Рішення

від 28.09.2018 по справі 815/2632/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2632/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі у складі

головуючого судді Катаєвої Е.В.,

за участю секретаря судового засідання Левчук О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТРАЛІЗОВАНЕ ПРОТИПОЖЕЖНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ (вул. Проценка, 23Д, м. Одеса, 65031) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (вул. Семінарська,5 м. Одеса, 65044) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ЦЕНТРАЛІЗОВАНЕ ПРОТИПОЖЕЖНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ (далі ТОВ ЦПС ) з позовом (т.1 а.с.5-20, т.7 а.с.32) до Головного управління ДФС в Одеській області (далі ГУ ДФС), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.05.2018 року:

№0020121415 за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 402405,00грн;

№0020091415 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 396558,00грн ( 317246,00грн податкове зобов'язання, 79312,00 грн штрафні санкції);

№0232251307 з податку на доходи фізичних осіб у сумі 125265,03грн (73589,00грн податкове зобов'язання, 51676,03грн за штрафними санкціями;)

№0232281307 за платежем військовий збір у сумі 8673.68грн (5099,96грн податкове зобов'язання та 3573,82грн штрафні санкції);

№0232261307 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у сумі 510,00 грн (штрафні санкції).

Позивач зазначив, що рішення, яке оспорюється прийняте на підставі ОСОБА_3 перевірки від 15.03.2018 року, з висновками якого він не погодився та надав заперечення на вказаний акт, проте при прийнятті оскаржуваних рішень вони не були взяті до уваги.

В ОСОБА_3 перевірки зазначено, що ТОВ ЦПС занижений фінансовий результат до оподаткування (прибуток та збиток) за 2015 рік на суму 2235583грн в результаті безпідставного віднесення до складу собівартості реалізованої продукції (по суті до складу і вартість) вартість робіт, виконаних підприємствами: ТОВ ОСТ ПЛЮС на суму 1941500 грн., ТОВ НОРДКАП ІНВЕСТ на суму 294083 грн. По цим же контрагентам на думку перевіряючих неправомірно сформований податковий кредит. Згідно з актом перевірки основним аргументом відповідача щодо невизнання господарських операцій з вказаними контрагентами є твердження ГУ ДФС щодо відсутності інформації про наявність у контрагентів технічного персоналу та необхідних трудових та інших ресурсів, виробничого обладнання, транспорту, тощо, у зв'язку з чим ГУ ДФС ставить під сумнів реальність здійснення таких операцій.

Позивач вважає висновки ОСОБА_3 перевірки необґрунтованими, оскільки відповідачем надано оцінку не господарським відносинам позивача з контрагентами, а по суті проаналізовано податкову інформацію щодо їх відносин з іншими особами, які до операцій ТОВ ЦПС не мають ніякого відношення. Такі посилання в обґрунтування висновків ОСОБА_3 перевірки є неправомірними та побудовані лише на припущеннях. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. В ОСОБА_3 не наведено жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ ЦПС , серед іншого, здійснює види діяльності за напрямками: 43.21 Електромонтажні роботи; та 80.20 Обслуговування систем безпеки та має відповідні дійсні ліцензії АЕ291821 та АЕ184209. При цьому має дві філії, які розташовані в м. Київ та м. Хуст. Надання послуг здійснюється як фізичним так і юридичним особам на всій території України. З огляду на недостатність трудових ресурсів для обслуговування та монтажу відповідних систем поза межами міста ОСОБА_1, позивачем залучаються до виконання частини робіт інші суб'єкти господарювання.

В 2015 році було укладено два договори з ТОВ ОСТ ПЛЮС на підставі яких замовлено відповідні послуги. Роботи виконані, складені акти виконаних робіт, виконання робіт оплачено, господарськи операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку.

