Ухвала

від 17.09.2018 по справі 908/572/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

про закриття апеляційного провадження

17.09.2018 року справа № 908/572/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий судді при секретарі судового засідання: За участю представників сторін: від апелянта від боржника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 не з'явились; не з'явились; розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, м. Київ на постанову Господарського суду Запорізької області від 25.04.2018 року у справі за заявою боржника ліквідатор про№908/572/18 (суддя Юлдашев О.О.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлпетролеум", м. Запоріжжя голова ліквідаційної комісії ОСОБА_5, м. Запоріжжя банкрутство

В С Т А Н О В И В:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 25.04.2018 року у справі №908/572/18 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Газойлпетролеум" (далі за текстом - ТОВ "Газойлпетролеум") банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії - ОСОБА_5.

Не погодившись з постановою, ухваленою господарським судом першої інстанції, до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Головне управління державної фіскальної служби у м. Києві (далі за текстом - ГУ ДФС у м. Києві), яке просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 25.04.2018 року та припинити провадження у справі №908/572/18 про банкрутство ТОВ "Газойлпетролеум".

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків, в оскаржуваному судовому акті, обставинам справи. Апелянт зазначає, що боржником не було дотримано при зверненні до суду першої інстанції із заявою про порушення справи про банкрутство загальних правил проведення ліквідації підприємства, передбачених ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та порушено норми ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, оскільки боржником не було забезпечено надання первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення перевірок та визначення наявності чи відсутності заборгованості по сплаті податків, що є передумовою для звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство. Також, апелянт вважає неправомірним призначення ліквідатором голову ліквідаційної комісії без автоматизованого визначення, оскільки ця особа підпадає під ознаки заінтересованої особи стосовно боржника.

Крім того, в додаткових поясненнях, наданих на вимогу суду, заявник апеляційної скарги посилається на наявність права на оскарження постанови місцевого суду, оскільки вважає себе учасником провадження у справі про банкрутство зважаючи на прийняття 21.12.2016 року Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в ОСОБА_6", що набрав чинності 01.01.2017 року, яким було внесено зміни до Податкового кодексу України в частині функціональних повноважень контролюючих органів. Так, зокрема, відповідно до наказу ДФС України №57 від 06.02.2017 року та нової редакції статуту районних ДПІ у м. Києві, за останніми залишено виконання лише сервісних функцій (обслуговування платників податків, реєстрація та ведення обліку платників податків, об'єктів оподаткування та ведення держреєстру), а на рівень головних управлінь, яким являється апелянт, передано всі контрольно-перевірочні функції, в т.ч. функцій прийняття податкових повідомлень-рішень, погашення податкового боргу, представництва інтересів в судах.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2018 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів, яку визначено у наступному складі: ОСОБА_1 - головуючий, судді Дучал Н.М., Геза Т.Д.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.06.2018 року поновлено ГУ ДФС у м. Києві пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Господарського суду Запорізької області від 25.04.2018 року у справі №908/572/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві на постанову Господарського суду Запорізької області від 25.04.2018 року у справі №908/572/18; встановлено сторонам строк для подання відзиву з доказами його надсилання іншим учасникам справи в порядку ст. 263 ГПК України до 03.07.2018 року.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.06.2018 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16.07.2018 року, розгляд апеляційної скарги ГУ ДФС у м. Києві на постанову Господарського суду Запорізької області від 25.04.2018 року у справі №908/572/18 призначено на 16.08.2018 року об 11 год. 40 хв.

Розпорядженням керівника апарату суду №882/2018 від 15.08.2018 року, у зв'язку з неможливістю продовжувати розгляд справи суддею-членом колегії ОСОБА_2 через перебування у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/572/18 між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2018 року для розгляду апеляційної скарги визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді Геза Т.Д., Склярук О.І.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2018 року оголошено перерву у судовому засіданні у справі №908/572/18 до 17.09.2018 року о 12 год. 00 хв.; зобов'язано ГУ ДФС у м. Києві надати до Донецького апеляційного господарського суду, у строк до 12.09.2018 року: письмові пояснення (за підписом начальника) з посиланням на відповідні докази, стосовно: а) права ГУ ДФС у м. Києві на апеляційне оскарження постанови Господарського суду Запорізької області від 25.04.2018 роу у справі №908/572/18 відповідно до ст. 254 ГПК України, враховуючи те, що ГУ ДФС у м. Києві не є стороною у справі; б) які саме контролюючі функції ГУ ДФС у м. Києві здійснює відносно боржника у 2018 році з урахуванням того, що ТОВ "Газойлпетролеум" з 18.12.2017 року перебуває на обліку в Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області; в) який саме податковий орган та з якого часу здійснює контролюючі функції відносно боржника; надати докази: а) наявності чи відсутності нарахованої чи визначеної податкової заборгованості перед бюджетом України; б) звернення до боржника з грошовими вимогами у встановленому законом порядку; в) перебування боржника на обліку, як платника податків в ГУ ДФС у м. Києві, та визначення контролюючих функцій відносно боржника.

