Постанова

від 18.09.2018 по справі 813/1745/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5577/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Шавеля Р.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Український Стандарт" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року у справі № 813/1745/18 (суддя Качур Р.П., м. Львів, повний текст рішення складено 04 червня 2018 року) за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Український Стандарт" про стягнення коштів за податковим боргом з рахунків у банках,-

В С Т А Н О В И В :

27 квітня 2018 року Головне управління ДФС у Львівській області звернулося в суд з позовом до ТзОВ "Будівельна компанія "Український Стандарт", в якому просило стягнути з відповідача до бюджету з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів податковий борг в розмірі 59 109,21 грн.

Позовні вимоги мотивує несплатою відповідачем узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 59109,21 грн. у встановлені законом строки, та як наслідок, існуванням податкового боргу перед бюджетом. Оскільки вжиті контролюючим органом заходи не мали наслідком добровільного погашення податкового боргу, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Рішенням від 04 червня 2018 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ "Будівельна компанія "Український Стандарт" оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області в 2013 році провело податкову перевірку апелянта, за результатами якої складений акт від 19.08.2013 р. №270/22-10/32409719. На підставі даного акту винесене податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013 р. №0001672210/3404, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 102 117,67 грн., у тому числі за основним платежем - 81366,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20751,00 грн.

ТзОВ Будівельна компанія Український стандарт оскаржило дане податкове повідомлення-рішення до суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/7022/13-а від 12.11.2013р. позовні вимоги задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013 р. №0001072210/3404 з податку на додану вартість та інші податкові повідомлення-рішення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №813/7022/13-а від 03.02.2014р. скасована постанова Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року та прийнята нова постанова, якою в задоволенні позову відмовлено повністю.

У зв'язку з набранням чинності постанови апеляційної інстанції з 25.03.2014р. всі чергові сплати податку на додану вартість, які сплачував апелянт - фіскальний орган зараховував в рахунок податкового боргу та нараховував штрафні санкції.

При цьому ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області прийняло рішення від 25.03.2014 року №3825/25-00 про розстрочення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 111447,00 грн.

На виконання рішення щодо розтермінування боргу відповідач частково оплатив 12383 грн., що підтверджується платіжним дорученням №102 від 23.04.2014 року та продовжував сплачувати поточні платежі щодо податку на додану вартість.

За результатами розгляду однієї із скарг - Головне управління ДФС у Львівській області прийняло рішення про результати розгляду скарги від 30.01.2015 р. №560/10/1301-10-07-05, в якому вказує: На підставі ухвали Львівського апеляційного суду від 03.02.2014 у №813/7022/13 в обліковій картці з податку на додану вартість 25.03.2014р. поновлено нарахування з податку на додану вартість в сумі 102117,67 грн згідно податкового повідомлення - рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 04.09.2013 №0001672210/3404.

Ухвалою Вищого адміністративного суду у справі №813/7022/13-а від 09.12.2015р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2014 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно з 09.12.2015р. борг став знов неузгодженим, однак жодних змін в обліковій картку з податку на додану вартість ТзОВ Будівельна компанія Український стандарт не внесено. Сплата податку на додану вартість фіскальним органом також зарахувалась в якості погашення боргу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/7022/13а від 08.12.2016р., залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №813/7022/13-а від 11.07.2017р. позовні вимоги задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013 р. №0001072210/3404 з податку на додану вартість та інші податкові повідомлення-рішення.

Враховуючи те, що 11.07.2017р. борг скасовано - в апелянта фактично має місце переплата податку на додану вартість. На пропозиції провести взаємозвірку по податку на додану вартість, податковий орган не зреагував.

З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

03 вересня 2018 року Головне управління ДФС у Львівській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що 25.03.2014р. на підставі рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 25.03.2014р. №3825/25-00 про розстрочення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 111 447,00 грн. з облікової картки відповідача з податку на додану вартість викачані нарахування з податку на додану вартість в сумі 102117.67 грн. згідно податкового повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 04.09.2013р.№00016722110/3404 та пеня у сумі 9 329.40 грн., що підтверджується даними ІКП долученими до матеріалів справи.

Крім цього, ГУ ДФС у Львівській області звертає увагу суду, що в ІКП відповідача по податку на додану вартість станом на 25.03.2014р. після проведених, описаних вище операцій (поновлення/викачання нарахувань з податку на додану вартість), відображена переплата в сумі 14 891,50 грн., тобто в сумі рівній тій, що відображалась до моменту проведення операцій 25.03.2014р. (поновлення/викачання нарахувань з податку на додану вартість).

Враховуючи вищенаведене, твердження відповідача, що відповідно через набрання чинності постанови апеляційної інстанції з 25.03.2014р. всі чергові сплати податку на додану вартість, які сплачував апелянт - фіскальний орган зараховував в рахунок податкового боргу та нараховував штрафні санкції не відповідають дійсності та спростовуються даними інтегрованих карток по податку на додану вартість.

У зв'язку з ростом податкового боргу, рішенням ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 17.09.2014р. №13714 про скасування розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань скасовано з 17.09.2014р. рішення від 25.03.2014р. про розстрочення грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Однак, в подальшому, як свідчать дані ІКП, на підставі ухвали Вищого адміністративного суду К/800/10110/14 у справі №813/7022/13а, з облікової картки відповідача з податку на додану вартість викачані нарахування з податку на додану вартість в сумі 102117,67 грн. згідно податкового повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 04.09.2013р.№00016722110/3404 та пеня у сумі 9 329,40 грн.

Щодо податкової вимоги від 07.07.2014 року, позивач зазначає, що згідно інтегрованих картонок відповідача, після направлення податкової вимоги від 07.07.2014р. №3691-25 сума податкового боргу відповідача перед бюджетом змінювалась, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, відповідно відсутні підстави для додаткового надсилання платнику податків податкової вимоги.

Враховуючи вищенаведене, твердження відповідача, що дана вимога не може бути взята до уваги, оскільки у справі №813/7022/13-а податкове повідомлення-рішення №0001672210/3404 скасовано, а також те, що позивач вже покликався на вимогу від 07.07.2014р. №3691-25 у справі №813/6783/14 - є законодавчо необґрунтованим.

За таких обставин, позивач просить апеляційну скаргу ТзОВ "Будівельна компанія "Український Стандарт" залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Будівельна компанія «Український стандарт» зареєстроване як юридична особа 21.02.2003, ЄДРПОУ 32409719.

Згідно з довідкою про податкову заборгованість у відповідача станом на 21.02.2018 року така складає 59109,21 грн. за платежем податок на додану вартість (57869,74 грн. основний платіж, 1239,47 грн. - пеня).

Суд встановив, що заборгованість відповідача за платежем податок на додану вартість виникла, у зв'язку з несплатою самостійно задекларованого зобов'язання з податку на додану вартість: на суму 15496,00 грн. за податковою декларацією від 19.09.2017 (залишок несплаченої суми - 11820,74 грн.); на суму 17587,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість від 20.10.2017; на суму 28462,00 грн. за податковою декларацією від 16.01.2018.

Крім того, відповідач, з врахуванням приписів ст. 129 Податкового кодексу України нарахована пеня у сумі 1239,47 грн.

Вказане підтверджується відомостями інтегрованої картки платника податків за відповідним платежем

Позивач направляв відповідачу податкову вимогу форми "Ю" № 3691-25 від 07.07.2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доказів вжиття відповідачем заходів щодо погашення добровільно у встановлені законодавством строки податкової заборгованості в сумі 59109,21 грн, яка є узгодженою, суду не надано.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є правильними.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ПК регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначається вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п.41.2 ст.41 ПК органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 ПК. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.

Пунктом 95.1 ст.95 ПК визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пунктів 95.2-95.3 ст.95 ПК стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 59.5 ст.59 ПК передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З матеріалів справи видно, що у зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкову вимогу від 07.07.2014 №3691-25, яка надіслана скаржнику.

З моменту направлення податкової вимоги, борг ТзОВ не переривався, що підтверджується матеріалами справи та доказів протилежного суду не надано.

При цьому, податковий борг станом на день звернення податкового органу із розглядуваним позовом та розгляду справи судом першої інстанції, не був погашеним.

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності у відповідача переплати з податку на додану вартість.

Так, згідно наявних в матеріалах справи карток особових рахунків та довідки позивача про податкову заборгованість ТзОВ БК Український Стандарт заборгованість відповідача станом на 21.02.2018р. складає 59 109,21 гривень та виникла на підставі: - податкової декларація з податку на додану вартість від 19.09.2017 року на суму 15 496,00 грн. (залишок несплаченої суми 11 820,74 грн.); - податкової декларація з податку на додану вартість від 20.10.2017 року на суму 17 587,00 грн.; - податкової декларація з податку на додану вартість від 16.01.2018 року на суму 28 462,00 грн., а також включає нараховану пеню на суму 1 239,47 грн.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ТзОВ "Будівельна компанія "Український Стандарт" також не зміг спростувати існування у відповідача узгодженого податкового боргу в розмірі 59 109,21 грн. чи надати докази переплати з податку на додану вартість, яка не була врахована контролюючим органом в картках особових рахунків відповідача.

Також представник відповідача не надав суду доказів звернення товариства до контролюючого органу з клопотанням про проведення взаємозвірки по податкових зобов'язаннях, про повернення переплати чи її зарахування в рахунок майбутніх платежів.

Оскільки за відповідачем рахувався податковий борг у розмірі 59 109,21 грн., а суду першої інстанції не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт погашення цього податкового боргу, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що такий борг підлягає погашенню на підставі рішення суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В силу ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Український Стандарт" залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2018 року у справі № 813/1745/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

ОСОБА_1

Постанова в повному обсязі складена 26 вересня 2018 року.