ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ 28 вересня 2018 року № 826/14457/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей Оіл» про стягнення заборгованості у розмірі 58 598,43 грн, ВСТАНОВИВ: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - позивач, ГУ ДФС) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей Оіл» (далі по тексту -відповідач, ТОВ «Арістей Оіл»), в якому просить стягнути з ТОВ «Арістей Оіл» кошти платника податків з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 58 598,43 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявна заборгованість з податку на додану вартість на суму 58 598,43 грн, яка виникла на підставі самостійно визначеного грошового зобов'язання. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2017 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі. До суду від відповідача надійшли заперечення на позовну, в тексті яких відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі з огляду на те, що грошове зобов'язання, яке визначено позивачем як податковий борг, було прийнято передчасно та з порушенням вимог Податкового кодексу України. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року суд ухвалив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року зупинено провадження в адміністративній справі №826/14457/17 до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва в адміністративній справі №826/15567/17 та зобов'язано сторін невідкладно повідомити суд про набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва в адміністративній справі №826/15075/17. 18 квітня 2018 року до суду від представника відповідача надійшла заява про поновлення провадження у справі. Разом з тим, до заяви долучено довідку про відсутність у відповідача заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2018 року поновлено провадження в адміністративній справі №826/14457/17 та призначено судове засідання на 17 липня 2018 року о 14:00 год. 24 вересня 2018 року до суду від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду на підставі статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що згідно з інформаційно-телекомунікаційними системами органів ДФС, станом на 21 вересня 2018 року за ТОВ «Арістей Оіл» податковий борг не обліковується. Розглянувши вищевказану заяву, суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 5 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду. Однак відповідно до частини другої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті. З огляду на те, що заява позивача про залишення позову без розгляду надійшла після початку розгляду справи по суті, вказана заява задоволенню не підлягає. Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «Арістей Оіл» код ЄДРПОУ 37099684, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 34А, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві та є платником податків за основним місцем обліку. Як вбачається з матеріалів справи, станом на день звернення до суду за відповідачем обліковувався податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 58 598,43 грн., який виник із узгоджених сум податкових зобов'язань, визначених платником податків самостійно. Виходячи із приписів пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, сума податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає платник податків у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу, вважається узгодженою. Відповідно до пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків. Отже, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, є узгодженим з дня подання такої декларації. Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України: - грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1); - податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1); - податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1). Згідно зі статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16). Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.18 пункту 20.1); приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (підпункт 20.1.29 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.34 пункту 20.1). Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. З огляду, на те, що відповідачем наявна заборгованість не погашена, податковим органом на адресу ТОВ «Арістейл Оіл» направлено податкову вимогу форми «Ю» від 01.08.2017 №52387-17 на суму податкового боргу в розмірі 95065,43 грн. Вищевказана вимога вважається врученою відповідачу з огляду на приписи абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України. Статтею 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Згідно абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно до статті 57 Податкового кодексу України, сплаті підлягає лише узгоджена сума нарахованого грошового зобов'язання, тобто та сума, яка не оскаржується платником податків у передбаченому законом порядку. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2018 року, яке набрало законної сили 23 травня 2018 року у справі №826/15567/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арістей Оіл» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 01.08.2017 №52387-17 відмовлено у повному обсязі. Разом з тим, відповідачем до матеріалів справи долучено довідку від 13 квітня 2018 року №56590 про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів, з якої вбачається, що станом на 13 квітня 2018 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «Арістей Оіл» заборгованість із сплати податків, зборів, платежів не обліковується. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Положенням частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 вказаного Кодексу. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки заборгованість відповідача перед бюджетом, за стягненням якої звернувся позивач, відсутня. Керуючись статтями 9, 77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд В И Р І Ш ИВ: У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - відмовити. Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя В.В. Аверкова
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 28.09.2018 |
Оприлюднено | 02.10.2018 |
Номер документу | 76796713 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Аверкова В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні