Рішення

від 25.09.2018 по справі 906/641/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/641/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства " Укркомфорт"

до Публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль"

про стягнення 103 565,59 грн.

Приватним підприємством " Укркомфорт" подано позов до суду про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" у розмірі 89067,00 грн. основного боргу; 4453,35 грн. пені; 8040,24 грн. - індекс інфляції за весь час прострочення; 2005,00 грн. - три відсотки річних.

Ухвалою від 03.08.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.08.2018.

Ухвалою від 22.08.2018 суд відклав розгляд справи по суті на 25.09.2018.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили. Про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

24.09.2018 на адресу суду надійшли наступні документи: видаткова накладна №БТ - 0000002 від 05.06.2017, форма МД -2, податкова накладна № 191 від 19.06.2017, податкова накладна № 234 від 05.06.2017, видаткова накладна № РН- 170619 від 19.06.2017, засвідчена копія договору поставки 22/02/17 від 22.02.2017; засвідчена копія заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 20.06.2017 та копія додатку № 7; товарно-транспортна накладна № 170620 від 20.06.2017; установчі документи ПП " Укркомфорт" (а.с. 43-76) .

25.09.2018 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку неможливістю директора ПП "Укркомфорт" прибути особисто у зв'язку з зайнятістю в особистих справа та справах підприємства, а також відсутністю фінансової можливості оплатити вартість відрядження представника (а.с. 79).

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи дійшов висновку про відмову в задоволенні останнього, оскільки підстави неявки позивача не є поважними, а явка позивача не визнавалась судом обов'язковою.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

22.02.2017 між Публічним акціонерним товариством "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Приватне Підприємство "Укркомфорт" (постачальник позивач).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі поставляти, а покупець, у випадку відсутності зауважень до якості, приймати та оплачувати запасні частини до виробничого обладнання,надалі Товар.

За умовами п. 2.1 договору, поставка товару здійснюється на умовах DDP, склад покупця (Інкотермс 2010), за адресою: м. Радомишль, вул. Микгород, 71, склад покупця.

Згідно п. 2.3 договору, право власності на товар переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника на складі покупця та підписання покупцем відповідної видаткової накладної.

Підтвердженням (доказом) поставки Товару є накладна, підписана уповноваженими представниками сторін (п. 2.4 договору).

У пункті 2.5 договору визначено, що покупець підтверджує, що скріплення його печаткою підпису особи, яка підписала видаткову накладну на прийом Товару від імені покупця, означає, що ця особа має необхідний для підписання видаткової накладної обсяг цивільної дієздатності і уповноважена на підписання видаткової накладної покупцем, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За приписами п. 3.1 договору, загальна сума договору складає не більше 300000,00 грн., у тому числі ПДВ 20 %, та визначається сукупністю підписаних обома сторонами видаткових накладних у грошовому виразі на поставку відповідних партій товару.

Ціна товару, який заплановано до поставки згідно із цим Договором, складає 89067,00 грн . (п. 3.2 договору).

Умовами п. 3.5 договору встановлено, що оплата здійснюється покупцем за товар, що поставляється за даним договором, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника відповідно до банківських реквізитів останнього на наступних умовах: 100% післяплата протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання покупцем відповідної партії товару.

Згідно п. 3.6 договору сторони погодили, якщо строк оплати припадає на неплатіжний день, то останнім днем оплати вважається перший наступний платіжний день.

Приписами п. 4.1 договору встановлено, що передача товару здійснюється відповідно до умов поставки, що підтверджується підписанням представниками сторін відповідних видаткових накладних. Датою поставки вважається дата підписання покупцем накладної на отримання товару на складі покупця.

За умовами п. 7.1 договору, за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань по пп. 3.2 покупець сплачує пеню у розмірі 0,05% від суми заборгованості на кожен день прострочення , але не більше 5% від суми заборгованості

За умовами п. 10.1 договору, договір діє з дати його підписання та скріплення печатками по 31 грудня 2017 року включно, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань за договором, взятих на себе до вищевказаної дати, у тому числі гарантійних.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 89067,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН- 170619 від 19.06.2017, довіреністю № 821 від 15.06.2017, податковою накладною № 191 від 19.06.2017 та товарно-транспортною накладною № 170620 від 20.06.2017 (а.с. 17, 47, 51, 52).

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати товару не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 89067,00 грн.

За несвоєчасне проведення розрахунків за надані послуги позивач в порядку п. 7.2 договору нарахував відповідачу 4453,35 грн. пені.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховано відповідачу до стягнення 2005,00 грн. 3 % річних та 8040,24 грн. інфляційних.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, надавши правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідност. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 22/02/17 від 22.02.2018, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно дост.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачу товару на загальну суму 89067,00 грн., що вказує на належне виконання зобов'язання з боку позивача.

Факт виконання позивачем свого зобов'язання щодо поставки товару вказує на необхідність виконання відповідачем обов'язку щодо оплати отриманого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 3.5 договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту отримання покупцем відповідної партії товару від постачальника.

Таким чином у відповідача виник обов'язок оплатити отриманий від позивача товар за видатковою накладною № РН-170619 від 19.06.2017 на суму 89067,00 грн. до 20.07.2017.

Однак відповідач всупереч умов договору отриманий від позивача товар у строк встановлений у п. 3.5 договору не оплатив.

Таким чином у відповідача, як станом на день звернення позивача до суду, так і на момент розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на загальну суму 89067,00 грн.

Доказів погашення відповідачем заборгованості у заявленій сумі матеріали справи не містять.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно, зокрема, до закону, інших правових актів, договору, а також відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відповідача в сумі 89067,00грн. обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 4453,35 грн. пені, суд зазначає про наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з умов договору, сторони у п. 7.2 погодили, що за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань по пп 3.1 покупець сплачує пеню у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5% від суми заборгованості.

З розрахунку позивача (а.с. 4) вбачається, що пеню позивачем заявлено в розмірі 5 % від суми заборгованості, що існувала у відповідача на момент звернення до суду.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що розрахунок є правомірним, арифметично правильним, вимога заявлена у відповідності до умов договору та не суперечить нормам чинного законодавства.

Відтак вимога про стягнення пені є правомірною та такою, що заявлена у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору та підлягає задоволенню в сумі 4453,35 грн.

Розглядаючи вимоги про стягнення з відповідача 2005,00 грн. 3 % річних та 8040,24 грн. інфляційних суд зазначає про наступне.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с.4-5) 3 % річних нараховано за 274 дні за період з 25.07.2017 по 25.04.2018 на прострочену заборгованість в розмірі 89067,00 грн. , як за розрахунком позивача склали 2005,00 грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд встановив, що при розрахунку 3% річних позивачем допущено арифметичні помилки, оскільки за заявлений період згідно розрахунку суду 3% річних становлять 2005,84 грн.

Однак оскільки позивачем до стягнення заявлено менший розмір 3 % річних, ніж є правомірним, що є правом позивача, задоволенню підлягає вимога про стягнення з відповідача 3%річних в сумі 2005,00 грн.

З розрахунку інфляційних вбачається, що інфляційні заявлено позивачем за період з липня 2017 року по березень 2018 року на суму простроченої заборгованості 89067,00грн., які склали 8040,24 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних суд встановив, що розрахунок є арифметично вірним, вимога є правомірною, відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

До того суд зауважує, що відповідач в порядку ст. 165 ГПК України відзиву не подав та будь-яких письмових заперечень щодо обставин на яких ґрунтуються позовні вимоги не навів, своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову на загальну суму 103565,59 грн., з яких: 89067,00 грн. - основний борг, 4453,35 грн. - пеня, 2005,00 грн. - 3 % річних, 8040,24 грн.- інфляційні .

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська область, м.Радомишль, вул. Микгород,71, код ЄДРПОУ 05418365)

на користь Приватного підприємства "Укркомфорт" (69076, м.Запоріжжя, вул. Лахтинська,21/66, код ЄДРПОУ 35719484)

-89067,00 грн. - основного боргу;

- 4453,35 грн. - пені

- 2005,00 грн. - 3 % річних

- 8040,24 грн. інфляційних

- 1762,00 грн. судового збору

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.09.18

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід.)