат приймає на себе зобов'язання надати клієнту послуги по підготовці позовної заяви клієнта про стягнення заборгованості за договором поставки, а клієнт зобов'язується оплатити послуги адвоката в розмірах та в строки, передбачені цим договором;

- акт виконаних робіт, підписаний позивачем та адвокатом ОСОБА_3, про те, що позивач сплатив адвокату 5 760 грн., а адвокат передав позивачу позовну заяву;

- розрахунок витрат на правову допомогу, оформлений адвокатом.

При цьому, первинних доказів оплати адвокатських послуг (платіжне доручення, накладна) не подано. Доказів понесення позивачем 2000 грн. на відрядження представника та 46, 49 грн. комісії банку також не додано, у зв'язку із чим відповідні витрати не можуть бути відшкодовані за рішенням суду.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства „Ліфт Експрес» (м. Хмельницький, вул. Курчатова, 8/10А, р/р 26008052306850, МФО 315405, ПАТ „Приватбанк» , ЄДРПОУ 40042748) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Алкор - Уркїна» (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Інженерна, 2 / 4, р/р 2600101358431 в ПАО „Кредобанк» , МФО 325365, ЄДРПОУ 35066573) 281 652, 22 грн. (двісті вісімдесят одна тисяча шістсот п'ятдесят дві грн. 22 коп.) основної заборгованості, 84 865, 99 грн. (вісімдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят п'ять грн. 99 коп.) пені, 9 167, 19 грн. (дев'ять тисяч сто шістдесят сім грн. 19 коп.) 3% річних, 27 881, 86 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот вісімдесят одна грн. 86 коп.) інфляційних, 56 330, 44 грн. ( п'ятдесят шість тисяч триста тридцять грн. 44 коп.) штрафу та 6 904, 06 грн. (шість тисяч дев'ятсот чотири грн. 06 коп.) судового збору .

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 26.09.18.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук. 2 прим.:

1- до справи

2 - відповідачу ПП „ОСОБА_3 експрес» (29000, м. Хмельницький, вул. Курчатова, 8/10А)

3 - позивачу ТОВ „Алкор Україна» (54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Ішженерна, 2 / 4.

Всім рекомендованим з повідомленням