Постанова

від 11.09.2018 по справі 808/3959/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року

м. Київ

справа №808/3959/15

касаційне провадження №К/9901/19568/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 (судді - Чабаненко С.В., Іванов С.М., Шлай А.В.) у справі за позовом Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - ДПІ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжнафтопродукт" (далі - ТОВ "Запоріжнафтопродукт") про арешт коштів на рахунках платника податків,

У С Т А Н О В И В:

ДПІ звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просило застосувати арешт коштів на рахунках ТОВ "Запоріжнафтопродукт", відкритих у банківських установах.

Звернення ДПІ до суду з вимогою про накладення арешту на кошти товариства обґрунтовано посиланням на недопуск працівників контролюючого органа до проведення перевірки на підставі наказу від 15.07.2015 № 397 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 08.02.2016 (суддя - Нечипуренко О.М.) позов задовольнив з підстав доведеності обставин, передбачених підпунктом 94.2.3 пункту статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу), як підстава для арешту коштів на банківських рахунках платника податків.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.04.2016 постанову суду першої інстанції скасував, у задоволені позову відмовив з посиланням на те, що арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з пунктом 94.2 статті 94 ПК України. У зв'язку з тим, що судовим рішенням у справі № 808/3939/15 не підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна товариства та провадження в адміністративній справі закрито з тих підстав, що із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право, підстави для застосування арешту коштів на відкритих рахунках відповідача відсутні. Також суд зазначив про відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, як-то: наявність податкового боргу у платника податків та відсутність майна для погашення цього боргу.

ДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на обмеження позивачем ДПІ у праві провести відповідно до законодавства перевірку, що відповідно до статті 94 ПК України є підставою для адміністративного арешту активів товариства.

Вищий адміністративний суду України ухвалою від 03.11.2016 № К/800/17066/16 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну та, посилаючись на положення підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20, підпунктів 94.2.1 - 94.2.7 пункту 94.2 статті 94 ПК України та судове рішення про закриття провадження у справі № 808/3939/15 про підтвердження обґрунтованості арешту, зазначає про відсутність підстав для застосування арешту коштів на рахунках.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 23.08.2018 касаційну скаргу ДПІ прийняв до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомленням сторін на 28.08.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що звернення контролюючого органу до суду було зумовлено обставинами, визначеними у підпункті 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України (платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу). Обставини щодо недопуску працівників контролюючого органу до перевірки відповідачем не заперечуються.

Суди також встановили, що Запорізький окружний адміністративний суду постановою від 23.07.2015 закрив провадження у справі № 808/3939/15 за поданням ДПІ про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту з тих підстав, що із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право, оскільки товариство оскаржило до суду наказ ДПІ від 15.07.2015 № 397 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, до якої не були допущені працівники контролюючого органу.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючим органом визначені статтею 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

У пункті 94.2 цієї статті ПК України передбачені обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна, в тому числі, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби (94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України).

Згідно з абзацом другим підпункту 94.6.2 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Отже, застосування адміністративного арешту майна платника податків на підставі підпункту 94.6.2 пункту 94.2 статті 94 ПК України можливе за умови відмови платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Згідно з пунктом 78.5 статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Отже, якщо платник податків вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, то він має захищати свої права, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

Тобто, відсутність підстав для проведення перевірки нівелює наслідки для платника податку, передбачені підпунктом 94.6.2 пункту 94.2 статті 94 ПК України, у разі недопуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки.

Як встановили суди, Запорізький окружний адміністративний суду постановою від 23.07.2015 закрив провадження у справі № 808/3939/15 за поданням ДПІ про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту з тих підстав, що із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право, оскільки товариство оскаржило до суду наказ ДПІ від 15.07.2015 № 397 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, до якої не буди допущені працівника контролюючого органу.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 20.08.2015 у справі № 808/3877/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015, відмовив у задоволені адміністративного позову ТОВ "Запоріжнафтопродукт" до ДПІ про визнання протиправним та скасування наказу від 15.07.2015 № 397 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.11.2016 № К/800/47376/15 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.08.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 скасував і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 03.04.2017 у справі № 808/3877/15 визнав неправомірними дії ДПІ щодо призначення документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ "Запоріжнафтопродукт" та скасував наказ від 15.07.2015 № 397 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.04.2017 повернув апеляційну скаргу контролюючого органу на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03.04.2017.

Відповідно статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) за визначених її положеннями умов не належить доказувати обставини, встановлені в іншому судовому рішенні, що набрало законної сили. Обставини вважаються встановленими в іншому судовому рішенні, якщо про це зазначено у мотивувальній чи резолютивній частинах цього рішення.

Таким чином, наявність підстави звернення ДПІ до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках платника податків у цій справі не може вважатися встановленою з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи). Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 69 цього Кодексу (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Під час розгляду справи, суди попередніх інстанцій не врахували наведені норми та не встановили фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

Враховуючи зазначене, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 08.02.2016 та постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 349, 353, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.02.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 скасувати повністю і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду