Рішення

від 25.09.2018 по справі 909/643/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/643/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І.,

секретар судового засідання Максимів Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Івано-Франківської міської ради, 76004, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нонекс", 76006, м. Івано-Франківськ, вул. І.Миколайчука, 11А,

про стягнення коштів в сумі 6496,30 грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - головний спеціаліст відділу представництва Департаменту правової політики, довіреність № 3/01-20/14в від 02.01.2018,

від відповідача: представники не з"явилися,

встановив:

Івано-Франківська міська рада звернулася до господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нонекс" про стягнення 6496,30 грн. збитків за користування без правовстановлюючих документів земельною ділянкою за адресою: вул. І.Миколайчука в м. Івано-Франківську, за період з 01.01.2016 по 24.11.2016.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Нонекс" використовується земельна ділянка комунальної власності без правовстановлюючих документів, що призвело до заподіяння територіальній громаді м. Івано-Франківська збитків у вигляді неодержаного доходу за використання земельної ділянки в сумі 6496,30 грн. Заявлені позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 156, 157 ЗК України.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.08.2018.

Ухвалою суду від 21.08.2018 відкладено підготовче засідання на 06.09.2018.

Ухвалою суду від 06.09.2018 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 25.09.2018.

Представник позивача, в судовому засіданні 25.09.2018, позовні вимоги підтвердив, з підстав викладених в позовній заяві. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилаються на те, що ТОВ "Нонекс" використовується земельна ділянка комунальної власності площею 0,0524 га. по вул. І.Миколайчука, 11А в м. Івано-Франківську без правовстановлюючих документів, що призвело до заподіяння територіальній громаді м. Івано-Франківська збитків у вигляді неодержаного доходу за використання земельної ділянки, за період з 01.01.2016 по 24.11.2016, в сумі 6496,30 грн. Просить позов задоволити, стягнути з відповідача збитки в сумі 6496,30 грн. та покласти на останнього судові витрати в сумі 1762 грн.

Представник відповідача, в судове засідання 25.09.2018, повторно не з"явився.

Відповідачем направлено на адресу суду заяву про визнання позову від 25.09.2018 (вх. № 14468/18 від 25.09.2018).

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Згідно з актом про визначення збитків власнику землі від 02.11.2017, затвердженого рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 30.11.2017 № 1073, сума неодержаного територіальною громадою м. Івано-Франківська доходу визначається збитками, які нанесені міській раді за час фактичного використання земельної ділянки ТОВ "Нонекс" на вул. І.Миколайчука, 11А площею 0,0524 га. становить 6496,30 грн., за період з 01.01.2016 по 24.11.2016.

Проте, відповідачем не виконано рішення виконавчого комітету та не оплачено заподіяні збитки в сумі 6496,30 грн. до міського бюджету.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого було порушено. З урахуванням положень частини 2 статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З огляду на загальні положення наведених вище норм, для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. При цьому, для стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) також необхідним є встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Приписами статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного Кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренду земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, а пунктом "д" статті 156 Земельного кодексу України передбачено відшкодування власникам землі та іншим землекористувачам збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом статті 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 288.1. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідач, не оформивши відповідно до чинного законодавства користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні йому об'єкти нерухомості, порушив наведені вище положення законодавства.

Використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушене.

Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Згідно з пунктом 1 Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи, згідно з пунктом 2 Порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що розмір збитків при використанні земель без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) земельної ділянки, дорівнює сумі, яка могла б надійти до місцевого бюджету в разі, якщо б зазначений договір був укладений між орендодавцем та орендарем та нараховується на підставі даних нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Суд звертає увагу, що саме на відповідача покладено обов'язок оформити права на землю, зокрема, вчинити дії з виготовлення та погодження технічної документації із землеустрою. Невиконання ж цього обов'язку свідчить про наявність складу правопорушення в діях відповідача, що, як наслідок, зумовлює його відповідальність у вигляді відшкодування шкоди (збитків), завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин, беручи до уваги визнання позову відповідачем, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6496,30 грн. збитків за користування без правовстановлюючих документів земельною ділянкою за адресою: вул. І.Миколайчука, 11А в м. Івано-Франківську, за період з 01.01.2016 по 24.11.2016, є обгрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, тому позов підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного у відповідності до ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нонекс" (76006, м. Івано-Франківськ, вул. І.Миколайчука, 11А, ідентифікаційний код 39906158) на користь Івано-Франківської міської ради (76004, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, ідентифікаційний код 33644700) 6496,30 (шість тисяч чотириста дев"яносто шість гривень тридцять копійок) грн. збитків за користування без правовстановлюючих документів земельною ділянкою за адресою: вул. І.Миколайчука, 11А в м. Івано-Франківську, за період з 01.01.2016 по 24.11.2016, 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні) грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 28.09.2018

Суддя Грица Ю.І.