Однак, вимоги ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2018 року ГУ ДФС у м. Києві так і не виконано, жодних витребуваних доказів до суду не надано.

Розпорядженням керівника апарату суду №1188/2018 від 14.09.2018 року, у зв'язку з неможливістю продовжувати розгляд справи суддею-членом колегії ОСОБА_7 через перебування у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/572/18 між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2018 року для розгляду апеляційної скарги визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді Дучал Н.М., Склярук О.І.

До початку розгляду справи по суті сторони у справі не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не надали його до суду.

У судове засідання апеляційної інстанції, яке проводилось 17.09.2018 року, уповноважені представники апелянта, кредитора та боржника не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у відповідності до ч. 11 ст. 242 ГПК України.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути її за відсутності сторін, у зв'язку з чим переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з витягу ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - ТОВ "Газойлпетролеум" зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, код ЄДРПОУ 37955690.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Газойлпетролеум" №11 від 15.01.2018 року вирішено припинити Товариство шляхом його ліквідації у добровільному порядку, ліквідатором призначено - ОСОБА_5. Також, затверджений порядок проведення ліквідаційної процедури.

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 16.01.2018 року, боржник перебуває в стані припинення підприємницької діяльності за рішенням засновників, про що внесено до реєстру відповідний запис. Строк для заявлення кредиторами своїх вимог встановлений до 16.03.2018 року.

Про ліквідацію ТОВ "Газойлпетролеум" головою ліквідаційної комісії боржника були за основним місцем реєстрації повідомлені: Регіональний сервісний центр МВС України в Запорізькій області, Запорізький міський центр зайнятості, Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Олександрівський ВДВС Запорізького МУЮ, Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, Виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування в м. Запоріжжя, Центральне об'єднане УПФУ м. Запоріжжя. Також за попереднім місцем реєстрації повідомлено про ліквідацію Печерську ДПІ ГУ ДФС у м. Києві, що підтверджується згрупованим списком поштових відправлень (а.с. 29, т.1).

В передбачений законом строк із претензією про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг технічного консультування та логістики №18/05/2106 від 18.05.2016 року на підставі Акту здачі-приймання послуг до вказаного договру від 18.05.2016 року до боржника звернулось ТОВ "Файнобуд".

За результатами розгляду поданих документів до боржника головою ліквідаційної комісії ОСОБА_5, відповідно до листа (вих.№15 від 05.02.2018р.) визнані вимоги ТОВ "Файнобуд" на загальну суму 1235000,00 грн.

За результатами проведеної інвентаризації головою ліквідаційної комісії встановлена наявність грошових коштів у касі товариства у розмірі 17800,00 грн., які покривають судові витрати, інші активи у нього відсутні, про що складено відповідний акт від 22.03.2018 року.

Відповідно до протоколу Загальних зборів учасників №12 від 22.03.2018 року затверджено звіт голови ліквідаційної комісії Товариства та Акт контрольної інвентаризації цінностей від 22.03.2018 року.

На виконання вимог ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторів, головою ліквідаційної комісії складений проміжний ліквідаційний баланс станом на 22.03.2018 року (а.с.58-59, т.1), який затверджений загальними зборами учасників ТОВ "Газойлпетролеум" відповідно до протоколу №12 від 22.03.2018 року.

Головою ліквідаційної комісії складено перелік кредиторів вимоги яких не оскаржуються за даними бухгалтерського обліку, який є додатком до проміжного балансу станом на 22.03.2018 року, з якого встановлено, що вимоги ТОВ "Файнобуд" в розмірі 1235000,00 грн. боржником не оскаржуються. Заборгованість боржника по сплаті податків та зборів відсутня.

