Рішення

від 12.09.2018 по справі 910/9082/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2018Справа № 910/9082/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії Газопромислове

управління Шебелинкагазвидобування

до Товариства з обмеженою відповідальністю Дарен-Інвест

про стягнення 10.627,41 грн.

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

10.07.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії Газопромислове управління Шебелинкагазвидобування до Товариства з обмеженою відповідальністю Дарен-Інвест про стягнення 10.627,41 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.08.2017 між сторонами укладено договір поставки № ШГВ17(т)097-106. Згідно специфікації № 1 від 16.08.2017, що є додатком № 1 до відповідного договору, сторони погодили поставку 85 позицій товару загальною вартістю 87.693,82 грн. Умовами договору встановлені строки поставки товару, а саме на протязі 14-ти робочих днів з дати укладання договору, згідно наданих рознарядок. 28.08.2017 позивачем направлено на офіційну електронну адресу відповідача рознарядку № 1 від 17.08.2017 та запропоновано здійснити поставку до 01.09.2017. В порушення умов договору відповідач не здійснив своєчасну та повну поставку товару та листом № 24/533-03 від 24.01.2018 повідомив позивача про неможливість здійснення поставки у повному обсязі, у зв'язку з відсутністю на даний момент зазначених позицій на ринку України. Загальна вартість недопоставленого товару склала 2.525,89 грн. 07.02.2018 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу № 11-07-1311-3 щодо сплати штрафних санкцій, на яку відповідачем відповіді не надано. Враховуючи викладене, позивач звертається з вимогою про стягнення з відповідача 10.627,41 грн. неустойки, з яких: 6.979,72 грн. пені та 3.647,69 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 відкрито провадження у справі № 910/9082/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 12.07.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресами, що зазначені в позовній заяві, а саме: 03061, м. Київ, просп. Відрадний, 95 (номер відправлення 0103047301304), яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 12.07.2018 є місцезнаходженням відповідача.

Конверт разом з ухвалою від 12.07.2018 (номер відправлення 0103047301304) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 16.08.2018 з позначкою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Відповідач вимог ухвали про відкриття виконавчого провадження у справі від 12.07.2018 станом на 12.09.2018 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальність Дарен-Інвест (постачальник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством Укргазвидобування в особі філії Газопромислове управління Шебелинкагазвидобування (покупець, позивач) було укладено договір поставки (закупівлі товару за власні кошти) № ШГВ17(т)097-106КВ-040 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації/-ях (далі - товар), що додається/-ються до договору і є його невід'ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором поставку товару не здійснив, в зв'язку з чим має сплатити пеню в розмірі 6.979,72 грн. та штраф в розмірі 3.647,69 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 10.1. договору цей договір набирає чинності з дати його підсипання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов'язань.

Згідно п. 1.2 договору, найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації/-ях (далі - специфікація/-її).

Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації/-ях до цього договору (п. 5.1 договору).

Так, згідно специфікації № 1 від 16.08.2017 (додаток № 1 до договору) сторони погодили поставку 85 позицій товару. Загальна вартість товару за договором згідно специфікації № 1 від 16.08.2017 становить 87.693,82 грн.

Пунктом 3 вказаної специфікації встановлено строк поставки товару, який складає: 14 робочих днів з дати укладання договору. Згідно наданих рознарядок.

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що обсяг поставки товару визначається в рознарядках покупця, узгодженої до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV даного договору.

В розділі XIV договору зазначена електронна адреса постачальника: sale@daren-invest.com.ua .

28.08.2017 на вказану електронну адресу відповідача позивач направив рознарядку №1 від 17.08.2017 (на весь обсяг товару визначений у специфікації № 1 до договору вартістю 87.693,82 грн.), в якій запропонував постачальнику здійснити поставку товару, визначеного у рознарядці, до 01.09.2017.

На виконання умов договору відповідач здійснив поставку товару на суму 85.167,93 грн. згідно наступних видаткових накладних

№ 1195 від 28.08.2017 на суму 9.061,91 грн.,

№ 1057 від 28.08.2017 на суму 4.092,86 грн.,

№ 1267 від 29.09.2017 на суму 22.429,15 грн.,

№ 1722 від 30.12.2017 на суму 48.521,77 грн.,

№ 1728 від 30.12.2017 на суму 1.062,24 грн.

Отже не поставленим залишився товар на суму 2.525,89 грн.

Листом № 24/533-03 від 24.01.2018 відповідач повідомив позивача про неможливість здійснення поставки у повному обсязі у зв'язку з відсутністю на даний момент зазначених позицій товару на ринку України.

Відповідно до п. 11.3 договору покупець має право відмовитися від договору в односторонньому порядку у випадку якщо постачальник передав меншу кількість товару, ніж це встановлено даним договором (в тому числі покупець має право відмовитися від уже переданого товару).

Згідно з п. 11.4 договору у випадку прийняття покупцем рішення про відмову від договору, з підстав, вказаних у п. 11.3 даного договору, покупець має право письмово повідомити постачальника про відмову від договору в односторонньому порядку з зазначенням підстав прийняття такого рішення. В даному випадку договір припиняє дію з дати відправлення повідомлення про відмову від договору.

Позивач в позовній заяві зазначає, що скористався правом, передбаченим п.п. 11.3, 11.4 договору та відмовився від договору шляхом направлення письмового повідомлення №11-03-1310-3 від 07.02.2018 про припинення договору на адресу відповідача.

Проте позивачем належних доказів в підтвердження направлення даного попередження відповідачу не подано.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором товар позивачу поставив з порушенням встановлених строків поставки та не в повному обсязі.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов'язання щодо поставки товару не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.11 договору передбачено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації/-ях до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Оскільки прострочення з постачання товару мало місце, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 6.979,72 грн. пені та 3.647,69 грн. штрафу (за обґрунтованими розрахунками).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії Газопромислове управління Шебелинкагазвидобування обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дарен-Інвест (03061, м. Київ, просп. Відрадний, 95, код ЄДРПОУ 37356672) на користь Акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії Газопромислове управління Шебелинкагазвидобування (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) 6.979 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 72 коп. пені, 3.647 (три тисячі шістсот сорок сім) грн. 69 коп. штрафу, 1.762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова