Рішення

від 25.09.2018 по справі 908/1142/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/49/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2018 Справа № 908/1142/18

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37) в особі Енергодарської філії (71503, м. Енергодар Запорізької області, вул. Промислова, 98-А)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Бріз» (08132, м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, вул. Залізнична, 92, офіс 8)

про стягнення суми,

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

В господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Енергодарської філії до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Бріз» про стягнення суми 2203,32 грн., в т.ч. сума 1600,00 грн. основного боргу, сума 315,23 грн. втрати від інфляції, сума 69,04 грн. - 3% річних та сума 219,05 грн. пеня.

В позові позивач посилається на те, що виконання умов укладеного між сторонами договору № 14/18-16 від 14.10.2016 р., позивач перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 56000,00 грн. В свою чергу, відповідач, на виконання своїх зобов'язань здійснив поставку Товару на загальну суму 35200,00 грн. Також, відповідачем були надані транспортні послуги на суму 19200,00 грн. Решту товару, на суму 1600,00 грн., відповідачем позивачу поставлено не було. Направлена на адресу відповідача ОСОБА_1 про повернення суми 1600,00 грн., залишена останнім без задоволення. За неналежне виконання договірних зобов'язань, на підставі п. 7.2.1 Договору та ст. 625 ЦК України відповідачу нараховані санкції. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 15, 16, 526, 549, 625, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 2, 193, 216, 218 ГК України та умови Договору № 14/18-16 від 14.10.2016 р., позивач просить позов задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2018 р., справу № 908/1142/18 передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.06.2018 р. позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Енергодарської філії залишено без руху. Надано позивачу строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви вказаних в ухвалі.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.07.2018 р. відкрито провадження у справі № 908/1142/18 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/49/18. Підготовче засідання призначено на 07.08.2018 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.08.2018 р. відкладено підготовче засідання на 28.08.2018 р.

Ухвалою від 28.08.2018 р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.09.2018 р.

Представник позивача у судове засідання 25.09.2018 р. не з'явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника, яке прийнято судом.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувану ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника або ненадання витребуваних документів суд не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Бріз» є: 08132, м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, вул. Залізнична, 92, офіс 8, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1142/18.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 222 ГПК України, у зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У судовому засіданні 25.09.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 14.10.2016 р. між позивачем (Покупцем) та відповідачем (Постачальником) було укладено договір № 14/18-16 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю паливні брикети із твердих порід сировини згідно зі специфікаціями, які підписуються обома сторонами та є невід'ємними частинами Договору, а Покупець зобов'язався на умовах та в порядку, визначених Договором, прийняти Товар та оплатити його.

Відповідно до п. 1.2. Договору період поставки Товару - протягом терміну дії Договору.

Згідно п. 3.2. Договору загальна сума Товару становить 56 000,00 грн. (з ПДВ).

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що ціна та товар, кількість та асортимент Товару, що буде закупатись по Договору визначаються у специфікаціях до Договору.

Відповідно до Специфікації (Додаток № 1 до Договору) вартість 1 т - 1600,00 грн., кількість - 35 тн, загальна вартість - 56 000,00 грн. Строк поставки до 31.12.2016 р.

Відповідно до п. 4.2. Договору Покупець здійснює оплату по факту поставки окремої партії товару (Брикетів), що оформлюється видатковою накладною.

За умовами п. 5.3. Договору поставка товару здійснюється силами Постачальника за рахунок Покупця. Оплата за транспортування здійснюється на підставі наданих Постачальником рахунків, підтверджуючих транспортування.

Згідно п. 5.4. Договору приймання товару здійснюється за кількістю - на підставі актів приймання-передачі товару та видаткових накладних, які підписуються уповноваженими особами.

Відповідно до п. 6.1.1. Договору Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар.

Згідно п. 6.3.1. Договору Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку Товару в строки встановлені Договором.

Пунктом 7.2.1 Договору встановлено, що на вимогу Покупця Постачальник у разі несвоєчасної передачі Товару, обумовленої цим Договором, зобов'язаний сплатити Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період невиконання зобов'язань, від вартості непереданого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 11.1 Договору строк дії Договору - до 31.12.2016р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань по ньому.

На виконання умов Договору, Постачальник виставив Покупцю рахунок-фактуру № 5 від 31.10.2016р. за 35 тон Брикетів на суму - 56 000,00 грн. з ПДВ.

