Рішення

від 20.09.2018 по справі 0440/5784/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року Справа № 0440/5784/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ЖД ПЛЮС" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія ЖД ПЛЮС (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії органу ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ ТК ЖД ПЛЮС від 11.07.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято рішення від 11.07.2018 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків без врахування положень Податкового кодексу України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року відкрито провадження у адміністративній справі № 0440/5784/18 та призначено розгляд останньої в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

30 серпня 2018 року на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому було зазначено, що рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ ТК ЖД ПЛЮС від 11.07.2018 року не набрало сили, з огляду на те, що впродовж 96 годин з моменту його прийняття відсутня перевірка обґрунтованості такого рішення судом, у зв'язку з чим просив залишити без розгляду адміністративний позов ТОВ ТК ЖД ПЛЮС .

Представник позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд задовольнити заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовної заяви заперечував, посилаючись на письмовий відзив, що міститься в матеріалах справи, у зв'язку з чим просив суд позовну заяву ТОВ ТК ЖД ПЛЮС залишити без розгляду, оскільки обґрунтованість арешту не підтверджена судовим рішенням.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11 липня 2018 року посадовими особами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області здійснено вихід за податковою адресою ТОВ ТК ЖД ПЛЮС (51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Республіканська, буд. 9) для проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі наказу від 06.07.2018 року № 3800-п, за наслідками якого складено акт про відмову в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 11.07.2018 року № 35968/04-36-14-18/39618000.

У зв'язку з не допуском посадових осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, 11.07.2018 року заступником начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_5 було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ ТК ЖД ПЛЮС .

12 липня 2018 року Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою до ТОВ ТК ЖД ПЛЮС з вимогами: підтвердити обґрунтованість повного адміністративного арешту майна ТОВ ТК ЖД ПЛЮС (код ЄДРПОУ 39618000).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2018 року по справі № 0440/5279/18 заяву Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків ТОВ ТК ЖД ПЛЮС повернуто.

Не погоджуючись з винесеним рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ ТК ЖД ПЛЮС від 11.07.2018 року, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Перевіряючи дії відповідача та рішення, що є предметом оскарження на відповідність ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Законність підстав проведення перевірки згідно наказу № 3800-п від 06.07.2018 року не спростована під час судового розгляду справи, зокрема, доказів скасування наказу на момент винесення рішення від 11.07.2018 року та на час розгляду даної справи до суду не надано, отже наказ є чинним.

Актом від 11.07.2018 року № 35968/04-36-14-18/39618000 зафіксовано відмову платника податків, ТОВ ТК ЖД ПЛЮС , у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки на підставі наказу про проведення перевірки № 3800-п від 06.07.2018 року.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що дії відповідача та рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "ТК "ЖД ПЛЮС" від 11.07.2018 року, яке є предметом оскарження прийнято правомірно, з дотриманням норм Податкового кодексу України, зокрема пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Відповідно до розділу ІV Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14 липня 2017 року № 632, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку (зокрема платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу), та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин. У такому разі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду. Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Так, рішення про застосування адміністративного арешту майна відносно Товариства прийнято заступником начальника податкового органу 11 липня 2018 року, то обґрунтованість такого арешту мала бути підтверджена судом до 16 липня 2018 року.

Згідно з програмою "Діловодство спеціалізованого суду" Дніпропетровського окружного адміністративного суду встановлено, що ухвалою суду від 13.07.2018 року по справі № 0440/5279/18 заяву Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків ТОВ ТК ЖД ПЛЮС повернуто, тобто підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків ТОВ ТК ЖД ПЛЮС судом протягом 96 годин не перевірено. Факту повторного звернення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до суду з заявою про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків ТОВ ТК ЖД ПЛЮС судом не встановлено, відповідних доказів до суду не надано.

Положеннями пп. 94.6.1 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України передбачено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається, зокрема, платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

У відповідності до пп. 94.19.1 п. 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків припиняється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Відповідно до розділу VІІІ Порядку №632 застосування адміністративного арешту майна платника податків, припинення арешту майна здійснюється у разі відсутності протягом строку, зазначеного у пункті 2 розділу ІV цього Порядку, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Отже, при встановленні обґрунтованості накладення адміністративного арешту на майно платника податків, перевірці підлягає накладення арешту саме в межах вказаного 96-ти годинного строку, та у випадку його пропуску арешт вважається припиненим.

Оскільки з моменту застосування рішенням від 11.07.2018 року умовного адміністративного арешту майна відповідача вже минуло 96 годин, встановлених законом для його перевірки, тому застосований адміністративний арешт є припиненим, відповідно до вимог підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України.

При цьому, щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 11.07.2018 про застосування адміністративного арешту майна, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 проти України" від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи, що законність підстав проведення перевірки згідно наказу № 3800-п від 06.07.2018 року, не спростована, до проведення якої позивачем не допущено посадових осіб контролюючого органу, суд приходить до висновку, що дії щодо прийняття рішення та рішення від 11.07.1018 року прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, проте вказане рішення фактично втратило свою силу, оскільки застосований адміністративний арешт є припиненим в силу підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, у зв'язку з відсутністю прийнятого рішення суду про обґрунтованість арешту протягом 96 годин з моменту застосування рішення про адміністративний арешт майна, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТК ЖД ПЛЮС не відповідають вимогам ефективності засобу правого захисту, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов до висновку, що в задоволенні позову ТОВ ТК ЖД ПЛЮС необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ЖД ПЛЮС" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 25 вересня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1