За результатами проведеної інвентаризації 22.03.2018 року головою ліквідаційної комісії встановлена відсутність основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, готової продукції, оборотних активів та дебіторської заборгованості за рахунок яких можливо провести розрахунки з кредиторами. Залишок грошових коштів у касі боржника та на р/рахунку складає 17800,00 грн.

Протоколами №12 від 22.03.2018 року загальними зборами учасників ТОВ "Газойлпетролеум" прийнято рішення (питання №3) ліквідувати Товариство в порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", голові ліквідаційної комісії звернутися до Господарського суду Запорізької області із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "Газойлпетролеум".

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.04.2018 року прийнято заяву про відкриття справи про банкрутство до розгляду, підготовче засідання суду призначене на 11.04.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.04.2018 року відкрито провадження у справі №908/572/18 про банкрутство ТОВ "Газойлпетролеум" на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, судове засідання для вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом призначено на 25.04.2018 року.

Як вже зазначалось, постановою Господарського суду Запорізької області від 25.04.2018 року у справі №908/572/18 визнано боржника ТОВ "Газойлпетролеум" - банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії ОСОБА_5, інше.

Керуючись вимогами ст.ст. 110, 111 ЦК України та ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд першої інстанції в оскаржуваній постанові дійшов висновку, що ліквідатором ТОВ "Газойлпетролеум" дотримано порядок проведення досудової процедури ліквідації, встановленої Цивільним та Господарським кодексами України; правомірно подано заяву до суду в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України; матеріалами справи підтверджено наявність ознак неплатоспроможності боржника, у зв'язку з чим господарський суд вважав за доцільне визнати боржника банкрутом та відкрити щодо нього ліквідаційну процедуру.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини та доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві на постанову Господарського суду Запорізької області від 25.04.2018 року у справі №908/572/18 з наступних підстав.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Відтак, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від приписів процесуального закону.

Згідно приписів ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 1 ст. 254 ГПК України визначено, що учасники справи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Колегія суддів зазначає, що в силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що учасниками у справі про банкрутство є сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Згідно зі ст. 210 Господарського кодексу України, кредиторами неплатоспроможних боржників є юридичні або фізичні особи, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

При цьому, колегія суддів зазначає, що зазначений перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Отже, процесуальне право на апеляційне оскарження мають особи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, особи, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, а також особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону про банкрутство, залежно від категорії боржника, виду його діяльності та наявності у нього майна господарський суд застосовує загальний, спеціальний або спрощений порядок провадження у справі про банкрутство. Загальний порядок передбачає застосування процедури розпорядження майном з подальшим переходом до процедур санації, ліквідації або мирової угоди. Спеціальний порядок передбачає залучення до участі у справі додаткових учасників, продовження строків санації, збігу процедур розпорядження майном та санації. Спрощений порядок застосовується під час ліквідації банкрута без застосування процедур розпорядження майном та санації.

У даному випадку, провадження у справі порушено за ст. 95 Закону про банкрутство, що передбачає спрощений порядок провадження у справі про банкрутство, який застосовується під час ліквідації банкрута без застосування процедур розпорядження майном та санації.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого.

Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 16 вказаного Закону, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

Частиною 16 вказаної статті визначено, що ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство не пізніше трьох днів з дня її винесення надсилається боржнику, кредитору (кредиторам) та іншим особам, які беруть участь або мають взяти участь у цій справі (власнику майна, органу, уповноваженому управляти майном боржника, тощо), органу доходів і зборів, місцевому загальному суду, відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ГУ ДФС у м. Києві по суті своїх вимог у справі про банкрутство, виходячи зі змісту поняття "кредитор", не може мати іншого статусу як учасника провадження у справі про банкрутство, окрім статусу конкурсного кредитора.

Особливості та порядок заявлення кредиторами вимог до боржника, що ліквідується в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, визначені положеннями ч. 3 названої статті, які передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Виходячи із особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником на підставі ст. 95 Закону про банкрутство, а також як встановлено з матеріалів справи, ГУ ДФС у м. Києві не набуло прав кредитора під час заходів ліквідації ліквідаційню комісією впродовж двохмісячного строку пред'явлення вимог до ліквідатора на підставі ст. 111 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, до боржника ТОВ "Газойлпетролеум" із претензією про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг технічного консультування та логістики №18/05/2106 від 18.05.2016 року на підставі Акту здачі-приймання послуг до вказаного договру від 18.05.2016 року до боржника звернулось ТОВ "Файнобуд".

За результатами розгляду поданих документів до боржника головою ліквідаційної комісії ОСОБА_5, відповідно до листа (вих.№15 від 05.02.2018р.) визнані вимоги ТОВ "Файнобуд" на загальну суму 1235000,00 грн.

Згідно реєстру вимог кредиторів ТОВ "Газойлпетролеум" вбачається включення кредиторських вимог ТОВ "Файнобуд" в розмірі 1235000,00 грн.

Матеріалами справи, а саме витягом з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підтверджується, що ТОВ "Газойлпетролеум" 18.12.2017 року змінило місцезнаходження юридичної особи з м. Київ на адресу: м. Запоріжжя, вул. Покровська, буд. 36.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази звернення ГУ ДФС у м. Києві до суду першої інстанції з заявою про визнання кредиторських вимог до боржника як в порядку, визначеному ч. 3 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так й в порядку ст. 111 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із апеляційної скарги ГУ ДФС у м. Києві, а також встановлено судом апеляційної інстанції, скаржник не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові) до банкрута.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що в даному випадку, виходячи зі змісту ст.ст. 1, 95 Закону про банкрутство, заявник апеляційної скарги не набув статусу конкурсного кредитора, тобто сторони у справі про банкрутство, а є особою, вимоги якої не заявлені у справі взагалі, тобто, враховуючи викладене, заявник апеляційної скарги не є учасником провадження у справі про банкрутство.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог п. 11.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року за №1588 зі змінами, дані про прийняття рішення щодо припинення юридичних осіб, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, контролюючі органи отримують від державних реєстраторів у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Центрального контролюючого органу.

Згідно вимог п. 11.5 вищевказаного Порядку, у зв'язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків контролюючі органи розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):

- заяви за формою №8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктами 11.2 - 11.4 цього розділу;

- відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;

- відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про припинення (закриття) відокремленого підрозділу;

- судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

При отриманні першого з документів про ліквідацію або реорганізацію платників податків робиться запис у журналі за формою №6-ОПП.

Пунктом 11.6. вказаного Порядку визначено, що при проведенні заходів, пов'язаних з ліквідацією або реорганізацією платника податків, контролюючі органи організовують та планують їх таким чином, щоб вимоги щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, були сформовані і отримані особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків, не пізніше строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог.

Судом встановлено, що ліквідатором боржника ТОВ "Газойлпетролеум" було належним чином повідомлено податкові органи про припинення підприємницької діяльності боржника шляхом надіслання головою ліквідаційної комісії боржника ОСОБА_5 на адресу Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві заяв за формою 8-ОПП, що дозволяло органам доходів і зборів вчасно провести перевірку платника податків - боржника та заявити грошові вимоги у даній справі про банкрутство при належному виконанні контролюючим органом його обов'язків, передбачених податковим законодавством України.

При цьому, обставин оскарження контролюючим органом дій ліквідатора підприємства-банкрута, як до порушення справи про банкрутство так й під час провадження, щодо перешкоджання проведенню позапланової податкової перевірки боржника, ненадання ліквідатором на запит податкового органу первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Як встановлено з Довідки Олександрівського управління ГУ ДФС у Запорізькі області (а.с.42, т.1), станом на 06.02.2018 року у ТОВ "Газойлпетролеум" (код ЄДРПО 37955690) обліковується наявна переплата по податкам.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на 18.12.2017 року, тобто до початку процедури досудової ліквідації, боржник - ТОВ "Газойлпетролеум" перебуває на обліку як платник податків та платник єдиного внеску в Олександрівському управлінні ГУ ДФС у Запорізькій області та ГУ ДФС у Запорізькій області.

Як вбачається з доказів матеріалів справи, на момент здійснення ліквідаційної процедури в порядку норм цивільного законодавства та в подальшому після порушення справи про банкрутство ТОВ "Газойлпетролеум" перебувало на обліку в Олександрівському управлінні ГУ ДФС у Запорізькій області та ГУ ДФС у Запорізькій області.

При звернення до господарського суду першої інстанції з заявою про порушення справи про банкрутство боржник не вказав про наявність в нього заборгованості перед ГУ ДФС у м. Києві та про перебування на обліку, як платника податків, у м. Києві на дату прийняття засновником рішення про припинення діяльності ТОВ "Газойлпетролеум".

Обґрунтовуючи свої доводи, заявник апеляційної скарги посилається лише на те, що необхідною передумовою для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, зокрема, ч. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України, згідно якої для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Судова колегія зазначає, що спрощена процедура, що передбачена ст. 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), обумовлена та випливає з процедури ліквідації юридичної особи за правилами ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, в тому числі і дотримання вимог ч. 7 ст. 111 ЦК України.

Разом з тим, з'ясування факту дотримання заявником названих вимог чинного законодавства, виходячи з норм ст. 16 та ч. 2 ст. 95 Закону про банкрутство, відбувається у підготовчому засіданні на стадії порушення провадження у справі.

Ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство згідно вимог Закону про банкрутство, зокрема ст. 8 вказаного Закону, є самостійним процесуальним документом, який підлягає оскарженню в апеляційному та касаційному порядку.

Враховуючи особливості спрощеної процедури банкрутства, що передбачена ст. 95 Закону про банкрутство, контролюючий орган, в разі наявності обставин порушення його права, що передбачено ч. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України, на своєчасне отримання первинних документів податкового обліку для проведення перевірок, має право оскаржити ухвалу суду першої інстанції про порушення справи про банкрутство.

Ухвала Господарського суду Запорізької області від 11.04.2018 року про відкриття провадження у справі про банкрутство не оскаржена та набрала законної сили, та належним чином направлена до податкового органу, у зв'язку з чим останній був обізнаний про провадження у справі про банкрутство.

Матеріали справи свідчать про те, що органи доходів і зборів не вживали будь-яких заходів відповідно до п.п. 78.1.7 п. 78.1. ст. 78 ПК України стосовно здійснення документальної перевірки боржника, не звертались до порушення справи про банкрутство з вимогами до ліквідатора про надання первинних документів для податкової перевірки та визнання її майнових вимог, будучи обізнаними про хід справи про банкрутство.

ГУ ДФС у м. Києві не надано жодних доказів вжиття податковим органом заходів з проведення позапланової перевірки боржника з метою виявлення факту дотримання/недотримання останнім вимог податкового законодавства України (відповідні накази про проведення перевірки, акти про недопущення чи/або відсутність боржника за податковою адресою тощо).

Апеляційна скарга обґрунтована лише тим, що у боржника виникає можливість звернення до господарського суду в порядку визначеному ст. 95 Закону про банкрутство тільки після забезпечення подання первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

З цього приводу колеггія суддів вважає за необхідне зазначити, що перелік функцій державної податкової інспекції, в тому числі функцій контрольно-перевірочної роботи, закріплено в ст. 19 1 Подактового кодексу України. Організація та проведення документальних фактичних перевірок здійснюються шляхом видачі наказу на проведення, оформлення направлення, посвідчення на перевірку, складенню акту або довідки та повідомлення-рішення, вимоги, інших процесуальних актів податкового органу за результатом призначення та здійснення перевірок. Документи з питань перевірок, запити, накази, акти, повідомлення про час та місце перевірки та розгляди заперечень надсилаються платникам в порядку встановленому п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, а саме: документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

З урахуванням вимог п. 20.4 ст. 20, п. 77.4 ст. 77, п. 78.4 ст. 78, 79.2 ст. 79 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, рішення про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки може прийматись не тільки керівником органу ДФС, а також його заступником або уповноваженою особою.

При цьому, отримання даних державного реєстратора про внесення до ЄДРПОУ запису про рішення засновника про припинення в силу п. 78.1.7 ст. 78 Податкового кодексу України є безумовною підставою для проведення позапланової перевірки такого платника податку.

Як вбачається з витягу ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадськиї формувань (графа Дата надходжень від Міндоходів до державного реєстртора документів) 14.03.2018 року представник Міндоходів (в особі представника ОСОБА_8П.) отримало від державного реєстратора у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Центрального контролюючого органу відомості про припинення юридичної особи ТОВ "Газойлпетролеум", що виключає факт порушення права контролюючого органу (не повідомлення) для своєчасного проведення перевірок боржника.

