Рішення

від 25.09.2018 по справі 1540/3379/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1540/3379/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83) до Приватного Закладу Одеський приватний дошкільний навчальний заклад Дитячий садок ДОУ ЗНАЙКА (65016, м. Одеса, вул. Толбухіна, буд. 7/120) про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - ООВ ФСЗІ) з адміністративним позовом (а.с. 28-30) до Приватного Закладу Одеський приватний дошкільний навчальний заклад Дитячий садок ДОУ ЗНАЙКА (далі - ПЗ ДОУ ЗНАЙКА ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 18779,90 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні №875- VII від 21.03.1991 року (далі - Закон України №875- VII) для юридичних та фізичних осіб-підприємців встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Відповідно до ч. 3 зазначеної статті підприємства, установи, організації, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Згідно зі Звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік, наданому до ООВ ФСЗІ, середньооблікова чисельність штатних працівників склала 8 осіб, відповідач повинен був створити 1 робоче місце, проте не було створено жодного.

Відповідно до пункту 3.2.5 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ поштова-річна Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів , затвердженою Наказом Мінпраці України 10.02.2007 року №42, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 року за №117/13384 (далі - Інструкція), середньооблікова чисельність працівників за період з початку року ( в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням одержаної сумі на кількість місяців 12 (тобто місяців). На підприємстві протягом 2017 року працювала особа з інвалідністю: ОСОБА_1 (2 міс). 2:12 = 0.2 = 0. Кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю = 1. Таким чином відповідно до чинного законодавства норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом звітного 2017 року відповідачем не виконано.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України №875- VII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Враховуючи викладене, ООВ ФСЗІ була розрахована середньорічна заробітна плата у розмірі 35875,00 грн (287,00 х 1000 : 8); сума адміністративно-господарських санкцій за 1 нестворене робоче місце у розмірі 17973,50 грн. (35875,00 грн. х 1 : 2), а також сума пені станом на 02.07.2018 року у розмірі 842,40 грн. (10,80 х 78).

Ухвалою суду від 12.07.2018 року адміністративний позов залишений без руху та наданий строк для усунення недоліків (а.с. 19-21).

Ухвалою суду від 27.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 2-4).

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов (а.с. 48-52), в якому не погодившись з позовними вимогами, зазначив, що ПЗ ДОУ ЗНАЙКА є юридичною особою та відноситься до категорії підприємств, яким відповідно до статті 19 Закону України №875- VII встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця. До березня 2017 року включно у ПЗ ДОУ ЗНАЙКА чисельність штатних працівників складала 7 осіб, однак у зв'язку з розширенням штату, вакантне робоче місце для зайнятості інваліда було утворено 31.03.2017 року, у зв'язку із чим відповідачем затверджено відповідні накази. На виконання вимог Закону України №875- VII щодо працевлаштування інвалідів відповідачем вчинялись наступні дії, а саме неодноразово розміщались вакансії на одному із рейтингових сайтів по пошуку роботи https://rabota.ua/ (вперше 31.03.2017 року, повторно 15.05.2017 року), проте у зв'язку із специфічністю виду діяльності закладу знайти особу з інвалідністю не вдалось. Крім того, відповідачем 31.03.2017 року було направлено до Київського районного центру зайнятості м. Одеси Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за Формою №3-ПН.

Посилаючись на правові висновки ВАСУ представник відповідача вказує, що роботодавець може бути притягнутий до відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону України №875- VII лише за умови доведення Фондом соціального захисту інвалідів факту відмови роботодавцем інвалідові у працевлаштуванні; обізнаність роботодавця (на основі інформації, отриманої від Фонду) про наявність безробітних інвалідів, які претендують на зайняття вакантного робочого місця, не є свідченням його вини у вигляді невжиття заходів щодо встановлення контакту із цими претендентами, виявлення серед них бажаючих зайняти це місце, обрання серед них гідного зайняти вакансію та надання йому соціальних послуг із оформлення трудового договору.

На думку представника відповідача, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Таким чином, юридична відповідальність, передбачена частиною першою ст. 20 Закону України №875- VII має наставати або в разі порушення роботодавцем вимог ч.3 ст. 18 Закону України №875- VII, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або в разі порушення роботодавцем вимог ч.3 ст. 17, ч.1 ст. 18, ч. 2, 3, 5 ст. 19 Закону України №875- VII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості. Враховуючи викладене, відповідач вжив всі заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу, при цьому жодних доказів того, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, позивачем не надано, а також не доведено факту протиправної відмови відповідача у працевлаштуванні інвалідів.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив (а.с. 67-69), в якій додатково зазначив, що відповідач не створив жодного робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, а у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю мав створити 1 робоче місце. Таким чином відповідно до чинного законодавства норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом звітного 2017 року відповідачем не виконано. Посилаючись на положення ч.4 розділу І Порядку подання форми звітності №3-ПН, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 року (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України №1476 від 05.12.2016 року) (далі - Порядок) представник позивача зазначає, що актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв'язку. З доданої до відзиву форми звітності №3-ПН, вона подана лише 31.03.2017 року, проте відповідач не надає доказів того, що підтверджував актуальність вказаної вакансії протягом року.

Представник відповідача надав до суду заперечення (а.с. 71-73), в яких додатково зазначив, що згідно з п. 4 ч.3 ст. 50 Закону України Про зайнятість населення роботодавці зобов'язані зокрема своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції інформацію про попит на робочу силу (вакансії). На виконання п. 4 ч.3 ст. 50 Закону України Про зайнятість населення наказом Міністерства соціальної політики України було затверджено Порядок, відповідно до вимог якого на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, представник відповідача зазначає, що періодичність подачі звітності за Формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок щодо звітування своєчасно та в повному обсязі. Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив один із залежних від нього, передбачених законодавством, заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто дію для недопущення господарського правопорушення. Враховуючи викладене, ПЗ ДОУ ЗНАЙКА вжив всіх залежних від нього заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Справа розглянута у порядку письмового провадженні.

Судом встановлено, що ПЗ ДОУ ЗНАЙКА зареєстрований 08.08.2016 року, номер запису 15561020000059521, код ЄДРПОУ 40723980.

Наказами завідувача ПЗ ДОУ ЗНАЙКА ОСОБА_2 від 31.03.2017 року: - №5 Про створення робочого місця для інваліда , було створено робоче місце для інваліда (двірник), вирішено надати Державній службі зайнятості інформацію щодо вакансії для інваліда, а також вжити інші міри щодо пошуку інваліда на створену вакансію (а.с. 53); №6 Про внесення змін до штатного розпису внесені зміни до штатного розпису ПЗ ДОУ ЗНАЙКА , загальна кількість штатних одиниць склала 9 осіб (а.с. 55).

31.03.2017 року вакансія двірника з інвалідністю була розміщена на сайті з пошуку роботи https://rabota.ua/ (повторно розміщена 15.05.2017 року) (а.с. 56-57).

Крім того, відповідачем 31.03.2017 року направлено до Київського районного центру зайнятості м. Одеси Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за Формою №3-ПН (а.с. 58-63).

19.02.2018 року позивачем отримано звіт ПЗ ДОУ ЗНАЙКА про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік (далі - Звіт), відповідно до якого фактично за рік: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу склала - 8 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України №875- VII - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників - 287 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 35875,00 грн. З 02.10.2017 року на посаді двірник працювала одна особа, яка має інвалідність, ОСОБА_1, група інвалідності друга (а.с. 31-33)

19.03.2018 року ООВ ФСЗІ складений та направлений на адресу відповідача ОСОБА_3 адміністративно-господарських санкцій за 2017 рік, відповідно до якого сума адміністративно-господарських санкцій за 1 нестворене робоче місце для інваліда у 2017 році склала 17973,50 грн. (а.с. 34)

Враховуючи несплату відповідачем у термін до 15.04.2018 року вказаної суми адміністративно-господарських санкцій, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами першою та другою статті 19 Закону України № 875-ХІІ визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

У відповідності до статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.

Статтею 238 Господарського кодексу України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 ГК України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Статтею 20 Закону № 875-ХІІ також передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 ГК України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин).

Відповідно до ч.1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. Тому у цій справі необхідно встановити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з ч.3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону №875-ХІІ пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до п. 4 ч.3 ст. 50 Закону України Про зайнятість населення (набрав чинності з 01 січня 2013 року) роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Суд не приймає до уваги посилання позивача в обґрунтування позовних вимог щодо наявності підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій на ненадання відповідачем доказів того, що він підтверджував актуальність вказаної вакансії протягом року, оскільки обов'язок підприємств подавати центрам зайнятості дані про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів щомісячно був встановлений Законом України №803-XII від 01.03.1991 року Про зайнятість населення , який втратив чинність з 01.01.2013 року, а тому до спірних правовідносин не застосовується.

Питання подання звітів №3-ПН регулюється Порядком, відповідно до п.5 розділу І якого форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідач подав звітність форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за 2017 рік до Київського районного центру зайнятості міста Одеси 31.03.2017 року (отримано 04.04.2017 року) (а.с. 63), тим самим вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення правопорушення. Разом з тим, посилання представника позивача на лист Одеського міського центру зайнятості №902/19/02 від 10.05.2018 року є неспроможними, оскільки судом встановлено, що відповідач звертався із звітом №3-ПН до Київського районного центру зайнятості міста Одеси.

Суд також критично оцінює посилання представника позивача на п.4 розділу І Порядку, відповідно до якого актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв'язку, оскільки саме на територіальний орган зайнятості згідно вимог Закону України №875-ХІІ покладений пошук підходящої роботи для інваліда, відповідно саме на ньому лежить обов'язок уточнення даних, зазначених у формі №3-ПН. При цьому у відповідача також були відсутні підстави для подання уточнювальної звітності, оскільки уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо.

Крім того, відсутні докази безпідставної відмови інвалідам, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування.

Вказані обставини, свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності на підставі частини 2 статті 218 ГК України, враховуючи те що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідно на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність безпосереднього звернення до підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

При вирішенні спірних правовідносин по справі суд у відповідності до положень ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права врахував висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018 року у справі №806/1368/17.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12, 241-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 38016923) до Приватного Закладу Одеський приватний дошкільний навчальний заклад Дитячий садок ДОУ ЗНАЙКА (65016, м. Одеса, вул. Толбухіна, буд. 7/120, код ЄДРПОУ 40723980) про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.