Рішення

від 28.09.2018 по справі 826/4902/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2018 року № 826/4902/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства Центр охорони здоров'я тварин ДоГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві третя особаКиївська міська рада про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0114811209 та №0114801209 від 15 листопада 2017 року,- В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство Центр охорони здоров'я тварин (далі по тексту - позивач, ДП Центр охорони здоров'я тварин ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, Головне управління ДФС у м. Києві), третя особа - Київська міська рада, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0114801209 та №0114811209 від 15 листопада 2017 року, винесені Головним управлінням ДФС у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Позивач, як землекористувач, сплачує податок за земельну ділянку, нормативну грошову оцінку якої проведено. Додатково представник позивача вказав, що Київським апеляційним адміністративним судом у справі №826/10434/16 винесено ухвалу від 27 червня 2017 року, якою встановлено, що такого податку як плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, не передбачено Податковим кодексом України.

Представник позивач стверджує, що судом пункт 5.4 (5.6) Положення про плату за землю в м. Києві №58/923 від 28 січня 2015 року визнано незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили. При цьому, пункт 5.4 вказаного Положення стосується лише тих юридичних осіб, у яких не оформлено право власності або право оренди, але не стосується юридичних осіб, які є землекористувачами на праві постійного користування.

Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно та з урахуванням всіх обставин справи, адже Державним підприємством Центр охорони здоров'я тварин занижено податкові зобов'язання із земельного податку за 2017 рік у сумі 74 385,90 грн. та подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю без нарахування 3% штрафної санкції про збільшення зобов'язання із земельного податку.

У відповіді на відзив представник позивача повідомив, що Київською міською радою не внесено зміни у рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629, а органи податкової інспекції зобов'язують платників податків виконувати явно незаконну норму правового акту, що грубо порушує норми Конституції України та Податкового кодексу України.

Також, представник позивача зазначив, що уклав договори на виключення технічної документації на земельні ділянки, внесення їх до кадастру та укладення договорів постійного користування земельними ділянками. При цьому, ДП Центр охорони здоров'я тварин не має заборгованості по податках та інших обов'язкових платежах і здійснює свою діяльність у відповідності до законодавства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

20 жовтня 2017 року на підставі підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1, пункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, згідно порядку встановленого статтею 76 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 року Державного підприємства Центр охорони здоров'я тварин (код ЄДРПОУ 37100317), за результатами якої складено відповідний акт перевірки №10705/26-15-12-09-19/37100317 від 20 жовтня 2017 року (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що сума податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб (КБК 18010500), зазначена Державним підприємством Центр охорони здоров'я тварин в уточнюючій податковій декларації за 2017 рік з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) реєстраційний номер 9213354237 від 13 жовтня 2017 року, є нижча ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки відсоткова ставка податку, застосована платником, не відповідає вимогам пункту 5.4 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року №58/923) Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві .

На підставі висновків акта перевірки податковим органом 15 листопада 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0114801209, яким Державному підприємству Центр охорони здоров'я тварин збільшено суму грошового зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб за основним зобов'язанням у розмірі 74 385,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 18 596,48 грн.

Також, 15 листопада 2017 року Головним управлінням ДФС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0114811209, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 133,34 грн. із земельного податку з юридичних осіб.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно до статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно із пунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок (дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки) відповідно до Указу Президента України Про Державне агентство земельних ресурсів України від 08 квітня 2011 року №445/2011 видає Держземагентство України, яке здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

Згідно із пункту 7.1 статті 7 Податкового кодексу України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, власники (користувачі) земельних ділянок зобов'язані сплачувати земельний податок, розрахований згідно із нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, отриманої в установленому порядку. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок та землекористувачі.

Землекористування згідно з вимогами Земельного кодексу України може бути постійним та на умовах оренди. Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже, юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянку податкову декларацію на поточний рік за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України №560 від 16 червня 2015 року, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Разом з декларацією подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на підставі якої розраховується земельний податок.

Відповідно до частини 1 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, в разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно частини 3 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до пункту 120.2 статті 120 Податкового кодексу України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами 3-5 пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Як вбачається з матеріалів справи, Державним підприємством Центр охорони здоров'я тварин подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю за 2017 рік ( від 13 жовтня 2017 року №9213354237), в якій задекларовані податкові зобов'язання із земельного податку за ставкою 1% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Водночас, контролюючий орган зазначає, що позивачем занижено податкове зобов'язання із земельного податку за 2017 рік у сумі 74385,90 грн. та подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю без нарахування 3% штрафної санкції при збільшенні зобов'язання із земельного податку.

Так, на думку контролюючого органу, позивачем, всупереч приписам пункту 5.4 Положення про плату за землю в м. Києві застосовано 1% ставки земельного податку.

Аналізуючи вказані твердження контролюючого органу, суд зазначає наступне.

Державне підприємство Центр охорони здоров'я тварин засновано на основі державної власності, відноситься до сфери управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів і є підзвітним йому.

Державне підприємство Центр охорони здоров'я тварин передано в постійне користування будівлі ветеринарної клініки та земельні ділянки, на якій вона знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Добрузька, 8, відповідно до наказу Державної ветеринарної та фіто санітарної служби України від 03 лютого 2015 року №48, наказу Держпродспоживслужби від 21 березня 2017 року №194.

Ставки земельного податку визначаються рішеннями органів місцевого самоврядування, оскільки з 1 січня 2015 року плату за землю віднесено до місцевих податків як одну із складових податку на майно.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Згідно статті 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року №280/97-ВР акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, прийняті в межах наданих їх повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Крім того, рішенням місцевої ради встановлюються ставки податку у розрізі категорій земельних ділянок та користувачів (власників), але граничний розмір ставок земельного податку передбачено Кодексом. При цьому місцевим радам не надано права встановлювати індивідуальні пільгові ставки для окремих юридичних осіб або звільняти їх від сплати податків.

Рішення місцевої ради оприлюднюється до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування ставок податків та пільг. Копія прийнятого рішення надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники податку. Граничним терміном надання копії рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного відповідно до статті 284 Кодексу є 25 грудня року, що передує звітному.

Так, рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923) Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві затверджено Положення про плату за землю в місті Києві (далі по тексту - Положення № 242/5629).

Згідно із пунктом 5.1 вказаного Положення № 242/5629 ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб та у постійному користуванні юридичних осіб державної та комунальної форми власності, коло яких визначено статтею 92 Земельного кодексу України, встановлюється в розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у пунктах 5.3 - 5.6 цього Положення.

Відповідно до частини 2 статті 92 Земельного кодексу України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування ;

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Так, пунктом 5.6 Положення № 242/5629 визначено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення.

За визначенням наведеної статті, ставка податку у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлюється у випадку, якщо на земельних ділянках, якими користуються юридичні особи знаходяться будівлі, право власності на які не оформлено в установленому порядку.

Водночас, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2017 року в справі №826/10434/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, визнано незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили пункт 5.6 Положення про плату за землю в місті Києві, яке є додатком 3 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 :

5.6. Плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення.

Дія цього пункту не поширюється у випадках звільнення земельних ділянок від оподаткування або наявності пільг щодо сплати земельного податку .

Отже, державні підприємства у яких в постійному користуванні перебувають земельні ділянки, нормативно грошову оцінку яких проведено, підпадають під критерій визначений пунктом 5.1 Положення №242/5629, та відповідно сплачують земельний податок у розмірі 1 відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Виняток становлять земельні ділянки, зазначені у пунктах 5.3 - 5.6 цього Положення.

Матеріалами справи підтверджується, що будівлі ветеринарної клініки та земельні ділянки, на якій вона знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Добрузька, 8, як державне майно, передано позивачу на праві господарського відання, а відтак, суд приходить до висновку, що позивачем вірно застосовано ставку земельного податку за земельні ділянки у розмірі 1 відсоток від нормативної оцінки земельної ділянки.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень від 15 листопада 2017 року №0114811209 та №0114801209 протиправними та такими, що підлягають скасуванню є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 243-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства Центр охорони здоров'я тварин задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0114801209 та №0114811209 від 15 листопада 2017 року, винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

3. Стягнути на користь Державного підприємства Центр охорони здоров'я тварин (01103, м. Київ, вул. Салтикова-Щедріна, 2, код ЄДРПОУ 37100317) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко