Ухвала

від 21.09.2018 по справі 755/14085/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/14085/18

Провадження №: 1-кс/755/5117/18

"21" вересня 2018 р.

м. Київ

слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судових засідань ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_3 про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного 19.09.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018101040000148,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.190КК України, встановив :

До слідчого судді даного місцевого суду надійшло зазначене клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_3 про арешт майна, як умотивоване тим, що СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018101040000148 від 19.09.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

На цей час, досудовим розслідуванням встановлено, що до Київської місцевої прокуратури №4 надійшла заява представника ТОВ «ГРЕЙНДЖ» за довіреністю ОСОБА_4 щодо незаконного заволодіння нежитловим приміщенням, що являється власністю ТОВ «ГРЕЙНДЖ».

Заявники вказують, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме нежитлового будинку, площею 467 м2, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Русанівська набережна, 3 (літ. А), державним реєстратором здійснено безпідставну перереєстрацію права власності.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНДЖ», ідентифікаційний код юридичної особи 42272207, являється власником нежилого будинку, що розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 467 кв.м, на підставі Акту прийому-передачі майна як внеску до статутного капіталу №2 виданий 03.07.2018 року від ТОВ «Лінден Девелопмент». Перехід права власності на нежилий будинок від ТОВ «Лінден Девелопмент» до ТОВ «Грейндж» було зареєстровано 13.07.2018, окрім того, зазначене нерухоме майно було обтяжено іпотечним договором та забороною на нерухоме майно, але як стало відомо, 18.09.2018 року о 16.58 годині було проведено державну реєстрацію права власності на нежилий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 467 кв.м, на ОСОБА_5 . При цьому наступною дією був скасований запис про іпотечне обтяження майна та заборону на нерухоме майно.

Як зазначено в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії було вчинено державним реєстратором ОСОБА_6 , Іванківська державна нотаріальна контора (Київська область). Вони одразу зателефонували до Іванківської державної нотаріальної контори та зв`язались із ОСОБА_6 , яка їм повідомила, що жодних дій щодо нашого приміщення не вчиняла.

Як підставу для виникнення права власності в державному реєстрі речових прав у ОСОБА_5 вказано договір купівлі-продажу, серія та номер 17849, виданий 18.09.2018 року.

ТОВ «ГРЕЙНДЖ» не укладали з ОСОБА_7 жодних договорів та жодним іншим чином не відчужували право власності на нежилий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 467 кв.м.

Таким чином, на думку заявника, ОСОБА_5 були вчинені шахрайські дії, в результаті яких ТОВ «ГРЕЙНДЖ» було протиправним чином позбавлено права власності на нежилий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 467 кв.м.

19.09.2018 у вказаному кримінальному провадженні винесено постанову про визнання речовим доказом нежитлового приміщення, розташованого в АДРЕСА_1 , загальною площею 467 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 71873780000).

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала у повному обсязі, просила задовольнити з підстав викладених у його мотивувальній частині.

В свою чергу, враховуючи положенняст.ст. 22, 26, 172 КПК Українислідчий суддя вважає за можливе розглядати дане клопотання у відсутність інших учасників процесу, тож дослідивши надане клопотання на відповідністьКПК Україникримінальне провадження, заслухавши думку прокурора, приходжу до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Відповідно ж до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п. 1 ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу,яка передбачає,що речовимидоказамиє матеріальніоб`єкти,які булизнаряддям вчиненнякримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Однак, слід ураховувати, що необхідність арешту майна з ціллю досягнення тієї чи іншої мети з переліку визначених ч. 2 ст. 170 КПК України є можливим лише у разі наявності обставин визначних абз. 2 ч. 1 ст. 170 того ж Кодексу, яка передбачає, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У цій ситуації, реальну можливість настання наслідків визначених абз.2ч.1ст.170 КПК України у разі не застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження доведено не було.

За матеріалами, які додані до клопотання слідчого, відсутні докази, що майно вказане у клопотанні набуте кримінально протиправним шляхом або отримане юридичними особами внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідають вимогамст. 98 КПК України.

До клопотання тільки додані витяги з реєстрів щодо проведення указаних у них дій, однак цей факт не указує сам по собі на дійсність обставин відображених у клопотанні щодо шахрайських дій стосовно наведеного майна. Самої ж по собі відповіді на адвокатський запит з суду не достатньо, без здійснення тимчасового доступу до документів у справі № 331/6759/16-ц, тим паче, що у цій відповіді іде мова про судове рішення, а в реєстрі обтяжень про ухвалу. Протокол загальних зборів, як належний документ, сприйматися не може бо слідчому в судді для огляду в оригіналі не надавався, а надана копія не завірена узагалі.

Наявність постанови прокурор з цього питання не є ключовим фактором, адже якщо виходити з структурного змісту норми ч. 3 ст. 170 КПК України, то слідує, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченимст. 98 КПКУкраїни, при цьому висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.

Тотожного висновку дійшов і Апеляційний суд м. Києва в ухвалі від 30.05.2017 у справі № 752/4897/17 указавши, що при арешті майна з підстави визначеної п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України «висновки слідчого судді не залежать від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом» та у справі № 757/54015/17-к (ухвала від 11.10.2017), а саме зауваживши, що «наявність постановипро визнаннямайна,на якеорган досудовогорозслідування просить накласти арешт, речовими доказами у кримінальному провадженні, не встановлює обов`язок слідчого судді або суду у накладенні арешту на вказане майно … При накладенні арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченимст. 98 КПКУкраїни,при цьомувисновки слідчогосудді незалежать віднаявності укримінальному провадженніпостанови провизнання вказаногомайна речовимдоказом».

За таких обставин, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відсутнє обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1-29,131-132,170-173,309,369-372,376 КПК України,слідчий суддя постановив :

у задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_3 про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного 19.09.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018101040000148, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 17:50 год. 26.09.2018.

Слідчий суддя: ОСОБА_1