Рішення

від 24.09.2018 по справі 910/8340/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2018Справа № 910/8340/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Мед-Центр" (м. Київ)

про стягнення 47 385, 40 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі - РВ ФДМУ по м. Києву) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Мед-Центр" (далі - ТОВ "Аква-Мед-Центр") про стягнення заборгованості у сумі 47 385, 40 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7739 від 07.02.2017 р. в частині своєчасної оплати за користування орендованим майном.

У позові РВ ФДМУ по м. Києву просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 47 385, 40 грн., яка складається із заборгованості по орендній платі у сумі 37 167,31 грн., пені у сумі 6 187,96 грн., штрафу у сумі 1 115,02 грн., інфляційної складової боргу у сумі 2 915,11 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.07.2018 р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.

Відповідач, належним чином повідомлений, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома.

Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.02.2017 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква-Мед-Центр" (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7739. Відповідно до умов цього договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення у будівлі начально-лабораторного корпусу № 1, загальною площею 65,00 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Е. Потье, 20, що перебуває на балансі Нацональної академії державного управління справами при Президентові України (балансоутримувач).

Згідно з п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата, розрахована відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786, та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - грудень 2016 року 11 862,50 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.6 договору оренди орендна плата перераховується орендарем до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % та 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця за звітнім з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорції розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України, чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Договір діє з 07.02.2017 р. по 07.01.2019 р. включно (п. 10.1).

У разі розірвання за згодою сторін договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою у повному обсязі до державного бюджету та балансоутримувачу (п. 3.11 договору).

У судовому засіданні встановлено, що позивач на виконання умов договору оренди № 7739 від 07.02.2017 р. надав відповідачу в оренду нерухоме майно, обумовлене сторонами, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі від 07.02.2017 р., у зв'язку із чим у відповідача виник обов'язок сплачувати орендні платежі за цим договором.

Судом також встановлено, що 01.06.2018 р. сторони дійшли згоди про припинення дії договору оренди № 7739 від 07.02.2017 р. з 06.12.2017 р., у зв'язку з чим ТОВ "Аква-Мед-Центр" повернув орендарю - РВ ФДМУ по м. Києву об'єкт оренди, про що сторони підписали акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 06.12.2017 р., наявний в матеріалах справи.

Водночас, встановлено, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором оренди в частині оплати послуг за користування орендованим майном, у період з червня 2017 р. по грудень 2017 р. таку плату не здійснив, внаслідок чого у ТОВ "Аква-Мед-Центр" виникла заборгованість за вказаний період у сумі 37 167,31 грн., про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Отже, зобов'язання відповідача з оплати оренди виникли на підставі вказаних нормативних актів, а також укладеного між сторонами договору оренди № 7739 від 07.02.2017 р.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які підтверджують сплату ним заборгованості з орендної плати за період з червня 2017 р. по грудень 2017 р. суду не надав, доводів позивача не спростував, відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 37 167,31 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню за прострочення зобов'язання у сумі 6 187,96 грн. та штраф у сумі 1 115,02 грн.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з умов договору оренди, відповідно до п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Отже, вимоги про стягнення пені заявлені позивачем правомірно.

Так само стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у сумі 1 115,02 грн. суд прийшов до висновку, що в цій частині позов заявлений обгрунтовано з огляду на пункт 3.8 договору, яким сторони погодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж 3 місяці, орендар сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Згідно з ч. 2 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та правової позиції Верховного Суду України вiд 06.06.2012 р. у справi № 6-49цс12, вiд 30.10.2013 р. у справi № 6-59цс13 застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання не передбачено законом, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Провівши власний перерахунок суми заявлених штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 6 187,96 грн. та штраф в сумі 1 115,02 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу у сумі 2 915,11 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши перерахунок вказаної суми, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу у сумі 2 915,11 грн., як просив позивач.

За таких обставин позовні вимоги РВ ФДМУ по м. Києву підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Мед-Центр" про стягнення 47 385, 40 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Мед-Центр" (04112, м. Київ, вул. Тимофія Шамрила, буд. 14, кв. 1, ідентифікаційний код 38593918) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва; код: 37995466; банк одержувача: ГУ ДКСУ в м. Києві; р/р 31112093700011; МФО 820019; КЕКД: 22080200; назва: плата за оренду майна бюджетних установ) орендну плату у сумі 37 167 (тридцять сім тисяч сто шістдесят сім) грн. 31 коп., пеню у сумі 6 187 (шість тисяч сто вісімдесят сім) грн. 96 коп., штраф у сумі 1 115 (одна тисяча сто п'ятнадцять) грн. 02 коп., інфляційні втрати у сумі 2 915 (дві тисячі дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 11 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.