На підставі цього рахунка-фактури платіжним дорученням №1472 від 22.11.2016р. позивач перерахував на рахунок відповідача суму 56 000,00 грн.

Згідно видаткової накладної № 5 від 06.12.2016р., ТТН № 75 від 06.12.2016 р., Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідач поставив позивачу товар (22 тн Брикетів) на суму 35200,00 грн. (з ПДВ).

Також, відповідачем було виставлено рахунок-фактуру № 15 від 06.12.2016р. за транспортні послуги на суму - 19200,00 грн. з ПДВ. Сторонами було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 15 від 06.12.2016р. за транспортування на суму -19200,00 грн. з ПДВ.

Таким чином, з оплачених позивачем 56000,00 грн. відповідач поставив Товар та надав послуги (виконав роботи) на загальну суму 54400,00 грн. (35200,00 грн. + 19200,00 грн.).

Товар на решту сплаченої позивачем суми (1600,00 грн.), відповідачем поставлено не було.

У зв'язку з цим, позивач направив на адресу відповідача ОСОБА_1 (вих. № 464/18 від 27.02.2017 р.) з вимогою перерахувати на рахунок позивача суму 1600,00 грн. та згідно п. 7.3. Договору сплатити штраф в розмірі 9333,33 грн. втраченого податкового кредиту.

ОСОБА_1 позивача була залишена відповідачем без задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Фреш Бріз» суми 2203,32 грн., в т.ч. сума 1600,00 грн. основного боргу, сума 315,23 грн. втрати від інфляції, сума 69,04 грн. - 3% річних та сума 219,05 грн. пеня, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами Договору, а саме пунктами 4.1 та 4.2 Договору передбачено, що розрахунки по Договору Покупець здійснює по факту поставки Товару, що буде постачатися Постачальником за ціною, передбаченою у Специфікаціях по Договору. Покупець здійснює оплату по факту поставки окремої партії товару (Брикетів), що оформлюється видатковою накладною.

В даному випадку, Покупець (позивач) достроково виконав своє зобов'язання - перерахував Постачальнику (відповідачу) суму вартості Товару за Договором, яка була узгоджена Сторонами у Специфікації до Договору.

Статтею 662 ЦК України встановлений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виставлений відповідачем позивачу рахунок-фактуру № 5 від 31.10.2016р. за 35 тон Брикетів на суму 56000,00 грн. з ПДВ, позивач оплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №1472 від 22.11.2016р. на суму 56000,00 грн.

Суд зазначає, що умовами Договору, а саме пунктом 5.1 Сторонами визначено, що Товар повинен передаватися у власність Покупця партіями згідно із Специфікаціями, які оформлюються на кожну партію Товару, підписуються обома Сторонами та є невід'ємними частинами Договору.

Як вбачається зі Специфікації (Додаток № 1 до Договору), підписаної обома Сторонами, строк поставки - до 31.12.2016 р.

Згідно п. 5.4. Договору приймання товару здійснюється за кількістю - на підставі актів приймання-передачі товару та видаткових накладних, які підписуються уповноваженими особами.

Матеріали справи містять видаткову накладну № 5 від 06.12.2016р., ТТН № 75 від 06.12.2016 р., Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), з яких вбачається, що відповідач поставив позивачу товар (22 тн Брикетів) на суму 35200,00 грн. (з ПДВ).

Також, відповідачем було виставлено рахунок-фактуру № 15 від 06.12.2016р. за транспортні послуги на суму - 19200,00 грн. з ПДВ. Сторонами було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 15 від 06.12.2016р. за транспортування на суму -19200,00 грн. з ПДВ.

Отже, з боку позивача зобов'язання за Договором були виконані належним чином. Проте, з боку відповідача, договірні зобов'язання були виконані частково на загальну суму 54400,00 грн. (35200,00 грн. вартість товару + 19200,00 грн. послуги з транспортування).

Залишок Товару на суму 1600,00 грн. відповідачем, ані в строки узгоджені Договором, ані пізніше, поставлений не був.

Згідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як вже зазначалось вище, ОСОБА_1 (вих. № 464/18 від 27.02.2017 р.), посилаючись на факт недопоставки Товару, позивач вимагав перерахувати на рахунок позивача суму 1600,00 грн. та згідно п. 7.3. Договору сплатити штраф в розмірі 9333,33 грн. втраченого податкового кредиту.

