Рішення

від 28.09.2018 по справі 826/6021/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 вересня 2018 року № 826/6021/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Ланет-Нетворк доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Ланет-Нетворк (далі - ТОВ Ланет-Нетворк , позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) (з урахуванням зави про уточнення від 29.04.2016 року) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.11.2015 року № 0006912208, від 25.04.2016 року № 0008382202 в частині.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.05.2016 року суддею Кузьменком В.А. відкрито провадження в адміністративній справі № 826/6021/16 та призначено дану справу до судового розгляду.

06.02.2017 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017р. №4900 Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ та згідно з п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015р. №25), з метою пришвидшення розгляду справи, адміністративну справу №826/6021/16 повторно розподілено на суддю Амельохіна В.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2017 року суддею Амельохіним В.В. справу № 826/6021/16 прийнято до свого провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі висновків Актів перевірки суперечать фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності підприємства та мають бути скасовані.

Зокрема, позивач звертає увагу, що Між ТОВ "Ланет Нетворк" та ТОВ "Ланет Україна" були укладені та діяли протягом 2014р. договори оренди, за якими локальні телекомунікаційні мережі надавалися в оренду ТОВ "Ланет Нетворк".

Враховуючи, що локальні телекомунікаційні мережі становлять складні технологічні об'єкти, Орендодавець (ТОВ "Ланет Україна") разом з наданням мереж в оренду здійснював їх технологічну підтримку та надання суміжних послуг. У той же час, в акті перевірки податковий орган послався на взаємовідносини ТОВ "ЛАНЕТ Україна" щодо оренди мереж з такими контрагентами як ТОВ "Таліос", ТОВ "Телеінвест", ТОВ "МАРКІАНА" і вказав не підтвердження цих взаємовідносин "актами зустрічних звірок". Однак, як відомо позивачу, ТОВ "Ланет Україна" є самостійним та єдиним власником телекомунікаційних мереж і ніколи на залучав до їх оренди, компанії на які послався податковий орган - ТОВ "Таліос", ТОВ "Телеінвест", ТОВ "МАРКІАНА". Тим більше, що Податковий кодекс України, в редакції після 01.09.2015 взагалі забороняє використовувати так звані "акти зустрічних звірок", службових записок та інших подібних документів для податкового контролю платників податків.

А тому, на думку позивача, оскільки послуги оренди телекомунікаційного обладнання, які надавалися ТОВ "Ланет Україна", безпосередньо пов'язані з оподатковуваними операціями позивача та отриманням доходу, адже саме за допомогою використання орендованих мереж позивача доставляє інформаційний контент та телекомунікаційний сигнал абонентам, за що вони сплачували грошові кошти з урахуванням ПДВ, то у податкового органу відсутні правові підстави для зменшення витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "ЛАНЕТ УКРАЇНА".

При цьому, позивач зазначив, що ним під час перевірки було надано всі первинні документі (договори, специфікації, видаткові та податкові накладні, банківські та інші первинні документи) по даним операціям, що в наявності позивача.

Також позивач звертає увагу, що договір оренди майна, визначений гл. 58 ЦКУ, є одним з дійсних правових механізмів залучення майна інших осіб до власної господарської діяльності.

Законодавство України не встановлює чіткого виду цивільно-правового договору за яким провайдер (ТОВ "Ланет Нетворк") може використовувати телекомунікаційні мережі оператора (ТОВ "ЛАНЕТ Україна").

Частина 4 ст. 38 закону України "Про телекомунікації" тільки передбачає, що провайдери телекомунікацій здійснюють діяльність у сфері телекомунікацій на підставі договору з оператором телекомунікацій - резидентом України та копії ліцензії цього оператора на відповідний вид діяльності у випадках, передбачених законом.

Телекомунікаційні мережі є приватною власністю суб'єкта господарювання ТОВ "ЛАНЕТ Україна" і обліковуються на його балансі.

Таким чином, як зазначив позивач, для використання у власній господарській діяльності необхідних йому телекомунікаційних мереж уклав договір оренди з їх власником та оператором - ТОВ "Ланет Україна", що в свою чергу спростовує висновки податкового органу про неможливість використання позивачем телекомунікаційних мереж, що належать іншій особі, на підставі договору оренди.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, обґрунтовуючи тим, що податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки, в повній мірі відображають факт порушення позивачем норм податкового законодавства.