Також 24.12.2014 року, 29.12.2014 року, 20.02.2015 року були укладені договори з ТОВ НОРДКАП ІНВЕСТ , яке виконало роботи по оброблянню металевих конструкцій, монтажні та малярні роботи. Відповідно до вимог чинного законодавства, всі господарські операції були підтверджені належним чином складеною первинною бухгалтерською документацією, а саме актами виконаних робіт (наданих послуг), всі роботи були оплачені у повному обсязі, всі податкові накладні на зазначену вартість робіт (передплат) були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Але вказані документи були взагалі проігноровані відповідачем. Твердження в ОСОБА_3 перевірки, що надано достатній обсяг підтверджуючих документів бухгалтерського та податкового обліку є неспроможним, оскільки всі документи, які запитувались усно були надані, письмово документи не запитувались. Первинні документи також були надані до заперечень на ОСОБА_3 перевірки проте проігноровані відповідачем. Проте всі надані ним документи відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та відображені у бухгалтерському обліку відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку Витрати , затвердженого наказом МФУ від 31.12.1999 року №318.

Позивач зазначив, що контрагенти були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, ФОП та громадських формувань, вони зареєстровані і на теперішній час. Крім того, вказані контрагенти мали ліцензії на здійснення відповідних робіт, тобто, на думку позивача, держава в особі своїх уповноважених органів фактично підтвердила належну добросовісність підприємств в контексті наявності належних кваліфікованих трудових ресурсів.

Щодо інших відомостей відносно контрагентів позивач зазначив, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дій інших осіб, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Доданими до позову доказами, а саме наведеними вище первинними та іншими документами, які оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій, підтверджується фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправильність, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Також позивач зазначив, що відсутність у контрагента трудових ресурсів, на що посилається податковий орган, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення саме з цих мотивів з податкового обліку витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Відповідач в ОСОБА_3 перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не зазначав про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства. В обґрунтування висновків в ОСОБА_3 перевірки відповідачем не

наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

Позивач просив врахувати позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 16.01.2018 року у справі №826/1398/14, від 16.01.2018року (справа №820/4648/13-а), від 15.02.2018 року (справа №810/4391/16), від 25.04.2018 року (справа №826/16435/16), в яких зазначено, що відсутність у контрагентів матеріальних і трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі на його контрагентів. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини. Зокрема, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується рішенням у справі Булвес АД проти Болгарії .

Також позивач не згодний із зазначенням в ОСОБА_3 перевірки, що ним необґрунтовано віднесено до складу витрат вартість паливно-мастильних матеріалів, а оплата позивачем цих матеріалів є додатковим благом керівника позивача, який був відповідальний за ведення фінансово-господарської діяльності у перевіряємий період та який, на думку відповідача, отримав паливо за рахунок коштів підприємства.

ТОВ ЦПС не має у власності автотранспортних засобів, разом з цим специфіка його діяльності передбачає постійне пересування по місту та за його межами працівників. Для забезпечення виробничих потреб з працівниками було укладено договори про використання особистого автотранспорту при виконанні службових обов'язків, за умовами яких підприємство зобов'язалось забезпечити відповідні автотранспортні засоби паливо-мастильними матеріалами в межах необхідних для переміщення працівника по виробничим питанням. Дані договори не є договорами оренди, оскільки автомобіль не із володіння власника, а отже посилання перевіряючого не те, що такі договори не були нотаріально зареєстровані, не відповідають вимогам чинного законодавства.

Позивач зазначив, що більш детальних пояснень він не може надати, оскільки відповідач не надав йому разом з актом перевірки додатків, на які міститься посилання у самому акті перевірки, що є порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015 року №727 (далі Порядок №727). При цьому факти виявлених порушень повинні бути викладені, об'єктивно та повною мірою. Суть порушення має бути вказана чітко з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків та з посиланням на первинні документи, які свідчать про наявність таких порушень. Висновки, що викладені в ОСОБА_3 перевірки щодо зазначених в ньому порушень, не відповідають вищезазначеним вимогам, оскільки вони не містять конкретних даних про будь порушення, з посиланням на конкретні господарські операції та конкретні документи. Чанним законодавством закріплено презумпцію правомірності рішень платника податку (пп.4.1.4. ст.4 та п.56.21 ст.56 ПКУ), а тому будь яке неоднозначне трактування норм діючого законодавства, щодо оподаткування мусить трактуватись на користь платника податку.

Позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача подав відзив на позов (т.7 а.с.53-57), у якому просив відмовити у задоволенні позову, вважав прийняті податкові повідомлення - рішення правомірними, прийнятими у відповідності до вимог законодавства. Представник відповідача зазначив, що висновки ОСОБА_3 про встановлені під час перевірки порушення податкового законодавства зроблені з урахуванням наявної податкової інформації відносно контрагентів позивача, яку наводить у відзиві.

Також представник відповідача у відзиві на позов (т.7 а.с.72-74) виклав обставини зазначені в ОСОБА_3 перевірки щодо встановлених порушень про завищення податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ ОСТ ПЛЮС , ТОВ НОРДКАП ІНВЕСТ , по укладеним договорам щодо придбання паливо-мастильних матеріалів,, а також отримання додаткового блага працівником у вигляді безоплатного отримання паливо-мастильних матеріалів, що стало підставою для нарахування податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб, військовій збір, та накладення штрафу у розмірі 510грн. Представник вважав, що вказані порушення доведені актом перевірки.

У відповіді на відзив, представник позивача наполягав на обґрунтованості позовних вимог та зауважив, що відзив не містить обставин щодо спростування доводів позивача викладених в обґрунтування позовних вимог.

Ухвалою суду від 06.06.2018 року позовна заява лишена без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків позову (т.7 а.с.1-4)

Провадження по справі відкрите ухвалою суду від 19.06.2018 року, призначене підготовче засідання по справі (т.1 а.с. 2-4).

Ухвалою суду від 04.09.2018 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті (т.7 а.с.96).

У судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали свої позиції з посиланням на доводи викладені у позові та відзиві на позов.

Судом встановлено, що ТОВ ЦПС зареєстровано 18.09.2007 року, знаходиться на податковому обліку в органах державної податкової служби з 19.09.2007 року, є платником ПДВ. З 11.12.2007 року.

З 24.11.2017 року по 06.03.2018 року ГУ ДФС проведено перевірку позивача, за результатами якої складений ОСОБА_3 №199/15-32-14-15/35404509 від 15.03.2018 року Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТРАЛІЗОВАНЕ ПРОТИПОЖЕЖНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ , код ЄДРПОУ 35404509 податкового, валютного та іншого законодавства період з 01.01.2014 по 31.12.2016 року (т.1 а.с.32-75).

Позивач подав заперечення на ОСОБА_3 перевірки (т.1 а.с.60-63). Листом ГУ ДФС від 16.05.2018 року Про результати розгляду заперечень до акту перевірки позивача повідомлено, що вони не прийняти до уваги та висновки ОСОБА_3 залишаються без змін (т.1 а.с.64-75).

На підставі ОСОБА_3 перевірки №199/15-32-14-15/35404509 від 15.03.2018 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 18.05.2018 року:

№0020121415 за платежем з податку на прибуток приватних підприємств про збільшення податкових зобов'язань на 402405,00грн;

№0020091415 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 396558,00грн (317246,00грн податкове зобов'язання, 79312,00 грн штрафні санкції);

№0232251307 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 125265,03грн (73589,00грн податкове зобов'язання, 51676,03грн штрафні (фінансові) санкції);

№0232281307 про збільшення грошового зобов'язання за платежем військовий збір у сумі 8673.68грн (5099,96грн податкове зобов'язання та 3573,82грн штрафні санкції);

№0232261307 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у сумі 510,00 грн (штрафні санкції).

№0045261403 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 538638,00грн (за податковими зобов'язаннями 430910,00грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 107728,00 грн) (т.1 а.с.90).