Також, строки проведення позапланових перевірок згідно ст. 78 Податкового кодексу України визначені як максимальні 15 робочих днів та можуть бути продовжені не більш ніж на 10 робочих днів.

Тобто, враховуючи вимоги вищенаведених норм податкового законодавства у Олександрівського управління ДФС у Запорізькій області, у самого ГУ ДФС у Запорізькій області та у ГУ ДФС у м. Києві ще у березні 2018 році були всі об'єктивні обставини для призначення та проведення позапланової перевірки боржника у строки визначені Податковим Кодексом та для застосування відповідних заходів за порушення податкового законодавства, передбачені за ненадання документації для перевірки.

Проте, будучи повною мірою обізнаними про проведення ліквідації боржника посадовими та уповноважиними особами податкової та фіскальної служби не було прийнято рішення про проведення такої перевірки в межах строків визначених ст. 111 Цивільного кодексу України та ст. 82 Податковго кодексу України.

Будь-яких наказів про проведення перевірок, направлення посвідчень та складення за результатами перевірок актів, довідок, податкових повідомлень-рішень, вимог, та інших процесуальних актів фіскальної служби не оформлено та організацію перевірок не здійснено та до матеріалів справи апелянтом не надано.

Непроведення податкової перевірки чи неподання первинних документів для проведення перевірки не є підставою для незастосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, у разі якщо вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Податковим органом не дотримано вимог Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року, згідно яких позапланова документальна перевірка боржника призначається та розпочинається протягом десяти робочих днів з дати публікації повідомлення про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, у разі ліквідації юридичної особи за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу.

Перехід боржника до ліквідаційної процедури не перешкоджає податковим органам, в тому числі апелянту - ГУ ДФС у м. Києві (після внесення змін до Податкового кодексу України) вжити заходів щодо перевірки діяльності боржника на предмет ведення ним фіктивної підприємницької діяльності, а також, наявності (відсутності) у нього заборгованості зі сплати податкових платежів, оскільки податковим законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, у якій така перевірка повинна бути проведена, а суб'єктивні фактори, пов'язані з невиконанням (неналежним виконанням) контролюючими органами своїх повноважень, підставою для відмови у визнанні боржника банкрутом за наявності доказів дотримання останнім визначених Законом про банкрутство умов бути не можуть.

Враховуючи особливості провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст. 95 Закону про банкрутство), особа набуває статусу кредитора та має право оскаржити постанову про визнання боржника банкрутом після звернення з дотриманням встановленого ч. 3 ст. 95 Закону порядку з заявою про грошові вимоги до банкрута.

Виходячи з аналізу норм ст.ст. 10, 11 Закону про банкрутство, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу кредитора - сторони (учасника провадження у справі про банкрутство) з моменту визнання її грошових вимог до боржника чи/або надання господарським судом правової оцінки змісту заявлених вимог та прийняття за результатами їх розгляду відповідної ухвали.

Отже, статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі органом державної податкової служби, при наявності підтверджених у встановленому порядку документами вимог щодо грошових зобов'язань до боржника, та через певні процедури, що визначені спеціальною нормою законодавства Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема після визнання його вимог, що також узгоджується з нормою ч. 1 ст. 210 Господарського кодексу України, і тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом.

При цьому, для віднесення апелянта до осіб, стосовно яких місцевим господарським судом вирішено питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки у розумінні ст. 254 ГПК України, фіскальний орган повинен довести свої процесуальні повноваження на оскарження судових рішень у даній справі про банкрутство, зокрема наявність контролюючих повноважень саме у ГУ ДФС у м. Києві відносно боржника та яким саме чином облік і діяльність боржника пов'язані із функціями ГУ ДФС у м. Києві.

Саме тому ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2018 року до Донецького апеляційного господарського суду, у строк до 12.09.2018 року: письмові пояснення (за підписом начальника) з посиланням на відповідні докази, стосовно: а) права ГУ ДФС у м. Києві на апеляційне оскарження постанови Господарського суду Запорізької області від 25.04.2018 роу у справі №908/572/18 відповідно до ст. 254 ГПК України, враховуючи те, що ГУ ДФС у м. Києві не є стороною у справі; б) які саме контролюючі функції ГУ ДФС у м. Києві здійснює відносно боржника у 2018 році з урахуванням того, що ТОВ "Газойлпетролеум" з 18.12.2017 року перебуває на обліку в Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області; в) який саме податковий орган та з якого часу здійснює контролюючі функції відносно боржника; надати докази: а) наявності чи відсутності нарахованої чи визначеної податкової заборгованості перед бюджетом України; б) звернення до боржника з грошовими вимогами у встановленому законом порядку; в) перебування боржника на обліку, як платника податків в ГУ ДФС у м. Києві, та визначення контролюючих функцій відносно боржника.

