Рішення

від 12.09.2018 по справі 907/354/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.09.2018 м. Ужгород Справа № 907/354/18

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

при секретарі судового засідання Сінкіній Е.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Берегівської місцевої прокуратури Закарпатської області, м. Берегово в інтересах держави

в особі головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, м. Ужгород

до фермерського (селянського) господарства ОСОБА_1А. , с. Гут, Берегівський район

про повернення земельної ділянки площею 3,0 га вартістю 961500 грн.

представники :

прокуратури - ОСОБА_2, прокурор відділу прокуратури Закарпатської області

позивача - ОСОБА_3, представник за довіреністю;

відповідача - не з'явився

Прокурор звернувся до суду з даним позовом про повернення відповідачем - фермерським господарством - земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,0 га, яка знаходиться в адміністративних межах Гутівської сільської ради Берегівського району та належить до державної власності. Посилається на те, що зазначена ділянка була надана на праві постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1, який 5.04.12р. помер, не переоформивши своє право користування земельною ділянкою за фермерським господарством, тому вважає, що законних підстав у останнього для подальшого користування земельною ділянкою немає, така підлягає поверненню до державної власності. Представник прокуратури у ході судового розгляду справи наполягає на задоволенні заявлених вимог, посилаючись на їх обгрунтованість долученими до матеріалів справи документами.

Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області наданими письмовими та усними поясненнями представника у ході судового розгляду справи підтримав позовні вимоги прокурора з наведених ним підстав.

Відповідач, який був належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення даного засідання суду (ухвали суду від 24.05.18, 5.07.18, 23.07.18, 14.08.18, повідомлення про одержання яких містяться в матеріалах справи), не надав суду письмового відзиву на позов, не забезпечив участі уповноваженого представника у судовому розгляді справи та не повідомив причин такого.

За наведених обставин, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом подати суду відзив на позов, прийняти участь у судовому розгляді справи, суд вправі згідно ст. 178 ГПК України вирішити спір за наявними матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, встановив наступне.

Фермерське (селянське) господарство ОСОБА_1А. , с. Гут Берегівського району, головою якого є ОСОБА_4, використовує земельну ділянку загальною площею 3,0 га, яка знаходиться в адміністративних межах Гутівської сільської ради, підтвердженням чого є наявна у матеріалах справи інформація Гутівської сільської ради від 20.03.2018р.

За інформацією Берегівського відділення Виноградівської ОДПІ від 21.03.2018р., що також міститься у матеріалах справи, зазначене фермерське господарство згідно поданих ним у 2015-2017рр. декларацій платника єдиного податку використовувало у своїй господарській земельну ділянку площею 3,0 га згідно Державного акту серії ЗК № 001-22045.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи на підставі зазначеного Державного акту серії ЗК № 001-22045 виданого 23.06.1994р. земельна ділянка площею 3,0 га на території Гутської сільської ради на праві постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства була надана ОСОБА_1.

Прокурор звернувся з даним позовом до суду, оскільки встановлено, що 05.04.2012р. помер ОСОБА_1, якому була надана праві постійного користування земельна ділянка, ця земельна ділянка не була переоформлена за фермерським господарством, не було успадковано право користування нею, відтак - вважає відсутніми правові підстави користування фермерським господарством зазначеною землею.

Наведені обставини, які послугували підставою подання позову, доведені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Земельні відносини, відповідно до приписів ст. 2 Земельного кодексу України (ЗКУ) - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею; суб'єктами їх є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства відповідно до ст. 4 ЗКУ є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст. 116 ЗКУ, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. .

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" (далі - Закон) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ст. 31 ЗКУ землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Аналогічну норму щодо земель фермерського господарства містить ст. 12 Закону.

З огляду на наведені приписи законодавства використання фермерським господарством ОСОБА_1А. як юридичною особою земельної ділянки наданої на праві постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акту серії ЗК № 001-22045 виданого 23.06.1994р. ОСОБА_1 після його смерті, не може вважатися правомірним, адже ця земельна ділянка не є землею фермерського господарства за змістом ст. 31 ЗКУ та ст. 12 Закону.

Крім того, вирішуючи даний спір суд приймає до уваги, що згідно ст. 92 ЗКУ право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку і передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗКУ визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані, зокрема, громадянам у постійне користування, перебувають у власності держави до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність із видачею відповідного акту.

Право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою припиняється зі смертю особи, якій належало таке право та не входить до складу спадщини.

У даному випадку, матеріалами справи встановлено, що за померлим ОСОБА_1 спадкова справа взагалі не відкривалася (довідка Берегівської державної нотаріальної контори від 5.04.18 - міститься у матеріалах справи.)

У ході судового розгляду суду не надано обгрунтованого пояснення інших підстав підстав правомірного користування відповідачем спірною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, яка є державною власністю.

За приписами ст.ст. 316-319, 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та не може бути обмежений у здійсненні права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 152 ЗКУ власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В силу приписів ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

На підставі наведеного чинного земельного та цивільного законодавства та за фактичних обставин справи, оскільки відповідач у даній справі за відсутності законних підстав користується земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, яка є державною власністю, позов прокурора заявлений в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області як органу уповноваженому здійснювати функції у галузі земельних відносин про зобовязання відповідача повернути зазначену земельну ділянку до земель державної власності підлягає задоволенню.

За змістом ст. 129 ГПК України судовий збір сплачений позивачем при поданні позову на суму належить відшкодувати за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю

Зобов язати фермерське (селянське) господарство ОСОБА_1А. (90230, вул. Шевченка 14, с. Гут, Берегівський район Закарпатської області, код ЄДРПОУ 30206969) повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатської області (88008, м. Ужгород, пл. Народна 4, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 39766716) земельну ділянку загальною площею 3,0 га (ринковою вартістю 961500,00 грн.), яка знаходиться на адміністративних межах Гутівської сільської ради Берегівського району.

2. Стягнути з фермерського (селянського) господарства ОСОБА_1А. (90230, вул. Шевченка 14, с. Гут, Берегівський район Закарпатської області, код ЄДРПОУ 30206969) на користь прокуратури Закарпатської області (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а, код 02909967, банк одержувача: Державна казначейська служба України, код банку 820172, рахунок № 35216066018475, ДКС України, МФО 820172) у відшкодування сплаченого судового збору суму14422,50 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять дві грн. 50 коп.).

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 27.09.2018

Суддя Ушак І.Г.