Рішення

від 26.09.2018 по справі 903/619/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 вересня 2018 р. Справа № 903/619/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О. за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу №903/619/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СНЕК ДИСТРИБУЦІЯ» , м. Тернопіль

до товариства з обмеженою відповідальністю «ОКС-ВЕСТ» , м. Луцьк

про стягнення 29 071,41 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 08/01 від 20.08.2018 року),

від відповідача: н/з,

в с т а н о в и в:

30.08.2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «СНЕК ДИСТРИБУЦІЯ» звернулося до господарського суду з позовною заявою б/н від 28.08.2018 року про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ОКС-ВЕСТ» 29 071,41 грн., з них: 19 427,68 грн. заборгованості за договором поставки № 03/03 від 22.03.2018р., 2 522,22 грн. пені, 6 878,30 грн. штрафу, 220,28 грн. процентів річних, 22,93 грн. збитків, завданих інфляцією, 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

На обгрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 03/03 від 22.03.2018р. щодо повного та своєчасного розрахунку за переданий товар.

Ухвалою суду від 03.09.2018 року відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 26.09.2018р.

В судовому засіданні 26.09.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав клопотання, в якому просив приєднати до матеріалів справи копії банківських виписок за 07.09.2018р. та 18.09.2018р. на підтвердження часткової оплати заборгованості відповідачем.

Представник відповідача в судове засідання 26.09.2018 року не з'явився, своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходженням відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «ОКС-ВЕСТ» зазначено: м. Луцьк, вул. Рівненська, 42, офіс 1.

Ухвалу суду від 03.09.2018 року було надіслано відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві, та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Проте, ухвала суду повернулась з поштовою відміткою За закінченням терміну зберігання .

Враховуючи те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в судовому засіданні 26.09.2018 року, судом було вирішено спір за відсутності представників сторін, зважаючи на те, що позивач та відповідач належним чином були повідомлені про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на таке.

22.03.2018 року між ТзОВ «СНЕК ДИСТРИБУЦІЯ» як постачальником та ТзОВ «ОКС-ВЕСТ» як покупцем було укладено договір поставки № 03/03, згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця товари у зумовлені цим договором строки, а покупець зобов'язується прийняти вказані товари і сплатити за них визначену грошову суму.

Відповідно до п. 5.2. договору оплата партії товару проводиться покупцем протягом 31 (тридцять один) календарних днів з моменту поставки (дати підписання накладної), якщо інші строки не погоджені сторонами щодо окремої партії товару.

На виконання умов договору поставки № 03/03 від 22.03.2018 року позивач передав відповідачу товар на загальну суму 22 927,68 грн., що підтверджується копією видаткової накладної № СД000000065 від 27.03.2018 року, копією товарно-транспортної накладної №СнД000065 від 27.03.2018 року (а.с. 12-14).

Відповідач переданий йому на підставі договору поставки № 03/03 від 22.03.2018 року товар до звернення з позовом до суду (28.08.2018р.) оплатив частково - на суму 3 500 грн, що підтверджується копією виписки по рахунку за 20.07.2018 року (а.с. 21-27).

На момент звернення позивача з позовом до суду залишок заборгованості складав 19 427,68 грн.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідач перерахував позивачу 9 427,68 грн. заборгованості, що підтверджується копіями виписок по рахунку за 07.09.2018 року та за 18.09.2018 року, а тому провадження у справі про стягнення з відповідача 9 427,68 грн. заборгованості підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за переданий товар на час розгляду справи становить 10 000 грн.

Доказів, які б спростовували заборгованість в розмірі 10 000 грн., або доказів її оплати, відповідач суду не надав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У зв'язку із неоплатою відповідачем вартості отриманого товару в повному обсязі вимога позивача про стягнення з відповідача 10 000 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із п. 6.2. договору сторона, яка порушила строки виконання грошового зобов'язання, зобов'язана сплатити іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент порушення, нараховану на повну суму порушеного грошового зобов'язання за кожний день порушення строку його виконання.

Судом встановлено, що відповідачем були порушені визначені договором строки оплати вартості переданого товару, а тому є підстави для стягнення з відповідача пені в розмірі 2 522,22 грн., нарахованої позивачем за прострочення виконання зобов'язання (розрахунок - а.с. 21).

У відповідності до п. 6.6. договору у випадку порушення покупцем терміну оплати поставленого товару більш ніж за 30 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого в строк товару.

Враховуючи те, що відповідачем було порушено термін оплати поставленого товару більш ніж на 30 календарних днів, є підстави для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 6 878,30 грн. (розрахунок - а.с. 22).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.п.3.1, 3.2 постанови №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації суди мають враховувати також рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Згідно з цими рекомендаціями, а також згідно з роз'ясненнями, наведеними в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця , а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок інфляційних (а.с. 24) встановлено, що він не відповідає наведеним вимогам.

Враховуючи наведені роз'яснення, судом зроблено перерахунок інфляційних за період травень - липень 2018 року: 22 927,68 грн. х100%х100%х99,3%=22 767,19 грн.; 22 767,19 грн. - 22 927,68 грн. = -160,49 грн.

Як вбачається із розрахунку інфляційні втрати за період травень - липень 2018 року відсутні, отже у стягненні 22,93 грн. збитків, завданих інфляцією, слід відмовити.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 220,28 грн. процентів річних за період з 28.04.2018р. по 28.08.2018р.

Перевіривши розрахунок процентів річних, встановлено, що він виконаний вірно, а тому у зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати вартості переданого товару, з відповідача слід стягнути 220,28 грн. процентів річних за період з 28.04.2018р. по 28.08.2018р. (розрахунок - а.с. 23).

Позивачем також заявлено до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до приписів частини 4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126).

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.п.6.3. постанови №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 ст.49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного документа або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його права на вчинення окремих процесуальних дій.

На підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3 000 грн. позивачем надано: договір про надання правничої допомоги №08/01 від 20.08.2018р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3674/10, копію посвідчення адвоката ОСОБА_1, копію видаткового касового ордеру від 27.08.2018 року на суму 3 000 грн., акт приймання-передачі правничої (правової) допомоги від 27.08.2018 року.

З огляду на підтвердження позивачем відповідними документами понесених ним витрат на оплату послуг адвоката, підлягає до задоволення вимога про відшкодування з відповідача оплаченої позивачем суми за послуги адвоката у розмірі 3 000 грн.

У зв'язку із частковим задоволенням позову на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України покладаються судові витрати по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 526, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 126, 129, п. 2 ч.1 ст. 231, 236-242, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОКС-ВЕСТ» (43000, м.Луцьк, вул. Рівненська, 42, офіс 1, код ЄДРПОУ 41300369) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СНЕК ДИСТРИБУЦІЯ» (46002, м.Тернопіль, вул. ст. Бандери, 8, код ЄДРПОУ 41789470; адреса для кореспонденції: а/с 566, м.Тернопіль, 46027) 10 000 грн. заборгованості, 2 522 грн. 22 коп. пені, 6 878 грн. 30 коп. штрафу, 220 грн. 28 коп. процентів річних, 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, 1760 грн. 61 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

3. В позові про стягнення 22 грн. 93 коп. збитків, завданих інфляцією, відмовити.

4. Провадження у справі в частині стягнення 9 427 грн. 68 коп. закрити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено: 28.09.2018р.

Суддя І. О. Якушева