Постанова

від 05.07.2018 по справі 409/59/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 409/59/18

Провадження № 22ц/782/316/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Авалян Н.М.

суддів - Орлова І.В., Яреська А.В.

за участю секретаря судового засідання - Подрябінкіна Я.Г.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Луганскої області

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області (суддя Третяк О.Г.)

від 05 березня 2018 року

у справі про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини

учасники справи

позивач - ОСОБА_2

відповідач - Солідарненська сільська рада Білокуракинського району Луганської області

ВСТАНОВИВ

10 січня 2018 року позивачка звернулась до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 10 лютого 2007 року померла її сестра ОСОБА_3 Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельних ділянок. При зверненні до нотаріуса з приводу оформлення спадщини їй було відмовлено через пропущений строк. Позивачка вказує на те, що за часів свого життя померла склала заповіт, яким усе своє майно заповіла їй, проте сам заповіт їй не надала, тому вона пропустила строк подання заяви до нотаріуса. Також вказує що вказаний заповіт знайшла нещодавно перебираючи особисте листування сестри. Посилаючись на вказані обставини, просила суд визначити їй додатковий строк в три місяці, для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 березня 2018 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В судове засідання позивачка та представник відповідача не з'явились. Про час та місце розгляду справи належним чином завчасно повідомлені, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Їх неявка в судове засідання відповідно до частини другої статті 372 Цивільного процесуального кодекусу України не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивачки в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, доводи представника позивачки,перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Разом з тим, апеляційний суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги, але вони не дають підстав для скасування рішення суду.

Відповідно до статті 375 Цивільного процесуального кодексу Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу позивача без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин другої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції загалом відповідає.

Судом першої інстанції встановлені наступні факти, які сторонами визнаються та підтверджуються дослідженими в суді доказами.

У справі встановлені наступні факти.

10 лютого 2007 року померла ОСОБА_3, яка проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛГ № 005204 померла мала право на земельну частку (пай) розміром 13,38 в умовних кадастрових гектарах. (10)

15 жовтня 1997 року ОСОБА_3 склала заповіт, в якому заповіла усе своє майно позивачці. Заповіт посвідчений секретарем виконкому Червоноармійської селищної ради Білокуракинського району Луганської області в реєстрі за № 101 (а.с.11)

Позивачка, яка проживала окремо від спадкодавиці, нотаріусу заяву про прийняття спадщини не подавала.

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 15 квітня 2016 року визнана відумерлою спадщина, до складу якої входить майнове право на земельну частку (пай) та земельна ділянка (а.с.12).

30 жовтня 2017 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 звернулась до приватного нотаріуса Білокуракинського районного нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

У видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено у зв'язку з пропуском строку на прийняття спадщини, про що нотаріусом винесено постанову від 31 жовтня 2017 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції не знайшов підстав для застосування до правовідносин сторін частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Свій висновок суд обґрунтував тим, що позивачкою не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, а також доказів того, що спадкодавиця була власницею земельної ділянки (паю).

Апеляційний суд частково погоджується з доводами скаржника та вважає помилковим висновок суду про відсутність доказів на підтвердження права власності спадкодавиці на земельну ділянку (пай), оскільки це спростовується рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 15 квітня 2016 року, яким визнана відумерлою спадщина у вигляді права власності на земельну частку (пай) та земельну ділянку. Вказане рішення суду набрало законної сили та має преюдиційне значення.

Крім того, обсяг спадкового майна не входить до предмету доказування у справі за позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, тому відсутність доказів на підтвердження права власності спадкодавця на майно не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Також апеляційний суд погоджується з доводами скаржниками про невноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки суд першої інстанції не перевірив спадкову справу на предмет того, чи є будь-які особи, які подавали заяви про прийняття спадщини.

Допущена судом неповнота була усунута під час апеляційного розгляду справи. За клопотанням представника позивачки судом витребувана та досліджена завірена копія спадкової справи № 78/2017 після смерті ОСОБА_3, з якої вбачається, що ішими особами заяви про прийняття спадщини також не подавались.

Частково погоджуючись з доводами скаржника, апеляційний суд зауважує, що допущені судом помилки є формальними та не впливають на правильність рішення суду про необґрунтованість позову, оскільки позивачкою не вказано на факти та не надано доказів, які можуть бути розцінені як поважні причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на помилковому суб'єктивному, тлумаченні позивачкою норм матеріального права.

Правила частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Причиною пропуску строку для прийняття спадщини позивачка назвала ту обставину, що заповіт своєї сестри вона знайшла тільки в 2017 році. Однак ця обставина не може бути розцінена як поважна причина пропуску строку, оскільки для подання заяви про прийняття спадщини не вимагається одночасне подання заповіту. Крім того, в позовній заяви позивачка вказує на те, що за своє життя ОСОБА_3, яка є її сестрою, неодноразово повідомляла їй, що складе заповіт на користь позивачки, оскільки бажає, щоби позивачка успадкувала її майно. Про свої права на спадкове майно позивачка не заявляла більше десяти років після смерті сестри, не маючи для цього ніяких об'єктивних перешкод.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам законності та обґрунтованості, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 388, 390, 391 Цивільного процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 05 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 10 липня 2018 року.

Головуючий Авалян Н.М.

Судді Орлов І.В.

ОСОБА_6