Зокрема, податковим орган посилався на те, що ТОВ JIAHET НЕТВОРК не підтверджено пряме застосування у своїй господарській діяльності орендованого майна згідно Специфікації до договору оренди майна, а сама фінансово-господарська операція з оренди майна згідно договору №00201- 14/А9 від 02.01.2014р, де ТОВ JIAHET НЕТВОРК (Орендар) та ТОВ ЛАНЕТ Україна (Орендодавець) є економічно неефективною.

А тому у ТОВ ЛАНЕТ НЕТВОРК відсутнє право на формування витрат по операціях з постачальниками послуг оренди майна ТОВ ЛАНЕТ Україна .

Також, на думку податкового органу, внаслідок викладених порушень в Акті перевірки, витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування перевірки встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 186 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 11 546 274, 00 грн.

При цьому, відповідач зазначає, що умовою для формування податкового кредиту платником податків є їх приналежність та пов'язаність з господарською діяльністю такого платника податків та спрямованість на отримання відповідного доходу.

У судовому засіданні просив у задоволені позову відмовити повністю.

Позивачем подано заперечення на відзив на позовну заяву, в яких зазначено, що позивач не погоджується з доводами податкового органу, викладеними у відзиві та вказано, що сукупність наявних у нього первинних документів підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, використання придбаного товару у власній господарській діяльності та досягнення економічного ефекту в результаті взаємовідносин з його контрагентами в період, що перевірявся, в той час, відповідач безпідставно та неправомірно, на його думку, використав поточну інформацію про стани деяких контрагентів на момент проведення перевірки та не довів жодними доказами протиправної діяльності позивача щодо отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

06.12.2017 року на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В С Т А Н О В И В:

31.07.2015 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Ланет-Нетворк (податковий номер 33440550) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено Акт № 4019/26-58-22-01-33440550.

Висновками вказаного Акту встановлено порушення ТОВ Ланет-Нетворк :

- пп. 14.1.27 п. 14. 1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14. 1 ст. 14, пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 12 693 250, 00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого:

- занижено податок на додану вартість на суму 14 103 611, 00 грн., в тому числі по періодам: за січень 2014 року - 1 347 114, 00 грн., за лютий 2014 року - 1 214 108, 00 грн., за березень 2014 року - 1 307 728, 00 грн., за квітень 2014 року - 1 362 677, 00 грн., за травень 2014 року - 1 352 298, 00 грн., за червень 2014 року - 1 360 066, 00 грн., за липень 2014 року - 1 357 492, 00 грн., за серпень 2014 року - 1 302 455, 00 грн., за вересень 2014 року - 1 216 367, 00 грн., за жовтень 2014 року - 1 167 04, 00 грн., за листопад 2014 року - 1 089 302, 00 грн.;

- пп. 11.168.1, п. 168.4 ст.168; ст.1.71; пп.„г" п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), внаслідок чого встановлено несвоєчасну сплату до бюджету належних сум військового збору (з виплат у серпні 2014р.);

- п. 3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014р. № 49 щодо подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за ІІ кв. 2014р.- VI. 2014р.;

- п.2.8, п. 3.10 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р №637 із змінами та доповненнями та Зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.01,2005р. №40/10320;

- ст. 4 Закону України Про обіг векселів в Україні від 05.04.2001, № 2374-1II, а саме емітовано векселі за грошовий борг за договорами оренди локальні комп'ютерні мережі та телекомунікаційні мережі на загальну суму 55 044 827, 09 грн.

06.08.2015 року ТОВ Ланет-Нетворк подало до ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві заперечення за № 1-0608/15 (вх. №31374/10/32 від 06.08.2015 року) та доповнення на заперечення (вх. №32054/10 від 12.08.2015 року) на висновки до акту документальної -планової виїзної перевірки від 31.07.2015 року № 4019/26-58-22-01-33440550 та надало частину документів щодо підтвердження господарських взаємовідносини ТОВ Ланет-Нетворк з ТОВ"ЛАНЕТ УКРАЇНА".

12.08.2015 року робоча група з розгляду спірних питань ГУ ДФС у м. Києві року, за результатами розгляду зазначеного заперечення вирішила відповідно до п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, в зв'язку з посиланням Ланет-Нетворк на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки, прийняла рішення № 21078/10/26-58-22-01-10 від 13.10.2014 року щодо проведення перевірки виключно з питань, що стали предметом оскарження.