Проте, на виконання вимог апеляційного суду фіскальною службою надіслано лише лист про надання інформації, за змістом якого скаржник посилається на зміни в Податковому законодавстві та наявність у головних управлінь (фіскальної служби центрального/обласного рівня) контрольно-перевірочних функцій, в т.ч. функцій прийняття податкових повідомлень-рішень, погашення податкового боргу, представництва інтересів в судах.

Водночас, будь-яких доказів, яким саме чином та з яких підстав саме цей податковий орган здійснює такі повноваження відносно боржника у даній справі апелянтом не надано, тому не доведено, що оскаржуваною постановою суд першої інстанції вирішив питання про права, інтереси та (або) обов'язки ГУ ДФС у м. Києві, що таку позапланову перевірку повинен був проводити лише апелянт - ГУ ДФС у м. Києві, а не ГУ ДФС у Запорізькій області (або Олександрівське управління).

Колегія суддів вважажє за необхідне зазначити, що ТОВ "Газойлпетролеум" 18.12.2017 року змінило місцезнаходження юридичної особи з м. Київ (бул. ОСОБА_6, буд. 26, оф. 408) на адресу: м. Запоріжжя, вул. Покровська, буд. 36.

Відповідно до п. 7.5 розділу VII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588, платники податків, у яких відсутні об'єкти, закриті відокремлені підрозділи, у зв'язку з чим такий платник податків був взятий на облік за неосновним місцем обліку, знімаються з обліку за неосновним місцем обліку у разі надходження (наявності) відповідних підтвердних документів або у зв'язку із закінченням бюджетного періоду за умови сплати податків, зборів до бюджету на підставі службових документів контролюючого органу. Інформація про зняття з обліку за неосновним місцем обліку вноситься до Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб.

Враховуючи вимоги вищенаведеного положення податкового законодавства, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві повинно було зняти ТОВ "Газойлпетролеум" з обліку платників податків за основним місцем обліку лише за умови сплати податків, зборів до бюджету на підставі службових документів контролюючого органу та проведення податкової перевірки.

18.12.2017 року до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про зміну місцезнаходження ТОВ "Газойлпетролеум" на м. Запоріжжя, у зв'язку із чим, у відповідності до п.п. 2 п. 10.13. розділу Х Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588, станом на 03.05.2017 року (до початку проведення процедури ліквідації) ТОВ "Газойлпетролеум" було знято з обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та взято на облік, як платника податків за основним місцем обліку Олександрівському управлінні ГУ ДФС у Запорізькій області.

На момент початку ліквідаційної процедури (станом на 16.01.2018 року) ТОВ "Газойлпетролеум" перебувало на податковому обліку у Олександрівському управлінні ГУ ДФС у Запорізькій області, а у зв'язку з тим, що останнім звітнім періодом був 2017 рік, податкова звітність за останній звітній період подавалась до ДПІ за попереднім місцем обліку, а саме ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

При цьому, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві було прийнято рішення про зняття з обліку боржника, незважаючи на непроведення документальної позапланової перевірки та наявності всіх законних підстав для її проведення у відповідності до п. 11.9 Порядку.

Тобто, у податкового органу безумовне право на проведення перевірки виникло ще в 2017 року, у зв'язку з поданням заяви про зняття з обліку платника податків, яке так і не було реалізовано ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та ГУ ДФС у м. Києві.

