Рішення

від 27.09.2018 по справі 910/10695/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.09.2018 м. Київ Справа №  910/10695/18 За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАУД КОММУНІКЕЙШЕНЗ"; до: приватного акціонерного товариства "ОБОЛОНЬ"; про: стягнення 751.963,54 грн. Суддя Балац С.В. Представники: без виклику сторін. С У Т Ь        С П О Р У : Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛАУД КОММУНІКЕЙШЕНЗ" (далі – позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до приватного акціонерного товариства "ОБОЛОНЬ" (далі – відповідач) про стягнення 751.963,54 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено строк виконання грошового  зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором про надання послуг від 07.03.2017 № 07/03/2017, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 751.963,54 грн., з яких: 438.587,67 грн. – пеня, 61.265,12 грн. – 3 % річних та 252.110,75 грн. - інфляційні втрати. Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10695/18 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною. До господарського суду надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, яке мотивоване повним виконанням грошового зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором про надання послуг від 07.03.2017 № 07/03/2017, а також фінансовим станом відповідача. До господарського суду надійшли заперечення позивача проти клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій з урахуванням покращення фінансового стану відповідача. До господарського суду надійшло клопотання позивача про витребування доказів у відповідача, яке відхилене судом, оскільки вказані в клопотанні документи не стосуються предмету спору. Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва, В С Т А Н О В И В : Між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг від 07.03.2017 № 07/03/2017 (далі – Договір), відповідно до предмету якого позивач зобов'язується протягом дії цього Договору за завданням відповідача для реклами та/або інформування про продукцію відповідача – пива, здійснювати комплекс робіт/послуг (п. 1.1 Договору). Пунктом 1.2 Договору визначено, що в рамках реалізації даного Договору позивач надає послуги самостійно або із залученням третіх осіб. Перелік та вартість послуг зазначається у додатку № 2 до Договору. Порядок та вартість надання послуг із залученням третіх осіб сторони погоджують у відповідних додатках до Договору. Положеннями п. 5.3 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснити оплату послуг позивача, що надані із залученням третіх осіб, протягом десяти банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, якщо інші строки оплати не зазначені у відповідному додатку до Договору. Відповідно до п. 9.2 Договору, за прострочення у виплаті позивачу передбачених цим договором коштів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України). Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України. Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, надав відповідачу послуги на загальну суму 3.492.979,18 грн. Наведена фактична обставина підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток, а саме: - від 31.08.2017 № 395 на суму 2.087.165,20 грн.; - від 31.07.2017 № 305 на суму 90.000,00 грн.; - від 31.08.2017 № 386 на суму 90.000,00 грн.; - від 31.07.2017 № 306 на суму 60.000,00 грн.; - від 30.04.2017 № 228 на суму 301.711,20 грн.; - від 31.07.2017 № 344 на суму 429.588,00 грн.; - від 31.08.2017 № 385 на суму 109.891,20 грн.; - від 01.08.2017 № 360 на суму 3.184,80 грн.; - від 17.10.2017 № 467 на суму 45.129,60 грн.; - від 14.08.2017 № 329 на суму 276.309,18 грн.; Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем строку виконання грошового  зобов'язання за укладеним між сторонами спору Договором, що призвело до звернення позивача до суду із вимогами про стягнення з відповідача 751.963,54 грн., з яких: 438.587,67 грн. – пеня, 61.265,12 грн. – 3 % річних та 252.110,75 грн. - інфляційні втрати. Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого. Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару. Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання. Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судом встановлено, що відповідач не виконав грошове зобов'язання у строк, встановлений укладеним між сторонами спору Договором, що, водночас, відповідач визнає в поданій до суду заяві про зменшення штрафних санкцій. Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 438.587,67 грн., 3 % річних в сумі 61.265,12 грн. та інфляційних втрат в сумі 252.110,75 грн. є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними. Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відносно тверджень відповідача про те, що підставою зменшення розміру штрафних санкцій є скрутний фінансовий стан останнього суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 42 та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, підприємництвом визнається самостійна, ініціативна та на власний ризик господарська діяльність, а відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов'язань. Суд відмовляє відповідачу в задоволенні заяви останнього про зменшення розміру штрафних санкцій у вигляді пені з тих підстав, що подані відповідачем до суду звіти про фінансові результати спростовують доводи відповідача про про скрутний фінансовий стан останнього, що надало б суду дозвіл зменшити розмір пені. Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, В И Р І Ш И В : 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "ОБОЛОНЬ" (04212, м.Київ, ВУЛ. БОГАТИРСЬКА, будинок 3, ідентифікаційний код: 05391057) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАУД КОММУНІКЕЙШЕНЗ" (01033, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЖИЛЯНСЬКА, будинок 31, ідентифікаційний код 38315396) пеню в сумі 438.587 (чотириста тридцять вісім тисяч п'ятсот вісімдесят сім) грн. 67 коп., 3 % річних в сумі 61.265 (шістдесят одна тисяча двісті шістдесят п'ять) грн. 12 коп.; інфляційні втрати в сумі 252.110 (двісті п'ятдесят дві тисячі сто десять) грн. 75 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 11.279 (одинадцять тисяч двісті сімдесят дев'ять) грн. 45 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.           Суддя                                                                                              С.В. Балац