03.11.2015 року на підставі наказу ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 02.10.2015 №1294 та направлень від 13.10.2015 № 1218/26-58-22-08, від 13.10.2015 № 1219/26-58-22-08, від 13.10.2015 № 1220/26-58-22-08 проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАНЕТ НЕТВОРК , податковий номер 33440550, з питань дотримання чинного законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ Ланет Україна (податковий номер 36547435), ТОВ Квадротек (податковий номер 33945804), ТОВ Рест-Інвест (податковий номер 33696612 ),ТОВ Вістапакет (податковий номер 37378228), ТОВ Фаненет (податковий номер 37488051), ТОВ Модус ЛТД (податковий номер 21203457) ТОВ Гугл (податковий номер 35252040), ТОВ Торсат (податковий номер 30264135 ) за період; з 01.01.2014 по 31.12.2014р. що стали предметом заперечення ТОВ ЛАНЕТ НЕТВОРК від 06.08.2015р. №1-0608/15 до акта документальної планової виїзної перевірка від 31.07.2015р. №4019/26-58-22-01-33440550.

За результатами вказаної перевірки, податковим органом складено Акт № № 28444/10/26-58-22-08-10 від 03.11.2015, висновками якого встановлено порушення:

- п.п. 14.1.27, п.п. 14,1.36, п.п. 14.1.231 п.14,1 ст.14, п.п. 139.1.1 пп. 139.1.9, п. 139.1 ст 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. № 2755-V1 із змінами та доповненнями що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 10 391 647 грн.;

- п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 пп. 201.6, п, 201,7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на додану вартість на суму на суму 11571714,0 грн, в тому числі по періодах: січень 2014 - 976 934, 00 грн., лютий 2014 - 976 934, 00 грн., березень 2014 - 988 874, 00 грн., квітень 2014 - 1 076 934, 00 грн., травень 2014 - 1 076 934, 00 грн., червень 2014 - 1 076 934, 00 грн, липень 2014 - 1 076 934, 00 грн. серпень 2014 - 1 076 934, 00 грн., вересень 2014 - 1 079 767, 00 грн, жовтень 2014 - 1 087 601, 00 грн., листопад 2014 - 1 076 934, 00 грн.

- фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ Ланет Нетворк підпадають під пункт 10 здійснення операцій з векселями (крім фінансових казначейських векселів), ордерними пінними паперами наказу ДФС 01.04.2015 № 230 Положення про порядок організації роботи при виявленні органами ДФС фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням' тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення , оскільки договір найму (оренди) не може бути віднесений до договору про надання послуг, поставлених товарів, виконаних робіт ТОВ Ланет Нетворк порушено ст. 4 Закону України Про обіг векселів в Україні від 05.04.2001, № 2374-ІІІ, а саме емітовано векселі за грошовий борг за договорами оренди локальні комп'ютерні мережі та телекомунікаційні мережі на загал ну суму 55 044 827,09 грн.

06.11.2015 року ТОВ Ланет-Нетворк заперечення на Акт перевірки від 03.11.2015 року № 5657/26-58-22-08/33440550, за результатами розгляду якого, рішенням ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.11.2015 року № 28444/10/26-58-22-08-10 Про результати розгляду заперечення висновки вказаного Акту перевірки залишити без змін.

18.11.2015 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0006912208, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями за порушення вимог п.п. 14.1.27, п.п. 14,1.36, п.п. 14.1.231 п.14,1 ст.14, п.п. 139.1.1 пп. 139.1.9, п. 139.1 ст 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. № 2755-V1 із змінами та доповненнями ТОВ Ланет-Нетворк збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 12 989 559, 00 грн., втому числі: 10 391 647, 00 грн. - за основним платежем, 2 597 912, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- 0006902208, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями за порушення вимог п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 пп. 201.6, п, 201,7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну сум 12 989 559, 00 грн., втому числі: 10 391 647, 00 грн. - за основним платежем, 2 597 912, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, рішенням Державної фіскальної служби України від 05.04.2016 року № 7411/6/99-99-10-01-01-25 податкове повідомлення-рішення від 18.11.2015 № 0006902208 скасовано в частині 14 773, 00 грн. податку на додатну вартість та 3 693, 00 грн. - штрафних санкцій, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 18.11.2015 № 0006912208 залишено без змін.

25.04.2016 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008382202, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями за порушення вимог п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 пп. 201.6, п, 201,7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну сум 14 446 176, 00 грн., втому числі: 11 556 941, 00 грн. - за основним платежем, 2 889 235, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями суб'єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що вказаний Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Між тим, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Тобто, зазначені операції визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Як встановлено статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною третьою статті 6 Закону № 996-ХІV передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, із змінами та доповненнями (далі - П(С)БО 15).

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Крім того, за змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу щодо порушення вимог чинного законодавства позивачем суд зазначає наступне.

Судом встановлено, та як було зазначено вище, позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАНЕТ НЕТВОРК , податковий номер 33440550, з питань дотримання чинного законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ Ланет Україна (податковий номер 36547435), ТОВ Квадротек (податковий номер 33945804), ТОВ Рест-Інвест (податковий номер 33696612 ),ТОВ Вістапакет (податковий номер 37378228), ТОВ Фанснет (податковий номер 37488051), ТОВ Модус ЛТД (податковий номер 21203457) ТОВ Гугл (податковий номер 35252040), ТОВ Торсат (податковий номер 30264135 ) за період; з 01.01.2014 по 31.12.2014р. що стали предметом заперечення ТОВ ЛАНЕТ НЕТВОРК від 06.08.2015р. №1-0608/15 до акта документальної планової виїзної перевірка від 31.07.2015р. №4019/26-58-22-01-33440550.

Висновками вказаної перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

У той же час, суд бере до уваги пояснення позивача, що підтверджуються матеріалами справи про те, що по ТОВ Рест-Інвест (податковий номер 33696612 ),ТОВ Вістапакет (податковий номер 37378228), ТОВ Модус ЛТД (податковий номер 21203457) та ТОВ Торсат (податковий номер 30264135 ) негативні висновки було самостійно скасовано податковим органом в ході проведення повторної перевірки, та по ним податкові повідомлення-рішення не виносилися.

По ТОВ Квадротек (податковий номер 33945804) та ТОВ Фанснет (податковий номер 37488051) донарахування по ПДВ на суму 14 773, 00 грн. та штрафних санкцій на суму 3 693, 00 грн. було скасовано ДФС України рішенням від 05.04.2016 року № № 7411/6/99-99-10-01-01-25.

Отже, спірні повідомлення-рішення було прийнято відповідачем за результатами взаємовідносин позивача з ТОВ ЛАНЕТ Україна та ТОВ Гугл (податковий номер 35252040).

При цьому, як зазначає позивач, ним по взаємовідносинах з ТОВ Гугл (податковий номер 35252040) було допущено помилку, яку ТОВ Ланет-Нетворк визнає, а тому в частині завищення податкового кредиту на суму 11 940, 00 грн., визначеного в податковому повідомленні-рішенні від 25.04.2016 року № 0008382202 ним не оскаржується.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечувалося сторонами, 02.01.2014 року між ТОВ ЛАНЕТ Україна (Одендодавець) та ТОВ Ланет-Нетворк (Орендар ) укладено Договір оренди майна № 0201-14/А9, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове володіння і користування локальні комп'ютерні мережі (далі ЛКМ), телекомунікаційні мережі (ТКМ), волоконно-оптичні лінії зв'язку (ВОЛЗ) та обладнання перелік і вартість яких наведено в Додатку №1 до Договору, (далі за текстом - Орендоване майно), що є невід'ємною частиною Договору.

Вказане в п. 1.1. майно перебуває в нормальному стані, відповідає вимогам техніки безпеки при роботі з ним.

Мета оренди - промислове використання.

Специфікації локальних комп'ютерних мереж (ЛКМ), телекомунікаційних мереж (ТКМ), волоконно-оптичних ліній зв'язку (ВОЛЗ) наведені в додатках № 2-47, які є невід'ємною частиною Договору.

Сторони визначають операцію за цим Договором як оперативний лізинг (оренду), відповідно до Податкового кодексу України ст. 14 п. 14.1.97.

Відповідно до розділу 2 Договору Орендоване майно повинно бути передано Орендодавцем і прийнято Орендарем протягом 1 (одного) дня з моменту укладання Даного Договору.

