Рішення

від 20.09.2018 по справі 911/1328/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2018 р. Справа № 911/1328/18

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дебют-Центр»

(адреса: 08290, м. Ірпінь , смт. Гостомель, вул. Центральна, буд. 1-О, код 39421842)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Будпостачінвест»

(адреса: 14013, Чернігівська обл., м. Чернігів, пр-т Перемоги, буд. 119-А секція 5, код 40061341)

про стягнення 56438,90 гривень

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1;

відповідача - не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебют-Центр» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Будпостачінвест» про стягнення 56438,90 гривень, з яких: 45247,65 гривень основного боргу, 6381,18 гривень пені, 3873,96 гривень інфляційних втрат, 936,23 гривень 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки від 01.07.2016 №2040 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 02.08.2018.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.09.2018 постановлено закрити підготовче засідання у справі №911/1328/18. Призначено розгляд справи на 20.09.2018.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвали Господарського суду Київської області від 06.07.2018, 02.08.2018 та 13.09.2018 направлялись відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до правої позиції, викладеної в п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що нез'явлення відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

20.09.2018 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2016 між ТОВ Дебют-Центр (постачальник) та ТОВ Будпостачінвест (покупець) був укладений договір поставки №2040, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію в порядку і на умовах, передбачених цим договором, а покупець зобов'язався прийняти і сплатити товар в порядку і на умовах, передбачених цим договором. Найменування, кількість, асортимент, ціна і вартість товару вказуються в накладних.

Відповідно до п. 2.5. договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається у момент його фактичного здобуття покупцем на складі постачальника.

Покупець оплачує товар за договірною ціною, яка вказана в рахунку-фактури і накладній. Розрахунок за поставлений товар виконується покупцем на умовах відстрочення платежу на 3 календарних днів з моменту відвантаження товару за безготівковим розрахунком (п.п. 5.1.-.5.2. договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2016, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У випадку якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення дії цього договору не заявить про припинення дії договору, він вважається автоматично продовженим на наступний рік на тих самих умовах (розділ 8 договору).

На виконання умов договору поставки від 01.07.2016 № 2040 в період з липня по листопад 2017 року позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято у власність товар, що підтверджується наступними видатковими накладними:

№136751 від 26.07.2017 на суму 11796,00 гривень, №137467 від 27.07.2017 на суму 437,70 гривень, №138158 від 27.07.2017 на суму 99,60 гривень, №138430 від 28.07.2017 на суму 185,52 гривень, №139823 від 31.07.2017 на суму 1536,6 гривень, №140566 від 01.08.2017 на суму 4330,92 гривень, №141654 від 02.08.2017 на суму 647,22 гривень, №143547 від 04.08.2017 на суму 676,68 гривень, №145664 від 08.08.2017 на суму 78,18 гривень, №145998 від 08.08.2017 на суму 186,36 гривень, №146787 від 09.08.2017 на суму 3701,88 гривень, №147332 від 09.08.2017 на суму 1433,94 гривень, №147750 від 10.08.2017 на суму 90,72 гривень, №148094 від 10.08.2017 на суму 2069,40 гривень, №148130 від 10.08.2017 на суму 113,40 гривень, №149657 від 12.08.2017 на суму 410,46 гривень, №151107 від 15.08.2017 на суму 183,42 гривень, №153286 від 17.08.2017 на суму 371,40 гривень, №155884 від 21.08.2017 на суму 1627,32 гривень, №157327 від 22.08.2017 на суму 681,18 гривень, №158035 від 23.08.2017 на суму 3681,18 гривень, №160854 від 29.08.2017 на суму 372,90 гривень, №160929 від 29.08.2017 на суму 95,58 гривень, №162302 від 30.08.2017 на суму 363,06 гривень, №172136 від 12.09.2017 на суму 8000,16 гривень, №172464 від 12.09.2017 на суму 1132,80 гривень, №174569 від 14.09.2017 на суму 289,80 гривень, №179302 від 20.09.2017 на суму 1581,84 гривень, №181710 від 23.09.2017 на суму 1365,60 гривень, №183242 від 26.09.2017 на суму 648,00 гривень, №184533 від 27.09.2017 на суму 1673,52 гривень, №188056 від 02.10.2017 на суму 501,30 гривень, №191732 від 05.10.2017 на суму 2122,38 гривень, №195249 від 10.10.2017 на суму 434,40 гривень, №195275 від 10.10.2017 на суму 23,46 гривень, №196108 від 11.11.2017 на суму 1645,20 гривень, №196348 від 11.10.2017 на суму 881,40 гривень, які підписана представником відповідача без будь-яких заперечень з приводу зазначених у видаткових накладних кількості, вартості поставленого позивачем товару.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав зобов'язань за договором поставки від 01.07.2016 №2040 щодо повної оплати отриманого товару, оплативши товар частково, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 45247,65 гривень.