У висновку ОСОБА_3 перевірки №199/15-32-14-15/35404509 від 15.03.2018 року щодо підстав прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ ЦПС :

п.44.1 ст.44, пп134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ, п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.11,15 Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 №318, занижено податок на прибуток у сумі 402405,00грн. за 2015 рік;

пп.14.1.185 п.14.1 ст.14, п.198.1,198.3,198.5 ст.198, п.200.2 ст.200 ПКУ заниження податку на додану вартість на суму 495322грн.;

п.200.1,200.2 ст.200 ПКУ занижено суму ПДВ до сплати на суму 9980 грн.;

ст.51, п.119.2 ст.119, 176.2 ст.176 ПКУ податкова звітність про суми доходів нарахованого (сплаченого) на користь платників податків податку та суми утриманого з них податку надавалися з неповними даними, а саме: у перевіряємому періоді не відображено перерахування грошових коштів СГД фізичним особам, без перерахування податку на доходи фізичних осіб - з ознакою доходу 157 , не відображені суми поворотної фінансової допомоги з ознакою доходу 153 , не відображені виплачені доходи фізичній особі ОСОБА_4 у вигляді додаткового блага з ознакою доходу 126 ;

ш. 162.1.3 п.162.1 ст.162, пп.164.2.17 п.164.2, п. 164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.2 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 ПКУ донараховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 73589,00грн. (з урахуванням коефіцієнту) у вигляді додаткового блага.;

пп. 1.3, пп. 1.4, п.п.1.5 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX, пп. 162.1.1., пп. 162.1.2., пп.162.1.3, п.162.1 ст. 162, пп. 163.1.1, пп. 163.1.2 п.163.1, пп. 163.2.1., пп. 163.2.2 п. 163.2 ст.163, пп. 164.1.1, пп. 164.1.2 п.164.1 , пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1, п.п.168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст.171 ПКУ донараховано військового збору у розмірі 50099,96грн.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 134 ПКУ встановлено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: - зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); -збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: -збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); - зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Посадові особи ГУ ДФС у висновку акту перевірки щодо заниження податку на прибуток посилаються на порушення позивачем п.11,15 Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 №318, проте у самому ОСОБА_3 наводять лише положення п.11, яким встановлено, що собівартість реалізованої продукції(робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Пункт 15 визначає витрати, які включаються до складу загальновиробничих витрат.

У п.14.1.185 ст.14 ПКУ наведено поняття постачання послуг, а саме що це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. Також у вказаному пункті наводяться можливі операції з постачання послуг щодо їх оподаткування.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.193 ПКУ щодо формування податкового кредиту встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.5 ст.198 ПКУ платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: - в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених пп.196.1.7 п.196.1 ст.196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; - в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених пп.197.1.28 п.197.1 ст.197цього Кодексу та операцій, передбачених п. 197.11 ст.197 цього Кодексу); - в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; - в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п.189.9 ст.189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно з ОСОБА_3 перевірки порушення позивачем вищезазначених норм призвело до заниження податок на прибуток у сумі 402405,00грн. за 2015 рік та заниження податку на додану вартість на суму 495322грн.

Крім того, щодо податку на додану вартість у висновку ОСОБА_3 зазначено, що у результаті порушення п.200.1, 200.2 ст.200 ПКУ занижено суму ПДВ до сплати на суму 9980 грн.

Пунктом 200.1 ст.200 ПКУ встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетного відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2 ст.200 ПКУ при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ ЦПС згідно з Декларацією з ПДВ за жовтень 2015 року №9236673737 від 19.11.2015 року нараховано до сплати (ряд.18) 17950грн. Однак підприємством безпідставно зменшено суму на 9980грн, як залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду.

У позові не спростовувалось наявність вказаного порушення. Суд вважає його встановленим та доведеним.

Що стосується висновків ОСОБА_3 перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, яке призвело до заниження податок на прибуток у сумі 402405,00грн. за 2015 рік та заниження податку на додану вартість на суму 262334,00грн, суд дослідивши та оцінивши надані сторонами докази дійшов висновку, що в цієї частині акт перевірки не містить належних та допустимих доказів наявності порушень податкового законодавства зі сторони позивача. Таки докази не наведені у відзиві на позов та не надані представником відповідача у судовому засіданні.

ОСОБА_3 перевірки та матеріалів справи судом встановлено, що вищезазначені висновки ґрунтуються фактично на тому, що на думку перевіряючих не були здійснені господарськи операції позивачем з його контрагентами ТОВ ОСТ ПЛЮС , ТОВ НОРДКАП ІНВЕСТ .

З контрагентом ТОВ ОСТ ПЛЮС позивачем були укладені договори№ 2-01 від 06.01.2015 року та № 03/К від 26.03.2015 року (т.1 а.с.141,155), відповідно до яких ТОВ ОСТ ПЛЮС виконало роботи з установлення, обслуговування систем охоронної, пожежної сигналізації.

Виконання вказаних господарських операцій відповідно до вимог законодавства підтверджені належним чином складеною первинною бухгалтерською документацією. Зокрема, складені акти виконаних робіт №2702 від 27.02.2015 на суму 372 800 грн. (у т.ч. ПДВ 62133,33 грн.), №3103 від 31.03.2015 на суму 60 000 грн. (у т.ч. ПДВ 10000 грн.), №3004 від 30.04.2015 на суму 156 000 грн. ( у т.ч. ПДВ 26000 грн.), №3006 від 30.06.2015 на суму 1 400 000 грн. (у т.ч. ПДВ 233333,34 грн.),№3003 від 31.03.2015 на суму 341 000 грн. (у т.ч. ПДВ 56833,33 грн.). Всі роботи були оплачені у повному обсязі.

Складені всі податкові накладні на зазначену вартість робіт (послуг) та передплат, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с.141-216).

Крім того, з контрагентом ТОВ НОРДКАП ІНВЕСТ позивачем були укладені договори № 107 від 24.12.2014 року, № 123 від 29.12.2014 року та № 27 від 20.02.2015 (т.1 а.с. 76-80,94-98,107-111), які виконані сторонами у повному обсязі (т.1 а.с.76-140).

Вказані господарські операції відображені позивачем у бухгалтерському обліку позивача за відповідний період; суму ПДВ по податковим накладним включено до податкового кредиту відповідного періоду, податкові накладні пройшли реєстрацію в ЄРПН та сума податкового кредиту відповідає податковій декларації з ПДВ за відповідний період та відповідає бухгалтерському обліку. Вказані обставини не заперечуються в ОСОБА_3 перевірки.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV).

Відповідно до статті 1,8 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Аналіз значених норм права дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях.

Акт перевірки не містить обставин з відповідними доказами, що господарська операція не відбулась, не настали зміни майнового стану платника податків за результатами її здійснення, та відповідно позбавлення права на податковий кредит позивача при вказаних обставинах порушують його майнові права.

Судом встановлено, що перевіряючи в обґрунтування своїх висновків в ОСОБА_3 перевірки посилаються на податкову інформацію ДПІ у Приморському районі ГУ ДФС в Одеській області щодо ТОВ ОСТ ПЛЮС з питань проведення фінансово - господарських операцій з контрагентами за період січень-червень 2015 року.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що використання такої інформації щодо операцій контрагента з третіми особами для оцінки господарський операцій між ним та його контрагентом є неправомірним.

Крім того, без здійснення перевірки первинних бухгалтерських документів в податковій інформації висновки про порушення суб'єктами господарювання податкового законодавства також є неправомірним,н е відповідає вимогам ПКУ, Порядку №727.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ Порядку №727, факти виявлених порушень законодавства з питань податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно. Відповідно до п.4 розділу ІІІ Порядку описова частина акту перевірки у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення повинна містити чітко викладений зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначення первинних документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Висновки контролюючого органу фактично ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки в податковій інформації, на які посилаються перевіряючи не наведено жодного порушення податкового законодавства зі сторони позивача.

Перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, встановлений ст.83 ПКУ, в якому зазначена - податкова інформація.

Статтею 71 ПКУ встановлено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Збір податкової інформації та порядок її отримання контролюючим органом регламентований ст.ст.72,73 ПКУ. Пунктом 72.1 ст.72 визначений перелік джерел інформації, яка використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Згідно з п.71.1.6 ст.72 ПКУ для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Статтею 74 ПКУ визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючи органи функцій та завдань.

Таким чином, умовами використання податкової інформації під час перевірок повинно бути те, що вона зібрана відповідно до положень ПКУ та зберігається та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Суд вважає, що використані перевіряючими листи - податкова інформація щодо контрагентів позивача виходить за поняття отриманої та опрацьованої інформації, оскільки вказані листи окрім наявної, опрацьованої та систематизованої інформації відносно суб'єкта господарювання, яка наявна в інформаційних базах податкового органу, містять висновки посадової особи, яка складала вказані листи, про порушення ним податкового законодавства. Між тим, відповідно ПКУ, Порядку №727 висновки щодо порушення податкового законодавства суб'єктом господарювання можуть міститься лише в актах перевірки такого суб'єкта, яка здійснюється на підставі, встановленої законом, та обов'язково на підставі первинної документації суб'єкта господарювання.

Саме для виключення безпідставного використання податкової інформації у висновках відповідного суб'єкта господарювання, якій перевіряється, в ПКУ були внесені зміни Законом від 17.07.2015 року та п.86.7 ст.86 ПКУ був доповнений абзацом, згідно з яким контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акту перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до ст.60 цього Кодексу.

Вказані зміни в ПКУ є логічно - послідовними з точки зору того, що лише у встановленому законом порядку обставини можуть бути взяті до уваги та на них можна посилатися як на належні докази контролюючому органу при викладенні висновків акту перевірки відносно суб'єкта господарювання.

Суд вважає, що надані до позову первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентами підтверджують здійснення господарських операцій, які відображені в бухгалтерській та податковій звітності позивача, та спростовують висновки ОСОБА_3 перевірки про наявність порушень податкового законодавства.

При цьому суд враховує, що статтею 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідач, якій є суб'єктом владних повноважень не зазначив у відзиві на позов, в судовому засіданні жодного доказу щодо недостовірності цих обставин, а також про обізнаність позивача про будь які недостовірні відомості відносно контрагента або його обізнаність щодо порушень податкового законодавства зі сторони контрагента та причетність до цих порушень позивача. Таких доказів не містить і ОСОБА_3 перевірки відносно позивача.

Суд вважає, що саме позивач будь-яких порушень податкового законодавства, по господарським операціям з його контрагентами ТОВ ОСТ ПЛЮС , ТОВ НОРДКАП ІНВЕСТ щодо формування витрат та податкового кредиту не допустив.

Крім того, наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагентів по ланцюгу господарських відносин (несплата податків, притягнення до відповідальності) не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов'язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-ІV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив щодо зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ: Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Суд вважає обґрунтованим посилання позивача на практику Верховного Суду, викладену в постановах від 16.01.2018 року у справі №826/1398/14, від 16.01.2018року (справа №820/4648/13-а), від 15.02.2018 року (справа №810/4391/16), від 25.04.2018 року (справа №826/16435/16) та необхідність у відповідності до положень ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховувати судом при розгляді справи. Зокрема, у постанові по справі №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 року Верховний Суд, викладеному у постанові по справі №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 року.

Суд також критично оцінює посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Зазначений висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові по справі №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 року.

Відповідно до положень ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що є неправомірним та підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 18.05.2018 року №0020121415 за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 402405,00грн.

