Ухвала

від 01.10.2018 по справі 908/1914/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01.10.2018 Справа № 908/1914/18

м.Запоріжжя

Суддя господарського суду Запорізької області Боєва О.С., розглянувши матеріали заяви б/н від 21.09.2018

заявника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Україна», код ЄДРПОУ 03748851 (72370, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новгородківка, вул.Нестеренко, 80)

до боржника: Акціонерного товариства «Мелітопольський м'ясокомбінат», код ЄДРПОУ 00443513 (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175)

про видачу судового наказу за вимогами про стягнення суми 36130 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької обрості 24.09.2018 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Україна» б/н від 21.09.2018 (вх.№ 2065/08-07/18) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Акціонерного товариства «Мелітопольський м'ясокомбінат» суми 36130 грн. та суми 176,20 грн. судового збору, сплаченого за подання даної заяви.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 24.09.2018 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 908/1914/189 та визначено її до розгляду судді Боєвій О.С.

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

За змістом статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 150 ГПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до положень статті 4. ч. ст. 147, ч. 1 ст. 232 ГПК України судовий наказ є судовим рішенням та підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Розгляд заяви про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника (ч.1 ст. 154 ГПК України).

Отже, зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен, на підставі викладених обставин та доданих до заяви доказів, перевірити наявність підстав виникнення та наявність порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

За змістом ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст.76-78, 86 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 86 цього Кодексу, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2, 5 статті 91 ГПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно з п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), затвердженої наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55, що є обов'язковою для юридичних осіб, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів: “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Відповідно до ч. 4 ст. 91 ГПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Із змісту заяви поданої ТОВ «Агрофірма Україна» слідує, що вимоги обґрунтовано порушенням зобов'язань за договором поставки № 1 від 04.01.2018 щодо оплати отриманого боржником товару. Заявник вказує, що відповідно до умов договору на підставі видаткової накладної №41 від 21.06.2018 та довіреності № Дов-000417 від 21.06.2018 покупцю було передано товар (свині у кількості 50 голів) на загальну суму 221130 грн., який згідно з платіжним дорученням № ПП-267831 від 21.06.2018 на суму 18500 грн. оплачено частково, внаслідок чого заборгованість покупця перед постачальником складає 36130 грн.

Слід зазначити, що до суду надійшли два екземпляри заяви із додатками, кожен з яких прошитий ниткою через три отвори. Отже, один комплект документів призначений для суду, другий – для направлення боржнику в порядку, передбаченому ст. 156 ГПК України. До одного з цих прошити комплектів документів входить завірений банком примірник платіжного доручення № 386 від 21.09.2018 про сплату судового збору, що згідно з вимогами п. 1 ч. 3 ст.150 ГПК України додається до заяви про видачу судового наказу, та, відповідно саме цей комплект документів розцінено як перший екземпляр заяви з додатками для суду, на якому проставлено вхідні реєстраційні відмітки суду.

До заяви, що є екземпляром пакету документів для суду, додано (зшито разом із заявою) копії документів, які надано заявником в підтвердження обставин, викладених у заяві, які не завірені, згідно вищезазначених вимог законодавства (незавірені взагалі). Копії документів, що є додатками до другого екземпляру заяви (для боржника) містять тільки відбиток печатки ТОВ «Агрофірма Україна» та підпис без зазначення, при цьому, прізвища, ініціалів особи, яка поставила підпис, та дати засвідчення документів, що також не є належним засвідченням копій.

Отже, оскільки надані суду документи не завірені, вони не є належними доказами, що приймаються судом, тому на підставі цих документів судом не може бути виданий судовий наказ (судове рішення).

Крім того, за змістом п.п. 1.3, 1.4 договору поставки № 1 від 04.01.2018 предметом поставки є товар (ВРХ та свині) кількість, найменування та ціна якого встановлюється згідно специфікацій та накладних, підписаних постачальником і покупцем (їх уповноваженими представниками), які є невід'ємними частинами цього договору. Разом із тим, специфікацій до вказаного договору із визначеною ціною товару, що є суттєвою умовою договору поставки, до заяви не додано.

Таким чином, заявником не в повному обсязі надано документи, що є невід'ємною складовою частиною письмового договору, на підставі якого заявлено вимоги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано із порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.

За таких обставин, у видачі судового наказу за вимогами про стягнення грошової заборгованості судом відмовляється на підставі п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України, оскільки заявником не надано документів, що підтверджують обставини, якими обґрунтовано вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 152, ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє увалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

За змістом ст. 153 цього Кодексу відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків. Заявник також має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України).

Слід зазначити, що відповідно до відомостей КП “Діловодство спеціалізованого суду” господарського суду Запорізької області при реєстрації судового збору, сплаченого ТОВ «Агрофірма Україна» за подання заяви про видачу судового наказу за платіжним дорученням № 386 від 21.09.2018 на суму 176,20 грн., виявлено відсутність підтвердження зарахування судового збору до державного бюджету, що підтверджується довідкою начальника аналітично-статистичного відділу господарського суду. В таких випадках обов'язок підтвердження відповідного зарахування покладається на особу, яка сплатила судовий збір.

Суд вважає за необхідне звернути увагу заявка на те, що відсутність на момент прийняття та розгляду судом заяв, скарг, клопотань, за подання яких передбачено сплату судового збору, зарахування відповідної суми судового збору до спеціального фонду державного бюджету, є підставою для залишення їх без руху на підставі ч. 10 ст. 174 ГПК України.

Керуючись ст. 150, п. 1 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Україна» (код ЄДРПОУ 03748851) у видачі судового наказу за заявою б/н від 21.09.2018 (вх.№ 2065/08-07/18 від 24.09.2018) про стягнення з Акціонерного товариства «Мелітопольський м'ясокомбінат» (код ЄДРПОУ 00443513) за вимогами про стягнення суми 36130 грн.

Копію ухвали направити заявнику та боржнику.

Отримати інформацію по справі можливо на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/sud5009/.

Ухвала підписана 01.10.2018.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її підписання в порядку встановленому ст.257 цього Кодексу, з урахуванням п. 17.5 ч. 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Суддя                     О.С. Боєва