Рішення

від 26.09.2018 по справі 902/513/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" вересня 2018 р. Cправа № 902/513/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши матеріали

за позовом : Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго", м. Вінниця, в особі Структурної одиниці "Мурованокуриловецькі електричні мережі", смт Муровані Курилівці, Вінницька область

до: Мурованокуриловецького міжгосподарського цегельного заводу, смт Муровані Курилівці, Вінницька область

про стягнення 26 974,33 грн заборгованості з спожиту електроенергію

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №1-14-0022 від 02.01.2018 р. дійсна по 31.12.2018 р. включно; НОМЕР_1 виданий Мурованокуриловецьким РВ УМ України у Вінницькій області 29.12.1999 р.

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Публічним акціонерним товариством "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Мурованокуриловецькі електричні мережі" подано позов до Мурованокуриловецького міжгосподарського цегельного заводу про стягнення 26 974 грн 33 коп. заборгованості з спожиту електроенергію з яких 19 242 грн 32 коп. за активну енергію, 2 175 грн 35 коп. за реактивну енергію, 644 грн 89 коп. 3% річних, 2 014 грн 74 коп. інфляційних втрат та 2 897 грн 03 коп. пені за договором постачання електричної енергії № МУ-011101 від 25.04.2014 р.

Ухвалою суду від 27.08.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/513/18 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено її до розгляду по суті на 26.09.2018 р.

В судове засідання 26.09.2018 р. представник відповідача не з'явився, витребуваних доказів не подав, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, ухвалою суду від 27.08.2018 р., яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з тим адресована відповідачу ухвала від 27.08.2018 р. повернута підприємством зв'язку до суду з відміткою "за відмовою адресата від одержання", в зв'язку з чим судом враховується наступне.

Відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17 .

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала Господарського суду Вінницької області у справі № 902/513/18 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 27.08.2018 р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( http://reyestr.court.gov.ua/Review/76054131 ).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ео рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним , є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Разом з тим ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді .

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті , крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу , суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала та просила суд його задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення між ним, як постачальником, та відповідачем, як споживачем договору постачання електричної енергії № МУ-011101 від 25.04.2014 р., відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача із загальною дозволеною потужністю 450 кВт, що вказана для кожного об'єкту споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно договору та додатків до договору.

В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором постачання електричної енергії № МУ-011101 від 25.04.2014 р. у відповідача утворилась заборгованість в сумі 26 974 грн 33 коп.

З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 19 242 грн 32 коп. за активну енергію, 2 175 грн 35 коп. за реактивну енергію, 644 грн 89 коп. 3% річних, 2 014 грн 74 коп. інфляційних втрат та 2 897 грн 03 коп. пені за вказаним договором.

Матеріали справи не містять ні відзиву, ні письмового пояснення з долученням відповідних доказів в яких би відповідач вказав власну процесуальну позицію щодо поданого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 25.04.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Мурованокуриловецькі електричні мережі" (Позивач, постачальник) та Мурованокуриловецьким міжгосподарським цегельним заводом (Відповідач, споживач) договору постачання електричної енергії № МУ-011101 (Договору) відповідно до розділу 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача із загальною дозволеною потужністю 450 кВт, що вказана для кожного об'єкту споживача (Відомості про об'єкти споживача), а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно договору та додатків до договору.

Згідно із п.п. 2.2., 2.2.2. Договору постачальник зобов'язується виконувати умови договору; поставити споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених додатком "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам" для кожного об'єкту споживача, згідно умов розділу 5 та з урахуванням вимог розділу 6 Договору; згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком "Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Відповідно до п. 2.3.3. Договору споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електроенергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показників засобів обліку електроенергії".

Згідно із п. 2.3.4 Договору споживач зобов'язаний здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Пунктом 2.3.5. Договору сторонами погоджено, що споживач зобов'язаний забезпечити безперешкодний доступ в будь-який час уповноважених представників постачальника (за пред'явленням службового посвідчення) до: засобів (систем) обліку електроенергії; засобів вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії; бази даних локального устаткування збору і обробки даних; пристроїв релейного захисту, автоматики і зв'язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі.

Відповідно до п. 3.1.1. Договору постачальник має право своєчасно отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними та розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором.

Згідно із п. 7.1. Договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх показники не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником шляхом розрахунку згідно з вимогами додатку "Порядок розрахунків".

Відповідно до п. 7.5. Договору на підставі показу засобів обліку електричної енергії оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію згідно форми, що вказана у додатку "Форма "Акт про електричну енергію"; акт результатів замірів електричної потужності.

Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2014 р. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4. Договору).

Також сторонами погоджено ряд додатків до Договору. Зокрема, Додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам на 2014 р.", Додаток № 2 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін № 1", Додаток № 3 "Порядок розрахунків", Додаток № 4 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", Додаток № 5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії", Додаток № 7Н "Розрахунок втрат електроенергії в мережах споживача", Додаток № 9 "Відомості про об'єкти споживача", Додаток № 10 "Перелік місць встановлення електролічильників, за якими проводиться розрахунок за відпущену електроенергію, включаючи субспоживачів", Додаток № 11 "Акт про використану електричну енергію".

Згідно п. 1 додатку № 3 до Договору "Порядок розрахунків" визначено, що розрахунковим періодом для визначення обсягу електричної енергії, спожитої протягом календарного місяця, приймається період часу з 00 год. 00 хв. 28-го числа попереднього календарного місяця до 00 год. 00 хв. такого ж числа поточного календарного місяця.

Постачальник визначає обсяг електричної енергії, що відпускається споживачу протягом розрахункового періоду, та здійснюється нарахування коштів за відпущену електричну енергію із застосуванням тарифів, що діють на кінець розрахункового періоду.

Пунктом 2 додатку № 3 "Порядок розрахунків" до Договору визначено, що споживач здійснює повну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на відповідний розрахунковий період, наступним чином: попередня оплата - до кінця останнього робочого дня попереднього розрахункового періоду 100 %; плановий платіж до 5-го числа розрахункового періоду - 60 %; плановий платіж до 15-го числа розрахункового періоду - 40 %.

Споживач здійснює остаточний розрахунок за спожиту електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплату рахунків за перетікання реактивної електричної енергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 (п'яти) операційних днів з дня їх отримання.

12.12.2016 р. сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до Договору, якою внесено зміни до Додатків № 3, 4, 5 Договору.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу електричну енергію на суму 21 417 грн 67 коп. ( 19 242 грн 32 коп. активної електроенергії + 2 175 грн 35 коп. реактивна електроенергії).

Факт поставки електроенергії позивачем та наявність боргу у розмірі вказаному в позовній заяві підтверджується актами про використану електричну енергію, актами прийняття-передавання товарної продукції-електричної енергії, рахунками - фактури за активну електроенергію, рахунками-фактури на планові платежі, рахунками-фактури за перетікання реактивної енергії, додатком до рахунку за активну електроенергію актами прийняття-здачі наданих послуг з перетікання реактивної енергії, актами контрольного зняття показників лічильників тощо.

Відповідач в свою чергу за спожиту електроенергію не розрахувався, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за вказаним Договором в сумі 21 417 грн 67 коп.

Несплата відповідачем заборгованості за спожиту електроенергію слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами Договору постачання електричної енергії № МУ-011101 від 25.04.2014 р. між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 6 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.7 ст.276 ГК України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем електроенергії відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за спожиту енергію.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 21 417 грн 67 коп. ( 19 242 грн 32 коп. активної електроенергії та 2 175 грн 35 коп. реактивна електроенергії правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 897 грн 03 коп. - пені, 644 грн 89 коп. - 3 % річних та 2 014 грн 74 коп. - інфляційних втрат, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділом 4 Договору сторона погоджено відповідальність сторін.

Зокрема, п. 4.2.1. Договору сторонами визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3- 2.3.4 цього договору з порушенням термінів, визначених додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з чинним законодавством. Сума пені, 3% річних та інфляційних нарахувань зазначається у розрахунковому документі окремим порядком

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного Договору.

Перевіркою розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін . Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч.1 статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо проведення розрахунків, не надано власного контррозрахунку заборгованості тощо.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Мурованокуриловецькі електричні мережі" підлягає задоволенню судом в повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

26.09.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Колективного підприємства "Мурованокуриловецький міжгосподарський цегельний завод", вул.Дімітрова, 30, смт Муровані Курилівці, Вінницька область, 23400 (ідентифікаційний код - 13299377) на користь Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго", вул.Магістратська, 2, м. Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код -00130694) в особі Структурної одиниці "Мурованокуриловецькі електричні мережі", смт Муровані Курилівці, Вінницька область - 19 242 грн 32 коп. - боргу за активну електроенергію, 2 175 грн 35 коп. - боргу за реактивну електроенергію, 2 897 грн 03 коп. - пені, 2 014 грн 74 коп. - інфляційних втрат, 644 грн 89 коп. - 3 % річних, 1 762 грн 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 28 вересня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Магістратська, 2, м. Вінниця, 21050.

3 - структурній одиниці "Мурованокуриловецькі електричні мережі" - вул. Гагаріна, 51, смт Муровані Курилівці, Вінницька область, 23400.

4 - відповідачу - вул. Дімітрова (Заводська), 30, смт Муровані Курилівці, Вінницька область, 23400.