Постанова

від 25.09.2018 по справі 461/3715/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 461/3715/18 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/783/2080/18 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія: 20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: ОСОБА_2, її представника - ОСОБА_3,

представника ПАТ Банк Фінанси та Кредит - Дроб'язко К.М.,

представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 25 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит в особі фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит , Товариства з обмеженою відповідальністю Капелюшок , Товариства з обмеженою відповідальністю Будкомфорт Індустрія , ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеррент , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Моргун Олександра Сергійовича, про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 25 травня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовлено.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що спірне нерухоме майно було перереєстровано щонайменше три рази після вчинення оскаржуваного правочину, котрий було здійснено без згоди іншого співвласника. Наведене свідчить про те, що існує ризик ускладнення чи неможливості виконання можливого рішення суду у даній справі. Просить ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу, представник ПАТ Банк Фінанси та Кредит - Дроб'язко К.М., представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 заперечили проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники справи в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, тому їх неявка відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи, який проводиться за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як роз'яснено в п.п. 1 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.

Згідно із роз'ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як убачається з виділених матеріалів справи, позивачка звернулася до суду з позовом про визнання недійсними попереднього договору купівлі-продажу ? частки нежитлових приміщень, договору купівлі-продажу цієї ж частки та про скасування записів про реєстрацію права власності цієї частки за відповідачами.

Також позивачка звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на нежитлове приміщення, заборонити відповідачам здійснювати продаж ? частки у цього приміщенні та вчиняти інші дії щодо її відчуження, реєстрації, продажу, перереєстрації, заборонити виділ цієї частки, перепланування, поділ, передачу приміщення в оренду або заставу, чи в інший спосіб обтяжувати частку.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд виходив з того, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження того, що наявний ризик подальших реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна. Також судом враховано, що до предмету даного спору відноситься оскарження правочинів та реєстрації права власності щодо ? частки нежитлових приміщень, а заявник просить накласти арешт на нежитлове приміщення в цілому. Крім того, надана позивачем у розпорядження суду копія оспорюваного правочину не дає можливості встановити усі фактичні обставини справи, а визначена позивачем вартість усього приміщення, а не його частки позбавляє суд можливості визначити співмірність, оскільки згідно з ч. 3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Проте повністю з такими висновками суду погодитись не можна.

Як убачається з інформаційної довідки з ЄДРРПНМ власником ? частки нежитлових приміщень, загальною площею 262,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 є співвідповідач по справі ТзОВ Інтеррент .

З урахуванням характеру спірних правовідносин, а також доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, колегія суддів пересвідчившись, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а саме у формі неможливості повернення сторін у попередній стан, за умови неналежності на цей момент відповідачам об'єкту нерухомого майна, який є предметом у спорі, приходить до висновку про необґрунтованість оскаржуваної ухвали та необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, колегія суддів також вважає, що види забезпечення позову, обрані позивачем не в повній мірі відповідають заявленим позовним вимогам, та можуть призвести до втручання у здійснення відповідачами своєї господарської діяльності, що є недопустимим.

Найбільш ефективним та достатнім в даному випадку, на думку колегії суддів буде вжиття заходів забезпечення позову у спосіб заборони відповідачам вчиняти дії щодо відчуження спірної частки у нежитловому приміщенні.

Відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасування з прийняттям нової про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 25 травня 2018 року скасувати та постановити нову постанову, якою заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задовольнити частково.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю Капелюшок (код ЄДРПОУ 13836527, адреса місця знаходження: 79008, м.Львів, пл. Ринок, 13), Товариству з обмеженою відповідальністю Будкомфорт Індустраія (код ЄДРПОУ 39070358, адреса місця знаходження: 79008, м.Львів, вул. Антоновича, 122), Товариству з обмеженою відповідальністю Інтеррент (код ЄДРПОУ 42005886, адреса місця знаходження: 79008, м.Львів, вул. Л. Українки,7), відчужувати ? частки нежитлових приміщень загальною площею 262,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні решти заяви - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 27.09.2018р.

Головуючий

Судді: