Рішення

від 28.09.2018 по справі 1640/2598/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2598/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б. розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гожулівської сільської ради Полтавського району про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

26 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Гожулівської сільської ради Полтавського району про визнання протиправною бездіяльності щодо не прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 10.07.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку на території Гожулівської сільської ради з урахуванням висновків суду; зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку на території Гожулівської сільської ради з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не входять до вичерпного переліку підстав, встановлених статтею 118 Земельного кодексу України.

17.08.2018 відповідач надав відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволені позову. Відповідач зазначив, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, 11.05.2018 рішенням 27 сесії 7 скликання Гожулівської сільської ради виділена громадянину ОСОБА_2, який на даний час здійснює оформлення технічної документації на земельну ділянку. На території сільської ради відсутні земельні ділянки для надання у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку /а.с. 20-21/.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, подали заяву про розгляд справи без їх участі /а.с. 37/.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За приписами частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що позивач 10.07.2018 звернувся до Гожулівської сільської ради Полтавської області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку на території Гожулівської сільської ради /а.с 23/.

За результатами розгляду вказаного клопотання Гожулівська сільська рада листом від 17.07.2018 № 454 повідомила ОСОБА_1 про те, що за вказаними в графічних матеріалах земельні ділянки, відповідним рішенням надані громадянам для розробки проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На даний час земельні ділянки знаходяться на стадії оформлення відповідної документації та отримання кадастрового номеру. Також, повідомлено, що на території сільської ради проживають 35 учасників АТО, від яких до сільської ради раніше поступили аналогічні заяви що розглядаються у першу чергу /а.с. 25/.

Позивач не поголився із вказаним рішенням та оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

В розумінні вимог статей 81, 116 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За приписами частини першої статті 121 Земельного кодексу України кожен громадянин України має право на безоплатну передачу йому у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в розмірі 0,25 гектара у селах.

Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому частиною сьомою статті 118, статтею 122 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом а частини 1 статті 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Згідно статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97 ВР Про місцеве самоврядування в Україні (Закон № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Таким чином, виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів, що земельна ділянка визначена як земельна ділянка для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції, а також інформації, що інші особи зверталися до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки.

Пунктом 14 частини 1 статті 12 Закону У країни "Про статус ветеранів війни, гаранти захисту їх соціального забезпечення" встановлено, що учасникам бойових дій надається, серед іншого, право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Згідно з пунктом 9 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, посвідчення учасника бойових дій і відповідний нагрудний знак особам, зазначеним в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, яким надано статус учасника бойових дій, видаються Мін'юстом, органами Міноборони, МВС, Національної поліції, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральної прокуратури України, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС.

Отже, статус учасника бойових дій підтверджується посвідченням учасника бойових дій. У даному випадку позивач є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії УБД № 115072, виданим 16.02.2016 Управлінням персоналу штабу Військової частини А4583.

Як зазначено у постанові Верховного суду від 27.03.2018 по справі № 463/33785/15-а виходячи з приписів статей 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Тобто, у відповідача відсутні підстави вважати приорітетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, обґрунтування відмови відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не містить підстав для такої відмови визначених ст. 118 ЗК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання бездіяльності Гожулівської сільської ради Полтавської області щодо не прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 10.07.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку на території Гожулівської сільської ради; зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку на території Гожулівської сільської ради з урахуванням висновків суду.

Стосовно клопотання про встановлення судового контролю суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, даною нормою передбачено право, а не обов'язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

На даний час у суду відсутні підстави вважати, що відповідач не виконуватиме чи ухилятиметься від виконання судового рішення у даній справі.

Крім того, позивачем не аргументовано підстави застосування судового контролю у цій справі.

Таким чином, клопотання позивача про встановлення судового контролю задоволенню не підлягає.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Гожулівської сільської ради Полтавського району (вул. Полтавська, 10, с. Гожули, Полтавський район, Полтавська область, 38713, код ЄДРПОУ 21046816) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Гожулівської сільської ради Полтавської області щодо не прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 10.07.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку на території Гожулівської сільської ради.

Зобов'язати Гожулівську сільську раду Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.07.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку на території Гожулівської сільської ради з урахуванням висновків суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Б. Головко