Колегія суддів не заперечує проти наявності з 01.01.2017 року у ГУ ДФС у м. Києві перевірочних функцій, але для встановлення наявності права на оскарження судового рішення у даній справі скаржником повинно бути доведено та документально підтверджено не тільки наявність таких повноважень в силу закону, а й порушення своїх прав в т.ч. знаходження боржника на обліку в м. Києві, позбавлення права на проведення перевірки саме ГУ ДФС у м. Києві (не інший контролюючий орган), проте не саме лише посилання на наявність контрольно-перевірочних функцій та залишення за ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві лише сервісних функцій. Суд вважає, що позбавлення ліквідатором права контролюючого органу на проведення податкової перевірки є порушенням вимог ст.ст. 105, 110 ЦК України, однак у даному випадку ГУ ДФС у м. Києві не доведено, що саме цей фіскальний орган здійснє перевірку відносно боржника та що саме його право порушено, оскаржуваною постановою. В свою чергу, податковий орган, на обліку якого знаходиться ТОВ "Газойлпетролеум", а саме Олександрівське управління ГУ ДФС у Запорізькій області та/або ГУ ДФС у Запорізькій області не зверталось до суду з апеляційною скаргою та не стверджувало про неможливість проведення податкової перевірки.

Жодних належних та допустимих доказів, у розумінні ст. 76, 77 ГПК України, порушення прав контролюючих органів оскаржуваною постановою господарського суду першої інстанції, окрім наявності у ГУ ДФС у м. Києві права проводити податкові перевірки, апелянтом суду не надано та матеріали справи таких доказів не містять.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що органом, уповноваженим на проведення податкової первірки відносно боржника, тобто контролюючим органом, є Олександрівське управління ГУ ДФС у Запорізькій області та/або ГУ ДФС у Запорізькій області. Відтак, на виконання вимог ст. 111 ЦК України голова ліквідаційної комісії був зобов'язаний подавати первинні документи фінансової звітності саме до контролюючих органів в м. Запоріжжя, а не до ГУ ДФС у м. Києві. Проте, зазначені органи, які наділені контролюючими функціями з перевірки боржника, не є апелянтами та, відповідно, не оскаржували ані ухвалу про відкриття справи про банкрутство, ані постанову про визнання боржника банкрутом, про порушення своїх прав не заявляли, а ГУ ДФС у м. Києві не зважаючи на обізнаність про рух процедури банкрутства та вимоги апеляційної інстанції стосовного надання обгрунтування та доказів на підтвердження наявності повноважень щодо можливості проведення перевірки відносно боржника та чому саме до ГУ ДФС у м. Києві, а не до іншого контролюючого органу, боржник повинен був подавати первинні документи таких доказів суду не надало. При цьому, колегія суддів не заперечує проти наявності у ГУ ДФС у м. Києві права та повноважень на проведення податкових перевірок, але у даному випадку апелянтом не доведено наявності та поширення цих повноважень на проведення перевірок щодо суб'єктів господарювання - платників податків, які знаходяться на обліку Олександрівського управління ГУ ДФС у Запорізькій області та/або ГУ ДФС у Запорізькій області.

Таким чином, судом встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві не є учасником справи про банкрутство, оскільки не зверталося з грошовими вимогами до боржника до прийняття оскаржуваної постанови, а також, не є особою, стосовно якої місцевим господарським судом вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, оскільки не доведено порушення його прав, тому апелянт позбавлений права на оскарження судових рішень у даній справі про банкрутство.

Аналогічного правового висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2018 року у справі №908/1692/17.

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства - щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст. 95 Закону про банкрутство, ГУ ДФС у м. Києві не є кредитором боржника, оскільки не має підтверджених належними доказами кредиторських вимог до нього, у зв'язку з чим не має статусу сторони, учасника чи іншої особи у справі про банкрутство, та оскаржувана в апеляційному порядку постанова не стосується його прав, інтересів та (або) обов'язків, а тому заявник апеляційної скарги не має права звертатись з апеляційною скаргою на постанову Господарського суду Запорізької області від 25.04.2018 року у справі №908/572/18, відповідно до положень ст. 254 ГПК України.

За таких обставин, провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві на постанову Господарського суду Запорізькій області від 25.04.2018 року у справі №908/572/18 підлягає закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Керуючись ст. 254, ст. 255, п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження за скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві на постанову Господарського суду Запорізької області від 25.04.2018 року у справі №908/572/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлпетролеум", м. Запоріжжя - закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Н.О. Мартюхіна

Судді Н.М. Дучал

ОСОБА_3

(У судовому засіданні 17.09.2018 року було проголошено вступну та резолютивну частину ухвали. Повний текст ухвали складено та підписано 24.09.2018 року)