Передача майна в оренду здійснюється відповідними уповноваженими представниками сторін за актом передачі.

Орендоване майно вважається переданим Орендареві з моменту підписання акта прийому орендованого майна (п. 3.1 Договору).

Відповідно до розділу 4 вказаного Договору, Розмір орендної плати складає:

- Оренда ТКМ та ЛКМ в м. Києві - 4 844 670, 00 грн., крім того ПДВ 20% 968 934, 00 грн, всього з ПДВ - 5 813 604, 00 грн;

- Оренда обладнання - 40 000, 00 грн., крім того ПДВ 20% 8 000, 00 грн, всього з ПДВ - 48 000, 00 грн.

Тобто, всього на суму 4 884 670, 00 грн., крім того ПДВ 20% 976 934, 00 грн, всього з ПДВ - 5 861 604, 00 грн.

До вказаного Договору між вказаними вище сторонами було укладено:

- Додаток № 1 до Договору № 0201/14/А9 від 02.01.2014 року, відповідно до якого загальна вартість майна, що передається в оренду становить 114 801 744, 18 грн., в тому числі ПДВ 19 133 624, 03 грн. та обладнання на суму 733 207, 82 грн., в тому числі ПДВ 122 201, 30 грн.;

- Додатки № 2-47 до Договору № 0201/14/А9 від 02.01.2014 року Специфікація обладнання та матеріалів локальної комп'ютерної мережі відповідно до зазначених в Додатку № 1 майна (їх місцезнаходження) та обладнання; перелік будинків, які повинні охоплюватися телекомунікаційними мережами; перелік обладнання та монтажних виробів телекомунікаційних мереж за відповідними адресами, тощо.

В подальшому, 01.04.2014 року між ТОВ ЛАНЕТ Україна (Одендодавець) та ТОВ Ланет-Нетворк (Орендар ) укладено додаткову угоду № 1 до Договору оренди майна № 0201-14/А9 від 2.01.2014, якою змінено п.4.1 Договору, а саме викладено в наступній редакції: Розмір орендної плати складає:

- Оренда ТКМ та ЛКМ в м. Києві 5 344 670, 00 грн., крім того ПДВ 20% 1 068 934, 00 грн, всього з ПДВ - 6 413 604,00 грн;

- Оренда обладнання - 40 000, 00 грн., крім того ПДВ 20% 8 000, 00 грн, всього з ПДВ - 48 000, 00 грн.

Тобто, всього на суму 5 384 670, 00 грн., крім того ПДВ 20% 1 076 934,00 грн, всього з ПДВ - 6 461 604, 00 грн.

Згідно, додаткової угоди № 2 від 30.11.2014 року термін дії договору закінчується 30.11.2014 року.

На виконання вказаного Договору, позивачем надано Акт прийомки-передачі майна в оренду по Договору № 0201/14/А9 від 02.01.2014 року, відповідно до якого майна передано на суму 114 801 744, 18 грн., в тому числі ПДВ 19 133 624, 03 грн. та обладнання на суму 733 207, 82 грн., в тому числі ПДВ 122 201, 30 грн.

30.11.2014 року між вказаними вище сторонами укладено Акт зворотної передачі майна по Договору оренди майна № 0201-14/А9 від 02.01.2014, відповідно до якого ТОВ ЛАНЕТ Україна (Одендодавець) приймає, а ТОВ Ланет-Нетворк (Орендар ) передає орендоване майно на суму 95 668 120, 15 грн., в тому числі ПДВ 19 133 624, 03 грн., та обладнання на суму 733 207, 82 грн., в тому числі ПДВ 122 201, 30 грн.

Окрім цього, на підтвердження виконання умов вказаного вище Договору оренди, позивачем надано суду копії Актів надання послуг № 14 від 31.01.14, №60 від 28.02.14, № 105 від 31.03.14, № 147 від 30.04.14, № 189 від 31.05.14, №229 від 30.06.14, №273 від 31.07.14, №314 від 31.08.14, №374 від 30.09.14, № 425 від 31.10.14, № 533 від 30.11.14; копії податкових накладних № 19 від 31.01.2014, №19 від 28.02.2014, №22 від 31.03.2014, №21 від 30.04.2014, №21 від 31.05.2014, № 19 від 30.06.2014, №21 від 31.07.2014, № 12 від 31.08.2014, №43 від 30.09.2014, №28 від 31.10.2014, №27 від 30.11.2014.