Доказом отримання ОСОБА_1 09.03.2017 р. уповноваженим представником відповідача є Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, оскільки відповідач у встановлений Договором строк, обов'язок по поставці товару не виконав, на вимогу позивача, викладену у ОСОБА_1 за вих. № 464/18 від 27.02.2017 р. грошові кошти не повернув, тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми 1600,00 грн. є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому, судом враховуються пояснення позивача щодо допущеної опечатки/помилки в рахунках-фактурах №№ 5, 15, в Актах здачі-прийняття робіт № 5, 15 та в видаткової накладній № 5.

Так, згідно пояснень позивача, у вищевказаних документах, ним було вказано іншій номер договору - № 580. Позивач пояснює, що між позивачем та відповідачем не укладався договір під № 580 на поставку брикетів, а зазначення цього договору, як відповідачем так і позивачем у вказаних документах, є не що інше, як помилка/опечатка.

Також, підтвердженням того, що всі операції здійснювались саме на виконання Договору № 14/18-16 від 14.10.2016р. є вчинення, як позивачем так і відповідачем, господарських дій/операцій, також це відображено в претензії позивача за вих. № 464/18 від 27.02.2017р., яка була направлена відповідачу з вимогою повернути борг у сумі 1600,00 грн.

Доводи позивача відповідачем жодним чином не спростовано.

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, слід відзначити, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Невиконання відповідачем зобов'язання по поверненню грошових коштів в сумі 1600,00грн. підтверджено матеріалами справи, а відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних, заявлені до стягнення правомірно з правової підстави.

Позивач просить стягнути з відповідача суму 69,04 грн. - 3% річних за період з 07.12.2016 р. по 15.05.2018 р. та втрати від інфляції з грудня 2016 р. по травень 2018 р.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено, що у них допущено помилки щодо періоду нарахування 3% річних та втрат від інфляції.

Так, враховуючи приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України та факт отримання ОСОБА_1 відповідачем 09.03.2017 р., не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на його думку, мало місце прострочення, вірним періодом нарахування 3% річних є період з 17.03.2017р. по 15.05.2018 р., а вірним періодом нарахування втрат від інфляції є період квітень 2017 р. - травень 2018 р.

У застосуванні індексації враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р., в якому вказано, що при застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно необхідно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок 3% річних та втрат від інфляції за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , суд відзначає, що вимога про їх стягнення підлягає частковому задоволенню. Так, вимога про стягнення 3% річних (за період з 17.03.2017р. по 15.05.2018 р.) задовольняється у розмірі 55,89 грн., а вимога про стягнення втрат від інфляції (за період квітень 2017 р. - травень 2018 р.) задовольняється в розмірі 226,04 грн. В решті вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції суд відмовляє, як заявлених необґрунтовано.

Крім того, відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 7.2.1 Договору, яким передбачено, що на вимогу Покупця Постачальник у разі несвоєчасної передачі Товару, обумовленої цим Договором, зобов'язаний сплатити Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період невиконання зобов'язань, від вартості непереданого товару за кожен день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача суму 219,05 грн. пені за період з 07.12.2016 р. по 07.06.2017 р.

Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що у ньому допущено помилку щодо її періоду, оскільки позивачем не враховано, що нарахування передбачених Договором санкцій, починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Так, за умовами п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язався поставити Покупцю паливні брикети із твердих порід сировини згідно зі специфікаціями , які підписуються обома сторонами та є невід'ємними частинами Договору.

В даному випадку, у підписаній обома Сторонами Специфікації визначено строк поставки - до 31.12.2016 р. Отже, пеня підлягає нарахуванню саме з 31.12.2016р.

Перевіривши розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на його думку, мало місце прострочення, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 188,53 грн. В решті позовної вимоги про стягнення пені слід відмовити, як заявленої необґрунтовано.

З урахуванням вищевикладеного, позов задовольняється частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 1655,75 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фреш Бріз» (08132, м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області, вул. Залізнична, 92, офіс 8, код ЄДРПОУ 40457374) на користь Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37, код ЄДРПОУ 04737111) в особі Енергодарської філії (71503, м. Енергодар Запорізької області, вул. Промислова, 98-А, код ЄДРПОУ 34425580) суму 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, суму 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 53 коп. пені, суму 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 89 коп. три відсотка річних, суму 226 (двісті двадцять шість) грн. 04 коп. втрат від інфляції та суму 1655 (одна тисяча шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 75 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 , пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 28 вересня 2018 р.

Суддя М.В. Мірошниченко