12.03.2018 позивачем на адресі відповідача було направлено претензію за вих. №105/03-18 з вимого у 7-денний строк сплатити заборгованість, однак вимога позивача залишена без задоволення.

Як вказує позивач, відповідач належним чином не виконав зобов'язань за договором щодо повної оплати отриманого товару, оплативши товар частково, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 45247,65 гривень, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 45247,65 гривень, пеню у розмірі 6381,18 гривень, 3% річних у розмірі 936,11 гривень.

В матеріалах справи відсутні належні докази сплати відповідачем заборгованості за вищевказаними видатковими накладними.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось, розрахунок за поставлений товар виконується покупцем на умовах відстрочення платежу на 3 календарних днів з моменту відвантаження товару за безготівковим розрахунком (п. 5.2 договору).

Враховуючи умови п. 5.2. договору, відповідач повинен був у повному обсязі оплатити товар, поставлений позивачем на 3 день після відвантаження товару.

Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2017 по 01.10.2017 відповідачем підтверджено заборгованість у розмірі 71699,51 гривень. В наступному згідно із видатковими накладними №188056, №191732, №195249, №195275, №19608 та №196348 позивачем поставлено товар на загальну суму 5608,17 гривень, в зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 77307,68 гривень (71699,51+5608,17). Платіжним дорученням №361 від 13.11.2017 на суму 32060,00 гривень відповідачем частково сплачено вартість товару, залишивши заборгованість у розмірі 45247,65 гривень.

Враховуючи те, що сума боргу в розмірі 45247,65 гривень за поставлений товар підтверджується належними доказами (видатковою накладною та актами звірки взаємних розрахунків, копії яких наявні в матеріалах справи), відповідачем, станом на час розгляду справи в суді, існування заборгованості у стягуваному розмірі 45247,65 гривень належними та допустимими доказами не спростованою, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 45247,65 гривень є обґрунтованими.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховано пеню за несвоєчасну сплату вартості поставленого товару в розмірі 6381,18 гривень.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно до п. 6.3. договору в разі прострочення оплати товару по накладній понад вказаний в пункті 5.2. договору термін відстрочення платежу покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки за кожен день прострочення, що діяла в період сплати пені від суми простроченого платежу.

Суд здійснив розрахунок пені, згідно якого арифметично вірна сума пені, яка підлягає стягненню складає 6381,06 гривень. В решті заявлених до стягнення сум пені суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Позивачем заявлено до стягнення - 3873,96 гривень інфляційних втрат та 936,23 гривень - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат, судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок не є вірним.

Суд здійснив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, згідно якого арифметично вірна сума 3% річних та інфляційних втрат, яка підлягає стягненню складає 683,50 гривень 3% річних та 3126,99 гривень інфляційних втрат. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частково задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 45247,65 гривень основного боргу, 683,50 гривень 3% річних, 3126,99 гривень інфляційних втрат та 6381,06 гривень пені. В решті позовних вимог відмовити.

Судовий сбір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будпостачінвест» (адреса: 14013, Чернігівська обл., м. Чернігів, пр-т Перемоги, буд. 119-А секція 5, код 40061341) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дебют-Центр» (адреса: 08290, м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Центральна, буд. 1-О, код 39421842) 45247,65 гривень основного боргу, 683,50 гривень 3% річних, 3126,99 гривень інфляційних втрат, 6381,06 гривень пені та 1730,79 гривень судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 20.09.2018 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 28.09.2018.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.Д. Лилак