Згідно вказаних первинних документів, позивачу надавалися від ТОВ ЛАНЕТ Україна послуги по Оренді ТКМ.

В підтвердження факту оплати послуг з оренди ТКМ, позивачем надано до суду копії платіжних доручень. Також факт оплати за вказаним Договором підтверджується простими векселями.

За результати дослідження вказаних документів, судом встановлено, що вони відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У той же час, як встановлено з Акту перевірки, підставою для заниження позивачеві податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ЛАНЕТ Україна стала, зокрема, інформація взята з ІС Податковий блок та надані Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області листи від 13.02.2014р. №16/22- 00/36547435, №16/22-00/36547435, від 19.02.2014р. № 372/7/22-00/369, № 18/22-00/36547435, від 06.04.2015р. № 773 /7/22-00/882, 53/22-00/36547435.

Зокрема, відповідно до використаної податковим органом інформації, ТОВ ЛАНЕТ Україна зареєстровано у Вишгородській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області та має стан платника 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

У той же час, наданими листами повідомлено про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ЛАНЕТ УКРАЇНА" (код за ЄДРПОУ 36547435)з платниками податків за періоди серпень, жовтень, листопад 2014р.

В даних інформаціях зазначено, що Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області отримано службову записку ОУ ДПІ у Києво-Святошинському районі від 03.02.2015 №785/10-13-07-01-14 відповідно до якої ТОВ "ЛАНЕТ УКРАЇНА" (код за ЄДРПОУ 36547435) відсутнє за податковою адресою, за даною адресою знаходиться продовольчий магазин СТ Спліт (код ЄДРПОУ 31801831).

Під час проведення аналізу встановлено невідповідність груп придбання товарів у зазначених вище постачальників при подальшій реалізації ТОВ ЛАНЕТ УКРАЇНА товарів (робіт, послуг) контрагентам-покупцям.

За результатами аналізу Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів встановлено, що основним ймовірним постачальником за серпень, жовтень, листопад 2014р. є ТОВ ТЕЛЕІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 34645642), ТОВ МАРІКАНА (код за ЄДРПОУ 39140854), ТОВ ТАЛІОС (код за ЄДРПОУ 39429401) та ТОВ МЕРИДІАН-ТРАНС-ЗАХІД (код за ЄДРПОУ 39292993), які мають ознаки фіктивних підприємств.

Це додатково свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій ТОВ ЛАНЕТ УКРАЇНА".

Тобто, висновки податкового органу зроблено на підставі податкової інформації.

Втім, судом вказана інформація не беруться до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Суд зазначає, що вказана інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. А контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Натомість, суд бере до уваги письмові пояснення, надані ТОВ ЛАНЕТ УКРАЇНА" на виконання ухвали суду від 09.11.2017 року, згідно яких Договір оренди майна № 0201-14/А9 від 02.01.2014 року ТОВ Ланет-Нетворк було виконано в повному обсязі та відображено в податковій звітності за 2014 рік, копію якої було додано до вказаного пояснення. Також до вказаного пояснення ТОВ ЛАНЕТ УКРАЇНА" було надано суду копії Договору оренди майна № 0201-14/А9 від 02.01.2014 року, копії всіх додатків до нього та додаткових угод, а також складених на його виконання первинних документів.

Окрім цього, надані ТОВ ЛАНЕТ УКРАЇНА" також зазначило, що ТОВ Ланет Телеком , утворилося в наслідок реорганізації ТОВ Ланет Україна (ТОВ НЕТ Технолоджи ) та є його правонаступником (підтвердження з ЄДР надається).

В 2014 році ТОВ Ланет Україна як оператор телекомунікації мало у своїй власності телекомунікаційні мережі загальною вартістю більше 230 млн. гривень в різних регіонах України. Фінансова звітність надається.

Основним видом діяльності ТОВ Ланет Україна , так само як і ТОВ Ланет Телеком , було надання телекомунікаційний мереж в користування місцевим провайдерам.

Право ТОВ Ланет Україна надати телекомунікаційні мережі в користування підтверджувалося ліцензією НКРЗ № 466415 від 03.09.2009р. на Надання в користування місцевих каналів електрозв'язку на території міст Києва, Донецької, Івано-франківської, Львівської, Тернопільської області (додається).