Що стосується повідомлення-рішення від 18.05.2018 року №0020091415 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 396558,00 грн (317 246,00 грн податкове зобов'язання, 79312,00 грн штрафні санкції), то воно підлягає скасуванню частково, а саме в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 327918,00грн (за податковим зобов'язанням на 262334,00грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 65584,00грн), тобто в частині, що стосується господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ ОСТ ПЛЮС , ТОВ НОРДКАП ІНВЕСТ та відповідного формування по вказаним операціям податкового кредиту.

Не підлягає задоволенню вказане податкове повідомлення-рішення в частині нарахування грошових зобов'язань у сумі 9980 грн (заниження суми ПДВ у результаті порушення п.200.1, 200.2 ст.200 ПКУ, що не спростовувалось позивачем), а також у сумі 44932,00 у зв'язку з придбання пального за договорами укладеними 04.02.2014 року з ПП ОККО-БІЗНЕС та від 01.07.2014 року з ПП ОККО-БІЗНЕС КАНТРАКТ .

Також не підлягають задоволенню податкові повідомлення-рішення від 18.05.2018 року №0232251307 з податку на доходи фізичних осіб у сумі 125265,03грн (73589,00грн податкове зобов'язання, 51676,03грн за штрафними санкціями); №0232281307 за платежем військовий збір у сумі 8673.68грн (5099,96грн податкове зобов'язання та 3573,82грн штрафні санкції); №0232261307 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у сумі 510,00 грн (штрафні санкції) у зв'язку з встановленими порушеннями згідно з висновками ОСОБА_3 перевірки порушеннями:

ст.51, п.119.2 ст.119, 176.2 ст.176 ПКУ податкова звітність про суми доходів нарахованого (сплаченого) на користь платників податків податку та суми утриманого з них податку надавалися з неповними даними, а саме: у перевіряємому періоді не відображено перерахування грошових коштів СГД фізичним особам, без перерахування податку на доходи фізичних осіб - з ознакою доходу 157 , не відображені суми поворотної фінансової допомоги з ознакою доходу 153 , не відображені виплачені доходи фізичній особі ОСОБА_4 у вигляді додаткового блага з ознакою доходу 126 ;

ш. 162.1.3 п.162.1 ст.162, пп.164.2.17 п.164.2, п. 164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1 п.2 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 ПКУ донараховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 73589,00грн. (з урахуванням коефіцієнту) у вигляді додаткового блага.;

пп. 1.3, пп. 1.4, п.п.1.5 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX, пп. 162.1.1., пп. 162.1.2., пп.162.1.3, п.162.1 ст. 162, пп. 163.1.1, пп. 163.1.2 п.163.1, пп. 163.2.1., пп. 163.2.2 п. 163.2 ст.163, пп. 164.1.1, пп. 164.1.2 п.164.1 , пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1, п.п.168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст.171 ПКУ донараховано військового збору у розмірі 50099,96грн.

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді на балансі підприємства не обліковувалися автотранспортні засоби, були відсутні нотаріально завірені договори оренди на автотранспортні засоби з фізичними або юридичними особами, та як наслідок відсутні первинні документи підтверджуючи використання пального в господарській діяльності.

Перевіряючи зробили висновок з посиланням на пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПКУ доход отриманий у вигляді палива за рахунок коштів підприємства є додатковим благом зазначеного працівника, що включаються до складу місячного оподаткованого доходу та повинен оподатковуватися податком на доходи фізичних осіб за ставкою, встановленою п.167.1 ст.167 ПКУ.

Згідно із пп. є пп. 14.1.54 п.14.1 ст.14 ПКУ дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, у тому числі, не виключно, доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених згідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

Відповідно п.п.162.1.3 п. 162.1 ст. 162 ПКУ платниками податку є, зокрема, податковий агент.

Пунктом 164.5 ст.164 ПКУ встановлено, що при нарахуванні доходів у будь-яких не грошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування помножена на коефіцієнт.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 та відповідно із пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПКУ податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Підприємством - податковим агентом не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб з доходів у не грошовій формі у вигляді отримання палива за рахунок коштів підприємства.

Позивач не заперечував відсутність на підприємстві автотранспорту, проте вважає висновки перевіряючих необґрунтованими та зазначив, що специфіка діяльності підприємства передбачає постійне пересування по місту та межами працівників. Для забезпечення виробничих потреб з працівниками було укладено договори про використання особистого автотранспорту при виконанні службових обов'язків, за умовами яких підприємство зобов'язалось забезпечити відповідні автотранспортні засоби паливо-мастильними матеріалами в межах необхідних для переміщення працівника по робочим питанням. Дані договори не являються договорами оренди, оскільки автомобіль не вибуває із володіння власника, а отже посилання перевіряючого не те, що такі договори не були нотаріально зареєстровані, не відповідають вимогам чинного законодавства.

В обґрунтування своїх доводів позивачем надані до позову копії договорів про використання працівником особистого автотранспорту для потреб підприємства (т.1 а.с.219-232), а також копії подорожних листів службового легкового транспорту (т.3,4,5,6).

Таким чином, позивач оформлював договори на використання автотранспорту, що належить працівнику, в господарській діяльності підприємства не шляхом договору оренди або безоплатного користування, які передбачають нотаріальне засвідчення та передачу автотранспорту у користування, а шляхом укладення фактично договорів про компенсацію за використання власного автомобіля з виданням відповідного наказу.

Вартість компенсації за користування авто, так само, як і вартість придбаного і використаного у зв'язку із таким користуванням бензину у бухгалтерському обліку відноситься до витрат підприємства. Оскільки власником автомобіля є фізична особа - не платник ПДВ, то, податковий кредиту в сумі сплаченої компенсації підприємство не має.

Дослідивши надані подорожні листи суд вважає, що вони не підтверджують у повній мірі використання автомобілів для господарської діяльності.

Позивач використовував форму подорожнього листа, затвердженого для службових автомобілів, яка була затверджена наказом Державного комітету статистики України №74 від 17.02.1998 року, та який втратив чинність на підставі наказу №95 від 19.03.2013 року.

Насамперед вона була затверджена саме для службових автомобілів, але позивач використовував транспорт працівників, тому зазначення в ньому таких даний як виїзд з гаража, повернення до гаражу, з відображенням пального, та зазначення режиму водія - ОСОБА_1 по місту, не є належними та достатніми доказами використання вказаного транспорту у господарської діяльності, за відсутністю інших первинних документів з відображенням об'єктів відвідування, мети тощо, які підтверджують у повній мірі використання транспорту в господарській діяльності.

Суд вважає, що висновок акту перевірки, що сума компенсації за використання авто при наявності тих документів, які надані позивачем, є додатковим благом працівника.

Підпунктом 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПКУ встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді, зокрема, вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Правомірним є як похідні нарахування військового збору, а також нарахування штрафу у розмірі 510 гривень у відповідності до п.119.2 ст.119 ПКУ, якою встановлена відповідальність за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2018 року №0020121415 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 402405,00грн, а також податкового повідомлення - рішення від №0020091415 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 396558,00грн (за податковим зобов'язанням на 317246,00грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 79312,00грн.) в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 327918,00грн (за податковим зобов'язанням на 262334,00грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 65584,00грн).

Частиною 3 ст.139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Суд вважає, що з Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 12450,00грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,12,13, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТРАЛІЗОВАНЕ ПРОТИПОЖЕЖНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ (вул. Проценка, 23Д, м. Одеса, 65031, код ЄДРПОУ 35404509) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (вул. Семінарська,5 м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.05.2018 року №0020121415 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 402405,00грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.05.2018 року №0020091415 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 396558,00грн.(за податковим зобов'язанням на 317246,00грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 79312,00грн) в частині збільшення грошового зобов'язання на суму 327918,00грн. (за податковим зобов'язанням на 262334,00грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 65584,00грн).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТРАЛІЗОВАНЕ ПРОТИПОЖЕЖНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ судовий збір у розмірі 12450,00грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.