Провайдери використовували телекомунікаційні мережі для надання послуг кабельного телебачення та інтернет своїм абонентам.

ТОВ Ланет Україна самостійно не надавало абонентам послуг кабельного телебачення та доступ до інтернет.

Також в спростування висновків податкового органу, ТОВ Ланет Україна надано копію ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 року, якою залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2016 року по адміністративній справі № 826/1752/15, якою адміністративний позов ТОВ НЕТ Технолоджи задовольнено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.11.2014 №0000422203.

Відповідно до вказаного рішення суду, позовні вимоги було обгрунтовано з посиланням на необґрунтованість та безпідставність висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10 444 398,00 грн., у зв'язку з відсутністю господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Телеінвест", оскільки реальність господарських операцій з вказаним суб'єктом господарювання підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які були надані до перевірки, а чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентами. Позивач зазначає, що до перевірки відповідачеві були надані всі первинні документи, які засвідчують реальність господарських операцій, а тому донарахування податкових зобов'язань вважає протиправним.

У той же час, за результатами розгляду адміністративної справи № 826/1752/15, суд прийшов до висновку про дотримання ТОВ "НЕТ-ТЕХНОЛОДЖИ" податкової дисципліни при формуванні показників діяльності, необхідних для обчислення податку на додану вартість за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "Телеінвест", та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за липень-серпень 2014 року, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними.

Отже, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що факт взаємовідносин між позивачем та ТОВ Ланет Україна підтверджено належними документами, а тому висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства за результатами вказаних взаємовідносин є необґрунтованими та такими, що не беруться до уваги.

При вирішенні вказаної справи, судом також береться до уваги надані на виконання ухвали суду від 09.11.2017 року копії первинних документів, отримані від ТОВ "Квадротек" (ЄДРПОУ 33945804), ТОВ "Рест-Інвест" (ЄДРПОУ 33696612), ТОВ "Вістапакет" (ЄДРПОУ37378228), ТОВ "Фанснет" (ЄДРПОУ 37488051), ТОВ "Модус ЛТД" (ЄДРПОУ 21203457), ТОВ "Гугл" (ЄДРПОУ 35252040), ТОВ "Торсат" (ЄДРПОУ 30264135), а саме належним чином засвідчені копії документів щодо взаємовідносин з позивачем за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., що підтверджують: наявність на підприємстві трудових ресурсів та основних засобів виробництва, укладання та виконання договорів з третіми особами щодо реалізації своїх зобов'язань на користь позивача, виконання таких зобов'язань особисто.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що контролюючим органом не надано доказів притягнення посадових осіб ТОВ Ланет Україна до кримінальної відповідальності за злочини, передбачені статтями 205, 212 Кримінального кодексу України.

За певних обставин, суд зазначає, що подані позивачем документи свідчать про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) та підпадають під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання.

При цьому щодо використання у власній господарській діяльності взятих в оренду позивачем у ТОВ Ланет Україна в тимчасове володіння і користування локальних комп'ютерних мереж (далі ЛКМ), телекомунікаційних мереж (ТКМ), волоконно-оптичних ліній зв'язку (ВОЛЗ) та обладнання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про телекомунікації від 18.11.2003 року № 1280-IV провайдер телекомунікацій - суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку.

У той же час, відповідно до вказаної статті оператор телекомунікацій - суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж.

Матеріалами справи встановлено, ТОВ Ланет-Нетворк згідно рішення Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 28.09.2006 року № 384 внесено до реєстру провайдерів телекомунікацій, як провайдер з надання послу доступу до Інтернету.

Згідно копії ліцензії Національної комісії з питань регулювання зв'язку України від 11.09.2009 року серія АВ № 466415, ТОВ Ланет Україна надано право на надання в користування місцевих каналів електрозв'язку на території міст Києва, Донецької, Івано-франківської, Львівської, Тернопільської області.

Частиною першою ст. 42 вказаного вище Закону передбачено, що діяльність у сфері телекомунікацій здійснюється за умови включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, а у визначених законом випадках також за наявності відповідних ліцензій та/або дозволів.

При цьому, ч. 7 ст. 42 Закону України Про телекомунікації передбачено, що 7. Ліцензуванню підлягають такі види діяльності у сфері телекомунікацій:

1) надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку: місцевого; міжміського; міжнародного;

2) надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку: місцевого; міжміського; міжнародного;

3) надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку;

4) надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Отже, нормами вказаного Закону передбачено надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.

Тобто нормами вказаного Закону регулюється право на надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, а не на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж, як зазначає відповідач.

Під час розгляду справи, судом досліджено надані позивачем копії договорів на абонентське обслуговування, відповідно до яких позивач надає відповідним абонентам послуги доступу до мережі Інтернет, відповідно до умов вказаних договорів.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України Про телекомунікації Провайдери телекомунікацій здійснюють діяльність у сфері телекомунікацій на підставі договору з оператором телекомунікацій - резидентом України та копії ліцензії цього оператора на відповідний вид діяльності у випадках, передбачених законом.

Отже в силу вказаних вище норм ТОВ Ланет Україна є оператор телекомунікацій, а ТОВ Ланет-Нетворк відповідно - провайдер телекомунікацій.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання вказаної норми, ТОВ Ланет-Нетворк було укладено з ТОВ Ланет Україна Договір оренди майна № 0201-14/А9 від 02.01.2014 року.

Тобто, ТОВ Ланет-Нетворк для використання у власній господарській діяльності необхідних йому телекомунікаційних мереж уклало Договір оренди майна № 0201-14/А9 від 02.01.2014 року з їх власником - ТОВ Ланет Україна .

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача що висновки податкового органу про неможливість використання ним телекомунікаційних мереж, що належать іншій особі, на підставі договору оренди не відповідають закону.

Отже, суд також звертає увагу, що відповідачем не подано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ним розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03 квітня 2018 року по справі № 820/13380/13-а, від 17 квітня 2018 року по справі № 808/1543/17, від 24 квітня 2018 року по справі № 813/8500/13.

Так, само судом не беруться до уваги доводи податкового органу про неможливість використання векселів в розрахунках за оренду мереж, згідно Договору оренди майна № 0201-14/А9 від 02.01.2014 року, з огляду на наступне.

Як встановлено ст. 4 Закону України Про обіг векселів в України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. При цьому, у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Зі змісту наведених норм законів можна дійти правового висновку про те, що операції щодо видачі та погашення векселя є своєрідним способом проведення негрошового розрахунку за отримані товари (роботи, послуги). У свою чергу вексель по суті виступає письмовим борговим зобов'язанням у вигляді цінного паперу, складеного за встановленою формою, що посвідчує відносини позики і передбачає зобов'язання особи, яка його видала (векселедавця), сплатити у визначений строк зазначену в ньому суму коштів особі, якій він виданий (векселедержателю). Обов'язковою умовою проведення із застосуванням векселів є наявність договору, який в письмовій формі, передбачає такий порядок розрахунку та те, що у випадку видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселями.

Матеріалами справи підтверджено, та зокрема, не заперечувалося представником відповідача існування у позивача перед ТОВ Ланет Україна боргу за оренду в тимчасове володіння і користування локальних комп'ютерних мереж (далі ЛКМ), телекомунікаційних мереж (ТКМ), волоконно-оптичних ліній зв'язку (ВОЛЗ) та обладнання. Додатковою угодою № 2 від 30.11.2014 року сторонами передбачено можливість проведення остаточного розрахунку шляхом видачі простих векселів на суму заборгованості.

На підставі вищезазначеного суд дійшов до висновку, що викладені податковим органом обставини щодо порушення ТОВ Ланет-Нетворк вимог Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ є безпідставними та спростовуються зібраними по справі доказами.

А тому податкове повідомлення-рішення від 18.11.2015 року № 0006912208 та податкове повідомлення-рішення від 25.04.2016 року № 0008382202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14 432 842, 00 грн., в тому числі: 11 546 274, 00 грн. - за основним платежем, 2 886 568, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ланет-Нетворк (код ЄДРПОУ 3344050, 03124, м. Київ, вул. М. Василенко, 7-А) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 18.11.2015 року № 0006912208.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 25.04.2016 року № 0008382202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14 432 842, 00 грн., в тому числі: 11 546 274, 00 грн. - за основним платежем, 2 886 568, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

4 Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Соломянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39471390, 03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ланет-Нетворк (код ЄДРПОУ 3344050, 03124, м. Київ, вул. М. Василенко, 7-А) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Амельохін